Судове рішення #7722399

Справа №2-а-15/10

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2010 року Кагарлицький районний суд Київської  області

          в складі: головуючого          судді                         Шевченко І.І.

                          при секретарі                                          Трохименко М.О.

    розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кагарлик справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Кагарлицької районної державної адміністрації, третя особа: Управління з питань надзвичайних ситуацій Київської облдержадміністрації на дії суб’єкту владних повноважень у сфері управлінської діяльності з вимогою вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в:

позивач просить суд визнати дії управління праці та соціального захисту населення Кагарлицької РДА щодо відмови йому надати статус інваліда війни неправомірними, зобов’язати управління праці та соціального захисту населення Кагарлицької районної державної адміністрації визнати його інвалідом війти та видати йому відповідне посвідчення та від сплати державного мита на підставі п. 18 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України  посилаючись на те, що відповідач, на якого, відповідно до вимог п. 7 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, що затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 № 302, а також Положення про управління праці та соціального захисту населення Кагарлицької райдержадміністрації, покладені обов'язки по видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, безпідставно відмовив йому у видачі посвідчення інваліда війни.

В 1986 році  він працював в Кагарлицькій районній CEC і був зарахований до складу невоєнізованого формування медичної служби цивільної оборони району. Обов'язковість наявності такої служби, її формувань та зарахування до неї працівників, передбачалась діючими на той момент нормативними документами з питань цивільної оборони. Так, головний лікар Кагарлицької районної CEC був заступником начальника медичної служби ЦО району з протибактеріального захисту, а всі працівники райСЕС - були зараховані до формування ЦО - загону протиепідеміологічного та протибактеріологічного захисту.

В зв'язку з аварією на Чорнобильській АЕС, після проведення евакуації населення та сільськогосподарської худоби з населених пунктів Чорнобильського та Поліського районів, які потрапили до 30-км зони відчуження навколо Чорнобильської АЕС, «з метою забезпечення епідеміологічного благополуччя і попередження можливого виникнення інфекційних і паразитичних захворювань в населених пунктах 30-км зони від ЧАЕС»   виникла необхідність у проведенні на території протиепідеміологічних заходів та дозиметричного контролю на цих територіях. Зазначене завдання було поставлене головою Київської обласної ради народних депутатів, як начальником Цивільної оборони Київської області та головним лікарем Київської обласної CEC, як заступником начальника медичної служби ЦО області з протибактеріологічного захисту і його особисто було залучено до виконання зазначених завдань Цивільної оборони в періоди з 22 по 27 травня та з 12 по 25 листопада 1986 року.  

На підтвердження свого статусу громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, має посвідчення категорії 1 серії А № 404522 видане Київською облдержадміністрацією 05 грудня 2006 року.

Згідно витягу із акту огляду МСЕК він визнаний інвалідом ІІ групи, а відповідно до експертного висновку Центральної міжвідомчої Ради по встановленню причинного зв’язку  захворювань та інвалідності з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та їх професійного характеру і визнанні у нього хвороби у вигляді хронічного пієлонефриту, раннього церебрального атеросклерозу, гір тонічна хвороба ІІ ст., кризовий перебіг, дисциркуляторна енцефалопатія ІІ ст. з лівобічною пірамідою недостатністю, які пов’язані з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Відповідно до п.9 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551 - ХІІ в редакції Закону України № 1770-ІV від 15.06.2004 року, особи, які залучені до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов’язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи – належать до інвалідів війни.

Відповідно до ст..18 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» статус інваліда війни підтверджується посвідченням, порядок виготовлення та видачі, якого визначений постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302 «Про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни».

У відповідності до абз. 2 п. 7 положення «Посвідчення інваліда війни», «Посвідчення учасника війни» і відповідні нагрудні знаки, «Посвідчення члена сім‘ї загиблого» видаються пенсіонерам, які отримують пенсії в органах Пенсійного фонду, органами праці та соціального захисту населення, іншим пенсіонерам – органами, в яких вони перебувають на обліку для призначення пенсії.

26 листопада 2009 року він звернувся з письмовою  заявою до відповідача про надання йому статусу інваліда війни  у відносності  до вимог п. 9 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551 –ХІІ, в редакції Закону України № 1770 - ІV від 15.06.2004 року.  До заяви були додані  необхідні документи, які підтверджують інформацію про залучення його до формувань Цивільної оборони, експертний висновок про встановлення зв’язку хвороби та отримання ним інвалідності.

26 листопада 2009 року листом за вх. № 1307 відповідач відмовив йому в наданні статусу інваліда війни, пославшись на те, що для визначення статусу йому потрібно додати довідку, яка містить інформацію про залучення особи до складу формувань Цивільної оборони та документів про роботу, яку виконував громадянина під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС,  а також довідки про встановлення інвалідності внаслідок захворювання, пов’язаного з виконанням службових обов’язків по ліквідації  наслідків Чорнобильської катастрофи, видану органами Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та Міністерством Оборони України.

Вважає дану позицію відповідача, органу, якому делеговані державою функції визначення відповідного статусу особи як інвалід війни, неправомірною, а відтак незаконною, а тому він вимушений звернутися до суду для поновлення його порушених прав.

Згідно з вимогами ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідно до частини 2 статті 35 Закону України «Про правові засади цивільного захисту» від 24 червня 2004 року № 1859, сили і засоби підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності та підпорядкування, які залучаються у відповідному порядку до здійснення заходів цивільного захисту, а також добровільні рятувальні формування належать до регіональних і місцевих сил цивільного захисту.

Виходячи з викладеного, відмова відповідача в прийнятті поданої ним довідки, наданої Міністерством надзвичайних ситуацій щодо участі в складі формувань цивільної оборони на ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, є незаконною.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився та подав до суду заперечення, в якому зазначено, що статус встановлюється на підставі довідки, яка містить інформацію про наказ або розпорядження про залучення особи до формувань цивільної оборони, займану посаду  та документів про роботу, яку виконував громадянин під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а також довідки про встановлення інвалідності внаслідок  захворювання пов’язаного з виконанням службових обов’язків по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.  Однак, практика реалізації пункту 9 ст. 7 вищезазначеного закону виявила складність застосування цієї норми щодо працівників, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі невоєнізованих формувань Цивільної оборони, або були прикомандировані до воєнізованих формувань ЦО, оскільки не всі роботи, до виконання яких залучались зазначені особи можуть бути віднесені до завдань формувань Цивільної оборони. В довідках не має відомостей про роботу, яку виконував громадянин під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Даний позов не визнає, оскільки на даний час не має правових підстав для встановлення статусу  інваліда війни, що приймали участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у складі формувань Цивільної оборони.

Представник третьої особи в особі Управління з питань надзвичайних ситуацій Київської облдержадміністрації в судове засідання не з‘явилася та подав до суду заяву, в якому здійснити розгляд адміністративного позову ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Кагарлицької райдержадміністрації без участі їхнього представника на судовому засіданні. Вважають, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі і цілком   його підтримують,   а наданих позивачем документів - достатніми для вирішення питання по суті. Правомірність надання ОСОБА_1 довідки, яка підтверджує його участь в роботах з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, а саме: у складі формування цивільної оборони і яка у відповідності до частини І ст. 79 КАС України є письмовим доказом, підтримуємо. При вивченні документів, які були надані позивачем та власних архівних документів, ними було встановлено та підтверджено, що ОСОБА_1 приймав участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у складі невоєнізованого формування медичної служби ЦО Київської області від Кагарлицької районної CEC в періоди з 22 по 27 травня та з 12 по 25 листопада 1986 року і був залучений до виконання покладених на службу завдань по збереженню епідеміологічного благополуччя і попередження можливого виникнення інфекційних і паразитичних захворювань на території м. Чорнобиля та населених пунктів, що знаходяться в 30-кілометровій зоні від ЧАЕС, у відповідності до розпорядчих документів начальника ЦО Київської області за 1986 рік.

Вислухавши позивача та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що за заявлений позов підлягає  до задоволення.

    В судовому засіданні суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

В 1986 році  позивач працював в Кагарлицькій районній CEC і був зарахований до складу невоєнізованого формування медичної служби цивільної оборони району. Обов'язковість наявності такої служби, її формувань та зарахування до неї працівників, передбачалась діючими на той момент нормативними документами з питань цивільної оборони. Так, головний лікар Кагарлицької районної CEC був заступником начальника медичної служби ЦО району з протибактеріального захисту, а всі працівники райСЕС- були зараховані до формування ЦО - загону протиепідеміологічного та протибактеріологічного захисту.

В зв'язку з аварією на Чорнобильській АЕС, після проведення евакуації населення та сільськогосподарської худоби з населених пунктів Чорнобильського та Поліського районів, які потрапили до 30-км зони відчуження навколо Чорнобильської АЕС, «з метою забезпечення епідеміологічного благополуччя і попередження можливого виникнення інфекційних і паразитичних захворювань в населених пунктах 30-км зони від ЧАЕС»   виникла необхідність у проведенні на території протиепідеміологічних заходів та дозиметричного контролю на цих територіях. Зазначене завдання було поставлене головою Київської обласної ради народних депутатів, як начальником Цивільної оборони Київської області та головним лікарем Київської обласної CEC, як заступником начальника медичної служби ЦО області з протибактеріологічного захисту і позивача особисто було залучено до виконання зазначених завдань Цивільної оборони в періоди з 22 по 27 травня та з 12 по 25 листопада 1986 року, про що свідчить  довідка, що видана начальником управління з питань надзвичайних ситуацій Київської обласної державної адміністрації.  Підставою видачі даної довідки слугував Закон України «Про Цивільну оборону України», Положення про Цивільну оборону України, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.1994 року № 299, розпорядження начальника Цивільної оборони Київської обласної Ради народних депутатів трудящих за 1986 рік (від 26.04.1986 р. № 01/1, від 30.04.1986 р. № 2, від 19.05.1986 р. № 52 та інші), архівні дані і матеріали по ЦО за 1986 рік, які зберігаються в управлінні.

На підтвердження статусу громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, позивач має посвідчення категорії 1 серії А № 404522 видане Київською облдержадміністрацією 05 грудня 2006 року.

Згідно витягу із акту огляду МСЕК позивач визнаний інвалідом ІІ групи, а відповідно до експертного висновку Центральної міжвідомчої Ради по встановленню причинного зв’язку  захворювань та інвалідності з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та їх професійного характеру і визнанні у нього хвороби у вигляді хронічного пієлонефриту, раннього церебрального атеросклерозу, гір тонічна хвороба ІІ ст., кризовий перебіг, дисциркуляторна енцефалопатія ІІ ст. з лівобічною пірамідою недостатністю, які пов’язані з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Згідно протоколу № 29/2007 засідання  комісії з питань підтвердження участі в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у складі формувань Цивільної оборони було встановлено, що розпорядження медичної служби ЦО Київської області  № 17 від 03.05.1986 року було направлено ОСОБА_1  у м. Чорнобиль  для перевезення людей в зону Чорнобильської АЕС для проведення дозиметричного контролю об‘єктів з 22.05.1986 р. по 27.05.1986 р., з 12.11.1986 по 25.11.1986 р. для виконання службових обов’язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у складі формувань Цивільної оборони.

При вивченні документів, які були надані позивачем було встановлено та підтверджено, що ОСОБА_1 приймав участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у складі невоєнізованого формування медичної служби ЦО Київської області від Кагарлицької районної CEC в періоди з 22 по 27 травня та з 12 по 25 листопада 1986 року і був залучений до виконання покладених на службу завдань по збереженню епідеміологічного благополуччя і попередження можливого виникнення інфекційних і паразитичних захворювань на території м. Чорнобиля та населених пунктів, що знаходяться в 30-кілометровій зоні від ЧАЕС, у відповідності до розпорядчих документів начальника ЦО Київської області за 1986 рік.

Відповідно до п. 9 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року № 3551 - ХІІ із змінами та доповненнями до осіб, які належать до інвалідів війни особи, залучені до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов‘язаних з ліквідацією  наслідків Чорнобильської катастрофи.

Ст.. 18 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року № 3551 - ХІІ посвідчення та нагрудні знаки для осіб, на яких поширюється чинність цього Закону вручаються посвідчення та нагрудні знаки. Порядок виготовлення та видачі  посвідчень і знаків встановлюється Кабінетом Міністрів України та міжнародними договорами, в яких бере  участь Україна.

Згідно з вимогами ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідно до частини 2 статті 35 Закону України «Про правові засади цивільного захисту» від 24 червня 2004 року № 1859, сили і засоби підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності та підпорядкування, які залучаються у відповідному порядку до здійснення заходів цивільного захисту, а також добровільні рятувальні формування належать до регіональних і місцевих сил цивільного захисту.

На підставі вищевикладеного, суд вважає позицію відповідача, органу, якому делеговані державою функції по відмові у визначені відповідного статусу особи як інвалід війни ОСОБА_1 неправомірною та зобов‘язує управління праці та соціального захисту населення Кагарлицької районної державної адміністрації визнати позивача ОСОБА_1 інвалідом війни та видати йому відповідне посвідчення.

Враховуючи викладене, керуючись ст.. 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167 КАС України, ст. 19 Конституції України, ст.. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. ст.. 7 п. 9, 18 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ст. 35 Закону України «Про правові засади цивільного захисту», суд, -

п о с т а н о в и в:

Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Кагарлицької районної державної адміністрації, третя особа: Управління з питань надзвичайних ситуацій Київської облдержадміністрації на дії суб’єкту владних повноважень у сфері управлінської діяльності з вимогою вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати дії управління праці та соціального захисту населення Кагарлицької РДА щодо відмови ОСОБА_1 надати статус інваліда війни неправомірними.

Зобов’язати управління праці та соціального захисту населення Кагарлицької районної державної адміністрації визнати ОСОБА_1 інвалідом війти та видати йому відповідне посвідчення.

Заява про апеляційне оскарження  постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України – з дня складення в повному обсязі..

    Апеляційна скарга  на постанову суду  першої інстанції подається протягом двадцяти днів після  подання заяви про апеляційне оскарження.

    Суддя                                   І.І. Шевченко

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація