Справа 192                                                                                 Голов. в 1 інстанц. Горощук О.В.

Категорія 32                                                                                             Доповідач Зубова Л. М.

    Ухвала

Іменем України

26 січня     2010 року                                                                                      м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області у складі :

головуюча суддя Зубова Л.М.

судді : Азевич В.Б., Єлгазіна Л.П.

секретар  Голубцов  А.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за   позовом  ОСОБА_2  до ОСОБА_3, ОСОБА_4  

про відшкодування шкоди

з апеляційною  скаргою  відповідачів

на  ухвалу  Слов’янського  міскрайонного суду  від 10 вересня   2009 року  .

Вислухавши доповідача, пояснення  відповідача   ОСОБА_4 ,  пояснення представника  відповідачів  ОСОБА_5,перевіривши матеріали  цивільної справи,  апеляційний суд, -

                                            в с т а н о в и в:

Ухвалою  Слов’янського  міскрайонного суду  від 10 вересня   2009 року    накладено арешт  на  майно , яке належить ОСОБА_4 – на споруду магазину , розташованого у АДРЕСА_1, на будівлю підземної стоянки, розташованої   у АДРЕСА_2, з якою не погодилися   відповідачі  і   у апеляційній скарзі просили скасувати   ухвалу суду,  посилаючись на те, що ухвалу суду постановлено всупереч вимогам  норм  процесуального права, оскільки суд розрішив питання у їх відсутності та  суд не навів  мотивів своєму  висновку  про необхідність  накладення  арешту на  будівлю, а при цьому  що   вартість  арештованого майна значно  перевищує ціну  позову,   ОСОБА_4  є підприємцем,  арешт майна якого обмежує його право на розпорядження майном, що може привести до незворотних наслідків.

Апеляційний суд вважає,  що  апеляційну скаргу слід задовольнити    з наступних підстав.

Відповідно до ст. 312 ч. 1  п)3 ЦПК України  розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок , встановлений для його вирішення

Відповідно до  ст. 151 , ст.152 ч. 1 п) 1, ч. 8 ст. 153 ЦПК України  ЦПК України  у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у зв'язку з якими слід забезпечити позов, вид його забезпечення, інші необхідні відомості, позов  забезпечується   накладенням арешту на  майно або грошові  кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб, забороною вчиняти певні дії тощо . У разі необхідності судом можуть  бути застосовані інші види забезпечення позову. Суд , встановивши, що заяву про забезпечення  позову  подано  без додержання  вимог ст. 151 цього Кодексу, повертає її заявникові, про  що постановляє ухвалу.

Відповідно  до ст. 210 ЦПК України  ухвала  суду повинна    містити  мотивовану частину із зазначенням мотивів, з яких суд  дійшов висновків.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму  Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року  " Про практику  застосування  судами  цивільного  процесуального  законодавства  при розгляді  заяв про забезпечення позову" розглядаючи  заяву про забезпечення позову, суд ( суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження  своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в  тому, що між сторонами дійсно виник спір та  існує реальна  загроза невиконання  чи  утруднення  виконання можливого рішення суду про задоволення  позову, з'ясувати  обсяг позовних  вимог, дані про особу  відповідача, а  також відповідність виду  забезпечення позову, який просить застосувати  особа, котра  звернулась з такою вимогою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні  перешкоджати господарській діяльності  юридичної або фізичної особи, яка здійснює таку  діяльність.

Вирішуючи питання  про забезпечення  позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача ,а й  інших осіб, права  яких можуть бути порушені у зв'язку  із застосуванням  відповідних заходів.

Задовольняючи  заяву про забезпечення  позову, суд виходив з того, що позивачка звернулась з заявою про забезпечення позову, а тому прийшов до переконання , що слід накласти арешт на майно з метою забезпечення позову.

З матеріалів  справи видно, що  24.10.2008 року  позивач  звернувся  до відповідача   з позовом про відшкодування шкоди : матеріальної у сумі  11332,18 грн. , моральної  у сумі  100 000 грн., завданої   самовільним зведенням балкону, монтажем  насосу для  підвищення тиску   води( а. с. 1), оскільки сторони є сусідами , проживають у   багатоквартирному будинку,    відповідачі  порушують   права позивача  як  власника  квартири , яка  належить позивачеві  на підставі договору  купівлі-продажу  від 6.11.2002 року ( а..с6).

До подання  позовної заяви , 7.09.2009 року ( а..с4) позивачка  звернулась  у суд  з заявою про забезпечення позову шляхом  накладення  арешту на майно відповідача  ОСОБА_4, посилаючись на те, що відповідачі заявили  про свій намір ухилитися від виконання  рішення суду, якщо   позов  буде  задоволений ( а..с4). В порядку  ч. 2 ст. 153 ЦПК України  суд задовольнив заяву.

Накладаючи  арешт на майно  , суд розрішив  питання  за відсутності   відповідачів , що не суперечить вимогам  ч. 2 ст.  153 ЦПК України, якою передбачено , що  заява про забезпечення позову , подана  до подання позовної заяви , розглядається судом  не  пізніше двох днів з дня її подання лише за участі  заявника без повідомлення особи , щодо якої просять вжити  заходи забезпечення позову.

 У зв’язку з цим не заслуговують на увагу  доводи апеляційної скарги про порушення  процесуальних прав  відповідачів.

 Разом  з тим , з  матеріалів  справи видно , що  в порушення  вимог ст. 210 ЦПК України суд 1 інстанції наклав  арешт  на  будівлі  , обмежившись  лише  вказівкою  у заяві  позивачки  , що причиною подання  нею  заяви  про забезпечення позову  є та обставина , що відповідачі заявили  про свій намір ухилитися від виконання  рішення суду,  думка  відповідачів не з’ясована, обґрунтування  заяви  із зазначення причин, у зв’язку з  якими потрібно  забезпечити позов не витребувано,  в ухвалі  суду не викладено , з яких мотивів  суд  дійшов висновків про необхідність  забезпечення позову   шляхом  накладення   арешту.

Оскільки  суд 1 інстанції  в порушення вимог  ст. 151 ч. 2 не витребував у позивача  обґрунтування заяви про забезпечення позову у вигляді  накладення  арешту ,  не пересвідчився в  тому, що існує реальна  загроза невиконання  чи  ускладнення   виконання можливого рішення суду,   не обговорював  питання щодо  співрозмірності   вартості   майна, яким забезпечено позов  та  ціни позову ,  обмежився заявою позивачки та довідкою БТІ ( а.с.6) , що зазначене у  заяві   майно  належить  відповідачу,не з’ясувавши його вартість, в порушення ст.  210 ЦПК України не  виклав  мотивів,  прийнятому   рішенню про необхідність забезпечення позову, внаслідок  чого  матеріалами справи не спростовані доводи апеляційної скарги , тому    апеляційний суд вважає, що суд 1 інстанції  порушив порядок, встановлений  для вирішення питання,  ухвалу  суду  слід скасувати, а  питання  передати на новий розгляд  до суду 1 інстанції.

Керуючись ст. 312 ч. 1 П)3  ЦПК України, апеляційний суд, -  

                                                    у х в а л и в :

Апеляційну скаргу задовольнити.

 Ухвалу Слов’янського  міскрайонного суду  від 10 вересня   2009 року    скасувати, питання передати  на новий розгляд до суду  1  інстанції.

Ухвала  набирає чинності негайно та оскарженню не підлягає.

Головуюча:                                                  Судді