справа №2-1422/09

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

(вступна та резолютивна частина)

      09 грудня 2009  року               м.Ніжин      

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

в складі:

головуючого – судді Олійника В.П.,

при секретарі – Павленко О.В.,

з участю позивача – ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2-ОСОБА_3,

представників відповідача- Пушкар Н.М., адвоката ОСОБА_4,

    розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про встановлення межі між земельними ділянками ,

встановив:    

    Відповідно до правил ст.ст. 209, 218 Цивільного процесуального кодексу України, складання повного рішення відкладається до 14 грудня 2009 року.

    Враховуючи вищезазначене, на підставі ст.ст. 120, 125, 152, 158  Земельного кодексу України, керуючись ст.ст. 3, 10, 60, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

вирішив:

    В задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про встановлення межі між земельними ділянками - відмовити повністю.    

    Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Чернігівської області через Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення та шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або в порядку згідно ст.295 ч.4 Цивільного процесуального кодексу України.

    Головуючий                 суддя Олійник В.П.         .

справа №2-1422/09

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

      09 грудня 2009  року                   м.Ніжин      

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

в складі:

головуючого – судді Олійника В.П.,

при секретарі – Павленко О.В.,

з участю позивача – ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2-ОСОБА_3,

представників відповідача- Пушкар Н.М., адвоката ОСОБА_4,

    розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про встановлення межі між земельними ділянками ,

встановив:    

    Позивачі звернулись до суду з позовом до ОСОБА_5 про встановлення межі між земельними ділянками домоволодінь №42 та №44 по вул. Леніна с.Колісники Ніжинського району, посилаючись на те, що позивачі є співвласниками житлового будинку №44 по вул. Леніна с.Колісники (далі-будинку №44); відповідач являється власником житлового будинку №42 по вул. Леніна с.Колісники (далі-будинку №42); відповідно до протоколу загальних зборів колгоспників колгоспу "Прапор комунізму" №1 від 10 лютого 1989 року ОСОБА_2 наділено земельну ділянку площею 0.15 га, згідно рішення Колісниківської сільської ради від 26 лютого 1993 року ОСОБА_1 (до одруження-Мацкевич) В.М. наділена земельна ділянка площею 0,13 га; між позивачами і відповідачем в 2007 році виник спір щодо місця розташування колодязя; відповідно до акту узгоджувальної комісії по земельним питанням Колісниківської сільської ради №1 від 17 червня 2007 року спірний колодязь знаходиться на земельній ділянці відповідача, при цьому даний колодязь був у користуванні позивачів.

    В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала позов за вищевикладених обставин, пояснивши, що спір виник у зв"язку з необхідністю приватизації належної їй земельної ділянки та оформлення необхідних документів, спір з відповідачем виник щодо меж земельних ділянок, а не з приводу користування спірним колодязем, спір існує з 2005 року, при цьому неодноразово зверталась до Колісниківської сільської ради із вимогою вирішення даного спору, правовстановлюючі документи на її земельну ділянку відсутні, з актом погодження Колісниківської сільської ради від 17 червня 2007 року не погоджується, розміри спірних земельних ділянок в натурі не визначались, межі між земельними ділянками не встановлювались, при цьому зазначила, що самостійно встановила металеву сітку між спірними земельними ділянками.

    Представник позивача  ОСОБА_2  ОСОБА_3, яка діє на підставі довіреності, в судовому засіданні підтримала позов за вищевикладених обставин, пояснивши, що спірний колодязь був у спільному користуванні сторін по справі, встановлення межі між земельними ділянками необхідне для здійснення приватизації земельних ділянок позивачів, відповідач не погоджує межі між земельними ділянками, межа між земельними ділянками не встановлювалась, правовстановлюючі документи на земельну ділянку позивачів відсутні, з актом погодження Колісниківської сільської ради від 17 червня 2007 року не погоджується.

    Представник відповідача ОСОБА_6, яка діє на підставі довіреності, в судовому засіданні позов не визнала, пояснивши, що спір між сторонами виник з 2005 року, в 2007 році ОСОБА_1 самостійно встановила забор між спірними земельними ділянками, при цьому сільською радою фактично були встановлені межі між земельними ділянками шляхом встановлення кілочків.

    Представник відповідача адвокат ОСОБА_4, яка діє на підставі ордеру, в судовому засіданні позов не визнала, пояснивши, що у позивачів відсутні правовстановлюючі документи та будь-яка документація на земельні ділянки.

    Представник третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог-Колісниківської сільської ради,- в судове засідання не з"явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

    Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні показав, що спір між сторонами існує з 1985 року.

    Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, показання свідка, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позову зі слідуючих підстав.

    Відповідно до ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України (далі-ЦПК)  кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, при цьому ст. 27 ЦПК надає право особам, які беруть участь у справі, та зобов"язує їх подавати докази на підтвердження своїх вимог і заперечень.

    Статтею 10 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, а суд має сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав та всебічному і повному з"ясуванню обставин справи.

       Земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею (ст. 2 Земельного кодексу України (далі-ЗК)). Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності. (ст. 78 ЗК).      

    Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України (далі-ЦК) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способи захисту цивільних прав передбачені ст. 16 ЦК. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

    Способи захисту прав на земельні ділянки передбачені ст. 152 ЗК шляхом визнання прав, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, відшкодування заподіяних збитків, застосування інших, передбачених законом, способів.

    Позивачі звернулись до суду із позовом про встановлення межі між земельними ділянками з метою приватизації належних земельних ділянок, при цьому фактичною підставою позову є спір з приводу суміжного землекористування.

    Згідно зі ст. 158 ЗК суди розглядають справи за спорами про межі земельних ділянок, що перебувають у власності чи користуванні громадян-заявників, які не погоджуються з рішенням органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Зазначені спори підлягають розгляду судами незалежно від того, розглядалися вони попередньо органом місцевого самоврядування або органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів чи ні. Рішення цих органів щодо такого спору не може бути підставою для відмови в прийнятті заяви чи для закриття провадження в порушеній справі, при цьому в судовому засіданні встановлено, що сторони звертались із вимогою вирішення спору щодо меж спірних земельних ділянок до органу місцевого самоврядування, що підтверджується копією Акта №1 від 17 червня 2007 року  про встановлення межової лінії між садибами по вул. Леніна с.Колісники під №42 та №44.

    Вищезазначене рішення органу місцевого самоврядування не відповідає вимогам ст. 159 ЗК.

    Довідками Комунального підприємства “Ніжинське міжміське бюро технічної інвентаризації” від 31 серпня 2009 року №713/2,  від 31 серпня 2009 року №713/1 підтверджується, що власниками житлового будинку №44 по вул. Леніна с.Колісники Ніжинського району в рівних частках є ОСОБА_8 (після одруження 24 жовтня 1997 року-Горюшина) В.М. та ОСОБА_2, власником житлового будинку №42 по вул. Леніна с.Колісники Ніжинського району являється ОСОБА_5

    Архівним витягом з протоколу загальних зборів уповноважених колгоспників колгоспу "Прапор комунізму" с.Колісники Ніжинського району Чернігівської області №1 від 10 лютого 1989 року підтверджується наділ земельної ділянки площею 0,15 га ОСОБА_2.

    Архівним витягом з рішення 16 сесії Колісниківської сільської ради 21 скликання від 26 лютого 1993 року підтверджується наділ земельної ділянки площею 0,13 га ОСОБА_8.

    Архівним витягом з рішення 17 сесії Колісниківської сільської ради 21 скликання від 30 червня 1993 року підтверджується наділ земельних ділянок-Переход Т.А. 0,13 га, ОСОБА_8 0,13 га.

    Відповідно до ст. 120 ЗК до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором; якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування, тобто передбачено право на оформлення права на земельну ділянку при переході права власності на будівлю і споруду, проте вказана стаття не передбачає звільнення від здійснення передбаченої законом процедури оформлення такого права.    

    Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 ЗК), при цьому право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, право постійного користування земельною ділянкою - державним актом на право постійного користування земельною ділянкою, право оренди земельної ділянки - договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону (ст. 126 ЗК).

    Правовстановлюючі документи на земельні ділянки будинків №№42,44 відсутні, що підтверджується довідкою Ніжинського міськрайонного відділу Чернігівської регіональної філії "Центр Державного Земельного Кадастру" від 03 листопада 2009 року №5-15/03-902, довідкою Управління Держкомзему у Ніжинському районі Чернігівської області від 25 листопада 2009 року №06-17/1216, і не заперечується сторонами в судовому засіданні.

    Майнові права (в тому числі і право користування) відносно конкретно визначеної земельної ділянки виникають у будь-якої особи лише з моменту вчинення повноважним органом дій щодо визначення такої земельної ділянки в натурі і посвідчуються певним правовстановлюючим документом, що має законодавчо встановлену назву, форму та зміст. Будь-які інші документи, що не визначені законом як такі, що посвідчують (засвідчують) виникнення прав щодо певної земельної ділянки не створюють юридичних наслідків для особи по відношенню до відповідної земельної ділянки.

    Сторони не надали суду докази, які б свідчили про право користування земельними ділянками  в розумінні ст. 125 ЗК, при цьому останніми не подано суду докази щодо земельно-кадастрової документації, докази фактичного використання земельних ділянок з урахуванням установлених розмірів земельних ділянок.

    За таких обставин у позивачів відсутні підстави вимагати у відповідача встановлювати межі між земельними ділянками, а лише наявне право на земельну ділянку з обов'язковим її оформленням, при цьому обраний позивачами спосіб захисту свого права не є передбаченим законом чи договором.

     Враховуючи вищезазначене, на підставі ст.ст.  120, 125, 152, 158   Земельного кодексу України , керуючись ст.ст. 3, 10, 60, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

вирішив:

    В задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про встановлення межі між земельними ділянками - відмовити повністю.    

    Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Чернігівської області через Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення та шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або в порядку згідно ст.295 ч.4 Цивільного процесуального кодексу України.

    Головуючий                 суддя Олійник В.П.     .