ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
справа №2а- 6206 /09/1370
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 лютого 2010 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Мартинюка В.Я.
при секретарі Колтун Ю.М.
з участю прокурора Захарко А.Є.
третіх осіб ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
представників:
від позивача – ОСОБА_6,
від відповідачів – Четербока П.Є.,
від третіх осіб - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом малого приватного підприємства (надалі МПП) «МПМ» до Державного закладу (надалі ДЗ) «Франківська районна санепідстанція м. Львова» та до Виконуючого обов’язки Головного державного санітарного лікаря Франківського району м.Львова Михальчук Г.Т., з участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 , про визнання нечинним рішення про опечатування приміщення, -
в с т а н о в и в :
МПП «МПМ» звернулося в суд з позовом до ДЗ «Франківська районна санепідстанція м. Львова» та до Виконуючого обов’язки Головного державного санітарного лікаря Франківського району м.Львова Михальчук Г.Т., з участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 , про визнання нечинним рішення, оформленого листом за №2052/02 від 24.09.2009 року, про опечатування приміщень піцерії «Челентано» за адресою м.Львів, вул.Городоцька, 141.
В позовній заяві позивач вважає, що рішення відповідача про опечатування приміщень є незаконним та безпідставним. Окрім того, зазначає, що опечатування (опломбування) приміщень може мати місце тільки в разі порушення санітарного законодавства та після винесення відповідною посадовою особою постанови про застосування адміністративно-запобіжних заходів державної санітарно-епідеміологічної служби.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги пітримав, просить позов задовольнити.
Відповідачі вважають, що вони діяли у повній відповідності до вимог чинного законодавства.
Представник відповідачів в судовому засіданні дав аналогічні пояснення, просить в задоволенні позову відмовити.
Прокурор вважає, що орган державного санітарного-епідеміологічного нагляду діяв у відповідності вимог чинного законодавства. Також, прокурор вважає, що згаданий лист не порушує прав позивача.
Треті особи та їх представники підтримали пояснення представника відповідача та прокурора, в задоволенні позову просять відмовити.
Заслухавши представників сторін, третіх осіб та їх представників, прокурора, дослі дивши наявні у справі докази та давши їм оцінку, суд виходив з наступного.
Згідно витягу ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» про реєстрацію права власності на нерухоме майно, МПП «МПМ», згідно договору купівлі-продажу приміщення від 13.04.2006 року, являється власником нежитлових приміщень першого поверху загальною площею 228,3 кв.м., що знаходиться за адресою м.Львів, вул.Городоцька,141.
24.09.2009 року ДЗ «Франківська районна санепідемстанція м.Львова» на адресу МПП «МПМ» було надіслано лист за №2052/02, в якому повідомлялося про те, що у зв’язку з вимогою прокуратури Франківського району м.Львова 29.09.2009 року буде проведено опечатування приміщення за адресою м.Львів, вул.Городоцька,141.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.39 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24.02.1994 року за №4004-XII, з наступними змінами та доповненнями, державний санітарно-епідеміологічний нагляд - це діяльність органів, установ та закладів державної санітарно-епідеміологічної служби по контролю за дотриманням юридичними та фізичними особами санітарного законодавства з метою попередження, виявлення, зменшення або усунення шкідливого впливу небезпечних факторів на здоров'я людей та по застосуванню заходів правового характеру щодо порушників.
Як передбачено п.«а» ч.1 ст. 42 цього Закону, головні державні санітарні лікарі (їх заступники) застосовують наступні заходи для припинення порушення санітарного законодавства: обмеження, тимчасова заборона чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій, об'єктів будь-якого призначення, технологічних ліній, машин і механізмів, виконання окремих технологічних операцій, користування плаваючими засобами, рухомим складом і літаками у разі невідповідності їх вимогам санітарних норм.
Порядок застосування посадовими особами державної санітарно-епідеміологічної служби України адміністративно-запобіжних заходів регулюється положеннями Інструкції про порядок застосування державною санітарно-епідеміологічною службою України адміністративно-запобіжних заходів (обмеження, тимчасова заборона, заборона, припинення, зупинення), затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14.04.1995 року за №67 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.08.1995 року за № 298/834).
Згідно п.3.1 даної Інструкції, обмеження, тимчасова заборона, заборона, припинення або зупинення проводяться на підставі постанов про застосування адміністративно-запобіжних заходів, що виносяться відповідно до компетенції головними державними санітарними лікарями, їх заступниками, а також іншими посадовими особами держсанепідслужби, які на те уповноважені керівниками відповідних служб.
Пунктом 3.2 Інструкції про порядок застосування державною санітарно-епідеміологічною службою України адміністративно-запобіжних заходів (обмеження, тимчасова заборона, заборона, припинення, зупинення) передбачено, що постанова про застосування адміністративно-запобіжних заходів (надалі - постанова) - це письмовий організаційно-розпорядчий документ держсанепідслужби, який зобов'язує посадову особу або громадянина, котрому його надіслано, у встановлений термін виконати вимоги, викладені в ньому.
Пунктом 4.1 цієї ж Інструкції, передбачено, що виконання постанови може бути забезпечено шляхом опечатування або опломбуванням джерел енергії, сировини, приміщень, агрегатів, механізмів, засобів транспортування тощо.
З аналізу вищенаведених норм вбачається, що опечатування приміщення застосовується виключно як засіб забезпечення виконання постанови про застосування адміністративно-запобіжних заходів.
В судове засідання відповідач представив постанову за №208/02 від 29.09.2009 року про застосування до МПП «МПМ» адміністративно-запобіжних заходів за порушення санітарного законодавства, якою тимчасово заборонено функціонування піцерії «Челентано» по вул.Городоцька,141.
Проте, дана постанова відповідача не може свідчити про правомірність дій останнього щодо надіслання листа про опечатування приміщення, оскільки чинним законодавством не передбачено надіслання органами державного санітарно-епідеміологічного нагляду листів про опечатування приміщення до винесення постанови про застосування адміністративно-запобіжних заходів.
Згідно ч.1 ст.19 Конституції України, ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Частиною 1 статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно визначення ст.3 КАС України, позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.
Пунктом 4 ст.7 згаданого Закону передбачено, що підприємства, установи і організації зобов'язані, зокрема, виконувати розпорядження і вказівки посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби при здійсненні ними державного санітарно-епідеміологічного нагляду.
За змістом ст.46 цього ж Закону, відповідальності за невиконання вимог листа про опечатування приміщень не передбачено.
Оскільки, чинним законодавством не передбачено відповідальності за невиконання листів органу державного санітарно-епідеміологічного нагляду про опечатування приміщення, у позивача не виникає обов’язку виконувати вимоги такого органу, а відтак, в нього відсутні на час розгляду справи в суді порушені права, свободи чи інтереси.
Таким чином, суд приходить до висновку, що оспорене рішення у формі листа не впливає на права, інтереси та свободи позивача, а тому в задоволенні адміністративного позову слід відмовити за безпідставністю та необгруносваністю.
Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі слід покласти на позивача.
Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст. 51, 71, 86, 94, 158, 160, 162, 163, 167, 258 КАС України, суд -
п о с т а н о в и в:
1. В задоволенні позову відмовити.
2. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
3. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 04 лютого 2010 року.
Суддя В.Я.Мартинюк