Справа 696                                                                                    Голов. в 1 інстанц. Батманова В.В.

Категорія 57                                                                                                    Доповідач Зубова Л.М.

                                                          Рішення

                                                   Іменем України          

26 січня    2010 року                                                                                 м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуюча  суддя Зубова Л.М.

судді Азевич  В,Б, , Єлгазіна Л.П.

секретар   Голубцов А.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за   позовом   ОСОБА_3 до садівничого   товариства « Садовод-2» (далі-« Садовод-2»), ОСОБА_4

про скасування рішень загальних зборів , визнання недійсним Статуту , скасування                державної реєстрації , поновлення в членах товариства,поновлення права користування земельною ділянкою,  спонукання до  видачі документів , необхідних для приватизації

з апеляційними  скаргами  сторін

 на рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька   від 13 листопада  2009 року .

Вислухавши доповідача, пояснення позивачки , її представника ОСОБА_5,  представників « Садовод-2» ОСОБА_6, та ОСОБА_10 ,  пояснення  відповідача ОСОБА_4, її представника ОСОБА_7, перевіривши матеріали  цивільної справи,  апеляційний суд, -

                                                     в с т а н о в и в:

Рішенням Куйбишевського районного суду м. Донецька   від 13 листопада  2009 року позов задоволений  частково,позивача  поновлено в членах садівничого товариства " Садовод-2" та поновлено її право на користування земельною  ділянкою 33 в цьому товаристві шляхом припинення  права користування  виділеною ОСОБА_3 земельною ділянкою з боку ОСОБА_4, у задоволенні решти вимог відмовлено, у апеляційній скарзі  « Садовод-2», не спорюючи рішення в частині відмови у задоволенні позову ,    просив  рішення суду  про поновлення прав  позивачки  скасувати і  відмовити у задоволенні позову   , посилаючись  на невідповідність висновків суду вимогам норм  матеріального і процесуального права  та  невідповідність   висновків  фактичним обставинам справи.  У апеляційній  скарзі позивачка, не оспорюючи рішення в частині  задоволення її позову ,  просила  скасувати рішення  в частині  відмови у задоволенні позову  про   визнання незаконними  та скасування  рішень загальних зборів   товариства  від 12.03.2005, 14.10.2006, 2.03.2008 і 8.11.2008 року , про визнання  Статуту недійсним  і скасування його державної реєстрації та ухвалити  нове рішення про  задоволення  її позову, посилаючись на  невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та вимогам норм матеріального права .

Апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги " Садовод-2" слід задовольнити частково   з наступних підстав.

           Відповідно до  ст. 309 ч.1 п) 4 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни  рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до ст. 309 ч.1 п) 3 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни  рішення є невідповідність висновків суду  фактичним обставина.

 Відповідно до ст. 60 , 61 ЦПК України   кожна сторона зобов'язана довести ті  обставини, на які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини , визнані  сторонами  та  іншими  особами , які беруть участь у справі , не підлягають доказуванню.

     Відповідно до  ст.. 212 ЦПК України  суд  оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному , повному, об'єктивному  та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.        

      Згідно  ст. 2,6,8,13, 15    Закону України  № 1087-1У від 10 липня 2003  року з наступними  змінами   " Про кооперацію" кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об'єднання фізичних  та \ або юридичних осіб на основі  членства для спільної господарської та іншої  діяльності  з метою поліпшення свого економічного стану.

     За напрямами   діяльності кооперативи можуть  бути житлово - будівельними, садово- огородніми, гаражними тощо.

     Виключення  з членів кооперативу може бути оскаржене до суду.

     Вищим органом управління  кооперативу є   загальні збори., до компетенції   яких належить , зокрема , затвердження статуту, визначення  розміру внесків тощо . Статтею 15 Закону передбачені вимоги до процедури проведення загальних зборів.

    Згідно Закону України "Про власність"( чинної до 20 20.06.2007 року ) член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно. Земельні ділянки, садові будинки, насадження на земельній ділянці є об'єктами права приватної власності (статті 13, 15).

  Розрішаючи  спір , суд 1 інстанції  керувався  Законом України " Про кооперацію та  дійшов  висновку   про відсутність підстав для виключення  позивачки з " Садовод-2", оскільки  встановив та з цього виходив  , що  позивачка сплачувала внески  товариству  та обробляла  земельну ділянку до 2007 року  включно  , про що підтвердили свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9

  За матеріалами справи  видно , що  позивачка  була   членом  садівничого  кооперативу  « Садовод», їй  була  надана земельна ділянка 33  профкомом роботодавця, з 1994 року  позивачка  була   членом кооперативу, який створив  профком за місцем роботи  , у 1993 році  за особисті  кошти  вона на земельній  ділянці   звела   бетонний господарський блок  и  насаджала  дерева , інші  насадження , з цим майном  у 2004 році ввійшла до складу   садівничого  товариства « Садовод-2», чого не заперечували представники  відповідача  Садовод-2,  та  підтверджено   членскою книжкою  позивача  ( а.с. 7), згідно якій  вона сплатила  членські внески  по 2006 рік  включно садівничому товариству « Садовод-2» , яке  було  створено у 2004 році  загальними зборами   громадян – переважно  колишніх учасників кооперативу профкому- роботодавця  «Садовод»,  у 2005 році  здійснено  реєстрацію « Садовод-2»  на правах юридичної  особи.  З пояснень позивачки видно, що вона   обробляла  земельну  ділянку  33,   і лише  у 2007 році   змушена  була  доручити  її обробку  сусідам  по кооперативу у зв’язку з необхідністю  догляду  за близькою людиною, що  підтверджено медичною довідкою  і  показами  свідків - членів кооперативу   ОСОБА_8 та  ОСОБА_9 , а з протоколу  про виключення  позивачки  з товариства від 2.03.2008 року  не  вбачається , що  на зборах   з’ясовувались ці  питання .

З пояснень  відповідача ОСОБА_4 , представників «Садовод-2» членської  книжки на ім’я ОСОБА_4, протоколу  загальних зборів від 8.11.2008 року  ( а..с119, 122) видно , що ОСОБА_4 сплатила  цільовий внесок  до товариства у сумі 1200 грн., членські внески  за 2008 рік у сумі 220 грн.,   4квітня 2008 року  їй  була  видана  членська  книжка , у травні   2008 року  правління товариства  прийняло її до  складу  членів ,  рішення правління  затверджено загальними зборами  від  8.11.2008 року.

Згідно   рішенню виконкому  Донецької міської ради  488 від 16.08.2006 року ( а.с. 41 том 1) вирішено затвердити  садівничому товариству " Садовод-2" проект землеустрою для  відведення земельної ділянки в оренду  строком на 5 років , в наступному   між виконкомом і товариством укладений договір оренди  до 16.08.2011 року ( а..с32 том 1) .

Згідно виписці  з протоколу  рішення загальних зборів  від 2 березня 2008 року ( а.с.8)  на підставі  пунктів  5б) та 3а)  виключено із складу товариства ділянку №33 по вул. Вишнева за несплату земельного  податку  протягом 12 місяців та   за порушення Статуту.

 Згідно  протоколу загальних  зборів  від 2.03.2008 року ( а.с.124, 127 том 1) члена  товариства -  ділянка 33-  виключено з товариства   за несплату годових внесків та не оброблення землі більше  двох років.

Згідно п. 2.5 Статут   садівничого товариства  " Садовод-2" , зареєстрованого 22.02.2005 року ( а..с13) член  садівничого товариства  може бути виключений із  садівничого товариства  у випадках :

 неосвоєння виділеної йому  земельної ділянки в плині двох років  підряд для вирощування  сільськогосподарської продукції, використання  ділянки не по призначенню, самовільного захоплення земель, несплати встановлених конференцією членів  товариства  вступного , членських і цільових внесків  у плині 2-х років , систематичного невиконання  агротехнічних заходів, відмовлення чи відхилення від участі в  загальних роботах садівничого товариства, систематичного порушення правил  внутрішнього розпорядку( недотримання пунктів Статуту, відмовлення від несення чергування  і суспільних робіт )  . Згідно  п 2.3  Статут  цивільно-правові суперечки між садівничим товариством і  його членами, суперечки , що виникли через членські  відносини , а також  суперечки майнового характеру  розрішаються судом. Згідно  п 1.5   члени товариства  мають право  зводити на  виділених  їм земельних ділянках опалювані садові будиночки, а також  господарські  будівлі .

Оскільки  з матеріалів справи видно , що позивачка  по 2006 рік  включно платила  внески в товариство  , та  не  спростовані  об’єктивними доказами пояснення позивачки, підтверджені свідками-членами товариства  ,  про те, що  позивачка обробляла  земельну  ділянку,   у 2007 році   змушена  була доручити   її обробку  земельної ділянки сусідам  по товариству , то висновок суду  1інстанції  про  відсутність підстав для  виключення позивачки з членів товариства    відповідає фактичним обставинам справи , яким суд  надав  оцінку  у  відповідності до вимог ст. 212 ЦПК України .

З  урахування викладеного  не мають правового значення  доводи  представників  товариства, які вказували , що у 2006 році  внесок  був  сплачений позивачкою  не в повному обсязі, яку  за поясненнями в судовому  засіданні  голови    товариства ОСОБА_10,  товариство вважало неголовною  підставою для виключення.

Враховуючи , що  позивачка просила суд про    захист порушених прав у спосіб , який передбачений ст. 16 ЦК України,  та суд  1 інстанції правильно керувався  ЗУ " Про кооперацію", Статутом товариства  2005 року  , апеляційний суд погоджується з  висновком  суду про те, що порушені права  позивачки  , підлягають поновленню   шляхом припинення  користування  ділянкою 33 з боку ОСОБА_4

Разом  з тим  погодитись  з рішенням неможливо , оскільки , розрішаючи спір ,  суд поновив позивачку в членах товариства ,  чим фактично  замінив   товариство,  до компетенції якого  віднесено питання  прийняття  та  виключення з членства  , тому  апеляційний      суд вважає  необхідним рішення суду змінити  , покласти обов’язок на правління та загальні збори товариства   поновити позивачку  в членах товариства   та поновити її право на користування  земельною ділянкою 33 . Як помилкове  слід виключити  посилання в мотивувальній частині рішення на  ст. 141 ЗК України, якою вказані  правовідносини  не  врегульовані.

Крім того  , апеляційний      вважає неможливим  погодитись з рішенням суду в частині відмови у задоволенні позову,  апеляційну скаргу позивачки  слід задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно  до ст.  311 ч. 1 п) 5 ЦПК України  рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд розглянув не всі вимоги і цей  недолік не був  і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом 1 інстанції.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає  цивільні справи не  інакше як за зверненням фізичних  чи  юридичних осіб, поданим  відповідно до цього Кодексу,  у межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які  беруть участь у справі.

Відповідно до  ч. 3 ст. 303 ЦПК України  апеляційний суд не обмежений доводами  апеляційної скарги, якщо під час  розгляду  справи  було встановлено неправильне  застосування норм  матеріального  або порушення  норм  процесуального права, які є обов'язковою  підставою  для скасування  рішення.    

Відповідно до  роз'яснень п. 15  Постанови № 12 пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року  " Про судову практику  розгляду   цивільних справи в апеляційному порядку"  суд апеляційної інстанції при перевірці законності  і обґрунтованості рішення суду першої інстанції може вийти  за межі  доводів апеляційної скарги згідно  з частинами  третьою  та четвертою статті 303 ЦПК України лише у разі , якщо буде встановлено  неправильне застосування  норм матеріального права  або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою  підставою для скасування рішення. За цих умов   апеляційний суд перевіряє справу у повному обсязі і зобов'язаний мотивувати в рішенні вихід за межі доводів  апеляційної скарги, проведення перевірки справи  в повному обсязі.

            У   разі  якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених  вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права  робити   висновків  щодо неоскарженої частини  ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а  в описовій частині повинен  зазначити , в  якій частині вимог судове рішення  не оскаржується.

Відповідно  ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно  бути законним  і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу  згідно із законом.

Обґрунтованим  є рішення,  на основі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на сякі сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому  засіданні . Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу  згідно із законом.

Відповідно до ст. ст. 214,215 ЦПК України  передбачено перелік  питань, які  суд  вирішує під час ухвалення  рішення  та зміст  рішення суду.

Під час ухвалення рішення суду вирішує такі питання : чи мали місце  обставини, якими обґрунтовувалися вимоги  і заперечення, якими доказами вони підтверджуються, чи  є інші фактичні дані ( пропущення строку позовної давності тощо ), які мають значення для вирішення справи , та докази на їх підтвердження, які правовідносини  випливають  із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню по  цих правовідносинах, чи слід  позов  задовольнити або в позові  відмовити тощо .  Рішення суду складається, зокрема , з мотивувальної частини із зазначенням встановлених судом  обставин і визначених  відповідно до них правовідносин, мотивів, з яких суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися  вимоги  чи  заперечення, бере  до уваги або відхиляє докази, застосовує зазначені в рішенні  нормативно-правові акти, зазначає , чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи  інтереси, за захистом яких особа  звернулась до суду, а  якщо були  , то ким, назви  статті , її частини, абзацу, пункту, підпункту закону, яким суд  керувався , а також з резолютивної  частини із зазначенням висновку суду про задоволення  позову  або відмову  в позові повністю або частково, висновку суду  по суті вимог , розподілу судових витрат , строку  і порядку  набрання рішенням законної сили  та  його оскарження. З метою запобігання виникненню неясності при виконанні  у резолютивній частині рішення зазначаються точне і повне найменування організації і прізвище, ім'я та по батькові громадян, відносно яких суд вирішив питання.

Відповідно до роз'яснень Постанови Пленуму  Верховного Суду України №11 від 29 грудня 1976 року " Про судове рішення" ( чинної на час розрішення пору  судом 1 інстанції) мотивувальна частина рішення повинна  містити встановлені судом  обставини, які мають  значення для справи, їх  юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права і у відповідних випадках  - на норми  Конституції, на підставі яких визначено обов'язки сторін у спірних правовідносинах та інші норми  процесуального права, керуючись якими суд встановив обставини справи, права і обов'язки сторін, а в необхідних випадках - також на відповідні постанови Пленуму Верховного Суду

Резолютивна частина рішення повинна містити  вичерпні, чіткі, безумовні і такі, що випливають із встановлених фактичних обставин, висновки по суті розглянутих вимог і  залежно від  характеру обставин давати відповіді на інші питання, зокрема, має бути зазначено: повністю чи частково задоволено позовні вимоги або у задоволенні позову відмовлено, які саме  права позивача  встановлено тощо.

Відповідно до п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України  від 18 грудня 2009 року N 14 «Про судове рішення у цивільній справі»  у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина четверта статті 60 ЦПК).

Встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.  

У цій частині рішення має міститися обґрунтування щодо кожного доводу сторін по суті позову, що є складовою вимогою частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 04.XI.50; далі - Конвенція).

З матеріалів справи видно , що  позивачка , як  член кооперативу , просила  визнати  такими , що проведені  в порушенням передбаченої законом процедури  та скасувати  рішення загальних зборів , що суттєво  відбивається на її правах, а саме -  неправомірно  встановлено нарахування  штрафів , прийнятий  новий статут  тощо при тому , що збори ,  на яких  приймались  відповідні рішення  не є правомочними,  проведені в порушення  процедури їх проведення , без належного складу  членів  тощо  , на  таких  же зборах була прийнята    нова редакція Статуту.

Оскільки розрішаючи   спір в цій частині  вимог , суд  1 інстанції дійшов висновку , що  права  позивачки не порушені , вона  раніше  не оскаржувала  рішення    рішень загальних зборів ,      пропустила позовну  давність  по деяких вимогах , але  фактично  не перевірив  доводів   і обставин , на які  посилалась  позивачка  , про що підтвердили сторони і  у  засіданні апеляційного суду,    у матеріалах справи  відсутні  дані , які б дозволити  апеляційному суду перевірити ці  обставини,  у судовому  рішенні  висновків  з цього приводу  не мається ,  приходячи до висновку  про пропуск позовної давності , суд  не вказав , з приводу  яких вимог  він дійшов  такого  висновку  і яким законом керувався , тому апеляційний суд вважає , що  суд 1 інстанції фактично  не розрішив  позовні вимоги в цій частині , що  виключає можливість ухвалення додатково  рішення та ухвалення рішення  апеляційним судом в порядку  ст. 309 ЦПК України, то , скасувавши рішення суду в цій  частині ,    справу  слід направити  на новий розгляд  до суду 1 інстанції.

Керуючись ст.ст 309 ч. 1 п) 3, п)4, 311 ч. 1 п)5 , 303 ч.  ЦПК України , апеляційний суд, -

                                                    в и р і ш и в  :

  Апеляційні  скарги  задовольнити  частково  .

  Рішення  Куйбишевського районного суду м. Донецька   від 13 листопада  2009 року в частині поновлення  прав позивачки ОСОБА_3 змінити.

Покласти  на  правління та  загальні збори  садівничого   товариства " Садовод-2"  обов'язок   поновити  ОСОБА_3 у членах   садівничого  товариства " Садовод-2"  та  поновити  її право на користування земельною  ділянкою 33 в  садівничому товаристві " Садовод-2"  шляхом припинення  права користування  земельною ділянкою 33 з боку ОСОБА_4 ,  визнавши рішення  загальних зборів  садівничого  товариства " Садовод-2" від 2.03.2008 року про виключення ОСОБА_3 з членів  товариства таким , що не відповідає Статуту товариства.

  Рішення  Куйбишевського районного суду м. Донецька   від 13 листопада  2009 року в частині відмови у задоволенні позову скасувати, справу направити на новий розгляд до суду 1 інстанції.

   Рішення набирає чинності негайно та може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох  місяців з дня проголошенння.

       Головуючий                                               Судді