Справа № 22а-422/2006 Головуючий у першій інстанції - Шарапова О.Л.
Категорія - адміністративна Доповідач - Шевченко В.М.
УХВАЛА
Іменем України
19 липня 2006 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - судді Позігуна М.І.
суддів Шевченка В.М., Смаглюк Р.І.
при секретарі Пільгуй Н.В.
з участю сторін розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Чернігівського районного суду від 24 травня 2006 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Михайло-Коцюбинської селищної ради про визнання недійсним рішення Михайло-Коцюбинської селищної ради від 29 грудня 2003 року в частині надання ОСОБА_2 в користування земельної ділянки площею 0,10 га та повернення земельної ділянки в користування,-
ВСТАНОВИВ:
У червні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Чернігівського районного суду від 24 травня 2006 року та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог. Свої вимоги мотивує тим, що застосування судом ст.99 КАС України в частині строку звернення в один рік порушує законні права позивача і суперечить законодавству, яке діяло на момент прийняття спірного рішення селищної ради. Судом не прийнято до уваги, що позивач користувався фактично земельною ділянкою з 1985 року. Не враховані також положення ст.119 Земельного кодексу України, за якими громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу державної влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання у користування. Судом не враховано той факт, що позивачем 26 листопада 2003 року до відповідача була подана заява про намір приватизації земельних ділянок, якими він фактично користується. За заповітом до позивача перейшла спірна земельна ділянка не як об"єкт права власності, бо у власності вона дійсно не була, а перейшли майнові права (право користування). Саме ця різниця не була врахована судом при розгляді справи.
Оскаржуваною постановою суду ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог відмовлено. Судом першої інстанції встановлено, що в 1971 році ОСОБА_1 була надана земельна ділянка площею 0,15 га для будівництва житлового будинку. Поряд із вказаною земельною ділянкою знаходиться земельна ділянка площею 0,10 га, що перебувала в постійному користуванні ОСОБА_3, який заяви про відмову від користування вказаною земельною ділянкою не писав.ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, спадкоємцями майна померлого є позивач по справі та ОСОБА_4. ОСОБА_3 спірна земельна ділянка площею 0,10 га у приватну власність не була передана, а тому він міг володіти, користуватися, але не розпоряджатися вказаною земельною ділянкою. Відповідно до даних земельних шнурових книг колгоспу ім.Войкова та земельно-кадастрової книги Михайло-Коцюбинської селищної ради за позивачем до квітня 1998 року рахувалась земельна ділянка площею 0,15 га. Протягом 1998 року позивачу були надані в користування земельні ділянки площею 0,40 га та 0,25 га. Відсутні будь-які докази, які б свідчили, що позивачу була надана в користування саме спірна земельна ділянка площею 0,10 га. Доводи ОСОБА_4 про те, що спірна земельна ділянка площею 0,10 га спочатку рахувалась за її чоловіком, а після смерті останнього - за нею, суд вважає такими, що заслуговують на увагу, оскільки вказані обставини підтверджуються даними земельних шнурових книг колгоспу ім.Войкова, земельно-кадастрової книги Михайло-Коцюбинської селищної ради. Крім того, позивачем пропущений строк звернення до суду. Як пояснив позивач в судовому засіданні в квітні 2004 року він дізнався про те, що згідно з рішенням Михайло-Коцюбинської селищної ради земельна ділянка площею 0,10 га передана в користування ОСОБА_2. З цього приводу він звертався зі скаргою до Чернігівської районної державної адміністрації. В судовому засіданні обставин, які б свідчили про те, що строк звернення до суду пропущений з поважних причин, не встановлено.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд вважає, що скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Згідно зі ст. 12 ЗК України до повноважень селищної ради у галузі земельних відносин на території селища належить надання земельних ділянок у користування.
Суд установив, що відсутні будь-які фактичні дані про те, що позивачу була надана у користування спірна земельна ділянка площею 0,10 га, розташована по АДРЕСА_1 і яка за рішенням десятої сесії двадцять четвертого скликання Михайло-Коцюбинської селищної ради від 29.12.2003 року надана його дочці ОСОБА_2.
До цього ОСОБА_5, яка користувалась даною земельною ділянкою, відмовилась від такої, а ОСОБА_2 подала заяву до селищної ради з проханням надати їй земельну ділянку в розмірі 0,10 га.
За таких обставин суд, встановивши, що оскаржуване позивачем рішення
прийняте суб"єктом владних повноважень в межах його компетенції і права
останнього не були порушені, обгрунтовано дійшов висновку про те, що відсутні підстави для задоволення вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення Михайло-Коцюбинської селищної ради від 29.12.2003 року та про повернення йому земельної ділянки і правильно відмовив в задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав, які б були перешкодою для винесення рішення селищною радою 29.12.2003 року про надання земельної ділянки в розмірі о, 10 га ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 для ведення особистого селянського господарства.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, апеляційний суд,-
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Чернігівського районного суду від 24 травня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.
Головуючий:
Судді: