Апеляційний суд Запорізької області

Справа № 22 - 4325 / 2008 р.                                   Головуючий  у  1 інстанції: Галущенко Ю.А.

                                                                                                         Суддя-доповідач: Боєва В.В.                                        

У Х В А Л А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

 11  листопада   2008 року.                                                                   м. Запоріжжя.

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого:         Бондаря М.С.

Суддів:                     Боєвої В.В., Ломейко В.О.

При секретарі:         Белименко С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву заступника прокурора Запорізької області  в інтересах держави  - в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах та невизначеного кола осіб – Виконавчого комітету Запорізької міської ради - про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21 грудня 2005 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Шевченківської районної адміністрації м. Запоріжжя про визнання договору купівлі-продажу квартири дійсним та визнання права власності на квартиру,

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21 грудня   2005 року задоволено  позов  ОСОБА_2 до Шевченківської районної адміністрації м. Запоріжжя про визнання договору купівлі-продажу квартири дійсним та визнання права власності на квартиру. задоволено. Визнано дійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 20.01.2003 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 Визнано за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_1.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, 27 жовтня 2008 року заступник прокурора Запорізької області в інтересах  держави подав апеляційну скаргу та клопотання  про поновлення строку на апеляційне оскарження. В заяві  просив поновити строк на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що про існування оскаржуваного рішення суду стало відомо  лише у жовтні  2008 року -  під час порушення кримінальної справи по факту заволодіння шляхом введення в оману правом власності на квартиру АДРЕСА_1.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи в межах заявленого клопотання, колегія суддів вважає, що заява  не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. ст. 13,  292 ЦПК України  правом апеляційного оскарження наділені  сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їх права і обов*язки.

При розгляді заяви в суді апеляційної інстанції представник прокуратури Запорізької області пояснив, що оскаржуване судове рішення порушує інтереси держави – в особі виконавчого комітету Запорізької міської ради, оскільки предметом спору є нерухоме майно, яке є комунальною власністю  Запорізької територіальної  громади. Вважав, що це рішення ухвалено судом першої інстанції з порушенням норм матеріального і процесуального права, тому має бути скасоване і просив поновити строк апеляційного оскарження.

За змістом статті 121 Конституції України прокуратура України  становить єдину систему, на яку покладаються, зокрема, за п.2) цієї статті, представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 45 ЦПК України прокурор здійснює у суді представництво інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими Законами, і може здійснювати представництво на будь якій стадії цивільного процесу.

Згідно ст. 36-1 Закону України „Про прокуратуру”, представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави, у випадках, передбачених законом.

У практичній роботі працівники прокуратури керуються наказом Генерального прокурора України від 19 вересня 2005 р.  № 6-гн  „Про організацію роботи по представництву в суді, захисту інтересів громадян та держави при виконання судових рішень”, зі змісту якого вбачається, що  пріоритетним при здійсненні представницької діяльності  прокурорів у суді вважається  захист державних інтересів, що стосуються бюджетних коштів, звільнення від оподаткування, відчуження державного майна, земельних відносин тощо.

Слід зазначити, що  поняття „інтерес держави”, що використовується у  Цивільному процесуальному Кодексі України, Господарському процесуальному Кодексі України  і у Законі України „Про прокуратуру” було предметом тлумачення Конституційного Суду України, який розтлумачив, що положення абзацу 4 ч. 1 ст. 2 ГПК України у контексті п. 2 ст. 121 Конституції України треба розуміти так, що  прокурори та їх заступники  подають до арбітражного (господарського) суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності.

Відповідно до  ст. 326 ЦК України у державні власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави України право власності здійснюють відповідно органи державної влади.

Статтею 327 ЦК України встановлено,  що у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління  майном, що є у комунальній власності, здійснюють  безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

З матеріалів справи вбачається, що предметом  спору є нерухоме майно – квартира  АДРЕСА_1. До набрання законної сили оскаржуваним судовим рішенням  право власності на цю  квартиру було зареєстровано за ОСОБА_4 – на підставі свідоцтва № 96 про право власності на квартиру, виданого Концерном „Запорожабразив” 23.04.1993 року  (а. с. 4)

Тобто, ця квартира на час розгляду цивільної справи в суді першої інстанції  не знаходилась  у комунальній власності Запорізької територіальної громади.

Таким чином, оскаржуваним судовим рішення інтереси держави України ніяким чином не порушено, а заявником  не надано суду доказів щодо наявності підстав для  захисту  державних інтересів.

Оскільки законом не передбачено  здійснення прокурором представництва  територіальної громади – в особі органу місцевого самоврядування – колегія суддів вважає, що  заступник прокурора Запорізької області не наділений  правом на апеляційне оскарження   рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21 грудня 2005 року  в цій справі і його   заява про поновлення строку апеляційного оскарження задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 13, 73, 292, 294  ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Відмовити заступнику прокурора Запорізької області  в задоволенні заяви про поновлення строку апеляційного оскарження рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21 грудня 2005 року  в цій справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту  проголошення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Головуючий:                                          

Судді: