УХВАЛА

Апеляційного суду Закарпатської області ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 липня 2006 року                                                                    м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі:

головуючого - Дорчинець С.Г.,

судців - Симаченко Л.І., Дідика В.М.,

з участю прокурора -Фотченка С.І.

засуджених - ОСОБА_1, ОСОБА_2 та

їх захисника - ОСОБА_3

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією потерпілого ОСОБА_4 на вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 4 травня 2006 року.

Цим вироком

ОСОБА_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_1, несудимий, та

ОСОБА_2, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_1, несудимий,

засуджені за ч. 2 ст. 296 КК України на два роки позбавлення волі.

На підставі ст. ст. 75, 76 КК України ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звільнені від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком - один рік, з покладенням на них обов'язків: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу

органу  кримінально   -  виконавчої  системи,  повідомляти  ці  органи  про  зміну  місця проживання, роботи або навчання та періодично з"являтися для реєстрації в ці органи.

Запобіжний захід засудженим залишено попередній - підписку про невиїзд.  .

Справа: № 430\2006

Категорія: 11

Головуючий у першій інстанції: Дідик В.в.

Доповідач: Симаченко Л.І.

Позов прокурора задоволено : постановлено стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь фінансового відділу Мукачівської районної державної адміністрації Мукачівської ЦРЛ розходи по лікуванню потерпілого ОСОБА_4 в сумі 635 гривень 95 коп..

Потерпілому ОСОБА_4 роз'яснено право звернення з цивільним позовом в порядку цивільного судочинства.

Згідно вироку ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнані винними у тому, що 9 січня 2006 року о 1 - й годині біля будинку АДРЕСА_1, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, наздогнали потерпілого ОСОБА_4 та, поваливши його на землю, нанесли по декілька ударів ногами по різним частинам тіла, заподіявши останньому легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я.

В апеляції потерпілий просить вирок суду скасувати, а справу направити на додаткове розслідування із - за неповноти досудового та судового слідства, які полягають у недослідженні обставин щодо заподіяної злочином шкоди, а також у тому, що судом не були допитані всі свідки та у зв'язку з невідповідностю призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину.

Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їх захисника про залишення апеляції без задоволення, думку прокурора про те, що вирок не підлягає зміні або скасуванню, перевіривпш матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія судів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Винність засуджених у вчиненні хуліганських дій при зазначених у вироку обставинах підтверджується сукупністю зібраних у справі та перевірених у суді доказів.

Посилання апелянта на неповноту судового слідства, що полягає у розгляді справи без допиту  свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є необгрунтованими.

Згідно даним протоколу судового засідання всі учасники процесу погодились з думкою прокурора про можливість закінчення судового слідства у відсутності належно повідомлених про день і час розгляду справи свідків ОСОБА_5 й ОСОБА_6 з оголошенням їх показань, даних ними під час досудового слідства.Показання цих свідків були досліджені в суді й у вироку їм дана відповідна оцінка.

Отже, принцип змагальності судом порушено не було, всі учасники процесу мали право надати свої докази та дати пояснення з приводу досліджених показань.

Твердження потерпілого про те, що судом необгрунтовано були прийняті за основу неправдиві показання засуджених про те, що вони не наносили ударів ногами по обличчю спростовуються матеріалами справи.

Так, з протоколу судового засідання вбачається, що засуджені повністю визнали свою вину і показали, що наносили потерпілому удари ногами по обличчю. Такі ж показання ОСОБА_1 й ОСОБА_2 суд зазначив в мотивувальній частині вироку. Отож, їх показання повністю узгоджуються з показаннями потерпілого і не містять ніяких суперечностей.

Оцінка судом першої інстанції зібраних та досліджених по справі доказів проведена у відповідності до вимог ст. 67 КПК України.

Порушень кримінально - процес уального закону, які б тягнули за собою скасування вироку з направленням справи на додаткове розслідування по справі не встановлено.

Дії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 296 КК України кваліфіковані правильно.

Покарання призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, даних, що характеризують винних осіб та обставин, що пом"якшують і обтяжують покарання, в тому числі і вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.

Твердження апелянта про те, що судом безпідставно не було враховано як обтяжуючу обставину - вчинення злочину групою осіб є необгрунтованими, оскільки зазначена обставина є кваліфікуючою ознакою злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України і не може бути ще раз врахована при призначенні покарання.

Зважаючи на конкретні обставини справи та на те, що до кримінальної відповідальності засуджені раніше не притягувалися, у вчиненому розкаялися, позитивно характеризуються за місцем проживання та служби у лавах Збройних Сил України, що ОСОБА_2 займається суспільно - корисною працею, колегія суддів приходить до висновку, що призначене судом покарання є необхідним і достатнім для їх виправлення. Підстав для призначення більш суворого покарання немає.

Що стосується вирішення питання відшкодування завданої злочином шкоди, то у зв'язку з тим, що ОСОБА_4 цивільний позов по справі не заявлено, йому було роз'яснено право звернення з відповідним позовом в порядку цивільного судочинства.

До того ж, як вбачається з протоколу судового засідання потерпілий мав законного представника, права, передбачені ст. 267, 268 КПК України йому роз'яснювались, під час судового слідства ні він, ні його представник ніяких клопотань щодо характеру та розміру заподіяної шкоди не заявляли, зауважень на протокол судового засідання не подавали.

Отже, за таких обставин  доводи апеляції слід визнати необгрунтованими.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, апеляційний суд Закарпатської області

УХВАЛИВ:

Вирок Мукачівського міськрайонного суду від 4 травня 2006 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без зміни, апеляцію потерпілого - без задоволення.