Справа № 22-ц-1148/2006                                  Головуючий у 1 інст. - Клопот С.Л.

Доповідач - Литвиненко ЇВ.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2006 року                                                                          м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого-судді:           ЗАБОЛОТНОГО В.М.

суддів:                       ЛИТВИНЕНКО І.В., ІШУТКО В.М.

при секретарі:          Гавриленко Ю.В.

з участю:                  сторін і їх представників

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 14 червня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину та визнання права власності на майно, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулась з позовом до ОСОБА_1, в якому просила визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом па 1/20 частину домоволодіння після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , посилаючись на те, що ОСОБА_3, якій належала спірна 1/20 частина домоволодіння на підставі свідоцтва про право власності від 21.03.1979 року, у зв'язку з аварійністю свого помешкання, отримала від міськради квартиру в іншому місці, а заначеною частиною домоволодіння почала відкрито , безперервно володіти і користуватися понад десять років позивачка, що дає їй підстави вважати себе власницею на спірну частину домоволодіння.

Рішенням суду позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені, суд визнав недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 1/20 частину домоволодіння АДРЕСА_1 , видане 20.01.2005 року Першою Чернігівською держнотконторою ОСОБА_1, зареєстрованого за р.№ НОМЕР_1, визнав за ОСОБА_2 право власності на цю частину і стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 51 грн судового збору . Посилавсь суд на те, що відповідно до ст.344 ЦК України , позивачка з 1980 року добросовісно заволоділа майном ОСОБА_3 і відкрито та безперервно володіє ним більше 10 років, а тому набула право власності.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права та залишенням поза увагою тієї обставини, що спірна частина домоволодіння належала на праві власності померлій ОСОБА_3 до дня її смерті і позивачка ніколи не реєструвала право власності на своє ім'я , атому і не може бути визнана власником на 1/20 частини домоволодіння.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку , що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду - скасуванню виходячи з наступного.

Позивачка просить визнати себе власницею на спірну частку домоволодіння на підставі ст.344 ЦК України в редакції 2004 року, посилаючись на те що вона та її покійний чоловік добросовісно заволоділи майном і користуються відкрито і безперервно з 1980 року, з чим і погодився суд першої інстанції.

Проте, не можна погодитись з такими висновками, оскільки- виникнення власності на підставі набувальної давності, передбачене ст. 344 ЦК України в редакції 2004 року, не існувало в 1980 році, а тому норми нового ЦК України не можуть застосовуватись до тих правовідносин, які не були передбачені нормами ЦК України в редакції 1963 року, що зазначено і в Прикінцевих та перехідних положеннях ЦК України в редакції 2004 року.

Так як інших підстав для набуття права власності позивачка не наводить, то апеляційний суд не знаходить можливим задовольнити її позов.

Відсутність доказів позивачки щодо права власності на спірну частину домоволодіння підтверджується рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 29.07.2005 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 04.11.2005 року.

Оскільки померла ОСОБА_3 на день смерті на підставі свідоцтва про право власності була власницею оспорюваного майна, це свідоцтво не визнавалось недійсним, тому її спадкоємиця за заповітом ОСОБА_1 на законних підставах отримала свідоцтво про спадщину за заповітом і визнавати його недійсним у суда не має підстав.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального права, воно підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 316, 319, 325 ЦПК України, апеляційний суд

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 14 червня 2006 року скасувати.

У позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права на спадщину за заповідом недійсним та визнання право власності на жиле приміщення відмовити.

Зняти арешт на належну ОСОБА_1   1/20 частину домоволодіння АДРЕСА_1, накладений ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 20.02.2005 року.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 56 грн на повернення сплачених судових витрат за подачу апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили після його проголошення , але воно може бути оскаржено до Верховного суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.