Справа № 2-699/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2010 року                                                                                                                м. Київ

Солом’янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді     Українця В.В.

при секретарі              Клімовських С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, що діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа Солом’янська районна у місті Києві державна адміністрація Служба у справах дітей про поділ майна подружжя, вселення, усунення перешкод у користуванні власністю,

в с т а н о в и в:

У серпні 2009 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, яким є 1/3 частина квартири АДРЕСА_1.

Свої вимоги мотивує тим, що зазначена квартира була придбана в період шлюбу в 2003 році. При укладенні договору купівлі-продажу квартири співвласниками квартири були вказані їх неповнолітня донька – 2/3 частини квартири та відповідач – 1/3 частина квартири. Просила визнати за кожним (за нею та за відповідачем) право власності на 1/6 частину квартири, посилаючись на те, що шлюб між ними розірвано в 2009 році, тому виникла необхідність поділу спільного майна.

Крім того, пред’явила позов про вселення в квартиру разом з неповнолітньою донькою та зобов’язання відповідача не чинити перешкод у користуванні власністю, посилаючись на те, що останній перешкоджає їм вселитися в квартиру.

У судовому засіданні позивач та її представник підтримали заявлений позов та просили його задовольнити.

Відповідач позов визнав (а.с. 46). Пояснив суду, що визнає за позивачем право власності на 1/6 частину квартири, яка була придбана в період шлюбу. 1/3 частина квартири дійсно є їх спільною сумісною власністю. Не заперечує проти вселення ОСОБА_1 з їх донькою в квартиру.

Третя особа в судове засідання не з’явилася, про час та місце розгляду справи судом повідомлялась. Подала заяву про розгляд справи без участі її представника (а.с. 24, 35).

Заслухавши пояснення позивача та її представника, відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 18 травня 1996 року сторони зареєстрували шлюб (а.с. 11) та мають спільну доньку ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 10).

27 травня 2009 року сторони зареєстрували розірвання шлюбу в органах РАГС (а.с. 7).

06 вересня 2003 року в спільну часткову власність ними була куплена та зареєстрована в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна квартира АДРЕСА_1. За договором купівлі-продажу квартири відповідач є власником 1/3 частини квартири, неповнолітня донька сторін ОСОБА_2 – власником 2/3 частин квартири (а.с. 37).

У судовому засіданні відповідач визнав, що 1/3 частина спірної квартири є спільною сумісною власністю його та колишньої дружини, оскільки набута за спільні кошти в період шлюбу. Не заперечує проти розподілу між ними зазначеної частини квартири, так як сім’я розпалася і майно необхідно поділити.

Вимоги щодо поділу спільного майна подружжя ґрунтуються на законі.

Згідно з ч. 1 ст. 69 Сімейного кодексу України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ст. 70 Сімейного кодексу України в разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Судом встановлено, що спільною сумісною власністю подружжя є 1/3 частина квартири, яка набута ними в період шлюбу.

Такий висновок суду не оспорюється відповідачем та ґрунтується на законі.

Згідно зі ст. 22  Кодексу про шлюб та сім’ю України, яка діяла на час придбання квартири, майно набуте сторонами в період шлюбу є їх спільною сумісною власністю.

За таких обставин кожна із сторін має право на 1/6 частину спірної квартири.

Відповідач також визнав позов в частині вселення позивача та неповнолітньої доньки сторін у квартиру.

Суд вважає, що вимоги ОСОБА_1 про вселення разом з неповнолітньою донькою в квартиру та зобов’язання відповідача не чинити їм перешкоди у користуванні житлом є законними.

Статтею 391 ЦК України визначено, що власник має право вимагати усунення  перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

З наданого суду акту про не допуск до квартири від 25 листопада 2009 року вбачається, що відповідач в присутності дільничого інспектора міліції відмовився впустити в спірну квартиру позивача та їх неповнолітню доньку.

Оцінивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку про задоволення вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

З урахуванням задоволення позову, стягненню з відповідача на корись позивача підлягає судовий збір в розмірі 574 гривень та 120 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Керуючись ст. 391 ЦК України, ст. 60, ч. 1 ст. 69, статтями 70, 71 СК України, ст. 22 Кодексу про шлюб та сім’ю України , статтями 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 169, 174, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд, –

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1, що діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 задовольнити.

У порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1.

Вселити ОСОБА_1 з неповнолітньою донькою ОСОБА_2 в квартиру АДРЕСА_1.

Зобов’язати ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_1 з неповнолітньою донькою ОСОБА_2 в користуванні квартирою АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 574 гривень та 120 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Києва через суд першої інстанції шляхом подання протягом десяти днів з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви протягом десяти днів з дня проголошення рішення або протягом двадцяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: