Справа №2а- 644/2010 р.

                                       П  О  С  Т  А  Н  О  В  А                  

                              І  М  Е  Н  Е  М       У  К  Р  А  Ї  Н  И

    3 лютого 2010 року Бахчисарайський районний суд Автономної Республіки Крим в складі :

   головуючого судді Кошелєва В.І.

   при секретарі Мустафаєвій Е. Г.,    

    розглянувши в порядку письмового провадження в м. Бахчисарай адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі про поновлення пропущеного строку для звернення до суду за захистом своїх прав та про нарахування і  стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги ,

В  С  Т  А  Н  О  В  И  В :

   Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд поновити пропущений строк для звернення до суду за захистом своїх прав, визнати неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України в Бахчисарайскому районі у підвищенні їй пенсії і забов’язати Управління Пенсійного фонду України підвищити їй пенсію на 30% з січня 2006 р., нарахувати та сплатити недоплачену щомісячну соціальну допомогу, мотивуючи свої вимоги тим, що вона відповідно до ст.6 Закону України  ,,Про соціальний захист  дітей війни,, має право на підвищення на 30 % мінімальної песії за віком, проте відповідач відмовляє їй у підвищенні пенсії.

   Представник відповідача у судове засідання не з’явився, в заяві просить суд справу розглядати у відсутність представника відповідача. У запереченні на позов відповідач заявлені вимоги не визнав і вказав, що законом не врегульовано питання стосовно того, який орган виплачує вказану надбавку, не визнано в законодавчому порядку механізму розрахунку надбавки, тому задовольнити вимоги позивача у теперішній час не виявляється можливим, у зв’язку з чим просить у задоволенні позову відмовити, також просить відмовити у задоволенні позову у зв’язку з тим, що позивачкою пропущен строк  звернення до адміністративного суду .

   Оскільки Управління Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі у відносинах з фізичними та юридичними особами під час реалізації своїх завдань та функцій, встановленних законодавством України, є суб’єктом владних повноважень, то данна справа є справою адміністаривної юрисдикції.  

   Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що заявлені вимоги підлягають частковому задоволенню.

   Так, у судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України  дійсно є пенсіонером за віком, і згідно пенсійного посвідчення з 21.03.2007 р. має право користуватися пільгами відповідно до Закону України ,,Про соціальний захист дітей війни,, (а.с.6,7).

   Відповідно до ст.1 Закону України ,,Про соціальний захист дітей війни,,  дитина війни це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

    У вересні 2009 р. ОСОБА_1 звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Бахчисарайскому районі із заявою про підвищення пенсії на підставі Закону Українии ,,Про соціальний захист дітей війни,, , проте, як витікає з повідомлення Управління Пенсійного фонду України в Бахчисарайскому районі від 02.10.2009 р. (а.с.9), йому в підвищенні пенсії на 30 % було відмовлено.

   Суд вважає відмову Управління Пенсійного фонду України в Бахчисарайскому районі у підвищенні пенсії ОСОБА_1 неправомірною оскільки позивач є пенсіонером за віком, пенсія призначена і виплачується  Управлінням Пенсійного фонду в Бахчисарайскому районі, і він має право користуватися пільгами відповідно до Закону України ,, Про соціальний захист дітей війни,, .

   Відповідно до ст.6 Закону України ,,Про соціальний захист дітей війни,, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

   Рішенням Конституційного суду України від 9 липня 2007 р. визнані неконституційними положення  п.12 ст.71 Закону України ,,Про державний бюджет України на 2007 р.,, ,якими було призупинено на 2007 р. дії ст.6 Закону України ,,Про соціальний захист дітей війни,, .

   Ст.152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, в трачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

   Відповідно до ч.3 ст.22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, у тому числі і для дітей війни.

   Право на соціальний захист громадян України встановлено ст.46 Конституції України, згідно з якою пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленного законом.

   Згідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

   Відповідно до ч.3 ст.22, ст.64 Конституції України право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупинення дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.

   Затверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до ч.2 ст.6, ч.2 ст.19, ч.1 ст.68 Конституції України вони є загальнообов’язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами.

   З вказаних підстав суд не може погодитися з доводами відповідача щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань.

   Підпунктом 2 пункту 41 роділу II Закону України ,,Про державний бюджет України на 2008 р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України,, №107-VI від 28.12.2007 р. текст ст.6 Закону України ,,Про соціальний захист дітей війни,,  викладений у такій редакції: ,,Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України ,,Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту,,) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для участників війни,, .

   Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. №10-рп/2008 підпункт 2 пункту 41 розділу II Закону України ,,Про державний бюджет України на 2008 р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України,, №107-VI від 28.12.2007 р. визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

   Оскільки правові положення, які передбачають соціальні виплати, встановлені ст.6 Закону України ,,Про соціальний захист дітей війни,, є чинними, тобто не скасовані, не змінені, і позивач є дитиною війни, тому має право на їх одержання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати ці виплати. Право на отримання державної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленної вказаною статтею не залежить від розміру доходів отримувача чи наявності фінансування з бюджету, а має безумовний характер.

   Згідно з ч.1 ст.28 Закону України ,,Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування,, мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожитковго мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

   Відповідно до ст.58 Закону України ,,Про держаний бюджет України на 2008 рік,, розмір прожитковго мінімуму  встановлено для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 470 грн., з 1 квітня 481 грн., з 1 липня 482 грн., з 1 жовтня 498 грн.

   Таким чином, щомісячна державна соціальна допомога дітям війни за період з квітня 2008 р., яка підлягає виплаті позивачці, складає 30% від прожиткового     мінімуму, встановленного на спірний період, з 1 квітня  2008 р.-481 грн. і далі згідно наступного розрахунку в межах заявлених вимог.

   Закон України ,,Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування,, визначає принципи, засади і механізми  функціонування системи загальнообов’зкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формується за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших  джерел, пердбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

   Ст.58 зазначеного Закону на Пенсійний фонд України покладено керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов’язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним  фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.

   Крім того, головним розпорядником коштів для виплати до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, передбаченної ст.6 Закону України ,,Про соціальний захист дітей війни,, є Песійний фонд України.

   Враховуючи вказані обставини, суд вважає, що вимоги позивчки про  нарахування їй недоплаченої щомісячної соціальної допомоги як дитині війни, виходячи з розміру 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 3 листопада 2008 р. обгрунтовані і підлягають задоволенню.

   Згідно зі ст.ст.99,100 Кодексу  адміністративного судочинства України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленного Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Якщо законом встановлена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач  скористався цим порядком, то обчислення строку звернення до адміністративного суду починається з дня, коли позивач дізнався рішення суб’єкту владних повноважень за результатами розгляду його скарги та рішення, дії або бездіяльність суб’єкта  владних повноважень. Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умовами, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленному цим Кодексом.

   Строк звернення до суду про нарахування недоплаченої щомісячної соціальної допомоги за 2006 р. та 2007 р. позивачкою пропущений без поважної причини, оскільки позивачка звернулася до суду 3 листопада 2009 р., тобто поза межами річного строку, встановленого ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України, а доказів поважності причини пропуску строку звернення до суду за захистом своїх прав в цій частині позивачкою не надано.

   Відповідач у запереченнях на позов наполягає на застосуванні положень ст.ст.99,100 Кодексу адміністративного судочинства України в частині відмови в задоволенні позову у зв’язку з пропуском позивачкою строку звернення до суду з адміністративним позовом.

   Враховуючи, що строк звернення до суду за захистом своїх прав за 2006 р. та 2007 р. позивачкою пропущений, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог в частині  поновлення пропущего строку та про нарахування і стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги за 2006 р. та 2007 р. слід відмовити.

   Крім того, ОСОБА_1 отримала право на пільги відповідно до Закону України ,,Про соціальний захист дітей війни,, з дня встановлення їй статусу дитина війни, тобто з 21.03.2007 р.

   Таким чином, відмова відповідача підвищити ОСОБА_1 пенсію на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком є незаконною, що спричинило за собою порушення прав позивачки на отримання пільг, предбаченних Законом.

    На підставі  викладенного, керуючись ст.ст.9,10,11, 99-100, 159,161,162 Кодексу адміністративного  судочинства України, ст.ст.1,6 Закону України ,,Про соціальний захист дітей війни,, , суд

                                               П О С  Т  А  Н  О  В  И   В:

   Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

   Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі підвищити ОСОБА_1 пенсію, що йому виплачується, на 30% мінімальної пенсії за віком з 3 листопада 2008 р. відповідно до ст.6 Закону України ,,Про соціальний захист дітей війни,, а також нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену у 2008 р. та у 2009р. щомісячну соціальну допомогу виходячи з розміру 30 %  мінімальної пенсії за віком, встановленної Законом України ,,Про державний бюджет України на 2008 р.,, та Законом України ,,Про державний бюджет України на 2009 р.,, у задоволенні  решти позовних вимог відмовити.

   Судові витрати віднести за рахунок держави.

   Постанова може бути оскаржена до Админістративного суду Апеляційної інстанції через Бахчисарайський районний (адміністративний) суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови.

   Головуючий суддя :