ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3714/19 Справа № 174/818/18 Суддя у 1-й інстанції - Борцова А. А. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2019 року м.Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Городничої В.С.

суддів - Варенко О.П., Лаченкової О.В.

при секретарі - Порубай М.Л.

розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у м. Дніпрі апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2018 року по справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2018 року АТ КБ "ПриватБанк" звернувся до суду першої інстанції з вищевказаним позовом, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що відповідно до укладеного між сторонами договору №б/н від 05 лютого 2016 року ОСОБА_2 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом. Внаслідок неналежного виконання взятих на себе кредитних зобов'язань у відповідача станом на 19 серпня 2018 року утворилась заборгованість в розмірі 17970,51 грн.

У зв'язку з чим, АТ КБ "ПриватБанк" просив суд стягнути з ОСОБА_2 на користь банку заборгованість за кредитним договором №б/н від 05 лютого 2016 року в розмірі 17970,51 грн., а також судові витрати в розмірі 1762,00 грн.

Рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2018 року у задоволенні позовних вимог АТ КБ "ПриватБанк" було відмовлено, з чим позивач не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове і стягнути заборгованість з відповідача за кредитним договором.

В своїй апеляційній скарзі, позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, а також на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

ОСОБА_2 своїм правом передбаченим положеннями ст. 360 ЦПК України щодо подання відзиву на апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" не скористався.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін, з наступних підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що між сторонами було укладено кредитний договір №б/н від 05 лютого 2016 року, відповідно до умов якого ОСОБА_2 отримав кредит в розмірі 500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

На підтвердження факту укладення з відповідачем кредитного договору та наявності заборгованості по його погашенню, позивачем надано до суду завірену анкету - заяву відповідача про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку від 05 лютого 2016 року, згідно якої Позичальник підтвердив свою згоду на те, що ця заява разом Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті, складають між ним і банком договір про надання банківських послуг.

Внаслідок порушення зобов'язань за вказаним кредитним договором, у відповідача станом на 19 серпня 2018 року утворилась заборгованість в розмірі 17970,51 грн., з яких:

- 7247,29 грн. - тіло кредиту;

- 3169,46 грн. - нараховано відсотків за користування кредитом;

- 6221,83 грн. - нараховано пені.

А також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг:

- 500,00 грн. - штраф (фіксована частина);

- 831,93 грн. - штраф (процентна складова).

Відповідно до вимог ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За вимог ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 1 та 2 ст. 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Верховний Суд України у справі № 6-16цс15 від 11 березня 2015 року висловив правову позицію з приводу того, що за частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами). Зазначена правова позиція міститься і в постанові Верховного суду України від 22 березня 2017 року (справа № 6-2320цс16).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог АТ КБ "ПриватБанк", суд першої інстанції керувався вище проаналізованими положеннями цивільного законодавства України та виходив з того, що банком не було надано допустимих доказів на підтвердження факту укладання між сторонами у належній формі кредитного договору та отримання ОСОБА_2 кредитних коштів в розмірі 500,00 грн. і користування ними, а надані позивачем Умови та Правила отримання банківських послуг не містять відомостей про дату їх прийняття , затвердження та підпису відповідача, що позбавляє можливості встановити які саме міг розуміти Умовами та Правилами відповідач під час підписання заяви-анкети.

Окрім цього, підставою для відмови у задоволенні позовних вимог банку стали розбіжності в складових заборгованості, зокрема, в наданому розрахунку зазначення складових заборгованості у відповідних графах не співпадають із сумами та назвами складових заборгованості, вказаних в підсумковій частині розрахунку після таблиці, що унеможливлює визначення як складових цієї заборгованості, так і її загальної суми.

Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції та відхиляє доводи АТ КБ "ПриватБанк" стосовно того, що відсутність підпису боржника на відповідних тарифах, умовах та правилах не свідчить про не укладеність договору, позаяк анкета-заява позичальника є договором приєднання, суть якого полягає в тому, що умови визначаються однією стороною одноособово та викладаються у певних формулярах або інших стандартах, а інша сторона може лише приєднатися до таких умов, висловивши певним чином згоду на них, оскільки апелянтом не доведено самого факту отримання та користування кредитними коштами, а також відсутність підпису позбавляє можливості встановити, з якими саме Умовами та правилами від початку підписання анкети-заяви було ознайомлено відповідача.

Окрім того, апеляційна скарга не містить жодних обґрунтувань розбіжностей складових в розрахунку заборгованості за кредитним договором №б/н від 05 лютого 2016 року.

Діючим процесуальним цивільним законодавством України передбачено, що суд не збирає докази самостійно, обов'язок їх подання з метою доведення порушених майнових прав та інтересів покладено на позивача.

Тож, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянтом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтом норм процесуального закону.

Відповідно ж до ст. 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Тож, керуючись положеннями ст. ст. 259, 367, 369, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" - залишити без задоволення.

Рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2018 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: О.П. Варенко

О.В. Лаченкова