Справа № 11-478 2006 Головуючий у 1 інстанції- ВалевачМ.М, Категорія -146 ч. 2 КК Доповідач - Салай Г.А
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 липня 2006 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Чернігівської області в складі:
Головуючого - Салая Г.А. Суддів : Гром Л.М., Навозенко Л.С. З участю прокурора- Шваб Л.В. Засуджених: ОСОБА_1, ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляціями засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2 на вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 23 травня 2006 року.
Цим вироком ОСОБА_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_1, тимчасово проживаючий АДРЕСА_1, молдован, громадянин Молдови, з неповною середньою освітою, не працюючий, одружений, не судимий
засуджений по ст., ст. 146 ч.2 КК України до 3 років позбавлення волі; по ст. 122 КК України до 2 років позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно засудженому ОСОБА_1 призначено покарання у вигляді 3 років позбавлення волі.
ОСОБА_2, уродженка ІНФОРМАЦІЯ_1, з неповною середньою освітою, не працююча, заміжня, молдованка, громадянка Молдови, не судима,
засуджена по ст. 146 ч.2 КК України до 2 років позбавлення волі.
Вироком суду засуджені ОСОБА_1 і ОСОБА_2 визнані винними в тому, що за попередньою домовленістю між собою, з корисних мотивів, знаходячись в кінці серпня 2005 року в м. Києві, познайомились з ОСОБА_3 інвалідом 1 групи (частково ампутовані верхні та нижні кінцівки), користуючись безпорадністю останнього, перевезли його до м. Чернігова для зайняття жебракуванням на їх користь.
В м. Чернігові, протягом вересня - жовтня 2005 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перешкоджали вільному пересуванню ОСОБА_3, шляхом насильницького його утримання на території будинку АДРЕСА_1, в якому вони тимчасово проживали.
З метою пригнічення волі ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 протягом тривалого часу погрожували йому фізичною розправою, спричинили йому фізичні страждання, перешкоджали йому в спілкуванні з іншими особами. Крім того, ОСОБА_1 наносив удари ОСОБА_3, спричинивши останньому тілесні ушкодження у вигляді закритої травми грудної клітини з переломом 4-6 ребер справа, чисельними синюшно -жовтуватими крововиливами, закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку, що відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень.
В апеляціях:
· засуджений ОСОБА_1 просить вирок суду відносно нього змінити, пом'якшити покарання, посилаючись на те, що у нього не було умислу позбавляти свободи потерпілого, крім того він частково визнав свою вину у скоєному злочині і розкаявся у скоєному. На батьківщині у нього залишився син і батьки похилого віку;
· засуджена ОСОБА_2 просить вирок суду відносно неї змінити, пом'якшити покарання, посилаючись на те, що вона тілесних пошкоджень потерпілому не завдавала, позитивно характеризується, раніше не судима, має на утриманні сина і батьків похилого віку.
В судовому засіданні засуджені ОСОБА_1 і ОСОБА_2 підтримали подані апеляції.
Вислухавши доповідача, думку прокурора, який просив вирок суду залишити без змін, а апеляції без задоволення, дослідивши матеріали кримінальної справи, та доводи поданих апеляцій, колегія не знаходить підстав для їх задоволення.
Винність засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у скоєнні інкримінованих злочинів, при обставинах, наведених у вироку суду, повністю підтверджується доказами, що досліджені в суді першої інстанції, незважаючи на часткове визнання своєї вини засудженим ОСОБА_1 і невизнання своєї вини засудженою ОСОБА_2.
Показами потерпілий ОСОБА_3 підтверджується, що в кінці квітня 2005 року він приїхав в м. Київ з метою відремонтувати протези. На Хрещатику він познайомився з ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які запропонували йому відпочити у них, на що він погодився. В квартирі біля Троєщинського ринку у нього забрали протези і документи. ОСОБА_1 запропонував з ним працювати, а коли він відмовив то останній його побив, наносячи удари алюмінієвою палицею по голові, рукам і по тулубу. Після чого він погодився працювати. ОСОБА_1 примусив його жебракувати на Троєщинському ринку. Сам ОСОБА_1 і його дружина ОСОБА_2 по черзі спостерігали за ним і забирали всі гроші, які він заробив. На початку вересня 2005 року його відвезли в м. Чернігів і поселили в кімнаті АДРЕСА_2. Кожний ранок ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вивозили його в інвалідній колясці до міської санстанції і заставляли жебракувати. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 його контролювали та забирали гроші. Після 18 години його відвозили в квартиру де ОСОБА_1 його бив металевою тростю по різним частинам тіла.
Поясненням потерпілого ОСОБА_3 об'єктивно підтверджуються іншими доказами, що досліджені в суді першої інстанції.
Свідок ОСОБА_4, пояснила, що вона в жовтні 2005 року, біла міської санепідстанції вона декілька разів давала милостиню потерпілому, який був в інвалідному візку. Потім вона побачила у нього на його голові саднини. Інвалід просив його вивезти з цього місця на машині і розповів, що його б'ють так, як він мало заробляє гроші. В цей час якась жінка циганської зовнішності підійшла і вивезла інваліда на колясці під арку будинку, що знаходиться напроти санстанції. Потерпілий дав домашній телефон своєї дружини. Коли вона їй зателефонувала, то узнала, що інвалід пропав з постійного місця проживання. Потім вона повідомила про це правоохоронні органи.
Поясненнями свідків ОСОБА_5 і ОСОБА_6 підтверджуються, що на прохання працівників міліції вони приймали участь в розкритті злочину, скоєному відносно інваліда. Помічені працівниками міліції гроші ОСОБА_5 передав інваліду, який просив милостиню біля санстанції. Потім вказані помічені гроші були вилучені у ОСОБА_1.
Висновком судово - медичного експерта підтверджується, що у потерпілого ОСОБА_3 мали місце тілесні ушкодження у вигляді: закритої травми грудної клітини з переломом 4-6 ребер справа, чисельними синюшно - жовтуватими крововиливами, закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку, що відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень.
При наведених доказах суд першої інстанції обґрунтовано визнав ОСОБА_1 і ОСОБА_2 винними у скоєні інкримінованих злочинів і правильно кваліфікував дії засудженого ОСОБА_1 по ст., ст. 146 ч.2, 122 ч.І КК України, а засудженої ОСОБА_2 по ст. 146 ч.2 КК України.
Покарання засудженим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судом призначене у відповідності з вимогами ст. 65 КК України, з врахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, даних що їх характеризують. Призначене засудженим покарання є достатнім і необхідним для їх виправлення та попередження нових злочинів.
Підстав для задоволення апеляцій засуджених і пом'якшення їм покарання колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст., ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляції засуджених ОСОБА_1 і ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 23 травня 2006 року відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - без змін.