Справа № 138/1319/16-к

Провадження №11-кп/801/78/2019

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Доповідач: Дедик В. П.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2019 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі:

судді-доповідача: ОСОБА_2

суддів: Нешик Р.І., Нагорняка Є.П.

за участю секретаря: Олійник Т.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12014020000000238 від 12.09.2014 року, за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_3, представника потерпілої особи та цивільного позивача ОСОБА_4 та прокурора на вирок Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 10.07.2018р., яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, росіянина, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, зареєстрованого ІНФОРМАЦІЯ_4, жителя ІНФОРМАЦІЯ_5, пенсіонера, згідно зі ст.89 КК України не судимого,

визнано невинуватим у пред’явленому обвинувачені за ч. 3 ст. 190 КК України та виправдано у зв’язку із недоведеністю вчинення кримінального правопорушення.

Разом з тим ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 358 КК України (в редакції, чинній на момент вчинення кримінального правопорушення від 05.04.2001), та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 30 (тридцяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 (п’ятсот десять) гривень.        

       Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави витрати на залучення експерта в сумі 982 (дев’ятсот вісімдесят дві) гривні 80 копійок.

Відмовлено у позові Могилів-Подільського об’єднаного Управління Пенсійного фонду України Вінницької області до ОСОБА_3 про стягнення надмірно виплаченої пенсії у сумі 168523 грн. 167 коп.

За участю прокурора Кузьміна С.В., обвинуваченого ОСОБА_3 в режимі відеоконференції, захисника ОСОБА_5

В С Т А Н О В И В:

Згідно вироку суду першої інстанції ОСОБА_3 засуджений за те, що за невстановлених обставин отримав від невстановленої особи завідомо неправдиву довідку № 75 від 12.02.1984 про свою заробітну плату за період з січня 1979 року по грудень 1983 року, нібито видану Артіллю старателів «Южная» (Читинська область, Російська Федерація). 14.03.2007 ОСОБА_3, маючи умисел на використання завідомо підробленого документа, будучи особою, яка досягла пенсійного віку, встановленого Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», через начальника відділу кадрів Відкритого акціонерного товариства «Могилів-Подільський приладобудівний завод» ОСОБА_6 подав до Могилів-Подільського районного управління Пенсійного фонду України, розташованого за адресою: вул.3-я Гвардійська, 19, м.Могилів-Подільський, Вінницька область, заяву про призначення пенсії за віком і вказану вище завідомо підроблену довідку.

Своїми умисними діями ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.358 КК України (в редакції, чинній на момент вчинення кримінального правопорушення від 05.04.2001): використання завідомо підробленого документа.

Крім цього, стороною обвинувачення ОСОБА_3 обвинувачується у тому, що у період з 14.03.2007 по 30.06.2014, діючи умисно, з корисливих спонукань, маючи на меті незаконне отримання права на чуже майно, переслідуючи мету наживи, шляхом обману, який виразився у замовчуванні відомостей, які мають бути ним повідомлені, а саме те, що він використав завідомо підроблений документ, зокрема, довідку № 75 від 12.02.1984 про його заробітну плату за період з січня 1979 року по грудень 1983 року, видану Артіллю старателів «Южная» (Російська Федерація, Читинська область), надавши її до Могилів-Подільського районного Управління Пенсійного фонду України для призначення пенсії за віком, а в подальшому не законно отримав бюджетні кошти у вигляді надлишково нарахованої частини пенсії.

В подальшому, у зв’язку із отриманням 10.04.2014 заяви ОСОБА_3 про перегляд пенсії, Управління Пенсійного фонду України в м.Могилеві-Подільському та Могилів-Подільському районі на підставі підпункту «в» п.38 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, направило запит до Управління Пенсійного фонду Російської Федерації Забайкальського краю про перевірку заробітної плати ОСОБА_3 за період роботи в Артілі старателів «Южная» з 01.01.1979 по 31.12.1983.

За результатами перевірки, проведеної Управлінням Пенсійного фонду Російської Федерації у м.Чита, Забайкальського краю, складено акт № 314 від 28.05.2014, згідно з яким виявлено розбіжності між даними про нараховану заробітну плату, зазначену у довідці № 75 від 12.02.1984, та особовими рахунками по заробітній платі за 1979-1983 роки Артілі старателів «Южная», які передані на зберігання в ДУ «Державний архів документів по особовому складу Забайкальського краю». Зокрема, в особових рахунках по заробітній платі Артілі старателів «Южная» за 1979-1981 роки ОСОБА_3 не значиться, в особових рахунках за 1982 рік – заробітна плата нарахована з листопада по грудень, а за 1983 рік – заробітна плата нарахована з січня по червень включно. Крім цього, зазначені у довідці № 75 суми нарахованої заробітної плати завищені у порівнянні з первинними документами.

Відповідно до протоколів № 1 від 21.08.2014 та від 22.08.2014, складених Управ-лінням Пенсійного фонду України в м.Могилеві-Подільському та Могилів-Подільському районі, у зв’язку з поданням ОСОБА_3 підробленого документа, останній у якості пенсійного забезпечення за період з 02.01.2007 по 30.06.2014 незаконно отримав грошові кошти на загальну суму 181769 грн. 56 коп., чим шахрайським способом заволодів грошо-вими коштами та заподіяв майнову шкоду державі в особі Управління Пенсійного фонду України в м.Могилеві-Подільському та Могилів-Подільському районі на вищевказану суму.

Тобто ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України: заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене у великих розмірах.

Суд першої інстанції перевіривши зібрані під час досудового розслідування та надані прокурором докази, на підставі яких ОСОБА_3 було пред'явлено обвинувачення за ч.3 ст.190 КК України, надав належну оцінку кожному з них та у їх сукупному взаємозв’язку і встановив, що жоден з цих доказів не доводить факту заволодіння ОСОБА_3 чужим майном шляхом обману, вчиненого у великих розмірах, а відтак наявності події кримінального правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_3, а для встановлення суми шкоди необхідно спеціальні знання і проведення відповідної експертизи.

В апеляційній скарзі представник потерпілої особи та цивільного позивача ОСОБА_4 просить скасувати вирок в частині відмови у задоволені позову Могилів-Подільського ОУ ПФУ Вінницької області про стягнення надмірно виплаченої пенсії у сумі 168523,67 грн. та задовільнити задовільнити вказаний позов через зайво виплачену пенсію, оскільки ОСОБА_3 використовував завідомо підроблений документ, а тому незаконно одержав кошти Пенсійного фонду України.

Прокурор в апеляційній скарзі просить скасувати вирок у зв’язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, та ухвалити новий вирок, яким визнати винним ОСОБА_3 у вчиненні злочинів та призначити покарання за ч. 3 ст. 190 КК України у виді 4 років позбавлення волі, за ч. 3 ст. 358 КК України у виді штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 510 грн.

Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суд безпідставно визнав копію протоколу УПФ України в м. Могилів-Подільському про переплату пенсії на суму 181769,56 грн. недопустимим доказом та відсутність висновку експерта не є підставою рахувати, що стороною обвинувачення не доведено вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, оскільки судом визнано факт використання підробленого документа, шляхом подання ОСОБА_3 його до УПФ України в м. Могилів-Подільському та заволодіння коштами вказаної установи.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_3 просить вирок суду скасувати через невідповідність висновків суду фактичним обставинам, суд не надав належну оцінку його показам, які узгоджуються з показами свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, надав перевагу стороні обвинувачення, крім того, для підтвердження того, що йому було призначено пенсію у більшому розмірі, ніж належало, не було призначено експертизу, для перевірки даних, які надано пенсійним фондом.

Представник потерпілої і цивільний позивач не з'явився, просив здійснювати розгляд у його відсутність.

Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого ОСОБА_3 та захисника ОСОБА_5, які підтримали апеляційну скаргу щодо скасування вироку за ч. 3 ст. 358 КК України, за недоведеністю вини обвинуваченого та заперечують проти скасування виправдувального вироку за ч. 3 ст. 190 КК України та пояснили, що у обвинуваченого ОСОБА_3 не було жодних сумнівів, щодо надісланої йому довідки, так як там були підписи осіб, яких він знав, вважає, що в даній довідці не всі зазначені суми, які він отримував, але він не зміг отримати інші довідки, у зв'язку з ліквідацією організації, просять врахувати, що в трудовій книжці є записи, які відповідають даним, зазначеним в довідці, оригінал трудової книжки був наданий для огляду в суді, сторона обвинувачення не надала доказів, що ці записи також не відповідають дійсності, також не було заперечень щодо трудової книжки і в Пенсійному фонді, а саме записи в трудовій книжці є підставою для зарахування трудового стажу, не були допитані особи, які видали дану довідку та не надано доказів, що ОСОБА_3 знав, що дана довідка є підробленою.

Обвинувачений ОСОБА_3 та захисник також заперечили щодо апеляційної скарги прокурора, представника цивільного позивача про задоволення цивільного позову, оскільки вважають, що суд прийшов до вірного висновку про недоведеність шахрайства та розміру шкоди у заподіянні якої обвинуватили ОСОБА_3 та просять врахувати, що розмір шкоди стороною обвинувачення визначено на підставі протоколу від 22.08.2014 року про перерахунок пенсії ОСОБА_3, який слід визнати недопустимим доказом, оскільки немає даних на якій програмі це було зроблено, чи вона ліцензована, та не встановлено хто склав цей висновок, не була проведена експертиза, оскільки для перевірки необхідні спеціальні знання, прокурор підтримав апеляційну скаргу, подану першим заступником прокурора Вінницької області та апеляційну скаргу представника потерпілої особи та цивільного позивача з мотивів, зазначених в ній та пояснив, що суд дійсно дійшов вірного висновку, що обвинувачений ОСОБА_3 надав підроблений документ, це було зроблено з метою отримання пенсії у більшому розмірі, разом з тим є невірним висновок, що розмір шкоди можна встановити шляхом експертного дослідження, протоколом від 22.08.2014 року встановлена сума зайво виплаченої пенсії, цей протокол створено на програмі забезпечення, яке діяло в 2007 році, яка підлягає стягненню за позовом Пенсійного фонду, також зазначив, що незаконність довідки від 12.02.1984 року підтверджена відповідними документами з РФ, щодо трудової книжки ОСОБА_3, то ці дані можуть бути недостовірними і можуть бути перевірені в іншому кримінальному провадженні, а тому просить скасувати в цій частині виправдувальний вирок та ухвалити обвинувальний, яким визнати ОСОБА_3 винним за ч. 3 ст. 190 КК України та призначити покарання у виді 4 років позбавлення волі, ознайомившись з матеріалами кримінального провадження та доводами апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про обґрунтованість апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_3 та скасування обвинувального вироку за ч. 3 ст. 358 КК України, а апеляційні скарги прокурора та представника потерпілої сторони слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Істотних порушень вимог КПК, які були би підставою для скасування судового рішення в цілому у провадженні не встановлено.

Суд першої інстанції виправдав ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 190 КК України, зазначивши у вироку, що жоден із наведених у вироку доказів не доводять факту заволодіння ОСОБА_3 чужим майном шляхом обману, вчиненого у великих розмірах, проте для визначення розміру матеріальних збитків, заподіяних кримінальним правопорушенням, слідчий або прокурор зобов'язані звернутися з клопотанням про проведення відповідної експертизи, тобто для підтвердження, що ОСОБА_3 на підставі довідки від 12.02.1984року було призначено пенсію у розмірі більшому ніж належало.

Суд 1 інстанції також в ході судового розгляду намагався з'ясувати дане питання, шляхом призначення економічної експертизи, разом з тим було відмовлено у проведенні таких експертиз, у зв'язку із відсутністю технічної можливості перевірки розрахунків.

Судом визнано недопустимим доказом протокол управління ПФ в місті Могилів-Подільському від 22.08.2014 року (т. 1 а.с. 173-174), яким встановлено переплату пенсії на суму 181769 грн. 56 коп., оскільки така переплата могла бути встановлена лише шляхом проведення економічної експертизи.

Апеляційним судом також досліджено даний протокол та суд прийшов до висновку, що він є недопустимим доказом ще і зважаючи на ряд обставин.

Відповідно до ст. 99 КПК України, документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об'єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження.

Сторона кримінального провадження, потерпілий, зобов'язані надати суду оригінал документа.

Дублікат документа (документ, виготовлений таким самим способом, як і оригінал), … виготовлені слідчим, прокурором із залученням спеціаліста, визнаються як оригінал документа.

Проте в матеріалах справи є лише копія, що підтверджується печаткою управління Пенсійного фонду міста Могилів-Подільського, де є відмітка «з оригіналом вірно», але відсутній підпис особи, яка посвідчує дану копію.

Крім того, даний протокол немає всіх необхідних реквізитів, хто його склав, є лише підпис невідомої особи.

Лише в суді першої інстанції було встановлено, що даний протокол створений на спеціальному програмному забезпеченні, ПТК призначення пенсій версія 4.15.-2 від 11.04.2007 року, яке діяло станом на 2007 рік, на даний час є недіючим, так як існує нова програма.

Проте сторона обвинувачення не прийняла мір до перевірки сум, які нібито зайво виплачені ОСОБА_3 за допомогою нового програмного забезпечення, не встановили особу, яка підписала даний протокол, не з'ясувала всі необхідні дані щодо нарахування пенсії, розмір, який мав би виплачуватись, без врахування довідки, для перевірки сум, якщо такі були виплачені як зайві.

Також апеляційний суд приходить до висновку, що викладене обвинувачення за ч. 3 ст. 190 КК України не є конкретним, так як не містить даних про отримання зайвих грошових коштів за конкретні періоди, але лише вказано загальний період з 02.01.2007 року по 30.06.2014 року та загальна сума 181769, 56 грн., що неможливо перевірити в ході судового розгляду.

Крім того, в обвинувальному акті зазначено про форму шахрайство вчинено ОСОБА_3 – шляхом обману, яка виразилась у замовчуванні відомостей, які мали бути повідомлені, що він використовує завідомо підроблений документ, а саме про довідку від 12.02.1984 року про його заробітну плату, що не відповідає складу злочину, передбаченого ст. 190 КК України.

Оскільки в матеріалах відсутні інші докази, які би доводили винність ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 190 КК України та вичерпані можливості їх отримати, апеляційний суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування виправдувального вироку за ч. 3 ст. 190 КК України.

Зважаючи на викладене, не підлягає задоволенню і апеляційна скарга цивільного позивача про скасування вироку в частині відмови у позові Могилів-Подільського об'єднаного УПФ України у Вінницькій області про стягнення надмірно виплаченої пенсії в сумі 168523 грн.

Приймаючи рішення про визнання виним ОСОБА_3 за ч. 3 с. 358 КК України (в редакції 2001 р.) суд мав би аналізувати всі докази в їх сукупності, повно й неупереджено дослідити всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Проте суд не дотримався даної вимоги Закону та прийшов до висновків, які суперечать наявним доказам або ж не дав їм належну оцінку, що суперечить і наведеному у вироку рішенні ЄСПП від 06.12.1988 року у справі «Барбера, Месегус і Джабардо проти Іспанії».

На підтвердження вини ОСОБА_3 суд взяв в якості доказу копію протоколу від 22.08.2014 року згідно з яким було перераховано пенсію ОСОБА_3 без урахування довідки про заробітну плату від 12.02.1984 року, хоча такий висновок суду суперечить його ж висновками у цьому ж вироку щодо недопустимості даного доказу.

З наведених в ухвалі підстав апеляційний суд вважає, що даний доказ є недопустимим і не може бути використаний як доказ винуватості ОСОБА_3

Копії заяви ОСОБА_3 від 13.03.2007 року про призначення пенсії, протоколу від 12.04.2007 року про призначення пенсії за віком та подання ВАТ «Могилів-Подільський приладобудівний завод» від 13.03.2007 року про призначення ОСОБА_3 пенсії за віком та копія розпорядження управління Пенсійного фонду від 20.06.2014 року про перерахунок пенсії ОСОБА_3 у зв'язку із зміною стажу, копії з документів пенсійної справи ОСОБА_3, які не вказують на те, що ОСОБА_3 знав про те, що надіслана йому довідка від 12.02.1984 року є завідомо неправдива.

Дані докази є лише свідченням того, що ОСОБА_3 за віком мав право на отримання пенсії, яка була йому призначена, незалежно від довідки за 12.02.1984 року.

Суд першої інстанції також взяв до уваги копію :

-архівної довідки № 3713 від 10.08.2010 року де зазначено, що останній працював в даній артілі з 22.09.1976 року по 08.01.1979р., інші ж відомості щодо заробітної плати ОСОБА_3 відсутні (т. 1 а.с. 106);

-архівну довідку від 28.08.2014 року видану ДКУ «державний архів документів по особистому складу Забайкальского краю»;

-оригінал довідки № 75 від 12.02.1984р., яку визнав, що вона є завідомо підробленим документом.

Проте суд першої інстанції не дав належної оцінки поясненням ОСОБА_3 та відомостям, які наведені в даних довідках.

Зокрема, обвинувачений ОСОБА_3 пояснював, що ці довідки не відповідають дійсності, оскільки у них не зафіксовані всі періоди коли він працював та отримав заробітну плату.

Зокрема суд не звернув увагу, що управління Пенсійного фонду РФ в місті Чита Забайкальского краю для перевірки витребовувало особисту картку форми Т-2, де є інформація, що ОСОБА_3 з 01.09.1978 року 01.11.1983 року працював в артілі Южная, проте до управління не надійшли книга наказів на зберігання в архів (а.с. 87 т. 1), також згідно довідки на (а.с. 18 т. 2), особисті рахунки по нарахуванню зарплати за 78-79 роки не поступили до архіву, що не може бути доказом того, що вони не існували, згідно довідки на а.с. 19 т. 2 протоколом зборів від 01.02.1978р. ОСОБА_3 зарахований в члени артілі і призначений головою, наказом від 06.05.1983 року звільнений з посади голови, а 03.11.1983 року звільнений з артілі.

Також судом не дано жодної оцінки оригіналу трудової книжці ОСОБА_3, яку він оглянув в суді першої інстанції та де є записи щодо його трудової зайнятості за період, який згідно довідки з РФ, відсутній в архівних документах.

Судом досліджувалась довідка від 12.02.1984 року, яка визнана завідомо підробленим документом.

Щодо підробки, то висновком експерта від 17.11.2014р. дана довідка не визнана підробленою.

Сторона обвинувачення не прийняла міри для додаткової перевірки обставин щодо підроблення довідки, зокрема, не надсилались відповідні доручення для допиту осіб, які її підписали. Така необхідність була викликана і тим, що судом у вироку наведені пояснення свідків ОСОБА_7, які підтвердили факт роботи обвинуваченого в 1979-1989 роках в артілі «Южная», але на досудовому слідстві не було встановлено інших осіб, які би могли підтвердити чи спростувати дану обставину.

Суд першої інстанції навів не переконливі висновки щодо того, що своїми показаннями свідків ОСОБА_7 про трудову зайнятість ОСОБА_3 мали спростувати незаконність отриманої ним довідки, оскільки це мало довести обвинувачення, а не свідки захисту

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що під час подання довідки від 12.02.1984 року для призначення йому пенсії, ОСОБА_3 було відомо, що вона є підробленою.

Цей висновок ґрунтується на тому, що ОСОБА_3 працював на керівних посадах та є особою обізнаною з порядком ведення діловодства і отримуючи довідку за 12.02.1984 року знав, що ця артіль вже є неіснуючою та що в 1994 році та 1999 році змінювали свою назву, хоча не підкріплено такі висновки належними доказами, зокрема, звідки ОСОБА_3 мав знати про зміну назви артілі в якій він раніше працював.

Закон передбачає відповідальність за використання завідомо підробленого документа, тобто це є злочин, суб'єктивна сторона якого характеризується прямим умислом, проте суд не навів беззаперечні докази, які би свідчили про те, що ОСОБА_3 знав про підробку даної довідки, та лише зазначив, що ОСОБА_3 мав усвідомлювати, що дана довідка є незаконною, а наведена у ній інформація підлягає сумніву.

Таким чином, зібрані докази не доводять вину ОСОБА_3, та вичерпані всі можливості їх отримати докази, які би давали підстави для притягнення до кримінальної відповідальності обвинуваченого ОСОБА_3, а тому обвинувальний вирок підлягає скасуванню із закриттям провадження за недоведеністю його вини.

Також апеляційний суд бере до уваги, що з часу вчинення злочину у якому обвинувачується ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 358 КК України закінчилися строки притягнення до кримінальної відповідальності.

Проте суд не застосував ст. 49 КК України, посилаючись на те, що постановою від 29.01.2016 року підозрюваний ОСОБА_3 був оголошений в розшук і досудове слідство було зупинено та відповідно до ч. 2 ст. 49 КК України перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила злочин, ухилялися від досудового слідства або суду.

Проте суд не звернув увагу, що підозра за ч. 3 ст. 358 КК України була оголошена ОСОБА_3 поза межами строку давності, на час оголошення ОСОБА_3 в розшук вже закінчилися строки давності, який не міг бути перерваним, як зазначено в ч. 3 ст. 49 КК України, якщо до закінчення строків давності особа вчинила новий злочин, так як в даному випадку має місце ідеальна сукупність злочинів.

Також суд у вироку зазначив, що обвинувачений ОСОБА_3 перебував під вартою, однак за змістом ст. 72 КК України покарання у виді штрафу не підлягає складанню з іншими видами покарань, та призначив покарання у виді штрафу.

Однак не звернув увагу на чинність редакції статті 72 КК України та мала бути застосована редакція, яка була чинною в період, якщо особа вчинила злочин в період до 23.12.2015 року, як така, що поліпшує становище особи у розумінні ч. 1 ст. 5 КК України.

Зокрема, згідно ч. 5 статті 72 КК України, при призначенні основного покарання, не зазначеного в частині 1 цієї статті, суд зобов'язаний повністю звільнити засудженого від відбування такого основного покарання.

Суд призначивши покарання у виді штрафу, яке не зазначене в частині 1 статті 72 КК України не звільнив засудженого від відбування покарання.

На підставі викладеного та керуючись ст. 404, 405, 407, 409, 411, 417, 419 КПК України

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги представника потерпілої особи та цивільного позивача ОСОБА_4 та прокурора залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3 задовільнити.

Вирок Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 10.07.2018 року щодо ОСОБА_3 в частині виправдання за ч. 3 ст. 190 КК України залишити без змін, цей же вирок в частині засудження ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 358 КК України – скасувати і кримінальне провадження в цій частині закрити за недоведеністю його винуватості у вчиненні кримінального правопорушення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду на протязі 3 місяців.

Судді:

В.П. ОСОБА_9 ОСОБА_10 Нагорняк

Згідно з оригіналом:

Суддя: