СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2019 р. Справа № 905/1936/18

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Пелипенко Н.М., суддя Чернота Л.Ф.

за участю секретаря судового засідання Казакової О.В.

за участю представників сторін:

позивача - Зучек Є.Н. (довіреність № 52 від 28.12.2018)

відповідача - Машковської О.А. (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія КР №000245 від 13.12.2018; довіреність № 70 від 25.01.2019)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Київстар», м. Київ (вх. № 1416 Д/З) на рішення Господарського суду Донецької області від 19.11.2018 по справі № 905/1936/18 (суддя Величко Н.В.; повний текст рішення складено та підписано 20.11.2018)

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Харків

до Приватного акціонерного товариства «Київстар», м. Київ

про зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

17.10.2018 позивач, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою №10-07-04806 від 12.10.2018 про зобов'язання Приватного акціонерного товариства «Київстар» вчинити певні дії, а саме: звільнити державне майно - окремо розташовану будівлю сараю цегляного площею 15,2 кв.м. (реєстровий номер 02070812.1БДДМУФ178), яка розташована за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Таганрозька, буд. 17, шляхом підписання акту приймання-передачі з балансоутримувачем - ДВНЗ «Приазовський державний технічний університет» (87555, м. Маріуполь, вул. Університетська, 7, ідентифікаційний код 02070812).

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 22.10.2018 відкрито провадження по справі № 905/1936/18, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 19.11.2018 по справі № 905/1936/18 позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Харків до Приватного акціонерного товариства «Київстар», м. Київ задоволені. Зобов'язано ПрАТ «Київстар» звільнити державне майно - окремо розташовану будівлю сараю цегляного площею 15,2 кв.м. (реєстровий номер 02070812.1БДДМУФ178), яка розташована за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Таганрозька, буд. 17, шляхом підписання акту приймання-передачі з балансоутримувачем - ДВНЗ «Приазовський державний технічний університет» (87555, м. Маріуполь, вул. Університетська, 7, ідентифікаційний код 02070812) (т.1 а.с 65-70).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що спірне нерухоме майно на теперішній час перебуває у користуванні відповідача без належних на те правових підстав, оскільки строк договору оренди закінчився 23.02.2018.

Відповідач, Приватне акціонерне товариство «Київстар», із даним рішення суду першої інстанції не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій посилаючись на те, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду фактичним обставинам справи, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив про те, що:

- матеріалами справи повністю спростовується висновок суду першої інстанції про наявність підстав відносно зобов'язання ПАТ «Київстар» звільнити займане приміщення, оскільки відповідач вважає Договір оренди № 6397/2017 від 24.02.2017 продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, а також щодо обов'язку Балансоутримувача - ДВНЗ «Приазовський державний технічний університет», який не є стороною у справі, виконати відповідне рішення суду та прийняти за Актом прийому-передачі об'єкт оренди;

- суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, а саме Закон України «Про оренду державного та комунального майна» в частині узгодження пролонгації договору з органом, уповноваженим управляти відповідним майном, та не застосував норми Закону України «Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж»;

- суд першої інстанції не прийняв до уваги та не дослідив процедуру припинення та продовження вищевказаного Договору з урахуванням положень Договору та норм Закону України «Про оренду державного та комунального майна»;

- суд першої інстанції в порушення частини другої статті 50 Господарського процесуального кодексу України не залучив Балансоутримувача у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог і фактично вирішив питання про права та обов'язки особи, яка не є стороною у справі.

Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.12.2018 для розгляду справи № 905/1936/18 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Радіонова О.О., судді Чернота Л.Ф., Попков Д.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.12.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПрАТ «Київстар», на рішення господарського суду Донецької області від 19.11.2018 по справі №905/1936/18, встановлено строк позивачу до 04.01.2019 включно, для подання відзиву на апеляційну скаргу.

04.01.2019 на адресу Східного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, який судом апеляційної інстанції розглянуто, прийнято до уваги та долучено до матеріалів справи.

У відзиві позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 19.11.2018 по справі №905/1936/18 залишити без змін.

В обґрунтування заперечень проти доводів скаржника позивач посилається на те, що відповідно до пункту 10.6 Договору оренди № 6397/2017 від 24.02.2017, чинність договору припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено. Заявою від 12.03.2018 №11-05-01184 позивач повідомив відповідача, що 23.02.2018 закінчився термін дії договору оренди від 24.02.2017. При цьому позивач наголосив, що на новий строк договір продовжений бути не може, у зв'язку з цим вимагав повернути майно. Таким чином, позивач стверджує, що Договір оренди від 24.02.2017 припинив свою дію 23.02.2018 в силу закінчення строку, на який його було укладено, але майно до теперішнього часу балансоутримувачу не повернуто, акт приймання - передачі не підписано, внаслідок чого відповідач продовжує безпідставно користуватися майном. Таким чином, у орендаря виникає обов'язок по поверненню орендованого майна балансоутримувачу шляхом звільнення орендованого майна та підписання акту прийому - передачі.

Відповідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.01.2019 у зв'язку з відпусткою судді Попкова Д.О. сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Радіонова О.О., судді Зубченко І.В., Чернота Л.Ф.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.01.2019 призначено справу № 905/1936/18 за апеляційною скаргою ПрАТ «Київстар» до розгляду на 13.02.2019 о 10:00 год.

Відповідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.02.2019 у зв'язку з перебуванням у відпустках суддів Радіонової О.О. та Зубченко І.В. сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Пелипенко Н.М., суддя Чернота Л.Ф.

Представник відповідача, у судовому засіданні 13.02.2019 підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив суд її задовольнити у повному обсязі, рішення суду першої інстанції скасувати, відмовити в задоволенні позову.

Представник позивача у судовому засіданні 13.02.2019 просив рішення суду першої інстанції у даній справі залишити без змін.

Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального права при винесенні оскаржуваного рішення, а також проаналізувавши докази, котрі стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в обґрунтування своїх вимог та заперечень, колегія суддів апеляційної інстанції встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи, 24.02.2017 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області (далі - орендодавець, позивач) та Приватним акціонерним товариством «Київстар» (далі - орендар, відповідач) було укладено Договір оренди №6397/2017 нерухомого майна, що належить до державної власності (далі - Договір) (том 1 аркуші справи 11-18).

Предметом цього договору є строкове, платне користування державним майном окремо розташована будівля сараю цегляного площею 15,2 кв.м. (реєстровий номер 02070812.1. БДДМУФ178) (далі - майно), що розташовано за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Таганрозька, буд. 17, знаходиться на балансі ДВНЗ «Приазовський державний технічний університет» (далі - Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість на 30.09.2016 і становить за незалежною оцінкою 15700,00 грн. Майно передається в оренду з метою розміщення технічних засобів і антен операторів телекомунікацій, які надають послуги з рухомого (мобільного) зв'язку. Стан майна на момент укладення договору визначається в акті приймання - передавання за узгодженим висновком балансоутримувача і орендаря (пункти 1.1., 1.2., 1.3. Договору).

Відповідно до пунктів 2.1., 2.4. Договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання - передавання майна. Обов'язок щодо складання акта приймання - передавання покладається на орендодавця.

Пунктом 5.12. Договору передбачено, що орендар зобов'язується у разі припинення або розірвання договору повернути балансоутримувачу орендоване майно в належному стані не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, відшкодовувати орендодавцеві збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.

Цей договір укладено строком на 1 рік, що діє з 24 лютого 2017 до 23 лютого 2018 включно (пункт 10.1. Договору).

Відповідно до пунктів 10.3., 10.4., 10.6. Договору зміни до умов цього договору або його розірвання допускається за взаємної згоди сторін. Зміни, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір уважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформлюються договором про внесення змін, який є невід'ємною частиною договору при обов'язковій наявності дозволу органу, уповноваженого управляти об'єктом оренди.

Пунктом 10.6. Договору передбачено, що чинність договору припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

У разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу. У разі, якщо орендар затримав повернення майна, він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження. Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання акту приймання - передавання між орендарем та балансоутримувачем. Обов'язок щодо складання акта приймання передавання про повернення майна покладається на орендаря (пункти 10.9., 10.10. договору).

Матеріали справи підтверджено, що позивач передав, а відповідач прийняв без зауважень за актом приймання-передачі від 24.02.2017 державне майно окремо розташовану будівлю сараю цегляного площею 15,2 кв.м (реєстровий номер 02070812.1.БДДМУФ178), яка розташована за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Таганрозька, буд. 17, що знаходиться на балансі ДВНЗ «Приазовський державний технічний університет», з метою розміщення технічних засобів і антен операторів телекомунікацій, які надають послуги з рухомого (мобільного) зв'язку, відповідно до договору оренди №6397/2017 від 24.02.2017. Стан майна на момент укладання договору, у відповідності з узгодженим висновком балансоутримувача і орендаря, не потребує поточного або капітального ремонту (том 1 аркуш справи 105).

Заявою від 12.03.2018 №11-05-01184 орендодавець повідомив орендаря, що 23.02.2018 закінчився термін дії Договору оренди від 24.02.2017 №6397/2017 та наголосив, що на новий строк зазначений договір продовженим бути не може, у зв'язку з цим вимагав повернути майно. Про направлення зазначеної заяви свідчить поштова квитанція разом із списком згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів від 12.03.2018 та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яка отримана орендарем 15.03.2018 (том 1 аркуш справи 19-25).

Листом від 13.07.2018 за вих. № 69/52-89 ДВНЗ «Приазовський державний технічний університет» повідомило позивача про те, що після заяви Регіонального відділення від 12.03.2018 за № 11-05-01184 про припинення дії договору оренди, ДВНЗ «Приазовський державний технічний університет», як балансоутримувач спірного майна, листом від 17.04.2018 № 69/52-63 вимагав від ПрАТ «Київстар» повернення майна із оренди, але відповіді та повернення майна балансоутримувач не отримав, акти приймання - передавання майна не має.

У відповідь на лист позивача № 16-05-04452 від 25.09.2018 ДВНЗ «Приазовський державний технічний університет» листом за вих. № 69/11-138 від 10.10.2018 повідомило Регіональне відділення про те, що ПрАТ «Київстар» на даний час не використовує спірне майно з метою згідно з договором, тобто - розміщення технічних засобів і антен операторів телекомунікацій, які надають послуги з рухомого (мобільного) зв'язку, але майно з оренди не повернуто і ДВНЗ «Приазовський державний технічний університет» відповідного акту приймання - передачі майна не має.

Звертаючись до суду із позовом у даній справі Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області послалося на те, що: 1) Договір оренди державного майна № 6397/2017 від 24.02.2018 є припиненим з 23.02.2018, у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено згідно частини другої статті 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», частини другої статті 291 Господарського кодексу України та пункту 10.6. Договору; 2) у відповідача відсутнє право на користування спірним державним майном після припинення договору оренди; 3) правові наслідки припинення договору оренди визначені статтею 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», відповідно до якої у разі припинення, розірвання договору оренди, орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, визначених у договорі; 4) у орендаря в силу частини першої статті 785 Цивільного кодексу України, статті 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та пунктів 10.9., 10.10. Договору виник обов'язок по поверненню орендованого майна Балансоутримувачу - ДВНЗ «Приазовський державний технічний університет» шляхом звільнення орендованого майна та підписання акту прийому-передачі.

Предметом даного судового розгляду є вимоги позивача про зобов'язання ПрАТ «Київстар» вчинити певні дії, а саме: звільнити державне майно - окремо розташовану будівлю сараю цегляного площею 15,2 кв.м. (реєстровий номер 02070812.1БДДМУФ178), яка розташована за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Таганрозька, буд. 17, шляхом підписання акту приймання-передачі з балансоутримувачем - ДВНЗ "Приазовський державний технічний університет" (87555, м. Маріуполь, вул. Університетська, 7, ідентифікаційний код 02070812).

На підтвердження позовних вимог надано суду договір оренди №6397/2017 нерухомого майна, що належить до державної власності від 24.02.2017 разом з додатками до нього, заяву про припинення дії договору оренди № 11-05-01184 від 12.03.2018, списки згрупованих поштових відправлень, лист Державного вищого навчального закладу «Приазовський державний технічний університет» від 13.07.2018 № 69/52-89, лист Державного вищого навчального закладу «Приазовський державний технічний університет» від 17.04.2018 № 69/52-63, лист Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області від 25.09.2018 №16-05-04452, лист Державного вищого навчального закладу «Приазовський державний технічний університет» від 10.10.2018 № 69/11 - 138, наказ Фонду державного майна України з особового складу від 02.06.2010 №121-р.

Відповідач проти задоволення вимог даного позову у суді першої інстанції заперечував, посилаючись на те, що в силу умов пункту 2.4. Договору у відповідача відсутній обов'язок щодо передачі повернення орендованого майна, а орендодавцем (позивачем) такого акту надано не було, тому згідно частини другої статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та пункту 10.4 Договору за відсутності наданого акту прийому-передачі (повернення), відповідач вважає даний договір продовженим на той самий термін і на тих самих умовах.

Задовольняючи позовні вимоги та відхиляючи доводи відповідача, суд першої інстанції послався на те, що:

- для продовження дії договору оренди державного майна з огляду на вимоги чинного законодавства, якими врегульовані правовідносини сторін, не вимагається обов'язкового укладення нового договору або внесення змін до нього;

- орендодавець заявою повідомив орендаря про закінчення терміну дії договору оренди та наголосив, що на новий строк зазначений договір продовженим бути не може, у зв'язку з цим вимагав повернути майно і таку заяву орендар отримав;

- повідомлення орендодавця здійснено з дотриманням місячного строку після закінчення строку договору, а тому договір оренди припинив свою дію в силу закінчення строку, на який його було укладено;

- сторонами не заперечується, і це підтверджено матеріалами справи, що об'єкт оренди відповідачем балансоутримувачу не повернено;

- спірне нерухоме майно на теперішній час перебуває у користуванні відповідача без належних на то правових підстав, оскільки строк договору оренди закінчився;

- пунктом 10.10 договору сторони обумовили, що обов'язок щодо складання акта приймання - передавання про повернення майна покладається безпосередньо на орендаря (відповідача).

Колегія суддів апеляційної інстанції повністю погоджується з висновками місцевого господарського суду про задоволення позову зважаючи на наступне.

Статтею 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що орендодавцями державного майна є Фонд державного майна України та його регіональні відділення.

Згідно зі статтею 287 Господарського кодексу України, Фонд державного майна України, його регіональні відділення є орендодавцями щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю, а також іншого майна у випадках, передбачених законом.

Предметом даного спору є повернення державного майна з оренди, яке здавалося позивачу, а до спірних правовідносин, які виникли між сторонами, мають бути застосовані не лише умови Договору, але й відповідні положення Цивільного і Господарського кодексів, а також норми Закону України "Про оренду державного та комунального майна", які є спеціальними і визначають певні особливості укладення та пролонгації договорів оренди державного майна.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами статей 626, 627, 628 та 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Отже, договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України та частини першої статті 283 Господарського кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною четвертою статті 284 Господарського кодексу України встановлено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди також встановлено статтею 764 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Згідно з частиною другою статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Вищевказаними нормами визначено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором.

Поряд із цим, пунктом 10.4 Договору передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір уважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформлюються договором про внесення змін, який є невід'ємною частиною договору при обов'язковій наявності дозволу органу, уповноваженого управляти об'єктом оренди.

Таким чином, за умовами спірного Договору після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.

Відтак якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Отже, колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції про те, що в контексті наведених правових норм та умов пункту 10.4. Договору, для продовження строку дії спірного договору не вимагається обов'язкового укладення нового договору або внесення змін до нього, які до того між сторонами у справі не укладалися.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач повідомив відповідача про закінчення терміну дії договору з дотриманням місячного строку після закінчення строку його дії, із посиланням на неможливість його продовження на новий строк, тому колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що договір оренди припинив свою дію 23.02.2018 в силу закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до статті 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Згідно із частиною другою статті 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

Згідно частини першої статті 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини.

Судом першої інстанції встановлено, що сторонами у пунктах 10.9., 10.10. Договору оренди обумовлено, що у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу. У разі, якщо орендар затримав повернення майна, він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження. Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання акту приймання - передавання між орендарем та балансоутримувачем.

Обов'язок щодо складання акта приймання - передавання про повернення майна покладається на орендаря.

Отже, закінчення строку Договору оренди №6397/2017 від 24.02.2017, а також обізнаність відповідача, як орендаря, про відсутність у позивача, як орендодавця, наміру продовжувати дію Договору оренди, відсутність документального підтвердження повернення орендарем об'єкта оренди балансоутримувачу, як це обумовлено сторонами у Договорі оренди №6397/2017 від 24.02.2017, є свідченням того, що права позивача відповідачем порушені, а тому підлягають судовому захисту, шляхом задоволення вимог позивача про зобов'язання ПрАТ «Київстар» звільнити державне майно - окремо розташовану будівлю сараю цегляного площею 15,2 кв.м. (реєстровий номер 02070812.1БДДМУФ178), яка розташована за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Таганрозька, буд. 17, шляхом підписання акту приймання-передачі з балансоутримувачем - ДВНЗ «Приазовський державний технічний університет» (87555, м. Маріуполь, вул. Університетська, 7, ідентифікаційний код 02070812).

Відповідач у своїй апеляційній скарзі зазначив, що в силу пункту 10.4 Договору умовою продовження дії Договору є наявність дозволу органу, уповноваженого управляти об'єктом оренди (яким є в даному випадку Міністерство освіти і науки України), але Регіональним відділення Фонду державного майна України по Донецькій області не надано доказів, які підтверджують відмову Міністерства освіти і науки України в продовженні Договору, як то передбачено нормами статті 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна». Тому вважає, що в даному випадку не виконані передбачені пунктом 10.4 Договору умови щодо його припинення, в зв'язку з чим Договір на підставі ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» є продовженим на той же самий строк і на тих самих умовах, а відмова від продовження дії договору з боку Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області є безпідставною та такою, що порушує вимоги Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Однак колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що норми статті 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» не можуть бути застосовані при розгляді даного позову про зобов'язання відповідача повернути орендоване майно позивачеві та балансоутримувачу за актом приймання-передачі, оскільки підставою позову є факт припинення договірних правовідносин, у зв'язку із закінченням терміну дії договору та наявною відмовою орендодавця у продовженні дії договору, а не зміна його умов після закінчення строку його чинності з відповідною процедурою узгодження пролонгації договору з органом, уповноваженим управляти відповідним майном.

За таких обставин, колегія суддів вважає безпідставними твердження відповідача про те, що судом першої інстанції не досліджено процедуру припинення та продовження вищевказаного Договору з урахуванням положень Договору та норм Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Колегія суддів також відхиляє передчасні посилання скаржника на те, що судом при вирішенні даної справи не було враховано норми Закону України «Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж» від 07.02.2017 № 1834-VIII, частиною 7 статті 16 якого передбачено, що власник інфраструктури об'єкта доступу не має права розірвати договір з доступу без згоди замовника або відмовити йому у продовженні строку дії договору з доступу, за умови належного виконання замовником умов договору з доступу, оскільки, по-перше, зазначений закон набрав чинності з 04.07.2017, тобто не діяв на час укладення між сторонами договору оренди № 6397/2017 від 24.02.2017, а тому згідно з частиною 2 статті 5 ЦК України не має зворотної дії до спірних правовідносин. По-друге, укладений між сторонами договір за своєю юридичною природою є договором оренди державного майна і правовідносини сторін повинні регулюватися главою 58 Цивільного кодексу України «Найм (оренда)», відповідними нормами Господарського кодексу України та Закону України «Про оренду державного та комунального майна», а тому приписи Закону України «Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж» до спірних правовідносин застосуванню не підлягають.

Таким чином, аргументи відповідача про те, що судом першої інстанції були неправильно застосовані норми матеріального права - Закону України «Про оренду державного та комунального майна» в частині узгодження пролонгації договору з органом, уповноваженим управляти відповідним майном, та не застосовані взагалі норми Закону України «Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж», не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Аргументи відповідача про те, що суд першої інстанції в порушення частини другої статті 50 Господарського процесуального кодексу України не залучив Балансоутримувача - ДВНЗ «Приазовський державний технічний університет» (87555, м. Маріуполь, вул. Університетська, 7, ідентифікаційний код 02070812) у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог і фактично вирішив питання про права та обов'язки особи, яка не є стороною у справі, відхиляються судом апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Частиною першою статті 50 Господарського процесуального кодексу України визначено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Відповідно до статті 51 Господарського процесуального кодексу України, якщо в результаті ухвалення судового рішення сторона може набути право стосовно третьої особи або третя особа може пред'явити вимоги до сторони, така сторона зобов'язана сповістити цю особу про відкриття провадження у справі і подати до суду заяву про залучення її до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору. До такої заяви повинні бути додані докази про направлення її копії особі, про залучення якої як третьої особи подана заява. У разі розгляду справи без повідомлення третьої особи про розгляд справи, обставини справи, встановлені судовим рішенням, не мають юридичних наслідків при розгляді позову, пред'явленого стороною, яка брала участь у цій справі, до цієї третьої особи або позову, пред'явленого цією третьою особою до такої сторони.

Дослідивши наявні матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції не впливає на жодні права та охоронювані законом інтереси ДВНЗ «Приазовський державний технічний університет» щодо сторін в контексті спірних правовідносин, які є предметом розгляду у даній справі.

Так, згідно умов спірного Договору обов'язок щодо складання акта приймання - передавання про повернення майна з оренди покладається саме на орендаря, а майно підлягає поверненню саме балансоутримувачу.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, спір між сторонами у справі виник у зв'язку з ухиленням відповідача від законних вимог позивача звільнити державне майно шляхом підписання акту приймання-передачі безпосередньо з його балансоутримувачем, що прямо передбачено умовами спірного Договору.

За таких обставин, жодних прав та охоронюваних законом інтересів ДВНЗ «Приазовський державний технічний університет» щодо сторін спору - оскаржуване рішення не зачіпає, тому норми частини другої статті 50 Господарського процесуального кодексу України судом першої інстанції не були порушені.

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи і зазначає Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області у листі-заяві від 12.03.2018 №11-05-01184, об'єкт оренди зазначений у позові відноситься до об'єктів та майна державного закладу освіти, який відповідно до частини четвертої статті 80 Закону України «Про освіту», не підлягає використанню не за освітнім призначенням.

Згідно з частиною першою статті 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція, ратифікована Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на приписи статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006" Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що у даній справі місцевий господарський суд надав вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції інстанцій під час ухвалення рішення у даній справі не знайшли свого підтвердження.

Наданий відповідачем до апеляційної скарги лист від 26.12.2017 щодо пропозиції ПрАТ «Київстар» продовжити дію Договору № 6397/2017 від 24.02.2017 не приймається судом апеляційної інстанції до розгляду в силу частини другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідач не надав доказів неможливості подання цього доказу суду першої інстанції з причин, які об'єктивно не залежали від скаржника.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Статтею 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи те, що апеляційний господарський суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, які в даному випадку не підтверджують ухвалення судом першої інстанції рішення у даній справі із порушеннями, визначеними статтею 277 Господарського процесуального кодексу України, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог в порядку частини четвертої статті 269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, тому апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Київстар», м. Київ залишається без задоволення, а рішення Господарського суду Донецької області від 19.11.2018 по справі № 905/1936/18 - без змін.

Оскільки апеляційна скарга відповідача залишена без задоволення, то згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Київстар», м. Київ залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Донецької області від 19.11.2018 по справі № 905/1936/18 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 18.02.2019

Головуючий суддя С.В. Барбашова

Суддя Н.М. Пелипенко

Суддя Л.Ф. Чернота