Справа № 1- 547-2009 р.
В И Р О К
ІМ’ЯМ УКРАЇНИ
02 жовтня 2009 року Ленінський районний суд м. Вінниці
в складі :
головуючого судді: Осаулова А.А.
при секретарі: Тлустенко Н.Ю.,Самченко Т.П.
за участю прокурора: Степанова Д.В.
представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці кримінальну справу по обвинуваченню :
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Вінниці, українця, громадянин України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, проживаючого за адресою:АДРЕСА_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, в силу ст.89 КК України раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ст.186 ч.2 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
24.04.2009 року біля 20.00 години ОСОБА_2 перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння біля кафе „Шоколад”, що по пр. Юності в м. Вінниці, помітив неповнолітнього ОСОБА_3, у якого був в руках мобільний телефон. Після цього в ОСОБА_2 виник злочинний умисел направлений на заволодіння даним мобільним телефоном. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_2 підійшов до ОСОБА_3 та попросив телефон у нього телефон під приводом подзвонити. На що ОСОБА_3, не усвідомлючи справжніх намірів підсудного, передав йому мобільний телефон марки „Соні Еріксон К 700” вартістю 600 грн., сім картою „Лайф” вартістю 25 грн., з грішми на рахунку в сумі 50 грн., сім – картою „Київстар” вартістю 25 грн.
25.04.2009 року на прохання ОСОБА_3 про повернення мобільного телефону, ОСОБА_2 не відреагував та зрозумів, що заволодіти та розпорядись викраденим мобільним телефоном шляхом шахрайства його не вдасться, тому вирішив заволодіти ним шляхом грабежу із погрозою застосування насильства. Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи умисно з корисливих мотивів, відкрито для потерпілого з метою доведення свого злочинного умислу до кінця та утримання в своєму володінні викраденого телефону, ОСОБА_2 25.04.2009 року у денний час на прохання потерпілого про повернення вказаного мобільного телефону, пригрозив йому застосуванням фізичного насильства, що не є небезпечним для його життя та здоров»я, якщо той комусь скаже про викрадення телефону. Після чого, ОСОБА_2 з місця вчинення злочину зник з викраденим мобільним телефоном зник та розпорядився ним на власний розсуд, завдавши представнику потерпілого ОСОБА_1 майнової шкоди на загальну суму 700 грн.
Підсудний ОСОБА_2 в судовому засіданні свою вину у вчиненні грабежу визнав частково, вказавши, що знаходився у нетверезому стані та попросив, а той передав у ОСОБА_3 мобільний телефон. Потім сказав йому принести взамін пляшку горілки, при цьому повідомив, що телефон поверне йому на наступний день. Телефон він продав сусіду за 30 грн. Насильницьких дій до потерпілого не застосовував. Просив суд його суворо не карати.
Потерпілий ОСОБА_3 суду пояснив, що у квітні місяці біля кафе „Шоколад” він зустрівся з ОСОБА_2, який попросив у нього мобільний телефон, а той передав його йому. Після чого вони домовились, що останній поверне телефон на наступний день. Наступного дня на прохання повернути телефон ОСОБА_2 не повернув, та пригрозив побиттям, якщо той комусь розповість. Після чого разом з батьками звернувся до працівників міліції. Від цивільного позову відмовився, оскільки шкода повністю відшкодована, просив застосувати міру покарання не пов’язану з позбавленням волі.
Представник потерпілого ОСОБА_1 суду пояснив, що зі слів сина йому стало відомо, що підсудний попросив у нього телефон зателефонувати, а коли син попросив віддати телефон, то ОСОБА_2 сказав, що поб’є, якщо він комусь скаже та не повернув телефон.
Крім показів підсудного, потерпілого та його представника винуватість підсудного ОСОБА_2 у скоєнні грабежу також підтверджується:
• протоколом усної заяви про злочин ОСОБА_1 від 14.05.09 р. про викрадення у його сина мобільного телефону марки „Соні Еріксон К- 700” з сім картою та грошима на рахунку (а.с.4);
• характеризуючими матеріалами на ОСОБА_2 (а.с.22 – 28,39);
• актом №199 стаціонарної судово – психолого-психіатричної експертизи від 20.07.09 р. ОСОБА_2, відповідно до якої останній в період скоєння злочину не страждав на хронічне – психічне захворювання. перебував поза будь-яким тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності (а.с.46-48).
Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає, що винуватість підсудного ОСОБА_2 у скоєні грабежу доведена повністю в судовому засіданні.
Так, з показів потерпілого та частково з показів самого підсудного вбачається, що спочатку підсудний мав намір заволодіти та заволодів мобільним телефоном потерпілого шляхом шахрайства, але з метою утримання викраденого та доведення свого умислу до кінці підсудний вчинив грабіж, оскільки відкрито для потерпілого заявив останньому про те, що не поверне телефон та застосує фізичну силу до потерпілого, якщо він скаже комусь про викрадення телефону.
За таких обставин, суд вважає, що дії підсудного ОСОБА_2 необхідно кваліфікувати за ч. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна ( грабіж), поєднаний з погрозою застосування насильства, що не є небезпечним для життя та здоров’я потерпілого.
При визначенні виду та міри покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудного, обставини, що пом’якшують та обтяжують його покарання.
При обранні покарання ОСОБА_2 покарання суд враховує, що він згідно ст.89 КК України раніше не судимий (а.с.24 -25), вчинив тяжкий злочин, на обліку в Вінницькій обласній психіатричній лікарні та у Вінницькому обласному наркологічному диспансері не перебуває (а.с.26 - 27), посередньо характеризується за місцем проживання (а.с. 28). Згідно висновку стаціонарної судово-психолого-психіатричної експертизи від 20.07.09 р. № 199 ОСОБА_2 під час вчинення злочину на душевні хвороби не страждав, усвідомлював свої дії та міг керувати ними. (а.с. 46 – 48).
Обставиною, що пом‘якшує покарання підсудного ОСОБА_2 є добровільне відшкодування завданого збитку.
Обставиною, яка обтяжує покарання підсудного ОСОБА_2 є вчинення злочину особою, що перебувала в стані алкогольного сп’яніння.
З урахуванням наведених обставин справи, особи підсудного, суд вважає за можливе призначити підсудному ОСОБА_2 покарання без ізоляції від суспільства, а тому необхідним та достатнім покаранням для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів буде покарання у виді позбавлення волі на певний строк та звільненням його від відбування покарання з іспитовим строком.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.323,324 КПК України, суд, –
З А С У Д И В :
ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України та призначити йому покарання у виді - п’яти років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на три роки.
Відповідно до п. 2,3,4 ч.1 ст.76 КК України зобов’язати ОСОБА_2 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції при ГУМВС України у Вінницькій області про зміну місця проживання, роботи або навчання та періодично з»являтись на реєстрацію в кримінально-виконавчу інспекцію.
Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили змінити з утримання під вартою на - підписку про невиїзд, звільнивши його з-під варти з зали суду.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Вінницької області через Ленінський районний суд м.Вінниці протягом 15 діб з моменту його проголошення.
Суддя: підпис
Вирок не набув законної сили.
Копія вірна:
Суддя:
Секретар: