ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2019 р. Справа№ 925/1770/15

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Отрюха Б.В.

Верховця  А.А.

за участю секретаря судового засідання: Добродзій Є.В.

у присутності представників сторін:

від прокуратури міста Києва: Колодчина Р.В. - посвідчення № 041222 від 08.02.16

від Держрезерву України: Михайлець О.В. - довіреність № 632/0/4-18 від 06.03.18

від ТОВ „Трейдфілд Україна": Черноуз Б.І. - договір від 10.01.2018

від ДП „Златодар": Сизько Б.Б. - довіреність б/н від 20.11.17

розглянувши апеляційні скарги Заступника прокурора Черкаської області, Державного агентства резерву України та Державного підприємства „Златодар" на ухвалу господарського суду Черкаської області від 04.09.2018 року

у справі № 925/1770/15 (суддя Боровик С.С.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Трейдфілд Україна"

до Державного підприємства „Златодар"

про стягнення в натурі зерна, переданого на зберігання

у справі № 925/1770/15

за заявою Державного підприємства „Златодар"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2017 року ТОВ „Трейдфілд Україна" звернулось до господарського суду Черкаської області із позовом до ДП „Златодар" стягнення в натурі зерна, переданого на зберігання, в якому, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, просив суд стягнути з боржника зерно кукурудзи 3 класу в кількості 2 000 000 кг, зерно кукурудзи 3 класу в кількості 1 031 820 кг, зерно кукурудзи 3 класу в кількості 2 224 050 кг, зерно кукурудзи 3 класу в кількості 35 210 кг, зерно кукурудзи 3 класу в кількості 2 062 050 кг загальною вартістю 29 414 320,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язань по договору складського зберігання кукурудзи від 21.08.2012 року за №14/4 щодо повернення позивачу прийнятого на зберігання зерна кукурудзи.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 20.11.2017 року у справі №925/1123/17 позов ТОВ „Трейдфілд Україна" задоволено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.02.2018 року рішення господарського суду Черкаської області від 20.11.2017 року у справі №925/1123/17 скасовано, матеріали справи №925/1123/17 передано до господарського суду Черкаської області для розгляду по суті в межах справи №925/1770/15 про банкрутство ДП „Златодар".

За наслідками розгляду заявлених позовних вимог в межах справи про банкрутство боржника, ухвалою господарського суду Черкаської області від 04.09.2018 року у справі № 925/1770/15 позов задоволено частково, присуджено до стягнення з ДП „Златодар" на користь ТОВ „Трейдфілд Україна" майно в натурі, а саме: зерно кукурудзи 3 класу загальною вартістю 29 412 520,00 грн., а також судовий збір у розмірі 240 000,00 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована доведеністю позовних вимог ТОВ „Трейдфілд Україна" щодо невиконання відповідачем зобов'язання в частині повернення позивачу прийнятого на зберігання зерна кукурудзи 3 класу у кількості 7 353,13 тон.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, Заступник прокурора Черкаської області звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Черкаської області від 04.09.2018 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовної заяви ТОВ „Трейдфілд Україна".

Згідно витягу з протоколу передачі апеляційної скарги раніше визначеному складу суду вказану апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Отрюх Б.В., Доманська М.Л.

Ухвалою суду від 31.10.2018 року вищевказаною колегією суддів відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника прокурора Черкаської області на ухвалу господарського суду Черкаської області від 04.09.2018 року у справі № 925/1770/15, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду на 15.11.2018 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі.

До початку судового засідання через відділ документального забезпечення суду від ОСОБА_6 надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2018 року розгляд справи відкладено на 13.12.2018 року на підставі ст. 216 ГПК України.

Не погоджуючись із ухвалою місцевого господарського суду, Державне агентство резерву України також звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Черкаської області від 04.09.2018 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовної заяви ТОВ „Трейдфілд Україна".

Окрім того, не погоджуючись із вищезазначеною ухвалою суду першої інстанції, ДП „Златодар" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Черкаської області від 04.09.2018 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовної заяви ТОВ „Трейдфілд Україна".

Подані апеляційні скарги мотивовані порушенням та неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Крім того, скаржниками наголошено на пропуск позивачем строку позовної давності та відсутність підстав для його переривання.

Ухвалами суду від 15.11.2018 року відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами Державного агентства резерву України та ДП „Златодар", об'єднано їх в одне апеляційне провадження для спільного розгляду з раніше поданою та прийнятою до провадження апеляційною скаргою Заступника прокурора Черкаської області на ухвалу господарського суду Черкаської області від 04.09.2018 року у справі №925/1770/15, встановлено строк для подання відзиву на апеляційні скарги та призначено справу до розгляду на 13.12.2018 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі.

У поданих через відділ документального забезпечення суду відзивах на апеляційні скарги прокуратури Черкаської області, Державного агентства резерву України та ДП „Златодар" представник ТОВ „Трейдфілд Україна" просить залишити їх без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.

У зв'язку з перебуванням судді Доманської М.Л. у відпустці, витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.12.2018 року для розгляду справи № 925/1770/15 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Отрюх Б.В., Сотніков С.В.

Ухвалою суду від 13.12.2018 року вищевказаною колегією суддів прийнято до провадження справу № 925/1770/15 за апеляційними скаргами Заступника прокурора Черкаської області, Державного агентства резерву України та ДП „Златодар" на ухвалу господарського суду Черкаської області від 04.09.2018 року.

Ухвалою суду від 13.12.2018 року відкладено розгляд справи на 31.01.2019 року на підставі ст. 216 ГПК України.

У зв'язку з перебуванням судді Сотнікова С.В. у відпустці, витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.01.2019 року для розгляду справи № 925/1770/15 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Отрюх Б.В., Верховець А.А.

Ухвалою суду від 31.01.2019 року вищевказаною колегією суддів прийнято до провадження справу № 925/1770/15 за апеляційними скаргами Заступника прокурора Черкаської області, Державного агентства резерву України та ДП „Златодар" на ухвалу господарського суду Черкаської області від 04.09.2018 року.

В судовому засіданні 31.01.2019 року розглядались клопотання ТОВ „Трейдфілд Україна", викладені у клопотанні від 15.11.2018 року № 42 та у відзивах на апеляційні скарги від 09.11.2018 року № 41, від 06.12.2018 року №46 та від 06.12.2018 року № 47, про залишення без руху апеляційних скарг Заступника прокурора Черкаської області, Державного агентства резерву України та ДП „Златодар" на ухвалу господарського суду Черкаської області від 04.09.2018 року у даній справі з підстав несплати скаржниками судового збору у встановленому законом розмірі, за наслідками розгляду яких ухвалою суду від 31.01.2019 року відмовлено у їх задоволенні.

В судовому засіданні 31.01.2019 року оголошено перерву у справі до 12.02.2019 року на підставі ст. 216 ГПК України.

Представники прокуратури, Державного агентства резерву України та ДП „Златодар" в судовому засіданні 12.02.2019 року вимоги апеляційних скарг підтримали, просили їх задовольнити, скасувати ухвалу Господарського суду Черкаської області від 04.09.2018 року у даній справі та прийняти нове, яким у позові ТОВ „Трейдфілд Україна" відмовити.

Представник ТОВ „Трейдфілд Україна" в судовому засіданні проти вимог скаржників, викладених в апеляційних скаргах, заперечували, просили залишити їх без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Представники інших учасників провадження у справі в судове засідання не з'явились, причини неявки суду не повідомили. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи не направляли.

У відповідності до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

12.02.2019 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Північного апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представників учасників провадження у справі, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційних скарг слід відмовити, ухвалу господарського суду Черкаської області від 04.09.2018 року в частині суми стягнутого з відповідача судового збору за подання позовної заяви - змінити, а в іншій частині - залишити без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закону про банкрутство).

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 21.08.2012 року між ДП „Златодар" (Зерновий склад) та ТОВ „Полігрейн Агро" (в подальшому найменування товариства згідно рішення Загальних зборів Учасників (засновників) ТОВ „Полігрейн Агро" протокол №7 від 29.11.2013 змінено на ТОВ „Трейдфілд Україна") (Поклажодавець) було укладено договір складського зберігання кукурудзи за №14/4.

За умовами пункту 1.1. Договору Поклажодавець зобов'язався передати зерно кукурудзи з супроводжуючими документами на Зерновий склад, а останній зобов'язався прийняти таке зерно для зберігання на визначених цим Договором умовах і в установлений строк повернути його поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, у стані, передбаченому цим Договором та законодавством.

У позовній заяві позивач вказує, що загальний обсяг зерна кукурудзи, переданого позивачем відповідачу на зберігання по Договору та не повернутого відповідачем становить 7 353,58 тон, що підтверджується виданими відповідачем складськими квитанціями: від 26.09.2012 року №3783 про прийняття на зберігання зерна кукурудзи 3 класу у кількості 2 000 000 кг; від 17.12.2012 року № 4800 про прийняття на зберігання зерна кукурудзи 3 класу у кількості 1 031 820 кг; від 06.02.2013 року №4865 про прийняття на зберігання зерна кукурудзи 3 класу у кількості 2 224 050 кг; від 22.03.2013 року № 4879 про прийняття на зберігання зерна кукурудзи 3 класу у кількості 35 210 кг; від 06.06.2013 року № 4897 про прийняття на зберігання зерна кукурудзи 3 класу у кількості 2 062 050 кг.

Правовідносини між власниками зерна та суб'єктами зберігання зерна регулюються нормами глави 66 Цивільного кодексу України, Законом України „Про зерно та ринок зерна в Україні".

Статтею 936 ЦК України унормовано, що змістом договору зберігання є обов'язок зберігача зберігати річ, яка передана на зберігання поклажодавцем і повернути її у схоронності.

Договір зберігання дійсно належить до категорії договорів про надання послуг, відтак на нього можуть розповсюджуватися норми глави 63 Цивільного кодексу України „Послуги".

За приписами статті 955 ЦК України, положення параграфа 1 глави 66 Цивільного кодексу України застосовуються до окремих видів зберігання, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про окремі види зберігання або законом. Відповідно до частини 3 статті 957 Цивільного кодексу України письмова форма договору складського зберігання вважається дотриманою, якщо прийняття товару на товарний склад посвідчене складським документом.

Згідно з п.п. 10, 24 ст. 1 Закону України „Про зерно і ринок зерна в Україні" зберігання зерна - це комплекс заходів, що включають приймання доробку, зберігання і відвантаження зерна; складські документи на зерно - це товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов'язання зернового складу повернути його володільцеві такого документа.

Відповідно до частини 1 статті 961 ЦК України, статей 37, 43 Закону України „Про зерно та ринок зерна в Україні" зерновий склад на підтвердження прийняття зерна видає один із таких документів: подвійне складське свідоцтво; просте складське свідоцтво; складську квитанцію.

Якщо зерновий склад приймає зерно на зберігання без видачі простого або подвійного складського свідоцтва, то для підтвердження прийняття зерна на зберігання він повинен видати складську квитанцію.

Згідно статті 46 Закону України „Про зерно та ринок зерна в Україні" після видачі зерна володільцям складських документів на зерно зернові склади повинні погасити прийняті складські документи на зерно шляхом відмітки на складському документі - „погашено". Погашені складські документи на зерно в повторний обіг не допускаються і виключаються з реєстру складських документів на зерно, про що робиться відповідний запис. Погашені складські документи зберігаються зерновим складом протягом трьох років.

Судом встановлено, що складські квитанції від 26.09.2012 року № 3783 про прийняття на зберігання зерна кукурудзи 3 класу у кількості 2 000 000 кг, від 17.12.2012 року № 4800 про прийняття на зберігання зерна кукурудзи 3 класу у кількості 1 031 820 кг, від 06.02.2013 року № 4865 про прийняття на зберігання зерна кукурудзи 3 класу у кількості 2 224 050 кг, від 22.03.2013 року № 4879 про прийняття на зберігання зерна кукурудзи 3 класу у кількості 35 210 кг, від 06.06.2013 року № 4897 про прийняття на зберігання зерна кукурудзи 3 класу у кількості 2 062 050 кг не погашені у зв'язку з відвантаженням або переоформленням зерна.

Представник відповідача надав суду копії „Акту оказания услуг №2315 от 22 июля 2013 г." та „Акта оказания услуг №2316 от 22 июля 2013 г.", в яких вказано, що відповідач навантажив кукурудзу 3 класу врожаю 2012 року, провів обслуговування вагонів на кількість зерна відповідно 2152,5 т та 156,41 т, а всього 2308,91 т.

Посилаючись на ці документи, представник відповідача стверджує, що залишок зерна кукурудзи 3 класу по Договору станом на 01.08.2013 року становив 5044,22 т.

Однак, надані відповідачем акти не затверджені та не підписані, відтак правомірно не взяті до уваги місцевим судом у якості допустимих доказів у справі.

При цьому, судом також враховано, що в межах кримінального провадження №12013250150000416 Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром Управління МВС України в Черкаській області була проведена судова економічна експертиза за наданими експерту матеріалами кримінального провадження в 19 томах, серед яких були і вилучені в травні 2013 року правоохоронними органами документи.

У пункті 1 Висновків експерта від 28.05.2015 року вказано, що згідно Реєстру складських квитанцій ДП „Златодар" станом на 31.10.2014 року на складах ДП „Златодар" числилося на зберіганні за ТОВ „Полігрейн Агро" зерно кукурудзи 3 класу урожаю 2012 в кількості 7353,130 тон. Згідно бухгалтерського та складського обліку за ТОВ „Полігрейн Агро" станом на 31.10.2014 року значилось 6 336,109 тон зерна кукурудзи 3 класу урожаю 2012 року. Експерт зазначив, що розходження утворилось за рахунок невідображення (переоформлення) з ТОВ „Бренд-Системс" на ТОВ „Полігрейн Агро" 1000 т зерна кукурудзи, а розходження в сумі 17,021 утворилося за рахунок очистки та усушки зерна.

У позовній заяві позивач вказує, що 07.03.2013 року під час перевірки уповноваженими представниками позивача фактичної наявності зерна кукурудзи на елеваторі відповідача в присутності т.в.о. начальника служби охорони ДП „Златодар" ОСОБА_7 було виявлено 100% відсутність зерна кукурудзи. Огляд здійснювався у всіх складських приміщеннях.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 29.08.2013 року було порушено провадження у справі №925/1374/13 за позовом ТОВ „Полігрейн Агро" до ДП „Златодар" про стягнення 15 203 210,40 грн. збитків.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 04.11.2013 року у справі №925/1374/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2014 року, позов задоволено частково - стягнуто з ДП „Златодар" на користь ТОВ „Полігрейн Агро" 15 049 382,27 грн. збитків, спричинених втратою переданого на зберігання зерна кукурудзи по договору складського зберігання кукурудзи №14/4 від 21.08.2012 року у кількості 7 353,58 тонн.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.09.2014 року у справі №925/1374/13 постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2014 року та рішення господарського суду Черкаської області від 04.11.2013 року скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд, оскільки судами попередніх інстанцій не були з'ясовані фактичні обставини справи про факт протиправної поведінки відповідача, причинний зв'язок між протиправною поведінкою зберігача та заподіяною шкодою, кількість та вартість спірного зерна, на підставі яких визначено розмір збитків.

У подальшому рішенням господарського суду Черкаської області від 13.11.2014 року у справі №925/1374/13 у позові ТОВ „Полігрейн Агро" до ДП „Златодар" про стягнення 15 203 210,40 грн. збитків відмовлено, оскільки в матеріалах справи були відсутні докази проведення належної інвентаризації, за результатами яких було б встановлено відсутність у зберігача зерна на момент звернення позивача до суду, а також у зв'язку з тим, що позивач не звертався до відповідача та до суду з вимогою про повернення переданого на зберігання зерна кукурудзи.

Ухвалою від 25.03.2014 року у справі №925/470/14 була прийнята до судового розгляду заява ТОВ „Трейдфілд Україна" про порушення справи про банкрутство ДП „Златодар".

Ухвалою суду від 23.04.2014 року порушено провадження у справі №925/470/14 про банкрутство ДП „Златодар", визнано вимоги ТОВ „Трейдфілд Україна" в розмірі 15 118 202,27 грн., з яких 15 049 382,27 грн. збитків та 68 820,00 грн. стягнутих з ДП „Златодар" на користь ТОВ „Трейдфілд Україна" рішенням господарського суду Черкаської області від 04.11.2013 року у справі №925/1374/13.

Ухвалою від 16.01.2015 року у справі №925/470/14 у попередньому засіданні визнано вимоги кредиторів, які підлягають до задоволення, в тому числі ТОВ „Трейдфілд Україна" на суму 15 049 382,27 грн. (в четверту чергу).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2015 року у справі №925/470/14, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 21.07.2015 року, ухвалу господарського суду Черкаської області від 16.01.2015 року скасовано, провадження у справі №925/470/14 припинено у зв'язку з відсутністю безспірних вимог ініціюючого кредитора, оскільки рішенням господарського суду Черкаської області від 13.11.2014 року у справі №925/1374/13, яке набрало законної сили, у позові ТОВ „Полігрейн Агро" до ДП „Златодар" про стягнення 15 203 210,40 грн. збитків відмовлено.

В подальшому, ухвалою господарського суду Черкаської області від 07.12.2015 року за заявою боржника порушено провадження у справі №925/1770/15 про банкрутство ДП „Златодар".

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 06.06.2016 року у справі №925/1770/15 було відмовлено у визнанні заявлених вимог ТОВ „Трейдфілд Україна" у зв'язку з відсутністю у боржника грошового зобов'язання перед ТОВ „Трейдфілд Україна" за договором №14/4 складського зберігання кукурудзи від 21.08.2012 року.

Як вбачається з даної ухвали, заявником не було надано суду належних та допустимих доказів, що підтверджують втрату боржником речі, визначеної родовими ознаками, та, як наслідок, неможливості виконання зобов'язання в натурі щодо повернення поклажодавцю відповідної кількості речей такого самого роду та такої самої якості.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2016 року у справі №925/1770/15 ухвалу господарського суду Черкаської області від 06.06.2016 року в частині відмови у задоволенні заявлених кредиторських вимог ТОВ „Трейдфілд Україна" до боржника скасовано і в цій частині прийняте нове рішення, яким визнано грошові вимоги ТОВ „Трейдфілд Україна" до ДП „Златодар" в сумі 15 049 382,27 грн. основного боргу (четверта черга).

Згідно з даною постановою, колегією суддів встановлено факт прийняття боржником на зберігання зерна кукурудзи 3 класу загальною вагою 7353,13 тон, що належить кредитору, та неповернення його у зазначені договором строки, а відтак вимоги ТОВ „ТРЕЙДФІЛД УКРАЇНА" щодо погашення заборгованості за неповернення із зберігання зерна кукурудзи загальною вагою 7 353,130 т. у розмірі 15 049 382,27 грн. підлягають визнанню та включенню до реєстру вимог кредиторів ДП „Златодар" четвертої черги.

Разом з тим, постановою Вищого господарського суду України від 16.11.2016 року у справі №925/1770/15 постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2016 року скасовано, а ухвалу господарського суду Черкаської області від 06.06.2016 року в частині розгляду кредиторських вимог ТОВ „Трейдфілд Україна" залишено в силі.

У постанові суд касаційної інстанції погодився з висновками місцевого суду, що станом на дату розгляду кредиторських вимог у боржника відсутнє зобов'язання грошового характеру за договором складського зберігання кукурудзи №14/4 від 21.08.2012 року, оскільки відсутні докази, що підтверджують втрату боржником речі, визначеної родовими ознаками, та, як наслідок, неможливості виконання зобов'язання в натурі щодо повернення поклажодавцю відповідної кількості речей такого самого роду та такої самої якості.

Приписами статті 949 ЦК України визначено обов'язок зберігача повернути річ. При цьому, зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, що була передана на зберігання, а якщо договором передбачено зберігання знеособлених речей, змішані родові, тотожну, або обумовлену кількість речей такого самого роду та якості.

Відповідно до статті 953 ЦК України, зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився. Обов'язок зернового складу повернути зерно визначений і приписами статті 27 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні»

Згідно з приписами статті 35 Закону України „Про зерно та ринок зерна в Україні" зерновий склад зобов'язаний за першою вимогою володільця складського документа повернути зерно, навіть якщо передбачений договором складського зберігання строк його зберігання ще не закінчився.

Таким чином, основним обов'язком зберігача є зобов'язання повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Згідно підпункту 3.1.7. Договору зерновий склад зобов'язаний зберігати кукурудзу протягом строку, визначеного пунктом 7.1. Договору.

У пункті 7.1. Договору зазначено, що термін зберігання кукурудзи до 15.05.2013 року.

За правилами підпункту 3.1.9. Договору Зерновий склад зобов'язаний відвантажити поклажодавцю належну йому кукурудзу. Відвантаження зерна виконується відповідно до письмової заявки поклажодавця та черговості визначеної зерновим складом. Заявка подається поклажодавцем не пізніше 10-ти днів до початку запланованого відвантаження.

Судом встановлено, що 18.07.2017 року позивач листом № 54 звернувся до відповідача з вимогою про повернення прийнятого на зберігання зерна кукурудзи, але листом відповідача від 28.07.2017 року № 361 йому було відмовлено у зв'язку із порушенням відносно боржника справи про банкрутство, а також відмовою у задоволенні заяви ТОВ „Трейдфілд Україна" з кредиторськими вимогами до боржника.

У зв'язку з порушенням відповідачем свого зобов'язання по поверненню переданого позивачем йому на зберігання зерна кукурудзи позивач звернувся до суду з даним позовом.

У процесі судового розгляду справи позивач листом №68 від 09.10.2017 року знову звернувся до відповідача з вимогою про забезпечення відвантаження спірного зерна кукурудзи, яка була залишена відповідачем без реагування.

Матеріалами справи підтверджується, що ухвалою господарського суду Черкаської області від 07.12.2015 року порушено провадження у справі №925/1770/15 про банкрутство ДП „Златодар" та введено процедуру розпорядження майном боржника.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 Закону про банкрутство, усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, крім грошових коштів, що знаходяться на банківському рахунку умовного зберігання (ескроу) банкрута, об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, у комунальну власність відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

При цьому, в процедурі банкрутства господарюючого суб'єкта, який є зерновим складом, тобто власником зерносховища, яке надає фізичним та юридичним особам послуги по зберіганню зерна з видачею складських документів на зерно, і учасником (тимчасовим учасником) Гарантійного фонду виконання зобов'язань за складськими документами на зерно, діє спеціальне правило в частині включення в ліквідаційну масу зерна, яке знаходиться у нього на зберіганні.

Так, відповідно до ч. 8 ст. 42 Закону про банкрутство майно, щодо якого боржник є користувачем, балансоутримувачем або зберігачем, повертається його власнику відповідно до закону або договору.

Згідно з ч. 10 ст. 42 Закону про банкрутство зерно, що зберігається на зерновому складі, включається до складу його майна лише після повного повернення зерна поклажодавцям за всіма складськими документами на зерно, виданими таким суб'єктом господарювання.

07.03.2013 року під час перевірки уповноваженими представниками позивача фактичної наявності зерна кукурудзи на елеваторі відповідача в присутності т.в.о. начальника служби охорони ДП „Златодар" ОСОБА_7 було виявлено повну відсутність зерна кукурудзи. Огляд здійснювався у всіх складських приміщеннях.

Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції не заперечував можливість повернення відповідачем зерна, але, оскільки позивач не здійснив оплату фактично наданих йому відповідачем 22.07.2013 року послуг з відвантаження зерна кукурудзи, послуг зі зберігання зерна кукурудзи, відповідач на підставі пункту 3.2.2. договору складського зберігання кукурудзи від 21.08.2012 року за №14/4, частини 2 статті 199 ГК України, частини 1 статті 594 ЦК України притримав зерно кукурудзи до проведення позивачем остаточного розрахунку за надані послуги.

З огляду на вищевикладене, здійснивши перерахунок загального розміру зерна згідно непогашених складських квитанції від 26.09.2012 року №3783, від 17.12.2012 року №4800, від 06.02.2013 року №4865, від 22.03.2013 року №4879, від 06.06.2013 року №4897, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог, а саме: стягнення в натурі зерна кукурудзи 3 класу у кількості 7 353,13 тон.

Як вбачається з матеріалів справи на підтвердження визначення вартості переданого відповідачу на зберігання зерна кукурудзи позивачем надано суду лист ДП „Держзовнішінформ" від 21.09.2017 року за №111/474, згідно якого орієнтовний рівень закупівельних цін на внутрішньому ринку України на кукурудзу фуражну станом на 13.09.2017 року на умовах поставки EXW франко-елеватор (згідно „Інкотермс-2000/2010") складав 4000-4200 грн./тонну (з урахуванням ПДВ).

Судом встановлено, що на зберігання передавалося зерно кукурудзи 3 класу врожаю 2012 року ДСТУ 4525:2006, інші показники якості - кормові цілі.

Відповідно ДСТУ-4525:2006 „Кукурудза. Технічні умови" згідно нормативного документу ГОСТ 28001-88 зерно фуражне - це зерно для кормових потреб. В ДСТУ-4525:2006 є Характеристика і норма для зерна кукурудзи, згідно якої кукурудза 3 класу - це кормові потреби.

З викладеного слідує, що зерно кукурудзи 3 класу - це зерно кукурудзи фуражної.

Таким чином, оскільки відповідач не надав суду іншої інформації про вартість зерна кукурудзи 3 класу, суд першої інстанції обґрунтовано визнав інформацію позивача щодо вартості зерна кукурудзи 3 класу достовірною та такою, що підтверджується належним та допустимим доказом.

Відтак, місцевим господарським судом правомірно встановлено, що загальна вартість стягнутого майна в натурі складає 29 412 520,00 грн.

Приписами статей 33, 34 ГПК України (в редакції, чинній на дату звернення позивача з даним позовом) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права.

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази та встановлені судом фактичні обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність належними доказами порушення прав позивача відповідачем внаслідок невиконання останнім обов'язку з повернення належному позивачу майна, як наслідок наявність підстав для задоволення позову.

Посилання скаржників на пропуск позивачем строку позовної давності, а також відсутність факту переривання такого строку є безпідставним з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 257 ЦК України позовна давність установлюється тривалістю в три роки.

Перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст.261 ЦК).

Ч. 7 ст. 261 ЦК передбачено, що винятки з правила частини першої цієї статті можуть бути встановлені законом. Законом про банкрутство (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) спеціальних норм про позовну давність (у тому числі для звернення до суду арбітражного керуючого із заявою про визнання недійсними угод боржника) не встановлено.

Відповідно до ч.3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення.

Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою відмови у задоволенні позову.

Як наголошують апелянти, у пункті 7.1. Договору зазначено, що термін зберігання кукурудзи до 15.05.2013 року, відтак, на їх думку, перебіг строку позовної давності розпочався 16.05.2013 року, в той час як з даним позовом ТОВ „Трейдфілд Україна" звернулось до суду лише 28.08.2017 року.

Разом з тим, судова колегія звертає увагу апелянтів на ч.ч. 2, 3 статті 264 ЦК України, якими передбачено, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Здійснивши аналіз строків звернення позивача з позовом та заявами до відповідача у справах №№925/1374/13, 925/470/14, 925/1770/15, а також дослідивши зміст наведених судових рішень, на підставі яких позивач не отримав можливості скористатися жодним із передбачених способів захисту свого порушеного права, судова колегія погоджується із судом першої інстанції, що позивачем строк позовної давності не пропущено.

Щодо доводів скаржників на порушення судом норм процесуального права в частині неповідомлення конкурсних кредиторів про дату, час та місце розгляду справи, то суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно з ч. 10 ст. 42 Закону про банкрутство зерно, що зберігається на зерновому складі, включається до складу його майна лише після повного повернення зерна поклажодавцям за всіма складськими документами на зерно, виданими таким суб'єктом господарювання, відтак в даному випадку розгляд позовних вимог ТОВ „Трейдфілд Україна", заявлених в межах справи про банкрутство, не впливає на права та законні інтереси конкурсних кредиторів боржника, оскільки позовні вимоги стосуються безпосередньо майна, яке належить на праві власності позивачу, і, як наслідок, не зачіпає інтересів інших учасників провадження у справі.

Більш того, судом встановлено, що ухвалою господарського суду Черкаської області від 19.07.2018 року відмовлено у задоволенні клопотання Державного агентства резерву України про залучення усіх кредиторів ДП „Златодар" до розгляду позовних вимог ТОВ „Трейдфілд Україна" в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог не предмет спору, оскільки Закон про банкрутство не передбачає участі третіх осіб у розгляді справ про банкрутство.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що розгляд позовної заяви в межах справи про банкрутство тривав з 17.04.2018 року по 04.09.2018 року, за цей час було проведено п'ять судових засідань, зокрема, 15.05.2018 року, 04.06.2018 року, 03.07.2018 року та 19.07.2018 року та 04.09.2018 року, при цьому в останньому судовому засіданні, на якому було прийнято оскаржувану ухвалу, були присутні представники позивача, відповідача, прокуратури, ГТУЮ у Черкаській області, Державного агентства резерву України та розпорядник майна боржника арбітражний керуючий Новосельцев В.П., що свідчить про обізнаність учасників провадження у справі із розглядом даного позову.

Разом з тим, у відповідності до ст. 42 ГПК України, учасники справи мають право ознайомлюватись з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень, тощо.

Таким чином, судова колегія не вбачає порушень судом першої інстанції норм процесуального права.

За вказаних обставин, судова колегія дійшла висновку, що оскаржувану ухвалу про часткове задоволення позовних вимог прийнято у відповідності до норм чинного законодавства, доводи скаржників, викладені в апеляційних скаргах, безпідставні, необґрунтовані, спростовуються матеріалами справи та правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак правових підстав для їх задоволення та скасування ухвали місцевого господарського суду не вбачається.

Разом з тим, задовольняючи частково заявлені позовні вимоги, місцевий господарський суд на підставі ст. 129 ГПК України вирішив стягнути з відповідача на користь позивача 240 000,00 судового збору за подання до суду даної позовної заяви.

Колегія суддів, переглянувши в апеляційному порядку законність винесення даної ухвали в зазначеній частині, вважає за необхідне змінити її, стягнувши на користь позивача 3 200,00 грн., з огляду на наступне.

Відповідно до приписів Закону України „Про судовий збір" судовий збір справляється від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п. 2.1 ч. 2 ст. 4 Закону України „Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до вимог п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарським судам підвідомчі, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство. При цьому, перелік таких майнових вимог законодавцем не обмежено.

Разом з тим, законодавцем передбачено ставку судового збору за розгляд заяв кредиторів, які звертаються з грошовими вимогами до боржника після оголошення про порушення справи про банкрутство, а також після повідомлення про визнання боржника банкрутом; заяв про визнання правочинів (договорів) недійсними та спростування майнових дій боржника в межах провадження у справі про банкрутство; заяв про розірвання мирової угоди, укладеної у справі про банкрутство, або визнання її недійсною, яка складає 2 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Зазначена норма є спеціальною, як така що застосовується до сплати судового збору при розгляду спорів у процедурах банкрутства та підлягає переважному застосуванню.

Норми, якими визначається розмір судового збору у процедурах банкрутства, є спеціальними по відношенню до норм, якими визначається розмір судового збору за розгляд спору майнового характеру в загальному позовному провадженні. (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2018 року у справі № 6/6 та в подальшому знайшла своє відображення у листі Верховного Суду від 01.05.2018 року „Правові висновки ВС у справах про банкрутство за березень 2018 року").

Отже, з моменту прийняття матеріалів справи № 925/1123/17 ухвалою місцевого господарського суду від 17.04.2018 року в межах справи № 925/1770/15 про банкрутство ДП „Златодар", спір між позивачем та відповідачем набув статусу майнового спору в процедурі банкрутства, що зумовлює застосування господарським судом під час його розгляду спеціальних норм законодавства про банкрутство та визначення розміру судового збору, що підлягає розподілу у відповідності до ст. 129 ГПК України, з урахуванням положень Закону України „Про судовий збір" щодо розміру судового збору у процедурах банкрутства.

Відтак, колегія суддів вважає, що за розгляд заяви про стягнення з боржника в натурі зерна, переданого на зберігання, в межах справи про банкрутство, відповідно до пп. 10 п. 2 ст. 4 Закону України „Про судовий збір", передбачено розмір судового збору в суді першої інстанції, який складає 2 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Таким чином, оскільки спір у справі № 925/1770/15 було вирішено у межах справи про банкрутство, то за подання до суду відповідного позову у 2017 року ТОВ „Трейдфілд Україна" мало було сплатити 3 200,00 грн. судового збору.

За вказаних обставин, розподіляючи судові витрати у зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог, суд апеляційної інстанції дійшов висновку змінити пункт 4 резолютивної частини ухвали господарського суду Черкаської області від 04.09.2018 року у справі № 925/1770/15, стягнувши з ДП „Златодар" на корить ТОВ „Трейдфілд Україна" 3 200,00 грн. судового збору.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що ТОВ „Трейдфілд Україна" не позбавлене права звернення до господарського суду Черкаської області з відповідною заявою про повернення надміру сплаченого судового збору за подання позовної заяви.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 255, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України та Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Заступника прокурора Черкаської області, Державного агентства резерву України та Державного підприємства „Златодар" на ухвалу господарського суду Черкаської області від 04.09.2018 року у справі №925/1770/15 залишити без задоволення.

2. Пункт 4 резолютивної частини ухвали господарського суду Черкаської області від 04.09.2018 року у справі № 925/1770/15 змінити, виклавши його наступним чином:

„4. Стягнути з Державного підприємства „Златодар" на корить Товариства з обмеженою відповідальністю „Трейдфілд Україна" 3 200,00 грн. судового збору. Видати наказ.".

3. В іншій частині ухвалу господарського суду Черкаської області від 04.09.2018 року у справі № 925/1770/15 залишити без змін.

4. Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.

5. Справу повернути до господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 19.02.2019 року.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді Б.В. Отрюх

А.А.  Верховець