ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.02.2019 року                                                                                                     м.Дніпро         

Справа №  904/3639/18

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Коваль Л.А. (доповідач)

суддів Пархоменко Н.В., Чередка А.Є.  

при секретарі судового засідання: Дон О.Я.                                                                                             

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобинський м'ясокомбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2018 (ухвалене суддею Мельниченко І.Ф., повне рішення складено 22.10.2018) у справі №904/3639/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобинський м'ясокомбінат"

до Приватного підприємства "Укравтодизель"

про стягнення 275 200,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Глобинський м'ясокомбінат" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного підприємства "Укравтодизель" про стягнення з останнього на свою користь 275 200 грн., із яких: 256 000, 00 грн. – повернення попередньої оплати, 9 600 грн. - штрафу за поставку неякісної продукції, 9 600 грн. - штрафу за не поставку продукції.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2018 у справі № 904/3639/18 в задоволенні позову відмовлено. Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з обставин укладення між позивачем (покупець) та відповідачем (продавець) Договору купівлі-продажу № ПП-1/20/04-17 від 20.04.2017, за умовами якого відповідач (продавець) зобов’язався передати запчастини до транспортних засобів (продукція) у власність позивача (покупець), відповідно до його замовлення, а покупець зобов’язався приймати і оплачувати отриману продукцію на умовах договору. Місцевий господарський суд встановив, що 27.02.2018 позивачем в системі електронних закупівель була розміщена заявка з метою придбання нового двигуна ЯМЗ в зборі без КПП та зчеплення (238ДЕ2-1000187) з терміном поставки до 14.03.2018. Також судом встановлено, що  за результатами проведених 28.02.2018 торгів складено протокол проведення тендера, відповідно до якого переможцем тендеру щодо поставки позивачу обумовленої в заявці продукції стало Приватне підприємство "Укравтодизель". Врахувавши умови Договору щодо строку його дії та відсутність в матеріалах справи доказів його розірвання, суд дійшов висновку, що дія Договору не припинилась, відповідно, правовідносини сторін з купівлі-продажу двигуна, узгодженого в заявці на його придбання, регулювались умовами зазначеного вище Договору купівлі-продажу.

Посилаючись на умови Договору, суд встановив, що документом, який засвідчує факт передачі товару, а також засвідчує остаточно узгоджені сторонами назву, кількість, ціну (вартість) продукції, є видаткова накладна (акт приймання-передачі) на передану продукцію, що за умовами Договору поставка продукції здійснюється окремими партіями в строк до 5-ти робочих днів від дня підтвердження замовлення, а датою поставки (передачі у власність) продукції вважається дата, що вказана у видатковій накладній або акті приймання-передачі продукції, проте у спірних відносинах щодо поставки продукції сторонами узгоджена заявка, яка містила певну дату поставки – 14.03.2018, а умовами Договору, з урахуванням протоколу розбіжностей, сторони визначили, що оплата поставленого товару здійснюється покупцем згідно рахунку-фактури за умови 100% передплати. Судом також встановлено, що на виконання умов Договору та узгодженої заявки відповідач виставив позивачу для оплати двигуна рахунок на суму 320   000,00 грн., однак позивач оплатив зазначений рахунок частково – на суму 256   000,00 грн. За наведених обставин, місцевий господарський суд вбачав підстави вважати, що у спірних відносинах існують зустрічні зобов’язання, а не здійснення покупцем попередньої оплати за Договором у повному обсязі не спричиняє виникнення у продавця зобов’язання щодо поставки товару, тобто у спірних відносинах мало місце прострочення кредитора, який не вчинив дій, передбачених умовами Договору. Разом з тим, доказів, які б свідчили про узгодження сторонами іншої дати поставки, чи досягнення згоди щодо поставки за умови часткової попередньої оплати, позивачем надано не було. Оскільки частиною другою статті 693 Цивільного кодексу України встановлено право покупця вимагати від продавця в тому числі і попередньої оплати у випадку порушення строку передачі товару, однак зважаючи на те, що у разі нездійснення покупцем попередньої оплати товару у повному обсязі зобов'язання продавця щодо поставки товару не виникло, суд дійшов висновку, що у позивача не виникало і право вимагати як повернення часткової попередньої оплати, так і штрафу за не поставку товару. Зважаючи на доводи позивача, що при перерахуванні грошових коштів він керувався умовами п. 3.3. Договору та сплатив лише 80% вартості товару від його загального розміру, що склало суму 256 000, 00 грн., оскільки продавець на момент здійснення оплати не надав покупцю належним чином зареєстрованої в ЄРПН податкової накладної, судом зазначено, що посилання позивача на п. 3.3. Договору є безпідставним, оскільки його умови викладались сторонами враховуючи попередній пункт 3.2. Договору, який в протоколі розбіжностей викладено в іншій редакції, що передбачає попередню оплату, а не оплату з відстроченням платежу на певний строк.

Суд першої інстанції дійшов висновку також про безпідставність заявлених позивачем вимог щодо стягнення штрафних санкцій за поставку продукції неналежної якості, зазначивши, що у даному випадку щодо приймання продукції по якості підлягає застосуванню Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості № П-7, але у відповідності до вимог якої, продукція не приймалась. Крім того, судом першої інстанції встановлено, що матеріалами справи не підтверджується факт передачі товару у відповідності до умов Договору і це, в свою чергу, спростовує посилання позивача, що при прийманні від відповідача товару він виявив його невідповідність якісним показникам. Наведене вище у сукупності і спричинило прийняття місцевим господарським судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Не погодившись з прийнятим судом рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Глобинський м'ясокомбінат" подало апеляційну скаргу про скасування цього рішення та прийняття нового рішення, яким позовні вимоги позивача про повернення попередньої оплати та стягнення штрафних санкцій задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом при прийнятті рішення у справі норм процесуального права.

Позивач вважає, що відповідач, не визнаючи заявлених позовних вимог та обґрунтовуючи свої заперечення тим, що п. 3.3. Договору не відповідає вимогам податкового законодавства, мав право скористатися належним йому процесуальним правом – подання зустрічного позову, однак таким правом не скористався, а підписав Договір саме у такій редакції. Також, в оскаржуваному рішенні суд не вважав за необхідне визнати дані положення Договору недійсними.

Разом з тим, за доводами апелянта, укладений між сторонами Договір в силу приписів ст. 204 Цивільного кодексу України є правомірним, а отже таким, що породжує визначені ним права та зобов'язання сторін.

Апелянт вважає, що направленою на адресу відповідача письмовою вимогою про повернення коштів №211 від 11 липня 2018 року - стороні продавця було офіційно повідомлено з посиланням на вимоги ст.678 ЦК України про відмову від Договору і, як наслідок заявленої відмови, - повернення сплачених за непоставлену продукцію грошових коштів. Дана вимога була направлена на адресу відповідача цінним листом, відповідачем отримана, але відповідач відповідь на вказану вимогу не надав.

Апелянт посилається і на те, що обґрунтовуючи позовні вимоги ним зазначалось про проведення оплати частково у відповідності до вимог п. 3.3. Договору, у зв'язку з чим відповідачу було перераховано 80% вартості предмету поставки від його загального розміру, що склало 256 000, 00 грн. І це пов'язано з тим, що продавець на момент здійснення оплати не надав покупцю належним чином зареєстрованої в ЄРПН податкової накладної.

За твердженням апелянта, відповідач 02.05.2018 поставив позивачу двигун ЯМ3238-ДЕ2, який не відповідав якісним показникам, оскільки був не новим, мав ознаки реставрації; комісією, яка здійснювала його приймання, двигун прийнято не було та повернуто його відповідачу. У подальшому двигун поставлено не було.

Апелянт звертає увагу на ті обставини, що відповідач у поданих до суду першої інстанції відзиві, запереченнях на відповідь на відзив визнавав, що порушив істотні умови Договору в частині поставки нового двигуна, а не з ознаками реставрації. Проте, місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні дійшов висновку, що будь-яких інших доказів, які б свідчили про передачу відповідачем позивачу товару, та доказів передачі товару неналежної якості, позивач не надав. Такий висновок суду, на думку апелянта, не відповідає дійсним обставинам справи та суперечить вимогам ст. 75 ГПК України; судом не враховані всі фактичні обставини справи, не в повному обсязі з'ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, не надано належної оцінки всім доказам.

Також, в обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає про порушення місцевим господарським судом при прийнятті рішення у справі і норм матеріального права.

Апелянт вважає, що матеріалами справи підтверджено належними доказами факт укладання сторонами письмового Договору, його часткової оплати позивачем, а також факт поставки неякісного товару відповідачем, та факт неприйняття поставленого товару, тому, на думку позивача, встановлено факт виникнення між сторонами взаємних прав та обов'язків з поставки даного двигуна. Апелянт вважає, що до відповідача правомірно була нарахована до стягнення та заявлена в позові сума штрафної санкції. Враховуючи обставини справи, поведінка сторони продавця, на думку апелянта, є  недобросовісною, оскільки із врахуванням обставин характерних властивостей та вимог покупця до предмету поставки: новий, а не з ознаками реставрації, відповідач, не маючи в наявності належного до поставки двигуна, фактично самоусунувся від виконання умов Договору, привласнивши грошові кошти апелянта та не бажаючи їх повернення, тим самим змушуючи до придбання двигуна, який не відповідає якісним вимогам поставки. При цьому, апелянт зазначає, що продавець наперед знав, що не зможе виконати умови Договору щодо поставки саме нового двигуна, але про це у жодний спосіб не вважав за потрібне заздалегідь, як і згодом, поінформувати покупця. Тому, як вважає позивач, твердження відповідача та відповідний висновок місцевого господарського суду про те, що відповідач не виконав умови Договору з тих причин, що покупець провів часткову оплату, - є такими, що не відповідають дійсним обставинам справи та не підтверджуються жодним доказом. Відповідач вживав заходів щодо поставки двигуна з ознаками реставрації, видаючи його за новий, намагаючись реалізувати фактично товар, який не відповідав заявленим вимогам.

Відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечує.

Щодо посилання апелянта на порушення судом першої інстанції норм процесуального права у частині неповного з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, та ненадання належної оцінки всім доказам відповідач зазначає, що позивачем не було виконано належним чином зобов’язання щодо оплати товару на умовах 100% передоплати, як це передбачено умовами Договору з урахуванням протоколу розбіжностей до Договору, оскільки оплата товару була здійснена з порушенням строків та не у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням від 20.03.2018 року. На підставі даного факту, відповідач вважає, що оскільки позивачем не було здійснено попередньої оплати у 100% розмірі, про що зазначено безпосередньо у договорі, зобов’язання у продавця щодо поставки товару не виникнуло. Як наслідок, вимоги позивача щодо повернення попередньої оплати, а також стягнення штрафу за не поставку продукції є безпідставними та необґрунтованими. Оскільки позивачем було порушено умови Договору, то, у свою чергу, будь-яких зобов’язань у відповідача перед позивачем не може виникнути. А тому, будь-які посилання та твердження позивача стосовно невиконання умов відповідачем положень Договору є безпідставними. Відповідач вважає безпідставними посилання позивача і на п. 3.3. Договору, оскільки його умови викладались сторонами враховуючи попередній п.3.2 Договору, який в протоколі розбіжностей викладено в іншій редакції, що передбачає попередню оплату, а не оплату з відстроченням платежу на певний строк. Саме тому обґрунтування позовних вимог позивачем з посиланням на умови п.3.3. Договору, укладеного сторонами, при перерахуванні грошових коштів лише у розмірі 80% вартості товару від його загального розміру, що склало суму 256   000,00 грн., є невмотивованими, а посилання позивача на, начебто, не надану покупцю належним чином зареєстровану в ЄРПН податкову накладну в момент здійснення оплати є такими, що свідчать про порушення з боку позивача як умов Договору, так і безпосередньо норм чинного податкового законодавства. Крім того, відповідач зазначає, що стороною відповідача були зроблені неодноразові спроби урегулювання даного спору. Так, відповідачем було запропоновано позивачу придбати товар, ціна якого приблизно становила ту суму, що була сплачена ТОВ "Глобинський м’ясокомбінат", проте позивач у свою чергу відмовився від даного товару, посилаючись на його невідповідність заявленим вимогам. Проте запропонований товар повністю відповідав сплаченим грошовим коштам ТОВ "Глобинський м’ясокомбінат" на момент виникнення спору, а саме сумі 256 000, 00 грн. Відповідач зазначає, що був готовий надати двигун, що відповідає вимогам за 320 000, 00 грн., як і було встановлено умовами Договору, проте на момент судового розгляду справи позивачем так і не було сплачено грошові кошти у 100% розмірі, а тому вимоги позивача стосовно нового двигуна є безпідставними і такими, що суперечать умовам Договору.

Позивач за результатами проведеного судом апеляційної інстанції 15.01.2019 судового засідання надав заперечення на заяву відповідача. Так, позивач зазначає, що відповідач двічі доставляв на територію позивача товар – 29.03.2018 та 02.05.2018. Позивач посилається на ті обставини, що відповідно до п. 2.4. Договору – у разі виявлення дефектів під час приймання продукції продавець протягом 10 робочих днів робить за свій рахунок заміну продукції на якісну. Позивач вважає, що з цієї причини відповідач намагався поставити вдруге товар, але який мав ті ж ознаки реставрації, тому не був прийнятий позивачем. Позивач посилається і на те, що відповідачем не було виконано вимоги законодавства щодо передачі разом з товаром товаросупровідних документів на нього, в тому числі таких, які підтверджують його якість та гарантії виробника. Позивач зазначає, що ним двічі при огляді товару встановлено невідповідність його якості, оскільки останній мав ознаки реставрації та був не новий, а при його огляді було встановлено, що даний двигун був пофарбований не заводським способом, про що свідчать залишки ворсинок від кисті для фарбування під фарбою. Також, позивач зазначає, що прикріплені на двигун металеві ідентифікуючі таблички - є підробленими. Позивач посилається на проведення ним фото-фіксації поставки даного двигуна, фото якої додані до його заперечень. За доводами позивача, на даний час сторонами не врегульовано питання а ні щодо поставки товару належної якості, ані щодо повернення коштів, з огляду на що, позивач змушений був звернутися до суду. Жодної пропозиції на врегулювання спору відповідач не надав, відповіді на письмову вимогу позивача - не надіслав.

31.01.2019 до апеляційного господарського суду від відповідача надійшли додаткові пояснення, в яких останній зазначив, що висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального права і не суперечать правозастосовній практиці Вищого господарського суду України та Верховного Суду.

05.02.2019 до апеляційного господарського суду від відповідача надійшли пояснення щодо недопустимості доказів.

Відповідач вважає, що подані апелянтом нові докази по справі є такими, що подані з порушенням норм процесуального права, оскільки позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви, а у випадку неможливості подання доказу у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано, причини з яких доказ не може бути подано у зазначений строк, докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Разом з тим, як зазначає відповідач, під час розгляду справи у суді першої інстанції жодних письмових заяв про неможливість подання того чи іншого доказу зі сторони апелянта не було. Також відповідач зазначає про те, що подаючи нові докази, апелянт робить посилання на не витребування судом першої інстанції таких доказів, у зв'язку з чим вони не були подані раніше, окрім цього, апелянтом було вказано, що дані докази не були подані у суді першої інстанції у зв'язку з відсутністю необхідності подання таких доказів під час розгляду справи у суді першої інстанції. Проте, як вважає відповідач, такі доводи позивача є безпідставними, оскільки саме на сторони покладається обов'язок збирання доказів, а не на суд.            

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.12.2018 відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобинський м'ясокомбінат", розгляд апеляційної скарги призначено у судове засідання на 15.01.2019.

У судовому засіданні 15.01.2019 оголошено перерву у судове засідання на 31.01.2019 о 11:30 год.

У судовому засіданні 31.01.2019 оголошено перерву у судове засідання на 05.02.2019 о 15:30 год.

У судовому засіданні 05.02.2019 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.04.2017 Товариством з обмеженою відповідальністю "Глобинський м’ясокомбінат" (покупець) та Приватним підприємством "Укравтодизель" (продавець) укладено Договір купівлі продажу № ПП-І/20/04-17 (а.с. 13— 14 т. 1).

Цей Договір з боку продавця підписано з урахуванням протоколу розбіжностей від 20.04.2017, який сторонами Договору узгоджено.   

Тобто, 20.04.2017 позивач і відповідач підписали і Договір купівлі-продажу №ПП-І/20/04-17 і протокол розбіжностей до нього.

Відповідно до п.1.1. Договору продавець зобов’язався передати запчастини до транспортних засобів (продукція) у власність покупця відповідно до його замовлення, а останній зобов’язався приймати та оплачувати отриману продукцію на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п. 9.1. Договору зміни і доповнення до цього Договору, а також, тексти його додатків (додаткових угод) вважаються дійсними лише в тому випадку, якщо вони вчинені у письмовій формі і підписані уповноваженими представниками обох сторін. Одностороння зміна умов цього Договору не допускається, якщо інше не передбачено умовами цього Договору. Всі акти, накладні, додатки (додаткові угоди), доповнення до цього Договору становлять його невід’ємну частину.

Строк дії Договору передбачено п. 5.1. Договору. Так, Договір вважається укладеним і  набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками, та діє до 31.12.2017, але в будь-якому випадку – до повного виконання сторонами своїх зобов’язань за цим Договором. У випадку, якщо протягом 14 календарних днів до моменту закінчення цього строку жодна із сторін не повідомить протилежну сторону про свою відмову від продовження цього строку, цей строк кожного разу автоматично продовжується на 1 рік.  Кількість продовження строку дії Договору – необмежена.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, докази розірвання Договору в матеріалах справи відсутні, отже, Договір є таким, що не припинив свою дію.

Відповідно до заявки на закупівлю №119970 від 27.02.2018, яка була розміщена позивачем в системі електронних закупівель, метою якої було придбання Товариством з обмеженою відповідальністю "Глобинський м'ясокомбінат" нового двигуна ЯМЗ в зборі без КПП та зчеплення (238ДЕ2-1000187 (нов.)) у кількості 1 штука. Термін поставки – 14.03.2018.

28.02.2018 за результатами проведених торгів складено протокол проведення тендера № 10511, відповідно до якого переможцем тендеру щодо поставки Товариству з обмеженою відповідальністю "Глобинський м'ясокомбінат" обумовленої в заявці №119970 продукції стало Приватне підприємство "Укравтодизель".

Правовідносини позивача і відповідача стосовно купівлі-продажу двигуна врегульовані умовами Договору купівлі-продажу № ПП-І/20/04-17 від 20.04.2017.

Відповідно до п.1.2. Договору, асортимент та ціна продукції, яка поставляється (передається у власність) покупця попередньо  погоджується сторонами.

Сторони погоджуються, що видаткова накладна (акт приймання-передачі) на передану продукцію є документом, який засвідчує факт передачі товару, а також засвідчує остаточно узгоджені сторонами назву, кількість, ціну (вартість) продукції (п.1.3. Договору).

Пунктом 3.2. Договору (з урахуванням підписаного протоколу розбіжностей) сторони визначили, що оплата товару здійснюється покупцем згідно рахунку-фактури за умови 100 % передоплати шляхом перерахування  безготівкових коштів на рахунок постачальника.

За умовами п.4.1. Договору продавець поставляє продукцію окремими партіями в строк до 5 робочих днів від дня підтвердження замовлення покупцем.

Відповідно до п. 4.3. Договору датою поставки (передачі у власність) продукції вважається дата, що вказана у видатковій накладній або акті приймання-передачі.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, заявка, що узгоджена сторонами, містила визначену дату поставки – 14.03.2018.

Крім того, відповідно до п. 4.2. Договору (з урахуванням підписаного протоколу розбіжностей) постачальник зобов'язаний передати товар в строки, додатково погоджені з покупцем на умовах EXW (відповідно до правил Інкотермс в редакції 2010 року) склад постачальника: м. Дніпро, просп. Б.Хмельницького,156А. За таких умов поставки, претензії покупця за кількістю приймаються тільки в момент завантаження транспортного засобу. За погодженням сторін товар може бути доставлений на умовах СРТ: склад покупця (відповідно до правил Інкотермс в редакції 2010 року). За таких умов поставки претензії покупця за кількістю приймаються тільки до моменту від’їзду транспортного засобу, що доставив вантаж.

01.03.2018 на виконання умов Договору та узгодженої заявки відповідач виставив  позивачу рахунок на оплату № ПП-00000061 на суму 320   000,00 грн., для оплати двигуна ЯМЗ – 238ДЕ2 (330 к.с.).

Відповідно до платіжного доручення № 5051 від 20.03.2018 позивач здійснив оплату  у сумі 256   000,00 грн. В призначенні платежу значиться: за двигун зг. рах. №61 від 01.03.18, у т.ч. ПДВ 20% = 42   666,67.

Тобто, як встановлено судом першої інстанції і підтверджується матеріалами справи, позивачем здійснено часткову оплату у сумі 256   000,00 грн. згідно виставленого відповідачем рахунку на оплату № ПП-00000061 на суму 320 000,00 грн.

Часткову оплату позивач обумовлює тим, що при перерахуванні грошових коштів він керувався умовами п.3.3. Договору, укладеного сторонами, та сплатив лише 80% вартості товару від його загального розміру, що склало суму 256   000,00 грн., оскільки продавець на момент здійснення оплати не надав Покупцю належним чином зареєстрованої в ЄРПН податкової накладної.

Так, пунктом 3.3. Договору, до якого протоколом розбіжностей не вносились зміни,  передбачено, що сторони прийшли до згоди, що у випадку ненадання продавцем покупцю належним чином оформленої та зареєстрованої в ЄРПН податкової накладної у встановлений в даному Договорі строк для проведення розрахунків, покупець здійснює оплату отриманої продукції у розмірі 80% від загальної суми, належної до сплати ним. Залишок суми за отриману продукцію (20% від загального розміру, належного до сплати) покупець сплачує продавцю протягом 2 календарних днів після отримання від продавця належним чином оформленої та зареєстрованої в ЄРПН податкової накладної.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до податкової накладної № 13 від 20.03.2018 (а.с. 60 т.1), зазначена податкова накладна зареєстрована в Єдиному державному реєстрі податкових накладних 10.04.2018 (дата експорту 11.04.2018).

Відповідно до ч. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

В даному випадку податкова накладна складена 20.03.2018, зареєстрована мала бути до 15.04.2018.

Оскільки, як вже зазначалось, що податкова накладна зареєстрована 10.04.2018, відповідачем дотримані встановлені законодавством строки для її реєстрації.

Крім того, як вбачається з наявного в матеріалах справи клопотання позивача (а.с. 59 т.1), останнім зазначено, що лише після отримання 21.03.2018 від позивача коштів у сумі 256   000,00 грн., відповідач провів певні дії щодо реєстрації податкової накладної, яка була зареєстрована 11.04.2018.

Отже, посилання позивача на часткову оплату товару у розмірі 80% від загальної суми, належної до сплати, є безпідставні, оскільки залишок суми за отриману продукцію (20%) він повинен був сплатити після реєстрації податкової накладної відповідачем, про що з огляду на клопотання позивача він був обізнаний, чого як вбачається із матеріалів справи зроблено не було.

Крім того, суд апеляційної інстанції оцінюючи умови Договору, викладені в розділі 3 Договору  в їх системному взаємозв’язку, погоджується з висновками суду першої інстанції щодо безпідставності посилань позивача на п. 3.3. Договору, оскільки його умови викладались сторонами, враховуючи попередню редакцію п.3.2.  Договору, який в протоколі розбіжностей викладено в іншій редакції, що передбачає попередню оплату, а не оплату з відстроченням платежу на певний строк.

Також, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що зобов'язання зареєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних для включення позивачем до податкового кредиту суми податку на додану вартість виникає саме з податкового законодавства, а не з договірних відносин, а відтак не є господарським зобов'язанням.   

Зазначена вище позиція узгоджується також з позицією Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду, що викладена у постанові від 27.11.2018 у справі №917/203/18.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 02.05.2018 відповідач поставив позивачу двигун ЯМЗ238-ДЕ2, який відповідно до акту про не відповідність кількості, комплектності і якості, що були виявлені при прийманні продукції на складі 02.05.2018 (а.с. 28 т.1), мав ознаки реставрації, в зв’язку з чим комісією, яка здійснювала його приймання ухвалено рішення про повернення двигуна відповідачеві.

В подальшому двигун поставлено не було.

11.07.2018, вих. № 211 позивач направив відповідачу вимогу про повернення коштів (а.с.29 т.1), якою вимагав розглянути дану вимогу протягом 7 календарних днів з дня її пред’явлення та негайно вимагав здійснити повернення сплачених за продукцію грошових  коштів у сумі 256   000,00 грн.

Зазначена вимога, відповідно до опису вкладення у цінний лист на ім’я Приватного підприємства "Укравтодизель", здана до відділення поштового зв’язку "Укрпошта" 17.07.2018 (а.с. 30 т.1).

Заявляючи вимогу про повернення частково здійсненої попередньої оплати, позивач посилається на ч.2  статті 693 ЦК України, якою передбачено право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати у разі якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк.

Апелянт вважає, що направленою на адресу відповідача письмовою вимогою про повернення коштів №211 від 11.07.2018 відповідачу було офіційно повідомлено з посиланням на вимоги ст. 678 ЦК України про відмову у Договорі та, як наслідок, - повернення  сплачених за непоставлену продукцію грошових коштів, до стягнення також заявляються вимоги про сплату передбачених умовами Договору штрафних санкцій за поставку продукції неналежної якості в сумі 9600,00 грн., та за  не поставку продукції в сумі 9600,00 грн.

Відповідно до статті 11 Цивільного Кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також  із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Однією із підстав виникнення цивільних права та обов’язків є договір.

За приписом статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають із підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В ч. 1 статті 693 ЦК України визначено, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

За приписами ст. 538 ЦК України, виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Як встановлено вище, 01.03.2018 відповідач виставив позивачу вимогу про оплату товару, яка викладена в рахунку № ПП-00000061 від 01.03.2018, та яка відповідно до заявки від 27.02.2018 повинна бути виконана до 14.03.2018.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 2 ст. 613 Цивільного кодексу України передбачено, якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Оскільки при укладенні спірного договору з урахуванням протоколу розбіжностей до нього сторони досягли згоди відносно того, що оплата товару здійснюється покупцем згідно рахунку-фактури за умови 100%  попередньої оплати (п.3.2. Договору), зобов'язання позивачем належним чином виконано не було, оплата була здійснена з порушенням строків та не у повному обсязі відповідно до платіжного доручення від 20.03.2018 на суму 256 000 грн., відповідно, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що має місце прострочення кредитора, який не вчинив дій, передбачених умовами Договору.

Як вже зазначалося, датою поставки є 14.03.2018, яка повинна була відбутися за умови 100% попередньої оплати, проте доказів, які б свідчили про узгодження сторонами іншої дати поставки, чи досягнення згоди щодо поставки за умови часткової попередньої оплати, позивачем надано не було.

Частиною 2 статті 693 ЦК України встановлено право покупця вимагати від продавця, в т. ч. і повернення попередньої оплати, у випадку порушення  строку передачі товару.

Проте, у разі нездійснення покупцем попередньої оплати товару у повному обсязі, зобов'язання продавця щодо поставки товару не виникало при тому, що предметом поставки є неподільна річ.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що у

разі нездійснення покупцем попередньої оплати товару, зобов'язання продавця щодо поставки  товару не виникало, а нездійснення ним на свій ризик поставки товару без попередньої оплати, не надає продавцю права вимагати оплати такого товару.

Отже, як правильно встановлено судом першої інстанції, відповідачем не допущено прострочення постачання товару, відповідно і вимоги позивача щодо повернення попередньої оплати є такими, що заявлені передчасно та необґрунтовано.

Також, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку стосовно необґрунтованості заявленої позивачем вимоги щодо стягнення штрафних санкцій за поставку продукції неналежної якості.

Згідно частини першої статті 268 Господарського кодексу України, якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.

Частиною першою статті 673 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Частиною першою статті 687 Цивільного кодексу України визначено, що перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару та інших умов здійснюється у випадках та в порядку, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 678 Цивільного кодексу України у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором:1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.

Між тим, доказів в підтвердження відмови позивача від договору, його розірвання або його припинення, матеріали справи не містять. Вимога про повернення коштів №211 від 11.07.2018, яка міститься в матеріалах справи, і на яку посилається позивач як на підставу відмови від Договору, не може бути розцінена як сама відмова від Договору в розумінні статті 678 ЦК України, оскільки вимогою даної вимоги є  вимога лише про повернення грошових коштів, яку пропонувалося відповідачу розглянути протягом 7 календарних днів.

Постановою Верховної Ради України від 12.09.1991 "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР" передбачено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на її території застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.

Постановою Держарбітражу СРСР від 25.04.1966 було затверджено Інструкцію про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості № П-7 (далі – Інструкція П-7).

Відповідно до п.1 вказаної  Інструкції остання застосовується у всіх випадках, коли стандартами, технічними умовами, основними і особливими умовами поставки або іншими обов'язковими для сторін правилами не встановлений інший порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю і комплектністю, а також тари під продукцією або товарами. У договорах поставки можуть бути передбачені особливості приймання відповідних видів продукції і товарів.

Повне застосування вказаної Інструкції не є обов'язковим, якщо відповідно до положень Цивільного кодексу України сторони правочину на власний розсуд врегулювали питання стосовно приймання-передачі продукції.

Якщо сторони не визначили в Договорі порядок приймання-передачі продукції виробничо-технічного призначення, застосовуються положення Інструкції П-7.

Як вбачається з умов Договору купівлі-продажу № ПП-І/20/04-17 від 20.04.2017, його умови містять лише розділ про гарантійні зобов’язання та не містять умов, що визначають порядок приймання продукції за якістю.

Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо застосування до спірних правовідносин положень Інструкції П-7 в частині, якою врегульовано порядок приймання продукції за якістю.

Відповідно до п.6 Інструкції П-7, приймання продукції по якості здійснюється на складі покупця під час міжміської поставки - не пізніше 20 днів.

Пунктом 14  Інструкції П-7  визначено, що приймання продукції за якістю і комплектністю здійснюється в точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, основними і особливими умовами поставки, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також за супровідними документами, що посвідчують якість та комплектність продукції (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок-фактура, специфікація, тощо).

Як вбачається з п.1.3. Договору, сторони погодились, що видаткова накладна (акт приймання-передачі) на передану продукцію є документом, який засвідчує факт передачі товару, а також засвідчує остаточно узгоджені сторонами назву, кількість, ціну (вартість) продукції.

Між тим, доказів, які б засвідчили факт передачі відповідачем позивачу узгодженої продукції (видаткова накладна, акт приймання-передачі), ні до суду першої інстанції, ні до апеляційного суду позивачем надано не було.

Отже, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що відсутність вказаних доказів спростовує посилання позивача на те, що при прийманні від відповідача товару, він виявив його невідповідність якісним показникам, а наявний у матеріалах справи акт про невідповідність кількості, комплектності і якості, що були виявлені  при прийманні продукції на складі 02.05.2018, складений з порушенням вимог Інструкції П-7, та як вірно зазначено судом першої інстанції, не може бути прийнятий судом в якості доказу передачі спірного товару, так і в якості доказу, який би засвідчував отримання позивачем від відповідача неякісного товару.  

Відповідно до ч. 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Будь-яких інших доказів, які б свідчили про передачу відповідачем позивачу товару, та доказів передачі товару неналежної якості позивач до суду першої інстанції не надав.   

Колегія суддів відхиляє додані позивачем до заперечень на заяву позивача, додаткові докази (а.с. 142-216а т.1), які не були подані позивачем до суду першої інстанції, оскільки відповідно до ч.1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч.3 ст. 269 ГПК України).

Між тим, доказів в підтвердження поважності причин (об'єктивної неможливості) не подання позивачем відповідних додаткових доказів до суду першої інстанції позивачем не надано.

При цьому відповідач заперечує проти прийняття їх судом апеляційної інстанції.

Отже, враховуючи наведене вище, перевіривши доводи апеляційної скарги, з'ясувавши обставини справи, дослідивши матеріали справи, судова колегія апеляційного суду не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2018 у справі № 904/3639/18 підлягає залишенню без змін.  

З огляду на наведене вище, колегія суддів відхиляє доводи позивача наведені в обґрунтування вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів відхиляє доводи позивача щодо неврахування судом першої інстанції обставин, які нібито були визнанні відповідачем.

Як вбачається зі змісту заяв по суті справи,  що подавалися відповідачем до суду першої інстанції, жодні обставини у порядку передбаченому ст. 75 ГПК України відповідачем не визнавалися, навпаки, зміст цих заяв по суті спору свідчить виключно про невизнання відповідачем заявлених позивачем вимог.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 269,275,276,282 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобинський м'ясокомбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2018 у справі №904/3639/18 залишити без задоволення.

          Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2018 у справі №904/3639/18 залишити без змін.

          Витрати з оплати судового збору за подання апеляційної скарги віднести на Товариство з обмеженою відповідальністю "Глобинський м'ясокомбінат".

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 13.02.2019

Головуючий суддя                                                                         Л.А. Коваль

Суддя                                                                                                   Н.В. Пархоменко

Суддя                                                                                                 А.Є. Чередко