справа № 2-32/2010 р.

Р І Ш Е Н Н Я

іменем     України

04 лютого 2010 року         Ірпінський міський суд Київської області в складі:

    головуючого             судді Савченко С.І.

при секретарі             Балинській О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду в м.Ірпінь справу за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства МВС України «Ремонтно-будівельне управління ГУ МВС України в Київській області» про стягнення боргу по заробітній платі та відшкодування моральної шкоди, -

  в с т а н о в и в:

Позивач у вересні 2009 р. звернувся до суду з даним позовом, який мотивував тим, що з 11.07.2002 р. по 29.11.2002 р. працював у відповідача на посаді виконроба. 29.11.2002 р. він був звільнений з посади за власним бажанням згідно ст.38 КЗпПУ. Вказував, що при звільненні відповідач не провів з ним розрахунку і не виплатив заробіток за жовтень 2002 р., а також інші належні йому суми, чим порушив ст. 116 КЗпП України. Просив стягнути з відповідача на його користь заробіток за жовтень 2002 р., розрахункові, належні йому при звільненні, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні до його працевлаштування та 1230 грн. моральної шкоди.

В січні 2010 р. позивач подав письмове клопотання, де уточнив вимоги, просив стягнути з відповідача на його користь заробіток за жовтень-листопад 2002 р. в сумі 1523,78 грн., компенсацію втрати частини доходів у зв»язку з порушенням строків їх виплати в сумі 1662,08 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 57190 грн.,  всього стягнути 60375,86 грн.

У зв»язку із зміною назви відповідача після звільнення позивача, суд ухвалою замінив його назву на ДП МВС України «РБУ ГУ МВС України в Київській області».

В судовому засіданні позивач вимоги підтримав, просив задоволити. Пояснив, що у нього відсутні докази невиплати йому заробітку при його звільненні у 2002 р.

    Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, посилаючись на те, що при звільненні позивача з ним був проведений повний розрахунок і останній претензій до РБУ не мав. Відсутність боргу по виплаті заробітку стверджується актами ревізії фінансово-господарської діяльності РБУ, проведеними КРУ ГУ МВС України в Київській області, актом перевірки додержання законодавства про працю, поведеним управлінням праці та соцзахисту населення Ірпінської міськради. Підтвердженням цього є той факт, що позивач не пред»являв ніяких претензій до РБУ після звільнення протягом 7 років. Просив в позові відмовити.

Вислухавши доводи та заперечення учасників, вивчивши по справі письмові докази в межах заявлених вимог, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлені слідуючі обставини : позивач з 11.07.2002 р. перебував в трудових відносинах з відповідачем, обіймаючи посаду виконроба. Відповідно до наказу № 3118-к від 29.11.2002 р. позивач звільнений із займаної посади за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпПУ (а.с.3). Після звільнення позивач з 2003 р. працював на ряді підприємств, що стверджується витягом з трудової книжки (а.с. 3).

    Також судом встановлено, що після звільнення позивач не звертався до суду чи інших державних органів із заявами про захист своїх прав щодо отримання розрахунку.

Вказані обставини визнані сторонами в судовому засіданні і згідно ч.1 ст.61 ЦПК України доказуванню не підлягають.

                        -  2  -    

Спірні правовідносини регулюються ст.116 КЗпПУ, згідно якої при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред”явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

    Згідно ч.2 ст.233 КЗпПУ у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Оцінюючи всі докази у їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення коштів, належних йому при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку задоволенню не підлягають, оскільки всупереч вимогам ст.60 ЦПК України, згідно якої кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, позивач не надав суду доказів того, що при його звільненні близько семи років тому з ним не було проведено розрахунок.

На запитання суду, які у позивача є докази невиплати йому заробітку, останній повідомив суд, що такі докази у нього відсутн і ніяких доказів з цього приводу не надав.

За таких обставин, з урахуванням заперечень відповідача проти вимог позивача та відсутності доказів про наявність боргу, суд відмовляє в позові в цій частині.

Поскільки судом не встанолено порушень прав позивача з боку відповідача при звільненні, то вимоги про відшкодування моральної шкоди, як похідні від вимог про невиплату розрахунку в строки, встановлені ст.116 КЗпПУ, задоволенню не підлягають.

На підставі ст.116, 117, 232, 233 КЗпП України, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215 ЦПК України суд,-  

      в и р і ш и в :

Відмовити в позові ОСОБА_1 до державного підприємства МВС України «Ремонтно-будівельне управління ГУ МВС України в Київській області» про стягнення боргу по заробітній платі та відшкодування моральної шкоди.

Рішення в повному обсязі буде виготовлене не пізніше 09.02.2010 р.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Ірпінський міський суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів та наступного подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви.

    Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву не було подано, а у випадку подання заяви – після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя                                 С.І.Савченко