ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 2-а-12364/09/1570
28 січня 2010 року Одеський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Колесниченко О.В.,
при секретарі Болотовій К.С.
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за позовом військового прокурора Болградського гарнізону в інтересах громадянина в особі ОСОБА_1 до військової частині А3955 про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання видати речове майно у натуральному вигляді на суму 3277,57 грн., -
ВСТАНОВИВ:
Військовий прокурор Болградського гарнізону звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовними вимогами в інтересах громадянина в особі ОСОБА_1 до військової частини А3955 про визнання протиправною бездіяльності військової частини А3955 щодо видачі ОСОБА_1 речового майна в натуральному вигляді на суму 3277,57 грн. та зобов’язання військової частини А3955 видати речове майно в натуральному вигляді на суму 3277,57 грн. на користь ОСОБА_1. Свої вимоги військовий прокурор Болградського гарнізону обґрунтовує порушенням військовою частиною А3955 права позивача на отримання речового майна на підставі ч. 1 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у відповідності до якої держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
У судовому засіданні представник військової прокуратури Болградського гарнізону підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив їх задовольнити, та підтвердив, що станом на час проведення судового засідання сума заборгованості відповідачем не сплачена.
Позивач був повідомлений про час та місце судового розгляду, однак в судове засідання не з'явився, надіслав до суду заяву, у відповідності до якої підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд розглянути справу за його відсутності.
Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання по даній справі, але на вимогу суду в судове засідання не з'явився, надіслав до суду заяву, у відповідності до якої не заперечував проти задоволення позовних вимог та просив суд розглянути справу за відсутністю представника військової частини А3955.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, оцінивши докази, які мають значення для справи, суд дійшов до висновку що, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.
Як було встановлено в процесі розгляду справи, згідно наказу командира військової частини А3955 від 04 серпня 2008 року №203 ОСОБА_1 було звільнено з військової служби в запас на підставі п. 85 п.п. «в» Положення про проходження військової служби солдатами (матросами), сержантами і старшинами Збройних Сил України за станом здоров’я, та виключено зі списків особового складу частини, знято зі всіх видів забезпечення. На речовому забезпеченні ОСОБА_1 на момент звільнення знаходилась у військовій частині А3955.
За період проходження військової служби ОСОБА_1 не було видано речового майна у натуральному вигляді за період з 11.03.2000 року по 04.08.2008 року на суму 3277,57 грн., право на яке підтверджується довідкою-розрахунком військової частини А3955 №17 (а.с. 7).
Відповідно до ч. 2 ст. 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які знаходяться на службі в Збройних силах України і інших військових формуваннях, а також членів їх сімей.
Згідно зі ст.16 Закону України «Про Збройні сили України» від 06.12.1991р. №1934-XII держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців, членів їх сімей, працівників Збройних Сил України.
У відповідності до ст. 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 1-2 вищезазначеного Закону військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації. Нормативно-правові акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги військовослужбовців та членів їх сімей, є недійсними.
Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції чинній до внесення відповідних змін Законом України №328-V від 03.11.2006р.) військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки, або по їх бажанню грошову компенсацію за них (в редакції чинній до внесення відповідних змін Законом України №328-V від 03.11.2006р.).
Крім того, згідно з п. 27 Постанови Кабінету Міністрів України «Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час» від 28.10.2004р. №1444 (зі змінами та доповненнями) військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.
Пунктом 2 Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» від 17 лютого 2000 року №1459-III з 11.03.2000р. (із змінами та доповненнями) призупинено дію частини другої статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20 грудня 1991 року №2011-XI в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна.
В подальшому Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб» від 3 листопада 2006 року N 328-V Закон України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” було доповнено статтею 9-1.
Згідно ч. 1 ст. 9-1 Закону продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
У відповідності дл ч. 2 ст. 9-1 Закону військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів. Порядок виплати грошової компенсації визначається Кабінетом Міністрів України.
В свою чергу, п. 59 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію п. 2 ст. 9-1 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зупинено на 2007р., а підпунктом 3 пункту 67 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» 28.12.2007 р. N 107-VI п.2 ст. 9-1 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» виключено.
Однак, рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу I, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу I, пунктів 1 - 4, 6 - 22, 24 - 100 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 по справі N 1-28/2008 2 було визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 67 розділу I, пунктів 2 - 4, 6 - 8, 10 - 18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20 - 22, 24 - 34, підпунктів 1 - 6, 8 - 12 пункту 35, пунктів 36 - 100 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Проте, з огляду на викладене та з урахуванням того, що Закон України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» від 17.02.2000р. №1459-III в частині зупинення дії ч. 2 ст. 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” не скасовано та неконституційним не визнано, тобто він є чинним, у позивача відповідно відсутнє право на отримання грошової компенсації замість речового майна за період після 11.03.2000 року.
Таким чином, згідно з положеннями чинного законодавства позивачу повинно бути видано речове майно в натуральному вигляді на суму 3277,57 грн. за період з 11 березня 2000 року по 04 серпня 2008 року .
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи викладене, приймаючи до уваги те що, відповідачем в порушення приписів чинного законодавство не було видано позивачу речове майно в натуральному вигляді на суму 3277,57 грн. за період після 11.03.2000 року , суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов’язання військової частини А3955 видати речове майно в натуральному вигляді на суму 3277,57 грн. на користь ОСОБА_1 .
Що стосується позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності військової частини А3955 щодо видачі ОСОБА_1 речового майна в натуральному вигляді на суму 3277,57 грн., суд доходить висновку про відсутність підстав для їх задоволення.
За таких обставин, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі наданих сторонами доказів, з урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, суд доходить висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню в частині зобов’язання військової частини А3955 видати речове майно в натуральному вигляді на суму 3277,57 грн. на користь ОСОБА_1 , в іншій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 17, 19 Конституції України, ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XI ; ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159 - 164, 167, 254 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Адміністративний позов військового прокурора Болградського гарнізону в інтересах громадянина в особі ОСОБА_1 до військової частині А3955 про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання видати речове майно у натуральному вигляді на суму 3277,57 грн. – задовольнити частково.
Зобов’язати військову частину А3955 видати ОСОБА_1 речове майно в натуральному вигляді на суму 3277,57 грн. /три тисячі двісті сімдесят сім грн. 57 коп./.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання до Одеського окружного адміністративного суду заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а також подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про
апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про
апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлено та підписано «02» лютого 2010 року.
Суддя О.В. Колесниченко
ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
65062, Україна, м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 14, тел./факс (048)785-24-87
__________ 2-а-12364/09/1570
ОСОБА_1
АДРЕСА_1
Військовій частині А3955
67700, Одеська область, м. Білгород-
Дністровський, вул. Московська, 19
Одеський окружний адміністративний суд надсилає копію постанови від 28.01.2010 р.
Додаток: копія постанови на 5-х аркушах.
Суддя Одеського окружного
адміністративного суду О.В. Колесниченко
ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
65062, Україна, м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 14, тел./факс 8(048)785-24-87
__________ 2-а-12364/09/1570
ОСОБА_1
АДРЕСА_1
Військовій частині А3955
67700, Одеська область, м. Білгород-
Дністровський, вул. Московська, 19
Одеський окружний адміністративний суд надсилає копію постанови від 28.01.2010 р.
Додаток: копія постанови на 5-х аркушах.
Суддя Одеського окружного
адміністративного суду О.В. Колесниченко