Справа № 2-а-77/10

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2010 року                                                                                                                    м. Київ

Солом’янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді     Українця В.В.

при секретарі              Клімовських С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Соціального захисту населення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, Головного управління пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій неправомірними, зобов’язання здійснити перерахунок та виплату щорічної грошової допомоги до 05 травня за 2007-2009 роки,

в с т а н о в и в:

У серпні 2009 року ОСОБА_1 звернувся в суд адміністративним позовом до Головного управління Соціального захисту населення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій неправомірними, зобов’язання здійснити перерахунок та виплату щорічної грошової допомоги до 05 травня за 2007-2009 роки.

Свої вимоги мотивував тим, що є інвалідом війни ІІ групи та йому встановлено щорічну допомогу до 05 травня відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком. Разом з тим, у 2007-2009 роках він щорічно отримував таку допомогу в меншому розмірі, ніж встановлено чинним законодавством. Відповідачі відмовляються виплачувати йому таку допомогу в повному розмірі. Вважає ці дії незаконними та такими, що порушують його права.

Протокольною ухвалою Солом’янського районного суду м. Києва від 25 грудня 2009 року до участі в справі в якості співвідповідача залучено Головне управління пенсійного фонду України в м. Києві.

З урахуванням уточнень у судовому засіданні позивач просив суд ухвалити рішення, яким:

-   визнати протиправної відмову Головного управління пенсійного фонду України в м. Києві та Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат в перерахунку щорічної разової допомоги до 05 травня за 2007-2009 роки;

-   зобов’язати Головне управління пенсійного фонду України та Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат здійснити перерахунок та виплату щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2007-2009 роки;

-   стягнути з Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат суму недоплаченої щорічної разової грошової допомоги за 2007-2009 роки.

У судовому засіданні позивач підтримав свій позов з урахуванням уточнень.

Представник Головного управління Соціального захисту населення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат проти задоволення позову заперечувала. Надала суду письмові заперечення проти позову (а.с. 19-20, 21-23).

З письмих заперечень та пояснень представника відповідачів вбачається, що позивачу як пенсіонеру Міністерства оборони України, інваліду війни другої групи щорічна разова грошова допомога до 05 травня виплачується Головним управлінням пенсійного фонду України в м. Києві.

Представник відповідачів також пояснила нарахування та виплата допомоги відповідачу ґрунтувалась на положеннях чинного законодавства та були здійснені без порушень.

Центр у квітні 2007 року перерахував позивачу 360 гривень, у квітні 2008 року – 400 гривень, а у квітні 2009 року – 430 гривень щорічної разової грошової допомоги до 05 травня.

Відповідно до п. 4.1 Положення про Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню виплат, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27 січня 2007 року № 65 Центр здійснює вхідний облік та контроль документів з питань призначення соціальної допомоги, інших грошових виплат, які надходять від органів праці та соціального захисту населення.

Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, як орган виконавчої влади, у своїй діяльності керується виключно діючими нормативними актами.

Жодним нормативно-правовим актом не надано повноважень Центру визначати розміри щорічної грошової допомоги до 05 травня, а також призначати і здійснювати перерахунок зазначеної допомоги.

Центр при проведені перерахування коштів на виплату зазначеної допомоги діяв в межах своїх повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства і ніяким чином не порушував права та законні інтереси позивача, строки виплати допомоги порушені також не були.

Головне управління пенсійного фонду України в м. Києві у судове засідання не з’явилося, про час та місце розгляду справи повідомлялось.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідачів – Головного управління Соціального захисту населення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено та не оспорюється учасниками судового розгляду, що позивач має право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 05 травня на підставі ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

У 2007 році зазначена допомога виплачена позивачу в розмірі 360 гривень, у 2008 році – 400 гривень, у 2009 році – 430 гривень (а.с. 26).

Згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року дію норм закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щодо розміру виплат щорічної разової грошової допомоги зупинено на 2007 рік.

Статтею 29 цього Закону установлено нові розміри виплат такої допомоги, зокрема інвалідам війни II групи – 360 гривень.

Рішенням Конституційного Суду України від 09 травня 2007 року положення статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» викладено в такій редакції: «Щорічно до 5 травня учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю та бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, та іншим учасникам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року нова редакція ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визнана неконституційною.

Відповідно до ст. 73 Закону України «Про Конституційний Суд України» він приймає рішення щодо конституційності актів, зазначених у пункті 1 статті 13 цього Закону.

У разі якщо ці акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), вони оголошуються нечинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Тобто з 09 липня 2007 року відновлено дію на 2007 рік ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а з 22 травня 2008 року відновлено дію на 2008 рік ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у попередній редакції.

При виплаті позивачу разової грошової допомоги за 2007 рік відповідач керувався ст. 29 Закону України від 19 грудня 2006 року «Про Державний бюджет України на 2007 рік»

При виплаті позивачу разової грошової допомоги за 2008 рік відповідач керувався пунктом 1 постанови КМ України «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань» № 183 від 12 березня 2008 року, яким установлено, що у 2008 році виплата разової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій здійснюється у розмірі 350 гривень.

З наданої на запит суду довідки Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат вбачається, що позивачу у квітні 2007 року перерахована на його вкладний рахунок щорічна разова грошова допомога до 05 травня за 2008 рік в розмірі 360 гривень, у квітні 2008 року – 400 гривень за 2008 рік, а у квітні 2009 року – 430 гривень за 2009 рік (а.с. 26).

Вбачається, що на момент виплати позивачу разової грошової допомоги до 05 травня за 2007-2008 роки відповідачі діяли на підставі чинного законодавства та в їх діях відсутні ознаки неправомірності.

За таких обставин, вимоги позивача щодо перерахування та виплати допомоги за 2007-2008 роки не підлягають задоволенню.

Суд вважає, що нарахування позивачу допомоги за 2009 рік в меншому розмірі, ніж передбачено ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не ґрунтується на законі.

Як на підставу для зменшення розміру виплати, представник відповідача посилається на постанову КМ України «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2009 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань» № 211 від 18 березня 2009 року.

Вбачається, що на день виплати позивачу коштів діяли два нормативно-правові акти (Закон України та постанова Кабінету Міністрів України), які по різному регулюють встановлення розміру одноразової щорічної допомоги учасникам війни.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а її ст. 75 встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент – Верховна Рада України. Конституція не надавала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім – своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року визнана неконституційною редакція ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», викладена Законі України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року.

Вбачається, що Головне управління пенсійного фонду України в м. Києві повинно було нарахувати позивачу щорічну разову допомогу до 05 травня за 2009 рік в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком.

За таких обставин, дії Управління щодо нарахування цієї допомоги в меншому розмірі є протиправними, тому щорічна разова допомога позивачу до 05 травня за 2009 рік підлягає донарахуванню та виплаті.

У вимогах до Управлінням праці та соціального захисту населення Солом’янського району м. Києва та до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню виплат слід відмовити.

Позивач є пенсіонером Міністерства оборони України, тому щорічна разова грошова допомога до 05 травня виплачується йому Головним управлінням пенсійного фонду України в м. Києві.

Відповідно до п. 4.1 Положення про Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню виплат, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27 січня 2007 року № 65 Центр здійснює вхідний облік та контроль документів з питань призначення соціальної допомоги, інших грошових виплат, які надходять від органів праці та соціального захисту населення.

Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, як орган виконавчої влади, у своїй діяльності керується виключно діючими нормативними актами.

Отже, Центром проводяться виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку згідно розпоряджень, які надходять до нього у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З огляду на наведене, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись  статтями 75, 92 Конституції України, ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ст. 73 Закону України «Про Конституційний Суд України», Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007, Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, Постановою КМ України «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань» № 183 від 12 березня 2008 року, Постановою КМ України «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2009 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань» № 211 від 18 березня 2009 року, статтями 9, 11, 69-71, 86, 94, 97, 100, 102, 128, 158-163, 167 КАС України, суд, –

п о с т а н о в и в:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління пенсійного фонду України в м. Києві щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 щорічної грошової допомоги до 05 травня за 2009 рік у меншому розмірі.

Зобов’язати Головне управління пенсійного фонду України в м. Києві вжити дій для нарахування та виплати  ОСОБА_1 недоплачену суму грошової допомоги до 05 травня 2009 року  за виключенням виплат здійснених у 2009 році.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання протягом десяти днів з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви протягом десяти днів з дня проголошення постанови або протягом двадцяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: