Справа № 22-а-395/2006 Головуючий у 1 інст. - Пошкурлат О.М.
Доповідач - Литвиненко І.В.
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 липня 2006 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді: ЗАБОЛОТНОГО В.М.
суддів: ЛИТВИНЕНКО І.В., ІШУТКО В.М.
при секретарі: Гавриленко Ю.В.
з участю : позивача
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 17 травня 2006 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про стягнення недосплаченої грошової надбавки за безперервну службу , -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся з позовом до військової частини НОМЕР_1 про стягнення недосплаченої грошової надбавки за безперервну військову службу, посилаючись на те що він, перебуваючи на фінансовому забезпеченні у відповідача, відповідно до Указу Президента України від 05.05.2003 року № 389/2003 „Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, міністерства внутрішніх справ України, Державного комітету у справах охорони державного кордону України та Управління державної охорони України за безперервну службу" за вислужені ним більше 30 років у ЗС України з травня 2003 року по травень 2004 року мав право отримувати надбавку у розмірі 90 %. Однак відповідач не виплачував у повному обсязі щомісячні надбавки у зв'язку з чим виникла щомісячна недоплата у розмірі 70%, яку позивач просив стягнути у відповідності до Постанови КМУ № 1467 зі змінами від 23.04.199 року за № 692.
Постановою суду позов ОСОБА_1 був задоволений повністю. Суд виходив з того, що відповідно до зазначеного Указу Президента України та п. 1.2 Інструкції „Про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України", наказу Міністра оборони України від 26.05.2003 року № 149, позивач має право на надбавку у встановленому розмірі за безперервну військову службу і вона йому нараховувалась, але в зменшеному розмірі, ніж встановлено зазначеними нормативними актами.
В апеляційній скарзі військова частина НОМЕР_1 просить постанову суду скасувати і відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову посилаючись на те, що
розмір надбавок за безперервну військову службу встановлюється в межах граничного розміру, зазначеного в Указі Президента України , виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, що затверджується Законами України про Державний бюджет на відповідний рік .
Заслухавши доповідача, пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Дійсно, Указом Президента України від 5.05.2003 року № 389/2003 надано право Міністру оборони України встановлювати щомісячні надбавки за безперервну військову службу у відсотках до грошового забезпечення і встановлено граничні розміри таких надбавок залежно від стажу служби. Але в п. 2 зазначеного Указу вказується на те , що виплата надбавок повинна здійснюватись за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на утримання Збройних Сил України. Визначення порядку і умов виплати покладено на Міністра оборони України, який наказом № 149 від 26.05.2003 року затвердив Інструкцію про порядок і умови виплати щомісячної надбавки , де в п.2.4 вказується на виплату надбавок в межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисах військових частин.
За таких обставин , військова частина НОМЕР_1 при визначенні розміру надбавок повинна була виходити саме з фонду грошового забезпечення . Доказів того, що фонд грошового забезпечення дозволяв виплачувати надбавки у граничному розмірі і існував наказ Міністра оборони про виплату щомісячної надбавки саме в граничному розмірі позивачу, а виплачувалась надбавка в неповному розмірі, суду не надано.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає , що постанова суду 1 інстанції підлягає скасуванню, а у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 слід відмовити так як відсутні підстави для його задоволення.
Керуючись ст.ст. 198, 202, 205,207,212 КАС України, апеляційний суд , -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 задовольнити.
Постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 17 травня 2006 року скасувати та прийняти нову постанову.
Відмовити ОСОБА_1 у позові до військової частини НОМЕР_1 про стягнення недосплаченої грошової надбавки за безперервну службу.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання нею законної сили.