Справа № 2-381/2009 р.

  Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2009 року                                     Ананьївський районний суд Одеської області

в складі:  головуючого судді   Скуртова М.І.,

                при секретарі      Чернієнко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ананьєві справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємця ОСОБА_2 про стягнення боргу та відшкодування моральної шкоди, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу і відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

             ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому посилається на те, що 30 червня 2008 року між ним та відповідачем по справі — ПП ?анченко О.Г.”  було укладено в усній формі договір на збирання врожаю зернових культур 2008 року комбайном ?ан”, який знаходиться у власності його сина -- ОСОБА_3 Під час укладення даного договору були присутні комбайнери ОСОБА_4Г та ОСОБА_5, при цьому також було досягнуто згоди щодо площі культур, які необхідно зібрати та ціни за виконану роботу. Загалом за договором необхідно було зібрати 274 га за ціною по 290 гривень за гектар.  Розрахунок відповідач повинен був провести до 01.09.2008 року.

             Позивач вказує, що він умови договору виконав повному обсязі, однак відповідач за виконану роботу не розрахувався, в зв’язку з чим виникла заборгованість у  розмірі 79460,00 гривень. ОСОБА_1 зазначає, що неодноразово звертався до підприємця з приводу розрахунку, однак той відмовляється від добровільної сплати.

             Таким чином ОСОБА_1 вважає, що враховуючи індекс інфляції за період з вересня 2008 року по травень 2009 року та три відсотки річних від простроченої суми за 273 дні прострочення, сума боргу складає 92707 гривень 75 копійок. Крім того, позивач вказує, що діями відповідача йому заподіяно і моральної шкоди, яку оцінює в 5000,00 гривень, в зв’язку з чим просить задовольнити позовні вимоги.

             Відповідач ОСОБА_2 подав зустрічний позов до ОСОБА_1 про стягнення боргу та моральної шкоди в якому зазначає, що дійсно 30 червня 2008 року було укладено договір про збір врожаю зернових врожаю 2008 року. Згідно даного договору ОСОБА_6 комбайном ?ан”, що належить його сину ОСОБА_3 повинен був зібрати озимий ячмінь на площі 93 га, озиму пшеницю на площі 130 га та ріпак на площі 51 га, а всього 274 га.

             При цьому ціна за кожен зібраний гектар площі була встановлена в розмірі 250 гривень. Крім того згідно усної домовленості було досягнуто згоди стосовно того, що збір врожаю ріпаку буде здійснюватись за допомогою пристрою ?ТОЛ”, так як того вимагає технологія. Без даного пристрою втрати при зборі врожаю ріпаку складають близько 30 відсотків і більше. На вказану умову ОСОБА_1 погодився. Так, дійсно, відповідач зібрав врожай озимого ячменю  та озимої пшениці на загальній площі 223 га. Вартість виконаної роботи становить 55750 гривень.

             Збір врожаю ріпаку було розпочато 13 липня 2008 року, одна без пристрою ?ТОЛ”. На вимогу обладнати комбайн даним пристроєм ОСОБА_1 відповів відмовою та пояснив, що  в такому випадку взагалі не буде здійснювати збір врожаю.

             Враховуючи те, що середня врожайність ріпаку  по району складає 30 ц. з 1 га, тому ОСОБА_2 вважає, що при застосуванні пристрою ?ТОЛ” на 51 га було б зібрано не 60 тон, а 153 тони. А тому вважає, що діями ОСОБА_1 йому завдана матеріальна шкода в розмірі 223000,00 гривень. При цьому якщо відняти вартість виконаних робіт, розмір завданої шкоди складе 98750,00 гривень, а з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних становить 154500,00 гривень. Крім того вказує, що йому також завдано й  моральної шкоди внаслідок неможливості використати недоотримані кошти, яку оцінює в 50000,00 гривень.          

         При розгляді справи ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав повному обсязі, не погодився з твердженнями зустрічного позову ОСОБА_2 стосовно того, що останній наполягав при зборі врожаю ріпаку на застосуванні пристрою ?ТОЛ” та взагалі  відмовлявся від наданих послуг без його використання. Пояснив, що ОСОБА_2 був присутній на полі під час збору ріпаку, привозив їжу комбайнерам та водіям і в будь-який час міг відмовитись продовження виконання робіт, а тому не вбачає будь-якої завданої шкоди. Крім, того під час обговорення вартості збору врожаю з 1 га було зійшлись на сумі 290 гривень. Дане можуть підтвердити комбайнери, так як були присутні під час розмови.  

         В судовому засіданні ОСОБА_2 заявлений позов не визнав, підтримав вимоги зустрічного позову та пояснив, що діями ОСОБА_1, а саме під час здійснення збору врожаю ріпаку без устаткування ?ТОЛ” йому завдано значних збитків, оскільки насіння висипалось так і не потрапляючи в жатку комбайна, що призвело до суттєвих втрат. Так як середня врожайність ріпаку по району становила 30 ц. з 1 га, тому вважає, що діями ОСОБА_1 йому завдано збитків за різницею суми, що необхідно сплатити за вартість робіт, та з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних на 154500,00 гривень. Крім того через те, що він не може скористатись недоотриманим прибутком, котрий є досить значним, просить стягнути моральну шкоду в розмірі 50000,00 гривень.

          Свідок  ОСОБА_7 повідомив, що влітку 2008 року працював комбайнером і збирав врожай зернових, зокрема ячменю, пшениці та ріпаку на полях, які належать ОСОБА_2. Спочатку зібрали врожай ячменю. Потім на декілька днів переїхали збирати врожай зернових на площах, котрі належать іншим особам, оскільки ріпак був ще зелений.  12 липня 2008 року двічі приїжджав ОСОБА_2 та повідомив про те, що необхідно зібрати ріпак. Йому запропонували установити пристрій для збору даної культури – ?ТОЛ”, однак                ОСОБА_2 сказав, що непотрібно, оскільки ріпак вже перестиг і сиплеться, тому його необхідно швидше зібрати. За два дні зібрали близько 50 гектарів при цьому середня врожайність становила 10-12 ц. з 1 га. Відповідач був присутній на полі та бачив як відбуваються жнива. Третього дня він повідомив, що необхідно переходити в масив озимої пшениці, а ріпак залишити. Крім того ОСОБА_7 пояснив, що ніякої сварки між сторонами не чув та не бачив, обох все влаштовувало і ціна і якість виконаних робіт. Розповів також, що був присутній під час узгодження вартості наданих послуг за 1 га і чув, що            ОСОБА_1І та ОСОБА_2 домовились про суму у 290 гривень, оскільки середня вартість по району становила 300 гривень.

           Свідок ОСОБА_4 розповів, що в липні 2008 року збирали врожай зернових на полях           гр-на ОСОБА_2. Спочатку зібрали врожай ячменю, потім перейшли на масив ріпаку. Збирали його без спеціального пристрою ?ТОЛ”, так ОСОБА_2 сказав, що його непотрібно встановлювати. Зібравши близько 50 гектарів перейшли в масив пшениці, оскільки та вже дозріла і сипалась. Чув домовленість сторін про ціну за 1 га зібраного вражаю в розмірі 290 гривень. Ніякої сварки не бачив і претензій будь-якого характеру не було.

           Свідок ОСОБА_8 повідомив, що був присутній в той день, коли приїхав               ОСОБА_2 та сказав, що необхідно терміново збирати ріпак. Комбайнери йому запропонували вчепити спеціальний пристрій ?ТОЛ”, однак він не погодився.

           Свідок ОСОБА_9 повідомив, що влітку 2008 року працював у ОСОБА_2, коли збирали з поля врожай ріпаку, зокрема перевозив автомобілем дане зерно до складу. Бачив, що була суперечка на полі між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, однак з приводу чого не знає. Розповів також, що під час збору врожаю ячменю мала місце розмова про збір ріпаку за допомогою спеціального пристрою, про те чому його не застосували не знає.  

           Свідок ОСОБА_10 пояснив, що під час жнив в липні 2008 року перевозив зерно ячменю, зібране на земельній ділянці, яка належить ОСОБА_2. Ніякої суперечки з будь-якого приводу не бачив та не чув. Ні про яку домовленість, стосовно збору ріпаск за допомогою спеціального пристрою не знає.

        Свідок ОСОБА_11 повідомив, що був присутній коли приїхав ОСОБА_2 та сказав, що завтра необхідно терміново збирати врожай рапсу. Один з комбайнерів повідомив, що необхідно вчепити спеціальний пристрій ?ТОЛ”, однак ОСОБА_2 сказав не потрібно, так як ріпак вже перестиг і сиплеться, а тому його треба дуже швидко зібрати.

        Суд, заслухавши позивача, відповідача, допитавши свідків та вивчивши документи справи приходить до висновку про часткове задоволення позову та про відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог з наступних підстав.

        Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

        Згідно копії паспорта позивач — ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканець с. Гандрабури Ананьївського району Одеської області (а.с.6).  

        Відповідно до копій свідоцтв про реєстрацію машини: комбайн марки „Лан”, 1989 року випуску, реєстраційний №01919 ВН належить ОСОБА_1, а комбайн, 1991 року випуску, марки „Дон-1500”Ю реєстраційний № НОМЕР_1 належить ОСОБА_3 (а.с.8).

        З’ясовано також, що ОСОБА_3, мешканець с. Гандрабури Ананьївського району Одеської області є фізичною особою-підприємцем, згідно свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи підприємця серії В00 №673204 від 02.08.2005 року (а.с.9).    

        Встановлено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженець та  мешканець м. Ананьєва Ананьївського району Одеської області, про що свідчить копія паспорту (а.с.20).

        Крім того, ОСОБА_2, мешканець м. Ананьєва Ананьївського району Одеської області є фізичною особою-підприємцем та платником єдиного податку, згідно свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи підприємця серії В02 №758869 від 12.06.2008 року та свідоцтва про сплату єдиного податку серії В №573037 від 01 січня 2005 року відповідно (а.с.22, 23).

        Відповідно до копії договору № 3 на виконання робіт /послуг/ від 25 липня 2008 року укладено між ФОП ОСОБА_3 та ФХ „Юпітер-2”, а також згідно договору №30-07/2008 на виконання робіт /послуг/ від 30 липня 2008 року укладеного між ФОП ОСОБА_3 та СВК „Хлібороб” вартість збору вражаю зернових з 1 га площі становить 290 гривень (а.с.45-48).

        Середня врожайність озимого ріпаку по Ананьївському району Одеської області  за 2008 рік склала 21,8 ц/га, що підтверджується довідкою відділу статистики в Ананьївському районі (а.с.49).

        Згідно копії реєстрів за номерами 7 та 8 від 13 і 14 липня 2008 року відповідно, з поля автомобілем марки „КАМАЗ” від комбайна марки „Лан” було перевезено на склад 62650 кг. ріпаку (а.с.51,52).

        У суду не має підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених свідками. Даних про їх заінтересованість в результаті розгляду справи немає, їх показання об’єктивно підтверджуються і не суперечать іншим зібраним у справі доказам.

        Відповідно до положень Конституції України, зокрема статей 32, 56, 62 і чинного законодавства, фізичні та юридичні особи мають право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної внаслідок порушення їх прав і свобод та законних інтересів.

Ст. 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.  Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

  Згідно ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст. 626 ч.1, 5 ЦК України  договором   є   домовленість   двох   або  більше  сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.    Договір є відплатним,  якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 631 ч. 1,2 ЦК України  строком договору є  час,  протягом  якого  сторони  можуть здійснити  свої  права  і  виконати  свої  обов'язки відповідно до договору.

Договір набирає чинності з моменту його укладення.

Так у відповідності із ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.  Зміна  ціни  після  укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання   не  допускається. Якщо  ціна  у  договорі  не  встановлена  і  не  може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи  із звичайних  цін,  що  склалися  на  аналогічні  товари,  роботи або послуги на момент укладення договору.

Таким чином, в судовому засіданні було встановлено, що між сторонами влітку було укладено договір на виконання робіт в усній формі, згідно якого позивач повинен був надати послуги зі збору врожаю зернових 2008 року на земельних ділянках сільськогосподарського призначення загальною площею 274 гектари, що ним було в подальшому й зроблено. Даний факт не заперечує відповідач та підтверджується свідченнями свідків. Враховуючи пояснення ОСОБА_1 та свідків ОСОБА_7, ОСОБА_4, котрі стверджують, що були присутні під час обговорення вартості виконуваних  робіт, взявши до уваги середню вартість аналогічних робіт по району та заперечення відповідача, котрі не аргументовані та нічим не підтверджені, суд, вважає, що вартість виконання робіт за 1 гектар площі була встановлена в розмірі 290 гривень.

Крім того, враховуючи, що відповідачем прострочено оплату за виконану роботу більш ніж на рік є всі підстави для нарахування на прострочену суму заборгованості трьох відсотків річних та індексу інфляції.

А тому належним чином оцінивши зібрані у справі докази суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 у частині стягнення заборгованості.

Таким чином задовольнивши позов ОСОБА_1 суд приходить до висновку про відмову в зустрічному позові ОСОБА_12, оскільки факт заподіяння збитків не доведений, ані свідченнями свідків, ані іншими доказами.

Статтею 1167 ч.1 передбачено, що моральна  шкода,  завдана  фізичній  або  юридичній  особі неправомірними рішеннями,  діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою,  яка її завдала,  за наявності  її  вини,  крім  випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Вирішуючи питання щодо заявленої позивачем моральної шкоди, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні даної позовної вимоги, оскільки позивачем не доведено факт та ступінь заподіяння моральних страждань або втрат немайнового характеру, інші обставини, які б мали істотне значення для вирішення справи та не обґрунтований розмір відшкодування моральної шкоди.

         Що стосується судових витрат, то вони у відповідності із ст. 88 ЦПК України повинні бути покладені на відповідача.

         Керуючись ст.ст. 16, 23, 626-632, 1167 ЦК  України  ЦК України,                                     ст.ст. 15,30,60,80,88,209,212-215 ЦПК України, суд,-

                                                                   ВИРІШИВ:

         Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

         Стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за виконані роботи з урахуванням індексу в розмірі 90926 гривень 15 копійок, три проценти річних в розмірі 1781 гривні 60 копійок, а всього 92707 гривень 75 копійок.

          Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати: державне мито в розмірі 977 гривень 70 копійок та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 гривень 00 копійок, що були сплачені при поданні позовної заяви.

          В інші частині позову ОСОБА_1 відмовити.

          В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу і відшкодування моральної шкоди відмовити.

         Стягнути з ОСОБА_2 до прибутку держави держмито в розмірі  4045 гривень 00 копійок.

         Стягнути з ОСОБА_2 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 гривень 00 копійок.

          Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

         Головуючий суддя:                                                                                                М.І. Скуртов

Рішення набуває законної сили „___” _____________ 200__р.