Справа № 11-72/2010 р.                                Головуючий 1 інстанції: Діденко О.П.

Категорія – ст. 186 ч.2 КК України             Доповідач: Козак В.І.

У  Х  В  А  Л  А  

І  М  Е  Н  Е  М      У  К  Р  А  Ї  Н  И  

28 січня 2010 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Чернігівської області в складі:

головуючого судді Козака В.І.,

суддів Миронцова  В.М., Шахової О.Г.,

з участю прокурора Гапєєвої Н.П.,

адвоката ОСОБА_1,

засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_3 та потерпілого ОСОБА_4 на вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 02 грудня 2009 року

в с т а н о в и л а:

Цим вироком:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, уродженець м. Ніжин, проживаючий у АДРЕСА_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, не одружений, освіта неповна середня, не працюючий, раніше судимий: 20 листопада 2001 року Ніжинським міським судом за ст. ст. 185 ч.3, 185 ч.2, 15 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки; 20 жовтня 2003 року Ніжинським міським судом за ст. ст. 185 ч.2, 71 КК України до трьох років 2 місяців позбавлення волі; 25 березня 2008 року Ніжинським міськрайонним судом за ст. 125 ч.1 КК України до 120 годин громадських робіт; 05 листопада 2008 року Ніжинським міськрайонним судом за ст. ст. 389 ч.2, 71 КК України до 4 місяців 4 днів арешту,  

Засуджений за ст. 186 ч.2 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, громадянин України, уродженець м. Ніжина, проживає за адресою: АДРЕСА_3, не одружений, освіта середня, не працюючий, раніше не судимий,

Засуджений за ст. 186 ч.2 КК України на 4 роки позбавлення волі.

Судом  засуджені визнанні винними в тому, що 15 серпня 2009 року, близько 01 години, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, за попередньою змовою між собою та з невстановленою слідством особою, при цьому ОСОБА_2 повторно, знаходячись на вул. Шевченка в м. Ніжині на алеї навпроти кафе «Заморський принц» з метою заволодіння майном потерпілого ОСОБА_4, застосували до нього насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, що виразилося у нанесенні спільними діями ударів по голові та тілу ОСОБА_4, чим йому було завдано фізичного болю, після чого відкрито заволоділи його особистими речами, а саме: мобільним телефоном «Нокіа 1200» вартістю 195 грн., в якому знаходилась сім-картка мобільного оператора «МТС» вартістю 15 грн. із залишком на рахунку 10 грн., наручним годинником марки «Q&Q» в комплекті з металевим браслетом вартістю 84 грн. та грошима в сумі 5 грн., після чого з місця скоєння злочину зникли, спричинивши потерпілому ОСОБА_4 матеріальної шкоди на загальну суму 309 грн.

В апеляції потерпілий ОСОБА_4 просить вирок Ніжинського міськрайонного суду від 02 грудня 2009 року змінити в частині призначеного покарання засудженому ОСОБА_3. Просить призначити останньому покарання не пов’язане з ізоляцією від суспільства. Свої вимоги аргументує тим, що місцевим судом при призначенні покарання ОСОБА_3 не було взято до уваги його позиція як потерпілого щодо призначення покарання з встановленням іспитового строку. Звертає увагу на щире каяття ОСОБА_3 у вчиненому та відшкодування завданої шкоди в повному обсязі.

В апеляції засуджений ОСОБА_3 просить вирок Ніжинського міськрайонного суду від 02 грудня 2009 року змінити в частині призначеного покарання. Просить застосувати відносно нього ст. 75 КК України звільнивши від відбування покарання з випробуванням. Підставами для зміни вироку вважає незастосування судом кримінального закону, який підлягає застосуванню та невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого.  Просить взяти до уваги те, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, має позитивну характеристику з місця проживання, щире каяття та відшкодовану матеріальну та моральну шкоду потерпілому.

Заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_3 та його адвоката ОСОБА_1, які підтримали апеляцію і просили її задовольнити, засудженого ОСОБА_2, який також вважав, що апеляція повинна бути задоволена, думку прокурора Гапєєвої Н.П., яка просила відмовити у задоволенні апеляції, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляції колегія суддів приходить до висновку, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність вини засудженого ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих йому в вину дій підтверджується зібраними по справі та перевіреними у суді доказами і ніким не оскаржується.

Обираючи покарання засудженому ОСОБА_3, суд зазначив, що він не може враховувати при призначенні покарання обставини, які пом’якшують його, а саме: щире каяття, оскільки воно не знайшло своє підтвердження в суді. Явку з повинною, оскільки засуджений написав її, коли був доставлений в міліцію за підозрою у скоєнні злочину. Активне сприяння розкриттю злочину, тому, що показання підсудних не свідчить, про їх бажання допомогти слідству.

З даними висновками суду погодитись ніяк не можна, оскільки вони суперечать як матеріалам справи так і діючому законодавству.

Як вбачається зі справи засуджений ОСОБА_3 не заперечував свою причетність до скоєного злочину, як на досудовому слідстві так і в суді. Вважав, що за свої дії він повинен понести покарання, але просив суворо не карати, просив вибачення у потерпілого. Таким чином, на думку колегії суддів, в поведінці засудженого ОСОБА_3 є обставина, як щире каяття. Другу обставину, як явка з повинною, на думку колегії суддів, також необхідно враховувати оскільки, суд першої інстанції невірно тлумачить диспозицію ст.. 96 КПК України, яка передбачає подання її в плоть до пред’явлення обвинувачення. Явка з повинною ОСОБА_3 була подана 31 серпня 2009 року, а.с.15, а обвинувачення пред’явлено 28 жовтня 2009 року, а.с.90-91. Що стосується третьої обставини, активне сприяння розкриттю злочину, то незрозуміло чому суд не вважає за можливе її враховувати. ОСОБА_3  розповів про обставини вчиненого ним злочину, вказав коло осіб, які вчиняли злочин.

Враховуючи тяжкість вчиненого злочину, позицію потерпілого до особи засудженого, обставини, які пом’якшують покарання - щире каяття, написання явки з повинною та активне сприяння у розкритті злочину, позитивну характеристику ОСОБА_3, його вік, першу судимість, дані про склад сім’ї: а саме те, що він єдина дитина в сім’ї і проживає з матір’ю, колегія суддів приходить до висновку, що його виправлення можливо без ізоляції від суспільства.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України судова колегія,

у х в а л и л а:

Апеляцію   потерпілого ОСОБА_4 та засудженого ОСОБА_3 задовольнити.

Вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 02 грудня 2009 року щодо ОСОБА_3 змінити.

Вважати ОСОБА_3 засудженим за ст.. 186 ч.2 КК України до покарання визначеного судом.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки та покласти обов’язки передбачені ст. 76 КК України, а саме: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

СУДДІ:

Козак В.І.                                     Миронцов В.М.                              Шахова О.Г.