ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2019 рокуЛьвів№ 857/1461/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Шевчук С.М.,

суддів Кухтея Р.В., Носа С.П.,

за участі секретаря судового засідання Ігнатищ Л.М.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Городоцького районного суду Львівської області від 10 січня 2019 року (рішення ухвалене у м. Городок судом у складі головуючого судді Малахової-Онуфер А.М., дату складення повного тексту рішення не зазначено) у справі №441/1205/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці Державної фіскальної служби про визнання не законною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про порушення митних правил,

В С Т А Н О В И В :

В липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, яким просив визнати протиправною та скасувати постанову Львівської митниці Державної фіскальної служби в справі №3618/20900/18 від 24 липня 2018 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення передбачене ч. 3 ст. 470 МК України.

Рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 10 січня 2019 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким позов задовольнити. В обґрунтування апеляційної скарги позивач вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

На підтвердження доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що 14.07.2017 року був лише пасажиром транспортного засобу «Opel Omega» до митного кордону, який не перетинав через відсутність візи, а відповідно не ввозив з Польщі на митну територію України жодного транспортного засобу. Зазначає, що єдиний раз був у Польщі 13.09.2015 року, що підтверджується відміткою у закордонному паспорті. Вказує, що відповідачем в обґрунтування правомірності оскаржуваного рішення на розгляд суду не надано належних доказів на підтвердження факту ввезення в Україну в режимі «транзит» вказаного автомобіля, оскільки інформації про приналежність автомобіля до країни, фізичної чи юридичної особи, надання йому права на користування даним автомобілем матеріали справи не містять.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи і не заперечується сторонами, що під час перевірки баз даних ЄАІС Держмитслужби України виявлено, що 14.07.2017 р. о 09 год. 42 хв. через МАПП «Мостиська» Львівської митниці ДФС («зелений коридор»), громадянин ОСОБА_1, ввіз на митну територію України транспортний засіб марки «Opel Omega», р.н. НОМЕР_2, VIN -НОМЕР_3 в митному режимі «транзит».

Згідно з даними АСМО «Інспектор - 2006» та ЄАІС ДФС України вищеозначений транспортний засіб з митної території України станом на 15.06.2018 р. не вивозився та у інший митний режим, згідно з нормами чинного законодавства - не поміщений.

У зв'язку з чим, 15.06.2018 р. державним інспектором ВМО №1 м/п «Мостиська» Львівської митниці ДФС Гошовською Т.М. на позивача та у присутності останнього складено протокол про порушення митних правил № 3618/20900/18 (а.с. 6-7).

Заступником начальника Львівської митниці ДФС - начальника управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Скоромним Я.І. 24 липня 2018 року винесено постанову в справі про порушення митних правил №3618/20900/18 на ОСОБА_1 за ч.3 ст.470 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 8 500 грн.

Відповідно до означеної постанови, ОСОБА_1 визнано винним в тому, що він 14.07.2017 р. о 09 год. 42 хв. через пункт пропуску «Мостиська» Львівської митниці ДФС ввіз на митну територію України транспортний засіб «Opel Omega», р.н. НОМЕР_2, VIN -НОМЕР_3, в митному режимі «транзит», смугою руху «зелений коридор» без письмового декларування та сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті транспортних засобів на строк, передбачений нормами ст. 95 МК України, для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності одного митного органу - 5 діб), що згідно автоматизованої системи митного оформлення «Інспектор-2006» та ЄАІС Держмитслужби України зазначений транспортний засіб з митної території України станом на 15.06.2018 р. не вивозився та у інший митний режим, згідно законодавства, не поміщений (а.с. 4-5, 50-51).

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що при розгляді справ про порушення митних правил, передбаченого ст. 470 МК України та вирішення питання про строк накладення адміністративного стягнення, необхідно з'ясувати питання про день коли було виявлено вказане правопорушення. За змістом ст. 491 МК України вказане правопорушення може бути виявлено посадовими особами митниці безпосередньо (під час переміщення через митний кордон чи митного оформлення тощо). За наведеного, порушення, передбачене ч. 3 ст.470 МК України, вчинене позивачем є триваючим та виявлене 15.06.2018 р., що зафіксовано того ж дня протоколом про порушення митних правил № 3618/20900/18 і саме з цієї дати відраховується строк накладення адміністративного стягнення. Постановою від 24.07.2018 р. на позивача накладено стягнення після виявлення 15.06.2018 р. порушення, отже строк передбачений ст. 467 МК України, не пропущено.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції та, надаючи правову оцінку вказаним відносинам, враховує таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 458 МК України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Так, як встановлено частиною 3 ст. 470 МК України перевищення встановленого ст. 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Пунктом першим частини першої статті 95 МК України визначено, що для автомобільного транспорту строк транзитних перевезень становить 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).

Відповідно до ст. 90 МК України транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

За змістом частини 1 ст. 467 МК України, якщо справи про порушення митних правил відповідно до ст. 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477 - 481, 485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.

Аналіз наведеної правової норми свідчить про те, що перелік триваючих правопорушень, визначений у ст. 467 МК України, не є вичерпним.

Апеляційний суд відзначає, що триваючими визначаються правопорушення, які, почались з якоїсь протиправної дії або бездіяльності та здійснюються в подальшому безперервно шляхом невиконання обов'язку. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія або бездіяльність, коли винний, або не виконує конкретний покладений на нього обов'язок, або виконує його не повністю чи неналежним чином.

Отже, використання транспортного засобу, що перебуває в режимі транзиту, та щодо якого існує обов'язок вивезення за межі митної території, протягом 10-денного строку, є триваючим правопорушенням, оскільки в даному випадку особа перебуває в безперервному стані протиправної бездіяльності через невиконання свого обов'язку.

Відтак, виявивши вказане порушення 15 червня 2018 року (при перетині митного кордону України в напрямку виїзду за межі України) та приймаючи 24 липня 2018 року постанову, адміністративне стягнення за порушення митних правил накладене відповідачем в межах строку, передбаченого ст. 467 МК України, а саме не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення правопорушення.

Діяння (бездіяльність) позивача щодо не вивезення транспортного засобу, що перебуває під митним контролем, за межі території України, характеризуються тривалим невиконанням встановленого Митним Кодексом України обов'язку. Вчиняючи такі діяння, позивач перебував у стані безперервного порушення закону, тому відповідне порушення не може вважатись таким, що носить разовий характер.

При цьому, станом на момент виявлення правопорушення, обов'язок позивача щодо вивезення транспортного засобу за межі території України протягом 10 діб, встановлений п. 1 ч. 1 ст. 95 Митного кодексу України, виконаний не був, що також не спростовано самим позивачем.

Разом з тим, суд вважає необґрунтованими доводи позивача з приводу того, що обов'язок щодо зворотного вивезення транспортного засобу впродовж 10 діб є темпорально обмеженим (завершується зі спливом строків, визначених ст. 95 МК України), оскільки такий обов'язок вважається виконаним саме з моменту його реалізації зобов'язаною особою, а не із закінченням законодавчо встановленого строку його виконання.

Аналогічний підхід до застосування вказаних норм Митного кодексу України викладений Верховним судом у постановах від 13 червня 2018 року у справі №444/2844/15-а, від 24 жовтня 2018 року у справі №464/7796/16-а, від 31 жовтня 2018 року у справі №490/11485/16-а.

Твердження позивача про те, що він 14.07.2017 р. був лише пасажиром транспортного засобу «Opel Omega» лише до митного кордону, який не перетинав через відсутність візи, а відповідно не ввозив з Польщі на митну територію України жодного транспортного засобу, спростовується інформацією з бази даних АСМО «Інспектор - 2006», Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС України, витягу з даних Диспетчера ЗМК та Пасажирського пункту пропуску, про те, що транспортний засіб «Opel Omega», р.н. НОМЕР_2, VIN -НОМЕР_3 ввезений на митну територію України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН: НОМЕР_1, паспорт серія НОМЕР_4, а відсутність у паспорті позивача відмітки митних чи прикордонних органів МАПП «Мостиська» не спростовує встановлених судом обставин (а.с. 28).

Окрім того, як слідує з пояснень позивача 14.07.2017р. він перебував в зоні митного пропуску вказаного транспортного засобу, повертався з території митного пропуску у названому вище автомобілі разом, ще з однією особою, якій для перетину митного посту добровільно віддав свій паспорт. Вказує на вчинення невідомою особою відносно нього шахрайських дій.

Водночас, позивач та його представник повідомили, що до правоохоронних та судових органів в установленому порядку на предмет вчинення шахрайських дій та/або встановлення обставин щодо внесення до бази даних митних та прикордонних органів недостовірних відомостей про ввезення позивачем транспортного засобу позивач не звертався.

Відтак, позивачем не доведено обставин та не надано суду жодного доказу з приводу вчинення по відношенню до нього шахрайських дій та/або встановлення обставин щодо внесення до бази даних митних та прикордонних органів недостовірних відомостей про ввезення позивачем транспортного засобу.

Так, згідно п.7 «Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України» затверджених Наказом Державної митної служби України від 17 листопада 2005 року №1118, власник транспортного засобу або вповноважена особа, який переміщує транспортний засіб через митний кордон України, пред'являє його митному органу для проведення митного огляду й подає оригінали та ксерокопії таких документів, що підтверджують право власності на транспортний засіб або користування ним (у тому числі з правом розпорядження).

Згідно з п. 9 «Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України» затверджених Наказом Державної митної служби України від 17 листопада 2005 року № 1118, не підлягає пропуску через митний кордон України транспортний засіб, увезення якого в Україну заборонено згідно із законодавством або на який відсутні документи, що підтверджують право власності на ТЗ або користування ним (у тому числі з правом розпорядження).

Крім того, пунктом 7 Типової технологічної схеми здійснення митного контролю автомобільних транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються ними, у пунктах пропуску через державний кордон, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року № 451 передбачено, що митний контроль автомобільних транспортних засобів і товарів у пунктах пропуску здійснюється шляхом застосування таких форм митного контролю: перевірка документів та відомостей, які відповідно до законодавства надаються митним органам під час переміщення автомобільних транспортних засобів і товарів через митний кордон України; митний огляд (огляд та переогляд автомобільних транспортних засобів і товарів, огляд та переогляд ручної поклажі та багажу, особистий огляд громадян); усне опитування громадян та посадових осіб підприємств; облік автомобільних транспортних засобів і товарів; взяття проб (зразків) товарів; використання службових собак, технічних та спеціальних засобів контролю; подання запитів до інших державних органів, установ та організацій, уповноважених органів іноземних держав для встановлення автентичності документів, наданих митним органам.

Пунктом 3.1.2.5 Технологічної схеми пропуску через державний кордон України осіб, транспортних засобів, товарів та інших предметів у міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Шегині», затвердженої наказом Мостиського прикордонного загону від 12.08.2011 р. № 916 (далі - Технологічна схема) передбачено, що митний контроль здійснюється посадовою особою ПМО шляхом візуального огляду транспортного засобу, перевірки документів, що підтверджують право власності на транспортний засіб (або користування ним), реєстраційних (технічних) документів, що підтверджують постійне місце проживання особи.

Після завершення контролю до функціонального модуля «Електронний журнал пасажирського пункту пропуску» (далі - ФМ «Електронний журнал 111111») відповідальною посадовою особою ПМО в режимі реального часу вносяться такі відомості: -марка, модель; -П.І.Б та місце проживання водія; - реєстраційний номер транспортного засобу (у разі наявності відповідних технічних засобів контролю заноситься автоматично за результатами сканування або коригування); -УГК - код транспортного засобу.

Оскільки митні органи не перевіряють документи на транспортний засіб у пасажирів транспортних засобів, а лише у водія, за умови неподання позивачем документів у якості водія транспортного засобу у посадової особи митниці була б відсутня фізична можливість внести таку інформацію, яка є достовірною, оскільки доказів протилежного сторонами не надано, а судом таких не здобуто.

Таким чином, при оформленні зобов'язання про транзит визначальним є не факт знаходження особи за кермом автомобіля та наявності прав на керування транспортним засобом, а факт зазначення такої особи у поданих документах власником транспортного засобу або уповноваженою особою.

Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги позивача є безпідставними, а тому задоволенню не підлягають.

Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.

Доводи апеляційної скарги, в силу викладеного вище, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст. 271, ст. 272, ст. 286, ст. 308, ст. 315, ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Городоцького районного суду Львівської області від 10 січня 2019 року у справі №441/1205/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя С. М. Шевчук

судді Р. В. Кухтей

С. П. Нос

Повне судове рішення складено 14 лютого 2019 року.