справа№2-57/10

РІШЕННЯ

іменем України

(вступна та резолютивна частина)

    01 лютого 2010 року                 м.Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

в складі:

головуючого – судді Олійника В.П.,

при секретарі – Павленко О.В.,

з участю позивача,

представників відповідача-Дубініної І.М., ОСОБА_1,

    розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства “Служба Єдиного Замовника” про відновлення того становища, яке існувало до видання акта,

встановив:

    Відповідно до правил ст.ст. 209, 218 Цивільного процесуального кодексу України, складання повного рішення відкладається до 08 лютого 2010 року.

    Враховуючи вищезазначене, на підставі ст.ст. 382, 393 Цивільного кодексу України,  керуючись ст.ст. 3, 10, 15, 60, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

вирішив:

    В задоволенні позову ОСОБА_2 до Комунального підприємства “Служба Єдиного Замовника” про відновлення того становища, яке існувало до видання акта ,- відмовити повністю.

    Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Чернігівської області через Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення та шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або в порядку згідно ст.295 ч.4 Цивільного процесуального кодексу України.

    Головуючий             суддя Олійник В.П.         ..

справа№2-57/10

РІШЕННЯ

іменем України

    01 лютого 2010 року                 м.Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

в складі:

головуючого – судді Олійника В.П.,

при секретарі – Павленко О.В.,

з участю позивача,

представників відповідача-Дубініної І.М., ОСОБА_1,

    розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства “Служба Єдиного Замовника” про відновлення того становища, яке існувало до видання акта,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства “Служба Єдиного Замовника” (далі-відповідача) про відновлення згідно ст. 393 Цивільного кодексу України (далі-ЦК) становища технічного підпілля житлового будинку №13-б по вул. Московській м.Ніжина Чернігівської області (далі-будинку), яке існувало до прийняття незаконного рішення виконавчого комітету Ніжинської міської ради №103 від 26 лютого 2004 року "Про дозвіл на проектування", посилаючись на те, що під час реконструкції та переобладнання технічного підпілля відповідачем згідно вищезазначеного рішення були закриті пластиковим покриттям мережі теплопостачання, водопостачання та водовідведення, закритий доступ до запірної арматури, вибиті отвори у фундаментних блоках, проведено заглиблення, внаслідок чого будинок знаходиться в передаварійному стані. Відновлення становища технічного підпілля позивач просив здійснити шляхом закладення отворів в цокольній частині будинку, демонтування пластикового покриття, додаткових ліній тепловодопостачання та беттоного покриття.

В судовому засіданні позивач підтримав позов за вищевикладених обставин, пояснивши, що відповідачем під час проведення реконструкції та переобладнання технічного підпілля в підвальне приміщення будинку порушені будівельні норми, що негативно впливає на технічний стан будинку; технічне підпілля являється об"єктом права спільної сумісної власності мешканців будинку і відноситься до допоміжних приміщень загального користування, яким мешканці користувались шляхом огляду технічних комунікацій; відповідачем порушено право позивача на вільний доступ до інженерних комунікацій підвального приміщення будинку; як старший будинку, має ключі від вхідних дверей до підвального приміщення будинку.

Представник відповідача ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності, в судовому засіданні позов не визнав, пояснивши, що підвальне приміщення будинку   не відноситься до допоміжних приміщень загального користування, за призначенням мешканцями будинку не використовувалось; позивач, як старший будинку, має вільний доступ до підвального приміщення будинку; в підвальному приміщенні мається доступ до інженерних комунікацій будинку; підвальне приміщення перебуває на балансі відповідача.

Представник відповідача ОСОБА_3, яка діє на підставі довіреності, в судовому засіданні позов не визнала, пояснивши, що підвальне приміщення будинку, яке перебуває на балансі відповідача, не відноситься до допоміжних приміщень загального користування, за призначенням мешканцями будинку не використовувалось, позивач, як старший будинку, має вільний доступ до підвального приміщення будинку.

    Представник третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог-виконавчого комітету Ніжинської міської ради,-в судове засідання не з"явився, подавши суду клопотання про необхідність відмови у задоволенні позову та розгляд справи за відсутності.

    Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні показав, що в підвальному приміщенні будинку в 2006 році проведено індивідуальне опалення, яке не з"єднане з опаленням будинку, теплокомунікації закриті пластиком, але до стояків комунікацій мається вільний доступ через отвори, пластикове покриття не заважає обслуговуванню інженерними службами.

    Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні показав, що в підвальному приміщенні будинку в 2006 році проведено індивідуальне опалення, теплокомунікації закриті пластиком, але до стояків комунікацій мається вільний доступ через отвори, пластикове покриття не заважає обслуговуванню інженерними службами.

    Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні показав, що ремонтні роботи в підвальному приміщенні будинку проводились КП "Служба Єдиного Замовника" в 2004 році, під час якого було виконано бетування підлоги, винесено сміття, при цьому зміна конфігурації підвального приміщення будинку не проводилась, отвори у фундаменті не робились, заглиблення підлоги не проводилось, мешканці будинку підвальним приміщенням за призначенням ніколи не користувались; в підвальному приміщенні будинку мається вільний доступ до інженерних комунікацій як спеціалістами, так і позивачем, як старшим будинку, який має ключі від вхідних дверей до підвального приміщення будинку.

    Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні показав, що в підвальному приміщенні будинку було проведено бетонування підлоги, двері не розширювались, отвори у фундаменті не робились.

    Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позову зі слідуючих підстав.

    Відповідно до ст. 60 ЦПК України  кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, при цьому ст. 27 ЦПК України надає право особам, які беруть участь у справі, та зобов"язує їх подавати докази на підтвердження своїх вимог і заперечень.

    Статтею 10 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, а суд має сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав та всебічному і повному з"ясуванню обставин справи.

    Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про відновлення в підвальному приміщенні будинку становища технічного підпілля, яке існувало до видання акта-Рішення виконавчого комітету Ніжинської міської ради №103 від 26 лютого 2004 року "Про дозвіл на проектування".

    Рішенням виконавчого комітету Ніжинської міської ради №103 від 26 лютого 2004 року "Про дозвіл на проектування" дозволено провести реконструкцію підвального приміщення під житловим будинком №13-б по вул. Московській з розширенням зони обслуговування, дане рішення визнано незаконним, що підтверджується копією рішення Ніжинського міськрайонного суду від 16 березня 2009 року №2-359/09   по цивільній справі  за позовом  Ніжинського міжрайонного прокурора в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 до виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області, КП “Служба Єдиного Замовника” про визнання незаконними рішень, усунення перешкод у користуванні майном, яке набрало законної сили, при цьому даним рішенням позовні вимоги щодо зобов"язання виконавчого комітета Ніжинської міської ради відновити в технічному підпіллі становища, яке існувало до видання рішень виконавчого комітету Ніжинської міської ради від 20 січня 1987 року №11, від 26 лютого 2004 року №103,-не задоволені.

    Положеннями ч.3 ст.61 ЦПК України встановлено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, що якої встановлено ці обставини, тобто обставини щодо підвального приміщення будинку, які встановлені рішенням суду від 16 березня 2009 року №2-359/09, не доказуються при розгляді даної справи.

    Відповідно до рішення виконавчого комітету Ніжинської міської ради №11 від 20 січня 1987 року "Про переобладнання підвальних приміщень під спортзали клубу "Райдуга" дозволено житлово-експлуатаційній конторі переобладнати підвальне приміщення по вул. Червоних Партизан, 13-б, корисною площею 170 м.кв. під спортивні зали дитячого клубу "Райдуга". Даний будинок побудований в 1969 році, являється житловим, підвали відсутні. В подальшому вулиця Червоних Партизан м.Ніжина перейменована на вулицю Московську. На час винесення рішення від 20 січня 1987 року власником будинку була Ніжинська територіальна громада в особі Ніжинської міської ради, балансоутримувачем КП "Комунальник", правонаступником якого є КП "Служба Єдиного Замовника", при цьому мешканці будинку будь-якими приміщеннями підвального приміщення, як допоміжними, не користувались.

    Відповідно до ст. 382 ЦК в жилих будинках містяться жилі приміщення, приміщення загального користування та нежилі приміщення.

    Власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою, при цьому допоміжні приміщення передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають (ст. 10 ч.2 Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду” від 19 червня 1992 року N 2482-XII), що підтверджується також Рішенням Конституційного Суду України від 2 березня 2004 року N 4-рп/2004.

    Згідно ст. 1 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду” приватизацією є відчуження, зокрема, квартир та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т.ін.) державного житлового фонду на користь громадян України, тобто приватизації пдлягають ті господарські споруди та підвальні приміщення, які є в наявності і використовуються належно за призначенням.

    Підвальне приміщення будинку з 1987 року використовувалось під спортивний зал, на час проведення приватизації квартир будинку фактично у користуванні мешканців будинку за призначенням, як підвальне приміщення загального користування, не перебувало, тобто технічне підпілля, яке переобладнано в підвальне приміщення, не належить до допоміжних приміщень загального користування, а являється нежилим приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об’єктом цивільно-правових відносин. Докази на спростування даного твердження позивачем суду не надано.

    Положеннями ст.393 ЦК встановлено, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується; власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

    Рішення виконавчого комітету Ніжинської міської ради №103 від 26 лютого 2004 року "Про дозвіл на проектування" визнано судом незаконним з тих підстав, що на час винисення рішення виконавчий комітет документів на підтвердження права власності на спірне підвальне приміщення не мав, реєстрація права власності на нього відсутня, будинок будувався з технічним підпіллям, а не з підвальним приміщенням, яке було побудовано пізніше, проектно-кошторисна документація та акт прийому до експлуатації відсутній.

    Рішення виконавчого комітету Ніжинської міської ради №11 від 20 січня 1987 року "Про переобладнання підвальних приміщень під спортзали клубу "Райдуга" станом на час розгляду справи незаконним не визнано.

    Відповідно до положень ст.15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, тобто підставою для звернення до суду в порядку позовного провадження є позов, як матеріально-правова вимога, що випливає із спірних трудових, цивільних, земельних та інших правовідносин, при цьому позивачем не подано суду доказів на підтвердження порушення відповідачем його прав та свобод, докази щодо створення останнім перешкод позивачу для їх реалізації.

    Подані позивачем докази, показання свідків в судовому засіданні, не відображають становища технічного підпілля, яке існувало до прийняття рішення виконавчого комітету Ніжинської міської ради №103 від 26 лютого 2004 року, не містять відомостей про обгрунтованість, доцільність його відновлення, при цьому підвальне приміщення будинку не належить до допоміжних приміщень загального користування, позивач не є співвласником підвального приміщення будинку.

    Враховуючи вищезазначене, на підставі ст.ст. 382, 393 Цивільного кодексу України,  керуючись ст.ст. 3, 10, 15, 60, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

вирішив:

    В задоволенні позову ОСОБА_2 до Комунального підприємства “Служба Єдиного Замовника” про відновлення того становища, яке існувало до видання акта ,- відмовити повністю.

    Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Чернігівської області через Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення та шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або в порядку згідно ст.295 ч.4 Цивільного процесуального кодексу України.

    Головуючий             суддя Олійник В.П.         .