ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2019 р.м.ОдесаСправа № 815/2439/15

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,

суддів: Бойка А.В., Осіпова Ю.В.,

при секретарі Жигайлової О.Е.,

за участю апелянта ОСОБА_1,

представника позивача Пашаєва Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 травня 2017 року, ухвалену в порядку письмового провадження в м. Одесі, по справі за адміністративним позовом Прокурора Приморського району м.Одеси до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, 3-ті особи ОСОБА_1, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Моряк-10", Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про визнання протиправною та скасування реєстрації декларації,

ВСТАНОВИЛА:

В квітні 2015 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідачів, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 19.06.2015 р., просив визнати протиправною та скасувати реєстрацію декларації, проведену Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області 26 грудня 2013 року за № ОД 14213360035, про готовність об'єкта до експлуатації щодо реконструкції житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, подану ОСОБА_1.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що інспекцією не перевірено достовірність даних, викладених у Декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 26.12.2013 за №ОД 14213360035, яка подана ОСОБА_1. Позивач зазначає, що у вказану декларацію про готовність реконструйованого зазначеного об`єкту нерухомості внесено недостовірні дані, а саме в декларації зазначено, що підставою початку виконання будівельних робіт є дозвіл на початок виконання будівельних робіт інспекції ДАБК м. Одеси № 89/06 від 01.02.2007. Проте, згідно листа управління архітектури та містобудування Одеської міської ради № 01-15/7п від 16.01.2015 р. інформація про видачу вищевказаного дозволу в управлінні відсутня, а під № 89/06 від 03.03.2006 р. інспекцією ДАБК м. Одеси зареєстровано та видано дозвіл на реконструкцію дачного будинку по вул..Фонтанська дорога, 147.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2015 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2015 року скасовано постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2015 року. Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07 вересня 2016 року постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2015 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30 травня 2017 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з таким рішенням, третя особа ОСОБА_1 надала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити. Доводами апеляційної скарги зазначено, що до розпорядженням Приморської районної адміністрації виконавчого комітету Одеської міської ради від 14 березня 2003 року № 237 "Про збереження підсобного приміщення квартири АДРЕСА_1" збережено самовільно улаштоване підсобне приміщення - літню кухню площею 21,2 кв.м у дворі будинку АДРЕСА_1 і дозволено сім'ї гр.ОСОБА_3 її подальшу експлуатацію на строк до реконструкції району, а відповідно до дозволу від 01 лютого 1997 року №89/96, виданого Інспекцією ДАБК м.Одеси, на виконання будівельних робіт з реконструкції об'єкта по АДРЕСА_1 та направлення ОСОБА_1 до Інспекції ДАБК м.Одеси заяви про виправлення описки до декларації про готовність об'єкта до експлуатації реєстрація декларації є правомірною, оскільки допущена технічна помилка не є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року провадження у зазначеній справі закрито.

Постановою Верховного Суду від 04 липня 2018 року ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року про закриття провадження у справі скасовано. Справу направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів від 18.09.2018 р. прийнято до свого провадження справу №815/2439/15 після касаційного розгляду та призначено до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2018 року прийняти справу до провадження судді Шевчук О.А. та призначено справу до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні.

Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 124-130 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що розпорядженням Приморської районної адміністрації виконавчого комітету Одеської міської ради від 14 березня 2003 року № 237 "Про збереження підсобного приміщення квартири АДРЕСА_1" збережено самовільно улаштоване підсобне приміщення - літню кухню площею 21,2 кв.м у дворі будинку АДРЕСА_1 і дозволено сім'ї гр.ОСОБА_3 її подальшу експлуатацію на строк до реконструкції району.

Згідно свідоцтва про право власності на житло від 05 грудня 2013 року, виданого Департаментом міського господарства Одеської міської ради, на підставі розпорядження від 05 грудня 2013 року № 219865, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на праві приватної спільної власності в рівних частках належить квартира за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 35,5 кв.м. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі даного свідоцтва Реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції Одеської області зареєстровано право власності за ОСОБА_3 (1/2 частина квартири) та ОСОБА_4 (1/2 частина квартири).

26 грудня 2013 року Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю в Одеської області за № ОД 14213360035 зареєстровано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації "Реконструкція житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, ІІ категорія складності", яка подана ОСОБА_1.

В п.10 Декларації зазначено дозвільним документом на виконання будівельних робіт - Дозвіл на початок будівельних робіт від 01 лютого 2007 року №89/06, виданий Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю м.Одеси.

В п.11 Декларації датою початку будівництва вказано 28 липня 2007 року, датою закінчення будівництва - 13 грудня 2013 року.

При цьому, згідно листа Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради №01-15/7п від 16 січня 2015 року, наданого на запит прокуратури Одеської області листі від 14 січня 2015 року № 05/3-20вих15 щодо надання копії дозволу інспекції ДАБК м.Одеси від 01 лютого 2007 року № 89/06 на об'єкт містобудування за адресою: АДРЕСА_1, Управлінням повідомлено, що інформація про видачу зазначеного вище дозволу за даною адресою відсутня; разом з тим, під № 89/06 від 03 березня 2006 року інспекцією ДАБК м.Одеси зареєстровано та видано дозвіл на реконструкцію дачного будинку по Фонтанській дорозі, 147 (замовник - гр.ОСОБА_5.).

Крім цього Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради листом від 30 липня 2015 року № 01-15/476а щодо надання інформації, чи видавався гр.ОСОБА_1 дозвіл на початок виконання будівельних робіт на об'єкт містобудування за адресою: АДРЕСА_1 або АДРЕСА_1, повідомлено суду, що інформація про видачу зазначеного вище дозволу за даною адресою відсутня.

Крім того суд першої інстанції встановив, що в декларацію про готовність об'єкта до експлуатації № ОД 14213360035 від 26.12.2013 року був внесений дозвіл з опискою, а саме: замість "89/96" було внесено " 89/06" та замість вірної дати " 01.02.1997 року" була внесена невірна дата " 01.02.2007 року".

З наведених підстав ОСОБА_1 надіслала рекомендованим листом на адресу Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області заяву про виправлення описки в Декларації про готовність об'єкта до експлуатації № ОД 14213360033 від 26.12.2013 року. Дана заява була відправлена на адресу ДАБІ в Одеській області 01.12.2015 року.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про скасування реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації щодо реконструкції житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою АДРЕСА_1, подану ОСОБА_1, оскільки відповідач зареєстрував декларацію про готовність об'єкта до експлуатації щодо реконструкції житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами з порушеннями п. 22 Постанови КМУ № 461 від 13 квітня 2011 року «Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів».

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У відповідності до ч.1 ст.3 КАС Укарїни, порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ч.2 ст.60 КАС України (у редакції, діючої на момент звернення до суду з позовом) з метою представництва інтересів громадянина або держави в адміністративному суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з адміністративним позовом (поданням), бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження в якій відкрито за адміністративним позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення Верховним Судом України, про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами для представництва інтересів громадянина або держави. При цьому прокурор повинен надати адміністративному суду докази, які підтверджують неможливість громадянина самостійно здійснювати представництво своїх інтересів.

Прокурор, який звертається до адміністративного суду в інтересах держави, в позовній заяві (поданні) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до адміністративного суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Відповідно до ч.3, ч.4, ч. 5 ст. 53 КАС України (у редакції, діючої з 15.12.2017 р.) у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор посилався на те, що реєстрація органами архітектурно-будівельного контролю декларації про готовність об`єкту до експлуатації, що містить недостовірні дані, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, порушує правові та організаційні основи планування, забудови та іншого використання територій, спрямовані на забезпечення сталого розвитку населених пунктів, що в цілому суперечить державній політиці в сфері містобудування, а також порушує інтереси держави. При цьому, оскільки Державна архітектурно-будівельна інспекція України, оскаржувані дії якої є первинними у спірних правовідносинах, є відповідачем за цим позовом та відсутній інший орган, уповноважений державою здійснювати відповідні контрольні функції у спірних правовідносинах, то прокурор є позивачем по цій справі без зазначення органу в інтересах якого звертається до суду.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Положення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Відповідно до частини третьої статті 23 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Таким чином колегія суддів зазначає, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи № 806/1000/17).

У справі, що розглядається, прокурор обґрунтував наявність "інтересів держави" тим, що органом державної влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження є Державна архітектурно-будівельна інспекція України, яка є відповідачем за цим позовом та органом, який уповноважений державою здійснювати відповідні контрольні функції у спірних правовідносинах, тому у цьому випадку позивач вважає, що він може самостійно виступати позивачем, без зазначення органу, в інтересах якого він звертається. З такою позицією позивача погодився суд першої інстанції.

Колегія суддів звертає увагу на те, що Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити … скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).

Водночас існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі):

"Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

Водночас, ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо Суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

Водночас пункт 3 частини першої статті 131-1 Конституції передбачає можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках.

Аналіз частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Таким чином, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

В своєму позові Прокурор зазначає, що Державна архітектурно-будівельна інспекція України в даному випадку є органом, який уповноважений державою у спірних правовідносинах здійснювати відповідні контрольні функції, а саме контролю щодо реєстрації декларації про готовність об'єкту до експлуатації.

Однак, позивачем не зазначено причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Доводи позивача про те, що оскільки Державна архітектурно-будівельна інспекція України, яка наділена правом та обов'язком здійснювати контрольні функції у спірних правовідносинах є відповідачем у справі, є недостатніми доводами для звернення з цим позовом саме Прокурора до суду.

Підстави представництва прокурором інтересів держави з'ясовуються насамперед судом першої інстанції, який має досить широкий розсуд (дискрецію) в оцінці підстав звернення прокурора, передбачені ч. 2 ст. 60 КАС України (у редакції, діючої на момент звернення до суду з позовом).

Однак, при вирішенні цього спору, судом першої інстанції не перевірено та не встановлено наявності виключного випадку подання позову Прокурором Приморського району м.Одеси, в інтересах держави. Зокрема судом першої інстанції не з'ясовано, у чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора.

Така ж правова позиція викладена у рішеннях Верховного Суду від 20.09.2018 р. у справі №924/1237/17, від 19.07.2018 р. у справі № 822/1169/17.

Враховуючи викладене, судова колегія апеляційного суду вважає, що в матеріалах справи відсутні належні обґрунтування прокурора про наявність підстав для представництва інтересів держави у даній справі, а також не наведено обставин нездійснення або неналежного здійснення уповноваженими органами наданих їм повноважень.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що прокурором не доведено необхідності захисту інтересів держави саме прокурором, а також не обґрунтовано підстави звернення до суду, зокрема, з адміністративним позовом від імені суб`єктів владних повноважень, до компетенції яких віднесені відповідні повноваження, з наданням належних доказів, які би підтверджували встановлення прокурором наявності підстав для представництва у відповідності до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Враховуючи наведені положення діючого законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні рішення припустився порушень норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 травня 2017 року - скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову Прокурора Приморського району м.Одеси - відмовити.

Відповідно до ст. 329 КАС України постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 18.02.2019 року.

Головуюча суддя: О.А. Шевчук

Суддя: А.В. Бойко

Суддя: Ю.В. Осіпов