Справа № 2-а-75/09

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2010 року                                                                                                                    м. Київ

Солом’янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді     Українця В.В.

при секретарі              Клімовських С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Солом’янському районі міста Києва про визнання дій протиправними, зобов’язання провести перерахунок та виплату пенсії,

в с т а н о в и в:

У листопада 2009 року позивач звернувся в суд з зазначеним позовом.

Свої вимоги мотивує тим, що має право на отримання пенсії в розмірі не нижче 6 (шести) мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії в розмірі 50 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до рішення Конституційного суду України від 22 травня 2008 року зміни, внесені Законом про бюджет на 2008 рік, до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи» визнані такими, що не відповідають Конституції України.

Незважаючи на це належні виплати у передбачених Законом розмірах Управління пенсійного фонду йому не нараховує та не виплачує. Вважає, що такі дії відповідача порушують його права.

З урахуванням уточнень у судовому засіданні просить суд визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України у Солом’янському районі міста Києва щодо відмови у здійсненні перерахунку призначеної йому пенсії згідно статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01 січня 2007 року; зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Солом’янському районі міста Києва здійснити перерахунок та виплату йому державну пенсію відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі не менше 6 (шести) мінімальних пенсій за віком та щомісячну додаткову пенсію відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком.

У судовому засіданні позивач підтримав заявлений позов та просив його задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечувала. Надала суду письмові пояснення, в яких зазначено, що відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було встановлено розмірі пенсій для інвалідів щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, розмір пенсії для інвалідів не міг бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком. Разом з тим, порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, у зв’язку з чим виплата пенсії позивачу проводилася виходячи з розміру 19,91 гривні, що передбачено постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів пенсій на інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету».

У цій постанові Кабінету Міністрів України положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» щодо мінімального розміру пенсії за віком не застосовується при призначенні пенсії за Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Постановою Кабінету Міністрів України «Про збільшення розмірів пенсії деяким категорія громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 27 грудня 2005 року № 1293 було визначено, що мінімальний розмір пенсії передбачений ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не міг бути нижчим для інвалідів з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, інвалідам ІІІ групи–467 гривень (станом на 01 січня 2006 року).

З 01 січня 2008 року додаткові пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю внаслідок Чорнобильської катастрофи та мінімальний розмірі пенсій для інвалідів, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи були розраховані виходячи із прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 16 липня 2008 року № 654 були зазначені мінімальні розміри пенсій, розміри додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю та розмір компенсацій в разі втрати годувальника та якою було встановлено, що з 01 липня 2008 року доплату окремим категоріям осіб з тим, щоб їх пенсії досягли таких розмірів: інвалідів ІІІ групи, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, а також ліквідаторам наслідків на ЧАЕС у 1986 році становить – 980 гривень.

Згідно з п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» встановлено, що особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи виплачується інвалідам ІІІ групи у розмірі 15 відсотків до прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність.

Також просила застосувати до вимог позивача строк позовної давності та відмовити в задоволенні з цих підстав.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Позивач є інвалідом ІІІ групи з 27 серпня 1997 року із захворюванням, яке пов'язане з участю у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с. 13-14).

Позивач, як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1986 року та особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на державну пенсію та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію, згідно ст. 49 Закону.

Відповідно до ст. 50 Закону особам, віднесеним до категорії І призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірах – інвалідам ІІІ групи - 50 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

В усіх випадках розміри пенсій для інвалідів 1 категорії згідно ст. 54 Закону щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими – по ІII групі інвалідності – 6 мінімальних пенсій за віком.

Разом з тим, згідно підпунктів 12 та 15 пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року, статті 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було викладено у нових редакціях, і розмір додаткової пенсії для інвалідів ІІІ групи був визначений в сумі 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а розмір пенсії по ІII групі інвалідності – не менше 100 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року внесені до вказаних статей зміни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), а тому з 22 травня 2008 року дія статей 50 та 54 Закону № 796-ХІІ була відновлена у попередніх редакціях.

Разом з тим, Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян, яка набрала чинності 22 травня 2008 року сума додаткової пенсії для інвалідів ІІІ групи знову встановлена в розмірі 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а розмір пенсії по II групі інвалідності – не менше 100 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Таким чином, розмір пенсії позивача одночасно був врегульований по-різному і різними нормативними актами. За загальних умов у випадку правової колізії застосуванню підлягають норми нормативного акту, який є вищим за юридичною силою, тобто – в даному випадку – норми Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Встановлено, що у 2008-2009 роках після відновлення з 22 травня 2008 року дії статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», розрахунок пенсії та додаткової пенсії Позивачу здійснюється в розмірах, передбачених Постановою КМ України № 530 .

Таким чином, у період, коли діють два однопредметні нормативно-правових акти, що по-різному регулюють встановлення розміру одноразової щорічної допомоги громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідачем необґрунтовано  застосовано той акт, що має нижчу юридичну силу – Постанову КМ України № 530 від 28 травня 2005 року, а Закон України, який має вищу юридичну силу, відповідачем не застосовано, що є протиправним та таким , що порушує права позивача.  

Відповідно до частини 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з пояснень представника відповідача суд вважає, що останній не надав доказів правомірності своїх дій щодо відмови в здійсненні позивачу відповідного перерахунку передбаченого саме статтями 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» .

З огляду на це, вимога Позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплати йому пенсій у відповідності до статей 50 та 54 Закону, суд вважає обґрунтованими, а тому вимоги позивача підлягають задоволенню починаючи з 19 листопада 2008 року по 29 січня 2010 року, тобто з моменту звернення до суду в межах встановленого строку позовної давності передбаченого ст. 99 КАС України по день ухвалення рішення судом.

При вирішенні питання щодо періоду за який підлягає здійсненню перерахунку суд враховує ту обставину, що згідно приписів ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи позивача звернувся до суду 19 листопада 2009 року.

Згідно з ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Представник відповідача у судовому засіданні звернувся до суду з відповідною заявою.

У судовому засіданні позивач посилався на те, що про порушення своїх прав він дізнався в 2008 році, оскільки не знав, що його права порушуються відповідачем, перешкод для звернення до суду у нього не було. Будь-яких доказів в підтвердження поважності причини пропущення річного строку на звернення до суду з даним позовом, встановленої ст. 99 КАС України позивачем не надано.

Таким чином, суд не знаходить підстав для поновлення пропущеного строку на звернення до суду, тому підстави для задоволення вимог позивача в цій частині відсутні.

З огляду на наведене, позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 49, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 73 Закону України «Про Конституційний Суд України», Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, Постановою Кабінету Міністрів України «Про збільшення розмірів пенсії деяким категорія громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 27 грудня 2005 року № 1293, Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530, Постанови Кабінету Міністрів України від 16 липня 2008 року № 654, статтями 9, 11, 69-71, 86, 94, 97, 99, 100, 102, 128, 158-163, 167 КАС України, суд, –

п о с т а н о в и в:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Управління пенсійного фонду України в Солом’янському районі міста Києва щодо перерахунку і виплати ОСОБА_1 пенсії згідно статей 49, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в період з 19 листопада 2008 року до 29 січня 2010 року.

Зобов’язати Управління пенсійного фонду України в Солом’янському районі міста Києва вжити дій для перерахунку  та виплати  ОСОБА_1:

-   державної пенсії відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі не менше 6 (шести) мінімальних пенсій за віком;

-   щомісячної додаткової пенсії відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком

за виключенням виплат ОСОБА_1  державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії відповідно до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» здійснених Управлінням пенсійного фонду України в Солом’янському районі міста Києва у 2008-2010 роках.

Постанова може бути оскаржена до апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання протягом десяти днів з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви протягом десяти днів з дня проголошення постанови або протягом двадцяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: