ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 524/5490/17 Номер провадження 22-ц/814/318/19Головуючий у 1-й інстанції Предоляк О.С. Доповідач ап. інст. Абрамов П. С.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2019 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого судді: Абрамова П.С.,

Суддів: Прядкіної О.В., Хіль Л.М.,

За участю секретаря судового засідання : Діхтяр Т.В.,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про встановлення факту перебування у трудових відносинах, зобов'язання вчинити дії, стягнення заробітної плати

за апеляційною скаргою фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на заочне рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 05 квітня 2018 року, ухвалене у період часу з 11:46:33 год. до 11:48:46 год. 05 квітня 2018 року під головуванням судді Предоляк О.С., -

В С Т А Н О В И В:

короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції:

31 липня 2017 року до суду звернувся ОСОБА_3 з позовом до ОСОБА_4, в якому зазначав, що за попередньою домовленістю з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 протягом квітня - червня 2016 року виконував роботу менеджера по закупівлям для організації роботи харчування співробітників ПАТ "Джей ТІ Інтернешнл Україна".

Документально трудові відносини оформлені не були, хоча документи для цього ним надані. За відсутності оформлення трудових відносин і розрахунків, вирішив припинити трудові відносини.

За вказаний періоду позивач зазначає, що регулярно ходив на роботу, дотримувався графіку та режиму робочого часу.

За домовленістю з відповідачем сума коштів до сплати мала скласти 24 000 грн. Однак, з вказаної суми позивачу було сплачено лише готівкою 8700 грн., та 1000 грн. перераховано на банківську картку. Решта коштів, а саме 14300 грн., залишилися боргом, сплати якого відповідач уникає.

Заочним рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 05 квітня 2018 року позовну заяву про встановлення факту перебування у трудових відносинах, зобов'язання вчинити дії, стягнення заробітної плати - задоволено.

Встановлено факт перебування ОСОБА_3 у трудових відносинах з фізичною особою підприємцем ОСОБА_4 на посаді менеджера по закупівлям за період з 01 квітня по 01 липня 2016 року.

Зобов'язано фізичну особу підприємця ОСОБА_4 внести до трудової книжки ОСОБА_3 запис про прийняття на роботу на посаду менеджера по закупівлям з 01 квітня 2016 року та запис про звільнення з посади менеджера по закупівлям за власним бажанням з 01 липня 2016 року.

Стягнуто з фізичної особи підприємця ОСОБА_4 реєстраційний номер платника податків НОМЕР_1, на користь ОСОБА_3, реєстраційний номер платника податків НОМЕР_2, невиплачену заробітну плату в сумі 14300 грн., компенсацію за несвоєчасну виплату заробітної плати в сумі 36055,96 грн., а всього кошти в сумі 50355,96 (п'ятдесят тисяч триста п'ятдесят п'ять,96) грн.

Стягнуто з фізичної особи підприємця ОСОБА_4 реєстраційний номер платника податків 3186912436на користь держави судовий збір в сумі 1920 ( одна тисяча дев'ятсот двадцять ) грн.

Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 07 листопада 2018 року заяву ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 05 квітня 2018 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про встановлення факту перебування у трудових відносинах, зобов'язання вчинити дії, стягнення заробітної плати залишено без задоволення.

короткий зміст вимог апеляційної скарги :

З заочним рішенням не погодився відповідач ФОП ОСОБА_4 та подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, а викладені в ньому висновки такими, що не відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи.

узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу :

Вказує на те, що суд невірно надав оцінку доказам у справі, оскільки одержання перепустки і виконання деяких робіт та надання послуг протягом певного періоду часу не означає того факту, що позивач ОСОБА_3 дійсно виконував роботу на території ПАТ «Джей Ті Інтернейшнл» у період трьох місяців, і має отримати грошову винагороду за три повноцінні місяці роботи.

Апелянт зазначає, що за той період часу, у який позивач дійсно надавав певні послуги, відповідач з ним розрахувався, виплативши 9700 гривень. Ніякого боргу перед ОСОБА_3 у нього не існує.

Також вказує на пропуск позивачем тримісячного строку позовної давності для звернення до суду з цим позовом та недоведеність факту розміру заробітної плати

узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи:

Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, суд приходить до наступних висновків.

встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини:

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд виходив з доведеності факту перебування сторін в трудових правовідносинах, посилаючись на фактичний допуск позивача до роботи менеджером по закупівлям для організації роботи харчування співробітників ПАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна».

Також суд дійшов висновку, що обставини справи свідчать про те, що відповідач частково провів розрахунок з позивачем за виконану ним роботу. Заборгованість по заробітній платі обрахована судом, виходячи з середнього заробітку по регіону, визначеному Полтавським обласним управлінням статистики.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що наявні у справі та досліджені судом докази в своїй сукупності свідчать про доведеність того факту, що позивач ОСОБА_3 з 01 квітня по 01 липня 2016 року постійно працював у ФОП ОСОБА_4, виконував обов'язки менеджера по закупівлям, відповідно, між сторонами по справі існували трудові відносини, які відповідач мав намір оформити, шляхом укладення трудового договору. Однак, відповідач належного оформлення трудових правовідносин з позивачем не вчинив. Наказ про прийняття та звільнення з роботи ФОП ОСОБА_4 не видавався.

Апеляційний суд не погоджується з висновками місцевого суду про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції:

Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України, трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно зі статтею 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

Стаття 626 ЦК України визначає загальне поняття цивільно-правового договору. Відповідно, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Виконавець робіт, на відміну від найманого працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку. Наказ (розпорядження) про прийом на роботу не видається.

Сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами статті 208 ЦК України. Такі угоди застосовуються для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці, і у разі досягнення зазначеної мети вважаються виконаними і дія їх припиняється

Відповідно до статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (частина 1 статті 843 ЦК України).

Основною ознакою, що відрізняє підрядні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Підрядник, який працює згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Трудовий договір це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання, трудова діяльність не припиняється.

Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Саме про таке застосування норм матеріального права свідчить і практика Верховного Суду ( справи № 127/21595/16-ц, 761/2846/16 - ц і інші).

Критеріями наявності факту трудових правовідносин між сторонами є:

-систематична виплата зарплати за процес праці (а не її результат);

-підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку;

-виконання роботи за професією (посадою), визначеною Національним класифікатором України ДК 003:2010 «Класифікатор професій», затвердженим наказом Держспоживстандарту від 28.07.2010 р. № 327;

-обов'язок роботодавця надати робоче місце;

-дотримання правил охорони праці на підприємстві, в установі, організації тощо.

З матеріалів справи вбачається, що у відповідності з договором № 1-2016 від 1 квітня 2016 року Пат « Джей ті, Інтершнешенл Україна» та ФОП ОСОБА_4 уклали договір про надання послуг з організації харчування.

( а. с. 32)

Згідно з листа - заяви про оформлення перепустки адресованого відповідачем на адресу ПАТ "Джей Ті Інтернешнл Україна" 04 квітня 2016 року, ОСОБА_3 оформлено перепустку на територію вказаного підприємства, про що свідчить запис журналі обліку видачі та приймання електронних перепусток від 05 квітня 2016 року.

Зазначення в листі, що ОСОБА_3 буде виконувати функції менеджера по закупівлі не є доказом наявності трудових правовідносин.

З пояснень відповідача ФОП ОСОБА_4 слідує, що дійсно між ним та ОСОБА_3 була домовленість про підготовку приміщення для харчування та можливість укладення в подальшому договору про надання послуг із організації закупівель продуктів харчування для їдальні. Однак дана угода не була укладена в зв'язку з тим, що ОСОБА_3 взагалі не надав необхідних документів для її укладення.

( а.с.116)

В судовому засіданні місцевого суду допитані свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підтвердили факт, що дійсно вчинялися дії по підготовці приміщення для харчування працівників ПАТ "Джей Ті Інтернешнл Україна" з 01 квітня 2016 року і в них приймав участь і позивач.

Досліджуючи інші докази у справі, апеляційний суд зазначає, що згідно з додатком № 1 до договору № 1-2016 від 1 квітня 2016 року між ПАТ « Джей ті, Інтершнешенл Україна» та ФОП ОСОБА_4 визначено графік роботи їдальні та буфету. Зокрема, що сніданки та обіди надаються чітко визначені години, а буфет працює цілодобово.

( а .с. 35)

Досліджуючи відомості щодо перебування ОСОБА_3 на території ПАТ « Джей ті, Інтершнешенл Україна» необхідно зазначити, що самі по собі ці дані не можуть свідчити про виконання якоїсь роботи та її характер .

Вбачається, що починаючи з 5 квітня 2016 року по 4 липня 2016 року фіксувалися дані щодо перебування позивача на території підприємства.

Час перебування на території підприємства фіксувався протягом дня від декількох хвилин до декількох годин.

Як пояснив представник позивача у справі, в коло обов'язків ОСОБА_3 входила організація закупівель продуктів для їдальні.

Однак жодних доказів здійснення цієї організації закупівель позивач суду не надав. Жодних договорів з постачальниками він особисто не укладав, грошових коштів не отримував, чітко визначеного робочого місця в нього не було.

В матеріалах справи наявна письмове пояснення свідка ОСОБА_7, який пояснив, що дійсно між сторонами була усна домовленість про укладення в майбутньому договору про надання послуг по закупівлі продуктів, та, що лише в квітні місяці ОСОБА_3 надавав такі послуги, а в подальшому жодних документів для укладення письмової угоди не надавав.

( а .с. 141)

З пояснень сторін також слідує, що протягом квітня - червня 2016 року ФОП ОСОБА_4 сплатив ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 9700 грн.

З липня 2016 між сторонами будь яких правовідносин взагалі не існувало.

З матеріалів справи також вбачається, що за заявою ОСОБА_3 управлінням Держпраці у Полтавській області проводилася перевірка по факту порушень трудового законодавства ФОП ОСОБА_4, за результатами перевірки якої такий факт встановлений не був, та надано рекомендацію вирішити цей спір в судовому порядку.

( а с. 5)

Таким чином, враховуючи встановлені обставини суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність доказів, які б свідчили, що правовідносини, які існували між сторонами носили характер саме трудових правовідносин, а виконання ОСОБА_3 певного виду робіт не свідчить про наявність саме трудових обов'язків.

Відсутні в матеріалах справи будь-які докази, які б підтвердили і домовленість між сторонами щодо оплати праці ОСОБА_3 в зазначеному ним розмірі, та в зв'язку з цим- і будь якої заборгованості щодо оплати за виконані роботи.

мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу:

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).,(Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності між сторонами правовідносин, які регулюються нормами КЗПП України є обґрунтованими та доведеними.

Більш детальний аналіз цих доводів щодо відсутності трудових правовідносин був наданий вище.

чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду;

Доказів, що відповідач у справі порушив трудові права ОСОБА_3 та має заборгованість з оплати праці встановлено не було.

висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції;

Відповідно до п. 3,4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

На підставі вищевикладеного, апеляційний суд приходить до висновку про скасування заочне рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 05 квітня 2018 року, з ухваленням нового, про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3

Враховуючи висновок суду про скасування судового рішення та відмову у задоволенні позовних вимог і апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи підлягають відшкодуванню відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Оскільки позивач ОСОБА_3 віднесений до категорії осіб, які звільнені від сплати судового збору, судові витрати, пов'язані з розглядом справи в суді першої та апеляційної інстанцій слід віднести за рахунок держави.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 - задовольнити.

Рішення заочне рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 05 квітня 2018 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про встановлення факту перебування у трудових відносинах, зобов'язання вчинити дії, стягнення заробітної плати - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, яким є Верховний Суд.

У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, строк на касаційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 18 лютого 2019 року.

Головуючий суддя : П.С. Абрамов

Судді: О.В. Прядкіна                                 Л.М. Хіль