Єдиний унікальний номер 219/14572/18 Номер провадження 22-ц/804/525/19

Суддя-доповідач Жданова В.С. Єдиний унікальний номер 219/14572/18

Категорія 69 Номер провадження 22-ц/804/525/19

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2019 року

Донецький апеляційний суд у складі колегії:

головуючого Жданової В.С. (суддя-доповідач),

суддів: АзевичаВ.Б., КішкіноїІ.В.,

розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи в м. Бахмуті Донецької області апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 27 грудня 2018 року про повернення заяви про встановлення факту смерті заявнику у цивільній справі № 219/14572/18 за заявою ОСОБА_3, заінтересовані особи - Бахмутський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, Бахмутсько-Лиманське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області, про встановлення факту смерті, (суддя Медінцева Н.М., повний текст ухвали виготовлено 27 грудня 2018 року)

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2018 року заявник ОСОБА_3 звернулась до суду з заявою про встановлення факту смерті її колишнього чоловіка ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Єнакієво.

Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 27грудня 2018 року заяву ОСОБА_3, заінтересовані особи -Бахмутський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, Бахмутсько-Лиманське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області про встановлення факту смерті повернуто заявнику з підстав п.1 ч.4 ст.185 ЦПК України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В мотивування доводів апеляційної скарги зазначає, що судом не враховано те, що вона перебувала з ОСОБА_5 у зареєстрованому шлюбі, вони мають спільну доньку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка на теперішній час проживає у Німеччині та не має можливості звернутися до суду. Інших родичів у померлого не має. Встановлення факту смерті необхідно для проведення державної реєстрації смерті за законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зокрема, про повернення заяви позивачеві (заявникові), розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що в грудні 2018 року ОСОБА_3 звернулась до суду з заявою про встановлення факту смерті її колишнього чоловіка ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Єнакієве, тобто на тимчасово окупованій території. В обґрунтування заявленого факту надає свідоцтво про народження їх спрільної дитини, дублікат довідки про причину смерті №178 від ІНФОРМАЦІЯ_2, свідоцтво про смерть від 08 грудня 2018 року (а.с. 4, 5).

Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 27 грудня 2018 року заяву ОСОБА_3 їй повернуто на підставі п. 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України, як таку що подана особою, яка не мала права її підписувати (а.с. 9). При цьому суд першої інстанції виходив з того, що на час звернення до суду заявник ОСОБА_3 ( колишня дружина) не є родичем померлого.

З такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна, оскільки вони зроблені з порушенням норм процесуального законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 294 ЦПК України під час розгляду справ окремого провадження суд зобов'язаний сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи.

Статтею 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до абз.2 ч.1 ст.317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.

Заявник ОСОБА_3 є дієздатною, не має обмежень у дієздатності, заява про встановлення юридичного факту підписана нею власноруч, тому висновок суду першої інстанції про те, що заявник не мала права підписувати заяву та застосування приписів п.1 ч.4 ст.185 ЦК України є помилковим.

При цьому судом першої інстанції не з'ясовано яким чином встановлення даного факту стосується майнових або немайнових прав заявника, чи має значення для охорони її прав, захисту свобод чи інтересів.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини гарантії регламентовані статтею 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, там, де існують, апеляційні або касаційні суди, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (пункт 25 рішення ЄСПЛ у справі «Делькур проти Бельгії» від 17 січня 1970 року та пункт 65 рішення у справі «Гофман проти Німеччини» від 11 жовтня 2001 року).

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (Белле проти Франції, § 38). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права» (Белле проти Франції, § 36; Нун'єш Діаш проти Португалії).

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (Перес де Рада Каванил'ес проти Іспанії).

На підставі ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Керуючись ст. ст. 374, 379, 382, 383 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Артемівськогоміськрайонного суду Донецької області від 27 грудня 2018 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3.ст. 389 ЦПК України.

Судді: