Справа № 127/19698/15-ц

Провадження № 22-ц/801/564/2019

Категорія: 27

Головуючий у суді 1-ї інстанції Овсюк Є. М.

Доповідач:Матківська М. В.

УХВАЛА

15 лютого 2019 рокуСправа № 127/19698/15-цм. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі судді Матківської М.В., вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 24 листопада 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича, за участю третіх, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», ОСОБА_5, Служби у справах дітей Вінницької міської ради, про визнання дій протиправними,

Встановив:

До Вінницького апеляційного суду надійшла цивільна справа № 127/19698/15-ц із апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 24 листопада 2015 року.

Разом із апеляційною скаргою позивач подала до суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали, в якій зазначила, що оскаржуваною ухвалою від 24 листопада 2015 року провадження у цій справі закрито та роз'яснено їй, що розгляд даного спору належить до компетенції адміністративного суду, який повинен розглядатись відповідно до норм КАС України і не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. В зв'язку з цим вона звернулась із аналогічним позовом до Вінницького окружного адміністративного суду, де постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 9 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2016 року, її позов було задоволено. Проте постановою Верховного Суду від 20 грудня 2018 року зазначену постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції скасовано та закрито провадження у справі. При цьому суд касаційної інстанції зазначив, що спірні відносини виникли між фізичною та юридичною особою у зв'язку з невиконанням умов цивільно-правових договорів (кредитного договору та іпотечного договору), стосуються правомірності набуття права власності ТОВ «Кей-Колект» на квартиру на підставі договору іпотеки, а тому впливають на майнові права позивача як іпотекодавця, який правомірність такого набуття ставить під сумнів, а тому цей спір не є публічно-правовим, а випливає із договірних відносин і має вирішуватися судами за правилами ЦПК України.

За таких обставин вона вчасно не подала апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції, оскільки звернулась із відповідним позовом до адміністративного суду. Правова позиція Верховного Суду стосовно визначення судової юрисдикції даної категорії справ змінювалась неодноразово. Відповідно до позиції Великої палати Верховного Суду справа підлягає розгляду в судах загальної юрисдикції, проте вона позбавлена можливості захистити своє порушене право за наявності судових рішень про закриття провадження у справі. Тому просила визнати поважними причини пропуску нею строку на апеляційне оскарження ухвали Вінницького міського суду від 24 листопада 2015 року та поновити такий строк.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підпунктом 12 пункту 1 розділу ХІІІ Перехідних положень цього Кодексу передбачено, що судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Як свідчать матеріали справи оскаржувану ухвалу постановлено судом першої інстанції 24 листопада 2015 року за участі представників позивача ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (а. с. 151, 152-153).

Копію ухвали представник позивача ОСОБА_7 отримав 24 грудня 2015 року, про що свідчить відповідна розписка на заяві про видачу судового рішення (а. с. 156).

Відповідно до ч. 2 ст. 294 ЦПК України (в редакції 2004 року, що була чинною на час ухвалення оскаржуваної ухвали) апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Апеляційну скаргу на зазначену ухвалу позивач подала до суду через відділення поштового зв'язку 4 лютого 2019 року.

Згідно з ч. 3 ст. 354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Як свідчать матеріали цивільної справи, суд першої інстанції закрив провадження у цивільній справі на підставі ч. 1 ст. 205 ЦПК України, пославшись на те, що відповідач приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Суперфін Б.М. є суб'єктом владних повноважень і пред'явлені до нього вимоги про визнання його дій протиправними належать до компетенції адміністративного суду, які повинні слухатись відповідно до норм КАС України і не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Із постанови Верховного Суду від 20 грудня 2018 року у справі № 802/3949/15-а вбачається, що в листопаді 2015 року ОСОБА_3 звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду із позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Б.М., за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_5 та ТОВ «Кей-Колект», про визнання дій неправомірними та скасування державної реєстрації. Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 9 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2016 року, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Б.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень номер запису 10374676 від 11 липня 2015 року стосовно звернення стягнення на предмет іпотеки (реєстрація права власності за ТОВ «Кей-Колект»), а саме: квартири під № 9, яка знаходиться в м. Вінниці по вул. Порика, 19.

Зазначеною постановою Верховного Суду від 20 грудня 2018 року задоволено касаційну скаргу ТОВ «Кей-Колект»; постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 9 березня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2016 року у справі № 802/3949/15-а скасовано; провадження у справі закрито та роз'яснено позивачеві, що справу належить розглядати в порядку цивільного судочинства.

Своє рішення суд касаційної інстанції мотивував, зокрема, тим, що спірні правовідносини у цій справі виникли у зв'язку з невиконанням умов цивільно-правових договорів (кредитного договору та іпотечного договору), стосуються правомірності набуття права власності ТОВ «Кей-Колект» на квартиру № 9, що знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. Порика, 19, впливають на майнові права позивача як іпотекодавця, який правомірність такого набуття ставить під сумнів. В силу таких фактичних обставин даний спір не відноситься до публічно-правових, а випливає з договірних відносин і має вирішуватися судами за правилами цивільного судочинства. Аналогічна правова позиція щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 826/366/16 (провадження № 11-96апп18).

Проте, враховуючи, що оскаржуваною ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 24 листопада 2015 року закрито провадження у цій справі, а положеннями п. 2 ч. 1 ст. 186 ЦПК України встановлено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, позивач ОСОБА_3 позбавлена можливості звернутись із аналогічним позовом в порядку цивільного судочинства, право на звернення з яким їй роз'яснено в зазначеній постанові Верховного Суду від 20 грудня 2018 року у справі № 802/3949/15-а.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом.

Однією із основних гарантій права сторони на судовий захист є право оскарження судових рішень (стаття 129 Конституції України). Реалізація цього права здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій.

Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8).

Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та в статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (далі - Конвенція).

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у статті 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, не встановлено вимоги до держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (пункт 25 рішення у справі «Делькур проти Бельгії» від 17 січня 1970 року та пункт 65 рішення у справі «Гофман проти Німеччини» від 11 жовтня 2001 року).

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Тобто Україна як учасник Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

У статті 2 ЦПК України закріплено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Застосування передбачених цією нормою правил залежить від виду процесуального строку. У разі, коли процесуальна дія не вчинена у межах строку, встановленого законом, суд може поновити його, якщо строк пропущено з причин, визнаних судом поважними.

Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

За наведених обставин, враховуючи, що судові процедури повинні бути справедливими для всіх учасників процесу та ніхто безпідставно не може бути позбавлений права на апеляційне оскарження рішення суду, оскільки це буде порушенням права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції, вважаю, що зазначені позивачем ОСОБА_3 причини пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 24 листопада 2015 року є поважними, а тому такий строк слід поновити.

Апеляційна скарга за формою та змістом відповідає вимогам, встановленим ст. 356 ЦПК України та оплачена судовим збором.

Керуючись ст. 127, 354, 356, 359 ЦПК України,

Ухвалив:

Клопотання ОСОБА_3 про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду задовольнити.

Поновити ОСОБА_3 строк на апеляційне оскарження ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 24 листопада 2015 року.

Відкрити апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 24 листопада 2015 року у цій справі.

Копії ухвали про відкриття апеляційного провадження надіслати учасникам справи.

Копію апеляційної скарги надіслати відповідачу та третім особам та роз'яснити їм право подати відзив на апеляційну скаргу, який за своїм змістом має відповідати вимогам, встановленим ч. 2 ст. 360 ЦПК України, в строк до 25 лютого 2019 року, додавши до відзиву докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

Зупинити дію ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 24 листопада 2015 року у цій справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя М.В. Матківська