копія

Справа №2-а-9/10

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2010 року Кагарлицький районний суд Київської  області

          в складі: головуючого               судді                   Шевченко І.І.

                          при секретарі                                          Камхі А.Д.

    розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кагарлик справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Кагарлицької РДА Київської області про визнання дій неправомірними та стягнення невиплачених коштів, -

в с т а н о в и в:

    позивач у судовому засіданні уточнила свої позовні вимоги та просить суд визнати дії відповідача у неправильному нарахуванні їй коштів ЧАЕС неправомірними, стягнути з відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Кагарлицької РДА доплату працюючим в зоні посиленого радіологічного контролю в розмірі 30 949 грн. 20 коп., передбачених Законом України «Про статус  і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.11.2001 року по 30.08.2009року, посилаючись на те, що вона має статус потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи, 4-ї категорії, що підтверджується посвідченням, вона працює в агрофірмі «Переселенське».

Відповідно до переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, с. Переселення віднесено до зони посиленого радіологічного контролю.

Їй, як потерпілій від аварії на ЧАЕС, виплачується підвищення працюючому в зоні посиленого радіологічного контролю в розмірі 5 грн.20 коп.

Відповідно до 39 Закону України «Про статус  і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», заробітна плата особам, які працюють на території посиленого радіологічного контролю, повинна була підвищуватись на одну мінімальну зарплату.

За весь час, поки вона знаходиться на обліку у відповідача, виплати, передбачені Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виплачувались не в розмірах, передбачених цим законом та кратним розміром мінімальної заробітної плати, а в твердих сумах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України №836 від 26 липня 1996 року, що призвело до порушення її прав, оскільки Закон має приоритетне значення перед постановою KM, що підтверджується рішенням Верховного Суду України від 10.02.2005 року по аналогічній справі.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Закон має пріоритетне значення перед постановою Кабінету Міністрів України.

Виплатою доплат в твердих сумах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року, порушені її права.

Розмір мінімальної заробітної плати в України за спірний період становить:

з 1 липня 2000 p.- 118 грн., з 1 січня 2002 року -140 грн., зі липня 2002 року -165 грн., зі січня 2003 року -185 грн., з 1 грудня 2003 року - 205 гри., з 1 вересня 2004 року 237 грн., з 1 січня 2005 року 262 грн., з 1 квітня 2005 р- 290 грн., з 1 липня 2005 р,- 310 грн., з 1 вересня 2005 року -332 грн., з 1 січня 2006 року - 350 грн., з 1 липня 2006 p.- 375 грн., з 1 грудня 2006 року 400грн, з 1 квітня 2007 року -420 грн., з 1 липня 2007 року - 440 грн., з 1 жовтня 2007 року - 460 грн., з січня 2008 року - 515 грн.. з квітня 2008 року - 525грн., з жовтня 2008 року - 545грн., з грудня 2008 року - 605 грн., з квітня 2009 року - 625грн.

В зв'язку з викладеним, розмір недосплачених їй коштів становить:

за 2001 рік – 236 грн. ( 118 грн. х 1 х 2 = 236 грн.)

за 2002 рік - 1830грн. ( 140 грн. х 1 х 6 = 840грн., 165грн. х 1 х 6 = 990 грн.);

за 2003 рік - 2240грн. (185 грн. х 1 х 11 = 2035грн., 205грн. х 1 х 1 = 205грн.)

за 2004 рік - 2588грн. ( 205 грн. х 1 х 8 = 1640грн., 237грн. х 1 х 4 = 948)

за 2005 рік - 3604грн. (262 грн. х 1 х 3 = 786грн., 290грн. х 1 х 3 = 870грн., 310грн. х 1 х 2 = 620грн., 332 грн. х 2 х 4 = 1328грн.);

за 2006 рік - 4400грн. (350 грн. х 1 х 5 = 1750грн., 375грн. х 1 х 6 = 2250грн., 400 х 1 х 1 = 400грн.);

за 2007 рік - 5160грн. (400 грн. х 1 х 3 = 1200грн., 420грн. х 1 х 3 =1260грн., 440грн. х 1 х 3 = 1320грн., 460грн. х 1 х3 = 1380грн.);

за 2008 рік - 6390грн. (515 грн. х 1 х 3 = 1545грн., 525грн. х 1 х 6 = 3150грн., 545грн.х 1 x2 = 1090грн., 6'05грн. х 1 х 1 = 605грн.);

2009 рік - 4990грн. (605 грн. х 1 х 3 = 1815грн., 625 х 1 х 3 = 1875грн, 650 х 1 х 2 = 1300грн.), а всього 35306грн. – 488 грн.80 коп. (отриманих згідно ПКМ України) = 30 949 грн.20 коп.

    На її письмове звернення відповідач відмовився сплатити вищевказані виплати по Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та повідомив про виплати в межах Постанови Кабінету Міністрів України.

    Представник відповідача позовні вимоги позивача не визнала та пояснила згідно ст.. 37 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства - у зоні посиленого радіоекологічного контролю - 30% від мінімальної заробітної плати. Згідно перелік населених пунктів, жителям яких з 01.04.1991 року виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва і особистого підсобного господарства, затвердженого ПКМ № 106 від 23.07.1991 року Кагарлицький район Київської області цій виплаті не підлягає. Згідно статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - доплата громадянам, які працюють у зоні посиленого радіологічного контролю, проводиться в розмірі одної мінімальної заробітної плати. Згідно Постанови КМ віт 26.07.1996 р. № 836 установлено розміри виплати передбачені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, установити доплату в розмірі (520 тис. карбованців) 5 гри. 20 коп. Виплати проводяться за місцем роботи працюючим громадянам, пенсіонерам за місцем отримання пенсії, а тому уточнені позовні позивача необхідно залишити без задоволення.

Вислухавши сторони та вивчивши матеріали справи, суд вважає за необхідне позовні вимоги позивача задовольнити частково.  

В судовому засіданні суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивач – ОСОБА_1, є громадянкою, яка постійно проживає на території радіоекологічного контролю, 4 категорії та працює у СТОВ «Переселенське» та постійно проживає у ІНФОРМАЦІЯ_1.

    Відповідно до переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, с. Переселення віднесено до зони посиленого радіологічного контролю, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов‘язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

    Відповідно до ст.. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачена наступна доплата громадянам, які працюють у зоні посиленого радіологічного контролю, проводиться в розмірі одної мінімальної заробітної плати.

Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Розмір мінімальної заробітної плати в України за спірний період становить:

з 1 січня 2006 року - 350 грн., з 1 липня 2006 p.- 375 грн., з 1 грудня 2006 року 400 грн, з 1 квітня 2007 року - 420 грн., з 1 липня 2007 року - 440 грн., з 1 жовтня 2007 року - 460 грн., з січня 2008 року - 515 грн.. з квітня 2008 року – 525 грн., з жовтня 2008 року - 545грн., з грудня 2008 року - 605 грн., з квітня 2009 року - 625грн.

В зв'язку з викладеним, розмір недосплачених позивачу відповідачем коштів за роботу на території радіоекологічного забруднення становить:

за 2006 рік - 4400грн. (350 грн. х 1 х 5 = 1750грн., 375грн. х 1 х 6 = 2250грн., 400 х 1 х 1 = 400грн.);

за 2007 рік - 5160грн. (400 грн. х 1 х 3 = 1200грн., 420грн. х 1 х 3 =1260грн., 440грн. х 1 х 3 = 1320грн., 460грн. х 1 х3 = 1380грн.);

за 2008 рік - 6390грн. (515 грн. х 1 х 3 = 1545грн., 525грн. х 1 х 6 = 3150грн., 545грн.х 1 x2 = 1090грн., 605грн. х 1 х 1 = 605грн.);

2009 рік - 4990грн. (605 грн. х 1 х 3 = 1815грн., 625 х 1 х 3 = 1875грн, 650 х 1 х 2 = 1300грн.), а всього  20 940 грн. -  228 грн.80 коп. (отриманих згідно постанови КМ України) = 20 711 грн. 20 коп.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закон України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

Відповідно до Закону України від 05.10.2006 року «Про внесення змін до Закону України «Про статус  і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» » вказаний Закон доповнено ст.. 71, згідно з якої дія положень цього Закону не може призупинятись іншими законами, крім Законів про внесення змін до цього Закону.

    Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп визнано неконституційними п. 28 розділу ІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими були внесенні зміни в Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». У цьому ж Рішенні Конституційного Суду України зазначається, що Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів та при прийнятті Закону України «Про Державний бюджет України» мають бути дотриманні принципи соціальної, правової держави, верховенства права, забезпечена соціальна стабільність, а також збереженні пільги, компетенції і гарантії.

    Рішення Конституційного Суду України є обов‘язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

    Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв‘язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії Законів України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнаних неконституційними.

Положення ст.. 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якими дія ст.. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у відносній до цієї справи частині зупинялось. Рішенням Конституційного Суду України по справі № 1-29-2007 від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007, вони визнанні такими, що не відповідають Конституції України, тобто не є конституційними.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов‘язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

При вирішенні даних правовідносин слід керуватися нормами Закону, а не постановами КМ України.  Пункт 5 постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 01 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» вказує, що судам необхідно виходити з того, що нормативно – правові акти будь – якого державного чи іншого органу підлягають оцінці на відповідність  як Конституції, так і закону.  Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно – правовий акт, який підлягає застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов‘язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

    Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов‘язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 4 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується цією Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України (Стаття 113 в редакції Закону N 2222-IV від 08.12.2004).

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Оскільки закони України мають вищу юридичну силу над урядовими нормативними актами, а Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має особливу процедуру внесення до нього змін та доповнень суд вважає, що при вирішенні даного спору підлягають застосуванню саме положення ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Статтею 1 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» визначено поняття ядерної шкоди - це втрата життя, будь-які ушкодження, завдані здоров'ю людини, що є результатом небезпечних властивостей ядерного матеріалу на ядерній установці або ядерного матеріалу, який надходить з ядерної установки чи надсилається до неї.

У відповідності до ст. 76 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» право на подання позову про відшкодування ядерної шкоди, заподіяної життю і здоров'ю особи, не обмежується строком давності.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд прийшла до висновку про те, що доплата громадянам, які працюють у зоні посиленого радіологічного контролю, проводиться в розмірі одної мінімальної заробітної плати за отриману ядерну шкоду  позивачем, а тому не застосовуються наслідки ст.. 100 КАС України.

Безпідставними суд вважає посиланні відповідача на відсутність державних коштів щодо забезпечення виплати доплата громадянам, які працюють у зоні посиленого радіологічного контролю, проводиться в розмірі одної мінімальної заробітної плати, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань, які встановлені ст.46 Конституції України та ст.. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

    Суд прийшов до висновку, що з огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконні нормативними актами при визначенні розміру допомоги на придбання чистих  продуктів харчування, передбачених Законом України   «Про статус  і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» необхідно керуватися ст.. 39  цього Закону, а  не  постановами  КМ України  «Про компенсаційні  виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 26 липня 1996 року № 836, а тому суд задовольняє позовні вимоги позивача в межах строків позовної давності, тобто за період з 2006 р. по 2009 р.

Стосовно позовних вимог за період з 2001 по 2005 рр., то вони не підлягають до задоволення, оскільки загальна позовна давність по КАСУ становить 3 роки.

Тому суд визнає дії Управління праці та соціального захисту населення Кагарлицької РДА Київської області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті доплата громадянам, які працюють у зоні посиленого радіологічного контролю – неправомірними та вважає за необхідне стягнути з  Управління праці та соціального захисту населення Кагарлицької РДА Київської області на користь ОСОБА_1  доплату до заробітної плати, передбачену ст.. 39 Закону України «Про статус  і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2006 рік – 4337 грн. 60 коп. ((350 грн. х 1 х 5 = 1750грн., 375грн. х 1 х 6 = 2250грн., 400 х 1 х 1 = 400грн.) – 62,40 грн.); за 2007 рік – 5097 грн. 60 коп. ((400 грн. х 1 х 3 = 1200грн., 420грн. х 1 х 3 =1260грн., 440грн. х 1 х 3 = 1320грн., 460грн. х 1 х3 = 1380грн.) – 62,40 грн.); за 2008 рік – 6327 грн. 60 коп. ((515 грн. х 1 х 3 = 1545грн., 525грн. х 1 х 6 = 3150грн., 545грн.х 1 x2 = 1090грн., 605грн. х 1 х 1 = 605грн.) – 62 грн. 40 коп.); 2009 рік – 4948 грн. 40 коп. ((605 грн. х 1 х 3 = 1815грн., 625 х 1 х 3 = 1875грн, 650 х 1 х 2 = 1300грн.) – 41 грн. 60 коп.), а всього  20 940 грн. -  228 грн.80 коп. (отриманих згідно постанови КМ України) = 20 711 грн. 20 коп.

Від сплати держмита сторони звільнити на підставі ст.. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» та судові витрати по справі  віднести за рахунок держави.

Враховуючи викладене, керуючись ст.. 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167 КАС України, ст.ст. 22, 46 Конституції України, Законом України «Про державний бюджет України», рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року, ст. 39 Закону України «Про статус  і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,  суд, -

п о с т а н о в и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Кагарлицької РДА Київської області про визнання дій неправомірними та стягнення невиплачених коштів задовольнити частково.

    Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Кагарлицької РДА Київської області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті доплата громадянам, які працюють у зоні посиленого радіологічного контролю  - неправомірними.

Стягнути з  Управління праці та соціального захисту населення Кагарлицької РДА Київської області на користь ОСОБА_1 доплату до заробітної плати, передбачену ст.. 39 Закону України «Про статус  і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.01.2006 року по 30.08.2009 рік в сумі   20 711 грн. 20 коп.

В решті позовних вимогах відмовити.

Заява про апеляційне оскарження  постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України – з дня складення в повному обсязі.

    Апеляційна скарга  на постанову суду  першої інстанції подається протягом двадцяти днів після  подання заяви про апеляційне оскарження.

    Суддя: / підпис /

    З оригіналом згідно: суддя