ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2019 року

м. Київ

Справа № 902/1077/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Міщенка І.С., Сухового В.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Корнієнко О.В.,

за участю представників:

Міністерства оборони України - Бабко Ю.О., Рудника Ю.М.,

Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця - Рибак Н.П.,

Жмеринської районної державної адміністрації Вінницької області - не з'явився,

Товариства з обмеженою відповідальністю "Водолій-ДВ" - Варцаби С.А., Серта О.В.,

Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділлялатінвест" - Варцаби С.А.,

Гніванської міської ради Тиврівського району Вінницької області - не з'явився,

Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області - не з'явився,

Генеральної прокуратури України - Яговдіка С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Водолій-ДВ", Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділлялатінвест"

на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 20.03.2018 (у складі колегії суддів: Розізнана І.В. (головуючий), Василишин А.Р., Мельник О.В.)

та рішення Господарського суду Вінницької області від 22.11.2017 (у складі колегії суддів: Матвійчук В.В. (головуючий), Банасько О.О., Нешик О.С.)

у справі за позовом Військового прокурора Вінницького гарнізону Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця

до Жмеринської районної державної адміністрації Вінницької області, Товариства з обмеженою відповідальністю "Водолій-ДВ", Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділлялатінвест",

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Гніванської міської ради Тиврівського району Вінницької області, Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області,

про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсними договору оренди, договору суборенди та зобов'язання передати земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

27.07.2015 Військовий прокурор Вінницького гарнізону Центрального регіону України звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця (далі - КЕВ м. Вінниця) до Жмеринської районної державної адміністрації Вінницької області (далі - Жмеринська РДА), Фермерського господарства "Водолій-ДВ" (далі - ФГ "Водолій-ДВ"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділлялатінвест" (далі - ТОВ "Поділлялатінвест") про визнання незаконним та скасування розпорядження Жмеринської РДА від 23.02.2009 №92, визнання недійсним договору оренди землі від 04.03.2009, договору суборенди землі від 01.10.2009 та зобов'язання ТОВ "Поділлялатінвест" передати земельну ділянку Міністерству оборони України.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірна земельна ділянка віднесена до земель оборони та її єдиним законним користувачем є Міністерство оборони України в особі КЕВ м. Вінниця, в той час як Жмеринська РДА розпорядженням від 23.02.2009 №92 безпідставно розпорядилась вказаною земельною ділянкою, у зв'язку з чим укладення оспорюваних договорів оренди землі від 04.03.2009 та суборенди землі від 01.10.2009 відбулось з порушенням положень ст.ст. 77, 123, 124 Земельного кодексу України, ст. 50 Закону України "Про землеустрій", а тому спірна земельна ділянка підлягає поверненню Міністерству оборони України.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 22.11.2017 позов задоволено частково. Провадження у справі в частині визнання незаконним та скасування розпорядження Жмеринської РДА від 23.02.2009 №92 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку ФГ "Водолій-ДВ" на території Демидівської сільської ради" припинено. Визнано недійсним договір оренди землі від 04.03.2009, укладений між Жмеринською РДА та ФГ "Водолій-ДВ". Визнано недійсним договір суборенди землі від 01.10.2009, укладений між ФГ "Водолій-ДВ" та ТОВ "Поділлялатінвест". Зобов'язано ТОВ "Поділлялатінвест" передати земельну ділянку площею 399,9250 га (кадастровий номер 0521080600:03:001:0025) Міністерству оборони України.

Припиняючи провадження в частині визнання незаконним та скасування розпорядження Жмеринської РДА від 23.02.2009 №92, місцевий суд виходив з того, що Вінницькою обласною державною адміністрацією винесено розпорядження № 170 від 24.03.2016 "Про скасування розпорядження голови Жмеринської РДА від 23.02.2009 № 92", а тому станом на день прийняття рішення, відсутній предмет спору у вказаній частині позовних вимог.

Задовольняючи позовні вимоги в іншій частині (про визнання недійсним договорів оренди землі від 04.03.2009 та суборенди землі від 01.10.2009, а також про зобов'язання ТОВ "Поділлялатінвест" передати спірну земельну ділянку Міністерству оборони України) місцевий суд виходив з того, що Жмеринська РДА не є особою, яка уповноважена від імені держави здійснювати будь-які дії щодо спірної земельної ділянки, в тому числі передавати в оренду, адже дана земельна ділянка на теперішній час перебуває у постійному користуванні Міністерства оборони України за категорією земель оборони, ця земельна ділянка підлягає поверненню Міністерству оборони України.

При цьому, місцевий господарський суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення заяви ТОВ "Водолій-ДВ" (правонаступник ФГ "Водолій-ДВ") про застосування позовної давності.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 20.03.2018 скасовано рішення Господарського суду Вінницької області від 22.11.2017 в частині визнання недійсним договору суборенди землі від 01.10.2009, укладеного між ФГ "Водолій-ДВ" та ТОВ "Поділлялатінвест". Прийнято в цій частині нове рішення, яким провадження у справі закрито. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Закриваючи провадження у справі в частині визнання недійсним договору суборенди землі від 01.10.2009, суд апеляційної інстанції зазначив про те, що зобов`язання сторін за вказаним договором припинилися у зв`язку із укладенням нового договору суборенди землі від 02.01.2015, а тому визнання договору суборенди землі від 01.10.2009 недійсним є неможливим, оскільки предмет спору припинив своє існування.

В частині інших позовних вимог, апеляційний суд погодився з мотивами місцевого суду.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, 10.04.2018 ТОВ "Водолій-ДВ" та 16.04.2018 ТОВ "Поділлялатінвест" звернулись з касаційними скаргами, в яких, посилаючись на порушення місцевим та апеляційним судами норм матеріального та процесуального права, просять постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 20.03.2018 та рішення Господарського суду Вінницької області від 22.11.2017 скасувати, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Вимоги касаційних скарг обґрунтовані тим, що суди попередніх інстанцій безпідставно залишити поза увагою, що: на даний час розпорядження Жмеринської РДА від 11.03.2008 №151 (яким спірна земельна ділянка вилучена з користування військового радгоспу "Вінницький" та скасовано Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою Б№000284) чинне та ніким не скасоване; прокурором пропущено позовну давність; здійснено непропорційне втручання у право особи на мирне користування майном, що є порушенням ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Військовий прокурор Вінницького гарнізону Центрального регіону України, Міністерство оборони України, Квартирно-експлуатаційний відділ м. Вінниця та Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області подали відзиви на касаційні скарги, у яких просять касаційні скарги ТОВ "Водолій-ДВ" та ТОВ "Поділлялатінвест" залишити без задоволення, а рішення та постанову судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Учасники справи були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак Жмеринська РДА, Гніванська міська рада Тиврівського району Вінницької області та Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області не скористались передбаченим законом правом на участь у розгляді справи судом касаційною інстанцією. Оскільки явка учасників справи не визнавалась судом обов'язковою, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком, Верховний Суд в складі колегії суддів дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності вказаних представників.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників учасників справи, які з'явились у судове засідання, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, в 1978 році виконавчим комітетом Жмеринської районної ради народних депутатів видано Вінницькій квартирно-експлуатаційній частині району (далі - КЕЧ району) Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою за серією Б №000284 на земельну ділянку площею 442,3 га (ділянка "Ворошилівка") на території Демидівської сільської ради Вінницької області між населеними пунктами с. Демидівка Жмеринського району та с. Ворошилівка Тиврівського району.

24.12.1981 начальником Вінницької КЕЧ району на виконання Директиви заступника Міністра оборони СРСР №1169010 від 11.03.1965 та наказу Командувача військами Прикарпатського військового округу МО СРСР №046 від 14.04.1965 земельну ділянку військового містечка №110 (ділянка "Ворошилівка") площею 442,3 га було надано у тимчасове користування військовому радгоспу "Вінницький".

Наказом Міністерства оборони України від 13.10.2005 №9 відповідно до Директиви Міністерства оборони України від 20.01.2005 №Д332/1/03 щодо переформування Вінницької, Володимир-Волинської, Мукачівської, Рівненської, Тернопільської, Хмельницької, Чернігівської КЕЧ районів у відповідні квартирно-експлуатаційні відділи, створено комісії з переформування КЕЧ районів в квартирно-експлуатаційній віділи (КЕВ).

Згідно з актом від 20.10.2005, затвердженим начальником Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління, Вінницька КЕЧ району переформована в КЕВ м. Вінниця.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26.07.2006 №431-р "Про передачу цілісних майнових комплексів військових радгоспів до сфери управління Мінагрополітики" було передано військовий радгосп "Вінницький" до сфери управління Мінагрополітики.

ДП "Сільськогосподарське підприємство "Вінницький", яке було правонаступником колишнього військового радгоспу "Вінницький", відповідно до наказу Міністерства аграрної політики України №529 від 24.07.2007 припинило свою діяльність шляхом реорганізації та приєднання до державного підприємства "Агроспецсервіс".

Розпорядженням Жмеринської районної державної адміністрації від 20.12.2007 №881 "Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою фермерському господарству "Водолій-ДВ" на земельну ділянку на території Демидівської сільської ради", ФГ "Водолій-ДВ" надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою на земельну ділянку на території Демидівської сільської ради щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 400 га в оренду із земель сільськогосподарського призначення (землі запасу) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Розпорядженням Жмеринської РДА від 11.03.2008 №151 "Про припинення права користування та вилучення земельних ділянок колишнього військового радгоспу "Вінницький" на території Демидівської сільської ради", у зв`язку із припиненням діяльності ДП "Сільськогосподарське підприємство "Вінницьке" (яке було правонаступником колишнього військового радгоспу "Вінницький") через несплату земельного податку та невикористання земельної ділянки за цільовим призначенням, колишньому військовому радгоспу "Вінницький" припинено право користування земельною ділянкою площею 442,3 га та визнано таким, що втратив чинність Державний акт на право користування земельними ділянками серії Б №000284. Введено земельну ділянку площею 442,3 га до земель запасу Демидівської сільської ради.

Розпорядженням Жмеринської РДА від 23.02.2009 №92 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку ФГ "Водолій-ДВ" на території Демидівської сільської ради" затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку ФГ "Водолій-ДВ" на території Демидівської сільської ради; надано ФГ "Водолій-ДВ" в оренду терміном на 49 років земельну ділянку загальною площею 399,9250 га в тому числі: ріллі 371,3057 га, сіножатей 1,9804 га, пасовищ 0,4305 га, під господарськими будівлями і дворами 0,6165 га, під господарськими шляхами і прогонами 3,1786 га, інших захисних насаджень 0,3174 га, чагарників 21,3591 га та інших 0,7368 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель сільськогосподарського призначення (землі запасу) на території Демидівської сільської ради.

04.03.2009 між Жмеринською РДА (орендодавець) та ФГ "Водолій-ДВ" (орендар) укладено договір оренди землі (далі - договір оренди землі від 04.03.2009), відповідно до п.п. 1, 2, 7 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове (на 49 років), платне користування земельну ділянку загальною площею 399,9250 га із земель запасу Демидівської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Демидівської сільської ради.

01.10.2009 між ФГ "Водолій-ДВ" (орендар) та ТОВ "Поділлялатінвест" (суборендар) укладено договір суборенди землі (далі - договір суборенди землі від 01.10.2009), відповідно до п. 1.1 якого орендар передає, а суборендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 371,3057 га на території Демидівської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського господарства.

Договір укладено строком на 335 календарних дні з урахуванням періоду ротації основної сівозміни (п. 3.1. договору суборенди землі від 01.10.2009).

Відповідно до п. 3.5 договору суборенди землі від 01.10.2009 у разі припинення договору оренди чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється.

У п. 6.2 договору суборенди землі від 01.10.2009 зазначено, що підставою для передачі земельної ділянки в суборенду є договір оренди землі від 04.03.2009, укладений між Жмеринською РДА та ФГ "Водолій-ДВ".

Апеляційним судом встановлено, що 02.01.2015 між ТОВ "Водолій-ДВ" (орендар) та ТОВ "Поділлялатінвест" (суборендар) укладено договір суборенди землі (далі - договір суборенди землі від 02.01.2015), відповідно до якого орендар передає, а суборендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку кадастровий номер 0521080600:03:001:0025 розміром 399,9250 га на території Демидівської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського господарства.

Предметом даного позову є вимоги прокурора, заявлені в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та КЕВ м. Вінниця, про визнання незаконним та скасування розпорядження Жмеринської РДА від 23.02.2009 №92, визнання недійсним договору оренди землі від 04.03.2009, договору суборенди землі від 01.10.2009 та зобов'язання ТОВ "Поділлялатінвест" передати земельну ділянку Міністерству оборони України.

За змістом ст. 236 ГПК України рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до таких правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Рішення судів попередніх інстанцій не відповідають вказаним вимогам законодавства, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Згідно з ст. 1 ГПК України (в редакції, чинній на момент звернення позивачем з даним позовом) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Таким чином, звертаючись з позовом, позивач повинен довести наявність у нього порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Звертаючись з позовом у даній справі прокурор зазначав про те, що оспорюваними розпорядженнями Жмеринської РДА від 23.02.2008 №92, договорами оренди землі від 04.03.2009 та суборенди землі від 01.10.2009 порушено права держави на спірну земельну ділянку, підтверджені Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою за серією Б №000284.

Разом з тим, досліджуючи питання дійсності вказаного Державного акта на право користування земельною ділянкою за серією Б №000284, суди попередніх інстанцій не надали оцінки розпорядженню Жмеринської РДА від 11.03.2008 №151 "Про припинення права користування та вилучення земельних ділянок колишнього військового радгоспу "Вінницький" на території Демидівської сільської ради", а також рішенню Вінницького окружного адміністративного суду України від 21.09.2011 у справі № 2а/0270/3440/11 за позовом заступника військового прокурора Вінницького гарнізону в інтересах держави в особі КЕВ м. Вінниці до Жмеринської РДА, за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Демидівської сільської ради, про визнання незаконним та скасування розпорядження Жмеринської РДА від 11.03.2008 №151 "Про припинення права користування та вилучення земельних ділянок колишнього військового радгоспу "Вінницький" на території Демидівської сільської ради".

Вирішуючи спір та з'ясовуючи наявність у позивача права на спірну земельну ділянку, судами також не надано оцінки розпорядженню Кабінету Міністрів України від 26.07.2006 №431-р "Про передачу цілісних майнових комплексів військових радгоспів до сфери управління Мінагрополітики", яким цілісний майновий комплекс військового радгоспу "Вінницький", що розташований на спірній земельній ділянці, було передано до сфери управління Мінагрополітики.

Крім того, задовольняючи позовні вимоги про зобов'язання ТОВ "Поділлялатінвест" передати спірну земельну ділянку Міністерству оборони України, суди не зазначили жодного правового обґрунтування (правової норми) на підтвердження своїх висновків та не надали правової оцінки тому факту, що ТОВ "Поділлялатінвест" набуло право користування спірною земельною ділянкою на підставі договору суборенди від 02.01.2015, укладеному з ТОВ ТОВ "Водолій-ДВ".

Суд касаційної інстанції також звертає увагу на те, що за змістом ст. 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу (захист права власності).

Таким чином на право оренди поширюється дія Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Предметом безпосереднього регулювання ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є втручання держави у право на мирне володіння майном, зокрема, й позбавлення особи власності на майно шляхом визнання недійсним договору та зобов'язання повернути все одержане за договором.

Перший протокол Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ратифікований Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР і з огляду на приписи частини 1 статті 9 Конституції України, Закону України "Про міжнародні договори України" застосовується національними судами України як частина національного законодавства.

При цьому розуміння змісту норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Першого протоколу до цієї Конвенції, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) Європейського суду з прав людини, яка згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується українськими судами як джерело права.

У практиці Європейського суду з прав людини (зокрема, у справах "Спорронг і Льоннрот проти Швеції", "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", "Вєренцов проти України", "Щокін проти України", "Сєрков проти України", "Колишній король Греції та інші проти Греції", "Булвес" АД проти Болгарії", "Трегубенко проти України") напрацьовані три критерії, що їх слід оцінювати з тим, щоб зробити висновок, чи відповідає певний захід втручання у право власності принципу правомірного і допустимого втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме: втручання має бути законним, відповідати суспільним інтересам та бути пропорційним переслідуваним цілям одночасно.

Якщо хоча б одного критерію із перелічених не було додержано, то Європейський суд з прав людини констатує порушення державою статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу.

Принцип "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання.

Водночас Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії", "Онер'їлдіз проти Туреччини", "Megadat.com S.r.l. проти Молдови", "Москаль проти Польщі"). Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (рішення у справі "Москаль проти Польщі"). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки"). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", "Ґаші проти Хорватії", "Трґо проти Хорватії").

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 23.11.2018 у справі №8/21.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій при вирішенні спору у цій справі не надано оцінки наявності всіх трьох критеріїв для відповідності втручання держави у право відповідачів на мирне володіння спірним майном.

Крім того, суди дійшли передчасного висновку щодо відсутності підстав для задоволення заяви ТОВ "Водолій-ДВ" про застосування позовної давності до спірних правовідносин.

Статтею 256 ЦК України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ст. 267 ЦК ЦК України).

На позови прокуратури, які пред'являються від імені держави і направлені на захист права державної власності або іншого речового права держави, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади, поширюється положення ст. 257 ЦК України щодо загальної позовної давності, а на підставі ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб'єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення своїх прав і законних інтересів.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу). При цьому як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Аналогічної правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №359/2421/15-ц та постановах Верховного Суду від 07.02.2018 у справі №32/5009/5385/11, від 10.04.2018 у справі 11/5009/77731/11, від 11.04.2018 у справі №30/5009/7730/11, від 16.04.2018 у справі 18/5009/7393/11.

З матеріалів справи вбачається, що спірне розпорядження Жмеринської РДА було прийнято та спірні договори укладено у 2009 році, в той час як з позовною заявою прокурор в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця звернувся лише 27.07.2015.

Разом з тим, пославшись на те, що про існування вказаного розпорядження та договірних відносин прокурору і позивачам стало відомо лише в червні 2014 року з листа Управління Держземагенства у Жмеринському районі(вх. №1954/426-ю від 11.06.2014), суди попередніх інстанцій не встановили, коли позивачі у справі могли довідатись про порушення своїх прав та не надали оцінки, зокрема, тій обставині, що договір оренди землі від 04.03.2009 було зареєстровано у Вінницькій регіональній філії ДП "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", про що у Державному реєстрі земель було вчинено запис від 05.03.2009 за № 040980600001, а судами неодноразово розглядались спори щодо спірної земельної ділянки.

Визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від цього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

За таких обставин прийняті судові рішення не можна визнати законними та обґрунтованими, тому вони підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Крім того, під час нового розгляду судам необхідно врахувати, у тому числі, правову позицію, викладену Великою Палатою Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Водолій-ДВ", Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділлялатінвест" задовольнити частково.

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 20.03.2018 та рішення Господарського суду Вінницької області від 22.11.2017 у справі №902/1077/15 скасувати.

3. Справу № 902/1077/15 передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді І.С. Міщенко

В.Г. Суховий