ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2019 року м. ОдесаСправа № 916/2153/17

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів: О.Ю. Аленіна, С.В. Таран,

секретар судового засідання - О.В. Клименко,

за участю представників учасників справи:

від Товариства з обмеженою відповідальністю "АШРАМ": Л.В. Поліщук;

від Комунального підприємства "ОДЕСМІСЬКЕЛЕКТРОТРАНС" : не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства "ОДЕСМІСЬКЕЛЕКТРОТРАНС"

на рішення Господарського суду Одеської області від 10.07.2018 року

(суддя Рога Н.В., м. Одеса, повний текст складено та підписано 20.07.2018 року)

у справі № 916/2153/17

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "АШРАМ"

до відповідача: Комунального підприємства "ОДЕСМІСЬКЕЛЕКТРОТРАНС"

про стягнення1 291 272 грн. 15 коп.,

та за зустрічним позовом: Комунального підприємства "ОДЕСМІСЬКЕЛЕКТРОТРАНС"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "АШРАМ"

про визнання недійсним свідоцтва про право власності у частині,

ВСТАНОВИВ:

01.09.2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АШРАМ" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Комунального підприємства "ОДЕСМІСЬКЕЛЕКТРОТРАНС", в якій просило суд стягнути з Комунального підприємства "ОДЕСМІСЬКЕЛЕКТРОТРАНС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АШРАМ" суму у розмірі 144 323 грн. 55 коп. за користування в період з 01.09.2014 року по 31.09.2014 року майном, а саме: приміщення адміністративної будівлі літ. «Ж» площею 379,6 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1, суму у розмірі 270806 грн. 40 коп. за користування у період з 01.09.2014 року по 31.09.2014 року майном, а саме: приміщення адміністративної будівлі літ. «И» площею 690 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_3, а також відшкодувати позивачу за рахунок відповідача судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач використовував спірні приміщення, які належать на праві приватної власності позивачу, без достатньої правової підстави.

10.10.2017 року до Господарського суду Одеської області надійшла зустрічна позовна заява Комунального підприємства "ОДЕСМІСЬКЕЛЕКТРОТРАНС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АШРАМ" про визнання недійсними свідоцтв про право власності від 23.03.2014 року № 19693031 та від 23.03.2014 року № 19679264.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.10.2017 року у справі №916/2153/17 (суддя Рога Н.В.) зустрічну позовну заяву повернуто без розгляду на підставі п. 4 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.11.2017 року у справі № 916/2153/17 (головуючий суддя Туренко В.Б., судді Мишкіна М.А., Таран С.В.) ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.10.2017 року у справі №916/2153/17 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 26.03.2018 року у справі № 916/2153/17 (головуючий суддя Мачульський Г.М., судді Кушнір І.В., Краснов Є.В.) постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.11.2017 року у справі № 916/2153/17 залишено без змін.

14.12.2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АШРАМ» подало до суду першої інстанції заяву про зміну предмету позову, в якій просило суд: стягнути з Комунального підприємства «ОДЕСМІСЬКЕЛЕКТРОТРАНС» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АШРАМ» грошові кошти у розмірі 144 323 грн. 55 коп. за користування майно, а саме приміщенням адміністративної будівлі літ. «Ж», площею 379,6 кв.м, розташованим за адресою: АДРЕСА_2 у період з 01.09.2014 року по 31.12.2014 року, грошові кошти у розмірі 270 806 грн. 40 коп. за користування майном, а саме: приміщенням адміністративної будівлі літ. «И», площею 690 кв. м, розташованим за адресою : АДРЕСА_3, у період з 01.09.2014 року по 31.12.2014 року, а також грошові кошти у розмірі 157 589 грн. 80 коп. за користування майно, а саме приміщенням адміністративної будівлі літ. «Ж», площею 379,6 кв.м, розташованим за адресою: АДРЕСА_2 у період з 01.01.2015 року по 30.04.2015 року, та стягнути грошові кошти у розмірі 280 481 грн. 60 коп. за користування майном, а саме: приміщенням адміністративної будівлі літ. «И», площею 690 кв. м, розташованим за адресою: АДРЕСА_3, у період з 01.01.2015 року по 30.04.2015 року.

02.05.2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АШРАМ» подало до суду першої інстанції заяву про зміну предмету позову, в якій просило суд: стягнути з Комунального підприємства "ОДЕСМІСЬКЕЛЕКТРОТРАНС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АШРАМ" суму у розмірі 459 503 грн. 15 коп. за користування в період з 01.09.2014 року по 31.08.2015 року майном, а саме: приміщення адміністративної будівлі літ. «Ж» площею 379,6 кв. м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1, суму у розмірі 831 769 грн. 60 коп. за користування у період з 01.09.2014 року по 31.08.2015 року майном, а саме: приміщення адміністративної будівлі літ. «И» площею 690 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_3, а також відшкодувати позивачу за рахунок відповідача судові витрати.

07.05.2018 року до Господарського суду Одеської області надійшла зустрічна позовна заява Комунального підприємства "ОДЕСМІСЬКЕЛЕКТРОТРАНС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АШРАМ" про визнання недійсними свідоцтв про право власності від 23.03.2014 року № 19693031 та від 23.03.2014 року № 19679264.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.05.2018 року у справі №916/2153/17 (суддя Рога Н.В.) зустрічну позовну заяву прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 10.07.2018 року у справі №916/2153/17 (суддя Рога Н.В.) позовну заяву задоволено повністю, стягнуто з Комунального підприємства «ОДЕСМІСЬКЕЛЕКТРОТРАНС» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АШРАМ» грошові кошти у розмірі 459 503 грн. 15 коп. за користування майно, а саме приміщенням адміністративної будівлі літ. «Ж», площею 379,6 кв. м, розташованим за адресою: АДРЕСА_2 у період з 01.09.2014 року по 31.08.2015 року, грошові кошти у розмірі 831 769 грн. 60 коп. за користування майном, а саме: приміщенням адміністративної будівлі літ. «И», площею 690 кв. м, розташованим за адресою : АДРЕСА_3, у період з 01.09.2014 року по 31.08.2015 року, а також відшкодовано позивачу за рахунок відповідача судові витрати, у задоволенні зустрічної позовної заяви відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що право власності позивача на спірні об'єкти нерухомості оформлено належним чином, а відповідач безперервно користується нерухомим майном, у тому числі і у період з 01.09.2014 року по 31.08.2015 року, тому позовні вимоги за первісним позовом є обґрунтованими і правомірними, а зустрічні - спростовуються матеріалами справи.

Комунальне підприємство "ОДЕСМІСЬКЕЛЕКТРОТРАНС" з рішенням суду не погодилось, тому звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило суд скасувати судове рішення від 10.07.2018 року в частині стягнення грошових коштів з Комунального підприємства «ОДЕСМІСЬКЕЛЕКТРОТРАНС» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АШРАМ» і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «АШРАМ» до Комунального підприємства «ОДЕСМІСЬКЕЛЕКТРОТРАНС» відмовити у повному обсязі.

Скаржник вважає, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, оскільки його прийнято із суттєвим порушенням норм матеріального та процесуального права при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.

В апеляційній скарзі зазначено, що розрахунок позовних вимог є неналежним, оскільки 15 % від орендної ставки застосовуються Методикою розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, згідно з п. 1 якої методику розроблено з метою створення єдиного організаційно-економічного механізму справляння плати за оренду цілісного майнового комплексу державного підприємства, організації, їх структурних підрозділів (філії, цеху, дільниці) та окремого індивідуально визначеного майна державного підприємства, організації, закріпленого за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил, інших військових формувань, органами, підрозділами, закладами та установами Держспецзв'язку, рухомого та нерухомого військового майна (за винятком озброєння, боєприпасів, бойової та спеціальної техніки), а також майна, що не ввійшло до статутного фонду господарського товариства, створеного у процесі приватизації (корпоратизації).

На думку скаржника, суд першої інстанції не звернув увагу на його твердження у відзивах на позов та запереченні, що доводи позивача про безкоштовне користування відповідачем спірними нежитловими приміщеннями та несплату останнім за їх користування є накопичення відповідачем коштів і є доходом відповідача у розумінні вимог ст. 1214 Цивільного кодексу України, є лише припущеннями, оскільки в ст. 1214 Цивільного кодексу України йдеться мова про доходи, які безпідставний набувач реально одержав або міг одержати. Між сторонами ніколи не був укладений навіть договір оренди.

Відповідач вважає, що місцевий господарський суд не з'ясував того, що за оспорюваний період спірні будівлі займало саме Товариство з обмеженою відповідальністю «АШРАМ».

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 14.08.2018 року відкрито апеляційне провадження у справі № 916/2153/17.

05.09.2018 року через канцелярію суду надійшов відзив від позивача, в якому Товариство з обмеженою відповідальністю «АШРАМ» просило в задоволенні апеляційної скарги відмовити повністю.

У відзиві позивач вказує, що доводи апеляційної скарги про те, що Звіти про оцінку майна проведено на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропозиції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року №786, не відповідають дійсності. Відповідач під час розгляду справи у суді першої інстанції не заявляв жодних заперечень та зауважень щодо цих Звітів.

Відзив долучено до матеріалів справи.

У зв'язку з ліквідацією Одеського апеляційного господарського суду матеріали справи № 916/2153/17 було передано до Південно-західного апеляційного господарського суду за Актом від 03.10.2018 року.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.10.2018 року прийнято справу № 916/2153/17 колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Поліщук Л.В., суддів Аленіна О.Ю., Мишкіної М.А. до свого провадження та призначено розгляд апеляційної скарги на 10.12.2018 року.

05.12.2018 року до Південно-західного апеляційного господарського суду від Комунального підприємства "ОДЕСМІСЬКЕЛЕКТРОТРАНС" надійшла заява про відвід судді Мишкіній М.А. по справі №916/2153/17.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.12.2018 року у справі № 916/2153/17 у задоволенні заяви Комунального підприємства "ОДЕСМІСЬКЕЛЕКТРОТРАНС" про відвід судді Мишкіної М.А. із складу колегії суддів у справі № 916/2153/17 відмовлено.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.12.2018 року у справі № 916/2153/17 прийнято справу №916/2153/17 до провадження колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Поліщук Л.В., суддів: Аленіна О.Ю., Таран С.В., поновлено провадження у справі і призначено справу до розгляду на 14.02.2019 року. Заміна у складі судової колегії була здійснена у зв'язку із знаходженням судді Мишкіної М.А. на лікарняному.

В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом підтримали свої заперечення щодо апеляційної скарги з мотивів, що викладені письмово. Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. Відповідач про причини неявки суд не повідомив та не скористався своїм процесуальним правом на участь у судових засіданнях. Ухвалами Південно-західного апеляційного господарського суду, які надсилались сторонам завчасно за належними адресами, явка сторін не визнавалась обов'язковою.

Заслухавши представника позивача за первісним позовом, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

З огляду на те, що апеляційний господарський суд обмежений у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України доводами апеляційної скарги, а відповідач оскаржує судове рішення тільки в частині первісних позовних вимог про стягнення в порядку ст. 1214 Цивільного кодексу України і не оскаржує рішення суду про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог, Південно-західний апеляційний господарський суд перевіряє правомірність винесеного рішення судом першої інстанції тільки в частині первісних позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 28.02.1994 року №25, наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області від 30.12.1998 року №1670 Комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» зареєстровано нежитлові будівлі та споруди загальною площею 12 151, 7 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2, та 29.03.2004 року Відкритому акціонерному товариству «Одесаремелектротранспорт» видане реєстраційне посвідчення на домоволодіння., яке належить державним корпоративним підприємствам та організаціям.

11 вересня 2006 року між ОСОБА_2 та Відкритим акціонерним товариством «Одесаремелектротранспорт» було укладено договір купівлі-продажу № 2-неж нежилих будівель, розташованих за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 30.03.2005 року у справі №11/01-05-91, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.05.2005 року та постановою Вищого господарського суду України від 11.10.2005 року, задоволено вимоги Відкритого акціонерного товариства «Одесаремелектротранспорт» та виселено Комунальне підприємство «ОДЕСМІСЬКЕЛЕКТРОТРАНС» з приміщень адміністративної площею 379,6 кв.м та приміщень цеху по ремонту електротранспорту площею 690 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 09.10.2006 року визнано дійсним договір купівлі-продажу від 11.09.2006 року №2-неж, укладений у простій письмовій формі між ОСОБА_2 та Відкритим акціонерним товариством «Одесаремелектротранспорт», визнано за ОСОБА_2 право власності на нежитлові приміщення механіко-заготівельного цеху літ. «К»,площею 3478, 5 кв.м; адмінбудівлю літ. «Ж» площею 693,9 кв.м; ливарно-ковальний цех літ. «Е», площею 990,9 кв.м; електроцех літ. «З», площею 1843,7 кв.м; ливарний цех літ. «Б», площею 399,7 кв.м; складське приміщення літ. «В», площею 337,4 кв.м; зварювальний відділ літ. «Г», площею 51,9 кв.м; складське приміщення літ. «Д», площею 66 кв.м; котельну літ. «Л», площею 226,3 кв.м; убиральню літ. «М», площею 11 кв.м; складське приміщення літ. «Н», площею 57,6 кв.м; цех літ. «И», площею 5287,7 кв. м, загальною площею 13435,6 кв .м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1; зобов'язано комунальне підприємство «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» зареєструвати за ОСОБА_2 право власності на вказані приміщення. Зазначене рішення залишено без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 21.11.2013 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 14.05.2014 року.

ОСОБА_2 право власності на вказані об'єкти було зареєстроване у встановленому законодавством порядку.

29 серпня 2013 року Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮКЦ «ПравоПроект» на ім'я позивача виданий технічний паспорт на вищевказані нежитлові приміщення.

ОСОБА_2 вніс належне йому на праві власності нерухоме майно у якості внеску до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «АШРАМ».

Згідно з Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 28.03.2014 року САК №200740, Товариство з обмеженою відповідальністю «АШРАМ» є власником нежилих приміщень загальною площею 4678, 4 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1. Зазначене також підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 28.03.2014 року, відповідно до якого до складу нежилих приміщень, загальною площею 4678, 4 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1, входять, зокрема, адміністративна будівля літ. «Ж», загальною площею 693,9 кв.м.

Згідно з Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 28.03.2014 року НОМЕР_1, Товариство з обмеженою відповідальністю АШРАМ» є власником нежилих приміщень загальною площею 4544,5 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_3. Зазначене також підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 28.03.2014 року, відповідно до якого об'єкт нерухомого майна складається з нежитлових приміщень І та ІІ поверхів, що розташовані у літ. «И» згідно технічного паспорту від 29.08.2013 року №000121.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 02.12.2015 року у справі №522/3632/14 ц, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22.02.2017 року, стягнуто з Комунального підприємства «ОДЕСМІСЬКЕЛЕКТРОТРАНС» на користь ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 1 525 618 грн. 80 коп. за користування у період з 01.03.2011 року по 01.03.2014 року приміщенням адміністративної будівлі літ. «Ж», площею 379,6 кв.м та приміщенням цеху по ремонту електротранспорту літ. «И», площею 690 кв.м, що розташовані за адресою; АДРЕСА_1.

Комунальне підприємство «ОДЕСМІСЬКЕЛЕКТРОТРАНС» продовжує використовувати у своїй діяльності нежитлові приміщення літ. «Ж», площею 379,6 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та літ. «И», площею 690 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1\3, у зв'язку з чим Товариство з обмеженою відповідальністю АШРАМ», як власник майна, звернувся до Господарського суду Одеської області з відповідним позовом про стягнення безпідставно отриманих коштів в порядку ст. 1214 Цивільного кодексу України.

Пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федоренко проти України" від 30.06.2006 визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Статтею 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Суб'єктами в кондикційному зобов'язанні є, з одного боку, власник майна (титульний володілець), який у зобов'язанні має право вимоги та виступає кредитором, а з іншого, - набувач майна, який виступає боржником.

У свою чергу, положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Виходячи із змісту зазначеної норми можна виокремити особливості змісту та елементів кондиційного зобов'язання.

Характерною особливістю кондикційних зобов'язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов'язання можуть виникати як з дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов'язання, так і третіх осіб, з дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так і неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов'язанні не має правового значення, чи вибуло майно з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним або недобросовісним.

Кондикційне зобов'язання виникає за умов набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого) та набуття чи збереження майна відбулося без правової підстави, або підстава, на основі якої майно набувалося, згодом відпала. Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред'явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, у тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов'язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

З урахуванням наведених норм кондикція - це позадоговірний зобов'язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно. Кондикція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб'єктним складом підпадає під визначення зобов'язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 02.03.2016 року у справі № 6-3090цс15.

У спірних правовідносинах, вимоги позивача про стягнення з відповідача доходів одержаних від використання майна без достатньої правової підстави, підпадають під вказане вище визначення Європейського суду з прав людини "виправдане очікування" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Право власності позивача підтверджене матеріалами справи.

У свою чергу, відповідач користується спірними об'єктами нерухомості без правовстановлюючих документів або інших правомірних підстав, що встановлено, зокрема, рішеннями судів цивільної і господарської юрисдикції.

У 2005 році Господарським судом Одеської області при розгляді справи №11/01-05-91 було встановлено, що у Комунального підприємства «ОДЕСМІСЬКЕЛЕКТРОТРАНС» відсутні правовстановлюючі документи, які могли б підтвердити правомочність користування зазначеними приміщеннями. При цьому, у рішенні суд зазначив, що знаходження на балансі комунального підприємства зазначених приміщень до уваги судом не приймається, так як баланс підприємства є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов'язань на конкретну дату. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства.

Судовими рішеннями у справі №522/3632/14 ц встановлено, що Комунальне підприємство «ОДЕСМІСЬКЕЛЕКТРОТРАНС» в період з 01 березня 2011 року по 01 березня 2014 року користувалось приміщенням адміністративної будівлі літ. «Ж» площею 379, 6 кв. м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та приміщеннями літ. «И», площею 690 кв. м, розташованим за адресою: АДРЕСА_3.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи в якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У зв'язку з викладеним, обставини використання відповідачем спірних об'єктів у вищевказані періоди без достатніх правових підстав не підлягають доказуванню.

У даній справі позивачем визначено період, протягом якого відповідач безпідставно користується майном, з 01.09.2014 року по 31.08.2015 року.

З матеріалів справи вбачається, що Комунальне підприємство «ОДЕСМІСЬКЕЛЕКТРОТРАНС» не заперечує проти використання спірних об'єктів нерухомості, проте, вважає, що спірні будівлі є основними засобами комунального підприємства.

Відповідач вказує, що у листі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області від 17.03.2004 року за №1/1182 зазначалось, що приміщення цеху по ремонту літ. «И» (загальною площею 690 кв.м) та адмінбудівлі літ. «Ж» (загальною площею 379,6 кв.м) не передано до Відкритого акціонерного товариства «Одесаремелектротранспорт», у зв'язку з чим Комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» у довідці від 17.05.2005 року за №143 зазначено, що реєстрація приміщень цеху по ремонту літ. «И» (загальною площею 690 кв.м) та адмінбудівлі літ. «Ж» (загальною площею 379,6 кв.м) у реєстраційному посвідченні Відкритого акціонерного товариства «Одесаремелектротранспорт» відбулася помилково, а частина літ. «И» взагалі не була внесена до реєстру як об'єкт власності Відкритого акціонерного товариства «Одесаремелектротранспорт».

Апеляційний господарський суд не приймає до уваги посилання відповідача на лист Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області від 17.03.2004 року за №1/1182 і довідку від 17.05.2005 року за №143, оскільки не є достатніми доказами неправомірного набуття позивачем права власності, а також спростовуються фактами, встановленими судами у рішеннях по іншим справам щодо спірних об'єктів нерухомості.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що відповідач використовує спірні об'єкти нерухомості без достатніх правових підстав.

Згідно з п. 1.5 Статуту Комунального підприємства «Одесаміськелектротранс», підприємство відповідача є комерційним.

Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що у даному випадку під доходами Комунального підприємства «ОДЕСМІСЬКЕЛЕКТРОТРАНС» слід розуміти доходи, які підприємство отримало (не витратило) шляхом не понесення витрат на оплату за використання чужого майна (збереження витрат). Тобто, під час користування чужим майном у Комунального підприємства «ОДЕСМІСЬКЕЛЕКТРОТРАНС» були відсутні витрати, пов'язані з оплатою оренди за користування нерухомим майном, які він мав би понести у разі користування майном на законних підставах.

Позивач при здійсненні розрахунку керувався даними Звітів про оцінку майна №20072017_943 і №20072017_944.

Так, зі Звіту про оцінку майна №20072017_943 вбачається, що станом на 14.08.2014 року, ринкова вартість нежитлового приміщення літ. «И», площею 690 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3, становить за порівняльним підходом 5 416 128 грн., вартість оренди об'єкту оцінки складає 812 419 грн. 20 коп. ( 15% від ринкової вартості). Станом на 01.01.2015 року ринкова вартість нежитлового приміщення літ. «И», площею 690 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3, становить за порівняльним підходом 5 609 632 грн., вартість оренди об'єкту оцінки складає 841 444 грн. 80 коп. ( 15% від ринкової вартості).

Згідно зі звітом про оцінку майна №20072017_944 станом на 14.08.2014 року, ринкова вартість нежитлового приміщення літ. «Ж», площею 379,6 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, становить за порівняльним підходом 2 886 471 грн., вартість оренди об'єкту оцінки складає 432 970 грн. 65 коп. ( 15% від ринкової вартості). Станом на 01.01.2015 року, ринкова вартість нежитлового приміщення літ. «Ж», площею 379,6 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, становить за порівняльним підходом 3 151 796 грн., вартість оренди об'єкту оцінки складає 472 769 грн. 40 коп. ( 15% від ринкової вартості).

Враховуючи те, що розрахунок можливого доходу обчислено, виходячи з ринкової вартості об'єктів нерухомого майна, які використовувались без оформлення орендних правовідносин і відповідно до Звітів про оцінку майна визначено, що вартість оренди об'єкту оцінки 15% від ринкової вартості, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АШРАМ" до Комунального підприємства «ОДЕСМІСЬК-ЕЛЕКТРОТРАНС» про стягнення 1 291 272 грн. 15 коп. є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Доводи наведені в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи та вищенаведеними висновками суду апеляційної інстанції. Зокрема, посилання відповідача на те, що позивачем розрахунок позовних вимог здійснено на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропозиції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786 не відповідають дійсності, оскільки відповідний розрахунок ґрунтувався на Звітах про оцінку майна №20072017_943 і №20072017_944, а не на вказаній Методиці.

Переглядаючи, в межах свої повноважень, судові рішення у даній справі, апеляційним господарським судом не встановлено будь-яких порушень балансу прийняття доводів сторін.

За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Одеської області від 10.07.2018 року у справі №916/2153/17 в межах доводів апеляційної скарги відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 276, 281-284 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "ОДЕСМІСЬКЕЛЕКТРОТРАНС" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 10.07.2018 року у справі №916/2153/17 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 18.02.2019 року.

Головуючий суддя Л.В. Поліщук

Суддя С.В. Таран

Суддя О.Ю. Аленін