Справа № 426/18004/18

Провадження № 22-ц/810/487/18

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2019 року місто Сєвєродонецьк

Апеляційний суд Луганської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Єрмакова Ю.В. (суддя-доповідач)

суддів - Карташова О.Ю., Назарової М.В.,

за участю секретаря судового засідання - Сінько А.І.,

представника позивача - Лісечко Олексія Сергійовича,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Луганського апеляційного суду

апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Сватівського районного суду Луганської області (суддя Половинка В.О.)

від 26 листопада 2018 року

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3

відповідач - ОСОБА_2

представник позивача - Лісечко Олексій Сергійович

третя особа - Держаний реєстратор Сватівської районної державної адміністрації Луганської області

справа про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

В серпні 2018 року ОСОБА_3 (позивач) звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 (відповідач), після уточнення якого остаточно просила: розірвати договір оренди землі, стягнути заборгованість з орендної плати, скасувати запис про реєстрацію речового права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, здійснений на підставі договору оренди землі від 20 листопада 2006 року.

В обґрунтування позову, зазначила, що 20 листопада 2006 року між ОСОБА_4, яка була матір'ю позивача, та ОСОБА_2 було укладено договір оренди землі, за умовами якого останній зобов'язався, окрім іншого, сплачувати ОСОБА_4 оренду плату за користування належними останній земельними ділянками, згідно державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2. ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4 померла. Після смерті матері позивач отримала свідоцтво про спадщину за законом. В подальшому вона зареєструвала набуте в порядку спадкування право приватної власності на земельну ділянку площею 1,9201 га кадастровий номер НОМЕР_4 та площею 3,8854 га кадастровий номер НОМЕР_3. Вважає, що в момент набуття права власності на земельні ділянки, вона також набула договірні права та обов'язки, як сторона договору оренди землі від 20 листопада 2006. З моменту смерті попереднього власника земельних ділянок ОСОБА_4 до переходу права власності на ці земельні ділянки до позивача відповідач продовжував користуватися зазначеними орендованими земельними ділянками на підставі договору оренди землі та на нього, як орендаря, був покладений обов'язок нараховувати та сплачувати орендну плату у визначеному порядку та розмірі. Але вказану орендну плату відповідач не виплатив, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 42243,43 грн., у зв'язку з чим просила задовольнити позов.

Рішенням Сватівського районного суду Луганської області від 26 листопада 2018 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.

Розірвано договір оренди землі, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 від 20 листопада 2006 року, зареєстрований за номером 240822/040641700029 в Луганській регіональній філії ДЗК.

Стягнуто з ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь ОСОБА_3 заборгованість з орендної плати в сумі 25 795,09 грн.

Скасовано запис про реєстрацію речового права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, здійснений на підставі договору оренди землі, укладеного 20.11.2006 між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, зареєстрований за номером 240822/040641700029 в Луганській регіональній філії ДЗК.

Вирішено питання щодо судового збору та витрат на правову допомогу.

Не погодившись з вказаним рішенням в грудні 2018 року відповідач (скаржник) звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3.

Доводами апеляційної скарги є те, що оскаржуване рішення не відповідає дійсним обставинам справи і вимогам законодавства.

Скаржник зазначив, що ОСОБА_3 ігноруючи вимоги ст. ст. 1216, 1218,1268 ЦК України отримала лише право власності на земельні ділянки, але ухиляється від спадкування обов'язків, які належали за життя її померлій матері згідно договору оренди землі від 20.11.2006 року, зареєстрованого за номером 240822/040641700029 в Луганській регіональній філії ДЗК. Також, ОСОБА_2 вказав, що відповідно п. 36 вищезазначеного договору, зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. Уразі недосягнення згоди щодо змін умов договору спір розв'язується в судовому порядку. Оскільки на теперішній час ОСОБА_3 не вступила з ним в договірні відносини, які відносяться до її спадкових обов'язків після смерті її матері ОСОБА_4 відповідно до договору оренди землі від 20.11.2006 року, зареєстрованого за номером 240822/040641700029 в Луганській регіональній філії ДЗК, відповідно до вимог ст. ст. 1216, 1218,1268 ЦК України, вона не є стороною по вказаному договору, а тому у неї відсутнє право на звернення до суду з позовом про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості з орендної плати.

Скаржник не згоден з наданим розрахунком заборгованості з орендної плати, оскільки він не підтверджений доказами щодо нормативно грошової оцінки земельної ділянки. Вважає, що позивач пропустила строк позовної давності щодо сум з орендної плати за період з 2009 року по 2015 рік та має право тільки на орендну плату за 2016-2018 роки, тобто в межах строків позовної давності, що і було сплачено позивачу 24 вересня 2018 року.

Вважає, що суд безпідставно стягнув витрати на правову допомогу у сумі 6000 грн., оскільки ці витрати не доведені.

Ухвалою Луганського апеляційного суду від 21 грудня 2018 року відкрито провадження по справі.

14 січня 2019 року ухвалою Луганського апеляційного суду від справу було призначено до апеляційного розгляду.

Позивач, відповідач та третя особа у судове засідання не з'явилися, належним чином повідомлялись про час та місце розгляду справи, відповідач надіслав до суду клопотання про підтримку апеляційної скарги, просив розглянути справу за відсутності його та представника.

Інтереси позивача в судовому засіданні представляв його представник (адвокат Лісечко О.С.).

Третя особа просила розглянути справу за відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія дійшла наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду частково відповідає таким вимогам.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції послався на положення ст. 32, 141 ЗУ « Про оренду землі», ст.148-1 ЗК України, ЗУ « Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та виходив з того, що систематичне невиконання відповідачем обов'язку по сплаті орендної плати за земельну ділянку є порушенням істотних умов договору, що тягне за собою припинення договору оренди землі внаслідок його розірвання, у зв'язку з чим договір оренди землі, укладений між ОСОБА_3. та відповідачем у справі - ОСОБА_2, слід розірвати, стягнувши з останнього заборгованість з орендної плати з урахуванням часткової сплати заборгованості відповідачем за 2016-2018 роки.

Судова колегія частково погоджується з такими висновками суду.

Судом встановлено, що 20 листопада 2006 року між громадянами ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було укладено договір оренди землі, зареєстрований за номером 240822/040641700029 в Луганській регіональній філії ДЗК 21.11.2006 року, за умовами якого ОСОБА_2 зобов'язався, окрім іншого, сплачувати ОСОБА_4 орендну плату за користування належними останній згідно державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2 від 10.02.2001 земельними ділянками площею 3,89 га та площею 1,92 га.

Договір є чинним.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4 померла, що підтверджується наявною у справі копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_7, виданого 7 липня 2009 року.

Після смерті ОСОБА_4, її донькою позивачем ОСОБА_3 отримане свідоцтво про спадщину за законом № НОМЕР_5, НОМЕР_6, видане 14.05.2018 Державним нотаріусом Першої Сватівської державної нотаріальної контори.

Згідно витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 123777878 від 14.05.2018 за позивачем зареєстроване набуте в порядку спадкування право приватної власності на земельну ділянку площею 1,9201 га кадастровий номер НОМЕР_4 (а.с. 13).

Відповідно до витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 123773850 від 14.05.2018 за позивачем зареєстроване набуте в порядку спадкування право приватної власності на земельну ділянку площею 3,8854 га кадастровий номер НОМЕР_3 (а.с. 15).

24.05.2018 року позивач повідомила відповідача ОСОБА_2 листом про перехід до неї права власності на орендовані за договором оренди землі від 20.11.2006 року земельні ділянки та заявила письмову вимогу про сплату їй невиплаченої орендної плати за користування ОСОБА_2 земельними ділянками протягом 2009-2018 років. Вказаний лист від 24.05.2018 отримано ОСОБА_2 29.05.2018 року, що підтверджується наявними у справі письмовими доказами (а.с. 21-22). В той же час, заборгованість по орендній платі їм сплачена не була, у зв'язку з чим позивач звернулася за захистом своїх прав до суду.

Факт отримання цього листа не заперечується сторонами.

Відповідно до положень ст. 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За змістом статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У статті 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

За положеннями статті 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Обов'язки орендаря визначені у ст. 25 ЗУ «Про оренду землі», до яких належить: приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку; виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, реєстраційного та історико-культурного призначення; у п'ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному органу державної податкової служби.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Відповідно до п. «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Аналіз вищевказаних норм права дає підстави для висновку про те, що спірні правовідносини передбачають саме систематичну несплату орендної плати як підставу для розірвання договору оренди, навіть, якщо умовами договору оренди прямо на систематичності не наголошується.

Зазначена позиція висловлена в постановах Верховного Суду України від 12 грудня 2012 року №6-146цс12, від 25 червня 2011 року №6-17цс11.

Пунктом 8 договору оренди землі (далі Договір) передбачено, що Договір укладено на 49 років, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі - 1110,04 грн. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції (п.9,10 Договору).

Сторони також домовилися про те, що орендна плата виплачується орендарем у такі строки 1 липня - 1 грудня (п.11 договору оренди).

Окрім того, розмір орендної плати мав переглядатися з періодичністю, погодженою сторонами (один раз на рік), зокрема, у разі інфляції, що передбачено п.13 договору оренди землі.

Відповідно до змісту п.38 договору оренди землі дія договору припиняється шляхом його розірвання, зокрема, за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором.

Тобто, розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається. Умовами розірвання договору оренди, зокрема, є невиплата орендної плати (п.39 договору оренди землі).

Отже, укладаючи вищевказаний договір оренди землі, сторони досягли згоди з такої істотної умови, як орендна плата.

Як було встановлено, умови Договору щодо виплати орендної плати не виконувались, наявна заборгованість, що сторони не заперечують. Відповідачем частково було сплачено заборгованість за 2016 -2018 роки позивачу.

З урахуванням наведених обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо систематичної несплати орендної плати в установлений Договором строк, а саме за 2009-2018 роки, оскільки систематичне невиконання відповідачем обов'язків за договором оренди землі грубо порушує права позивача.

Тому, судова колегія погоджується з висновками суду щодо наявності підстав для розірвання договору оренди землі в зв'язку із несплатою орендної плати.

Та обставина, що відповідачем була сплачена орендна плата за три роки (2016-2018) після звернення позивача до суду за захистом своїх прав не є підставою вважати, що відповідачем виконанні умови Договору щодо сплати орендної плати за землю, оскільки судом встановлено порушення відповідачем свого обов'язку щодо систематичної виплати орендної плати на протязі 2009-2015 років.

Тобто, встановлений судом сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого Договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість за будь-який термін, оскільки згідно зі статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов Договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Доводи скаржника про те, що ОСОБА_3 після отримання свідоцтва про право на спадщину повинна була реалізувати свої спадкові обов'язки та , як правонаступник померлої ОСОБА_4, укласти з ним новий Договір строком на 37 років (12 із 49 років відповідач користується землею) та зареєструвати його відповідно до положень п.1 ч.1 ст.4 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у зв'язку з чим, на думку скаржника, набула б права сторони Договору і мала б право вимагати в судовому порядку його розірвання, змін умов, стягнення заборгованості по орендній платі, не можуть бути прийняті до уваги.

Так, відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб ( спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст.1218 ЦК України).

Договором оренди земельної ділянки (п.37 щодо припинення дії) не передбачено його припинення у разі смерті орендодавця.

Отже, Договір не припинив свою дію внаслідок смерті ОСОБА_4, а тому до позивача, як спадкоємця, враховуючи положення ст. 1218 ЦК України, перейшли усі права та обов'язки за вказаним Договором.

Тобто, позивач має право на отримання орендної плати згідно Договору, стягнення заборгованості у разі її виникнення, а також, у разі не виконання умов Договору ставити питання щодо його припинення шляхом розірвання відповідно до п.38,39 Договору.

Посилання скаржника на те, що позивач на протязі дев'яти років не вступала у спадщину та не зверталася за орендною платою, а сам скаржник з незалежних причин не мав можливості здійснювати виплати сум орендної плати до Договору за 2009-2018 роки, а отже відсутня систематичність несплати орендної плати, а тому не має підстав для звернення до суду про розірвання договору оренди землі, не можуть бути прийняті до уваги.

За змістом п.9,11 Договору оренди передбачено, що оренда плата вноситься орендарем (1 липня -1 грудня), а не сплачується тільки на вимогу орендодавця.

Дані про повідомлення правонаступника щодо можливості отримання орендної плати за договором або її накопичення на депозитному рахунку нотаріусу (стаття 537 ЦК України), відкриттям рахунку на вимогу, чи будь-яким іншим шляхом, відповідачем суду не надано, тобто, відповідно до вимог статті 537 ЦК України відповідач мав можливість сплатити орендну плату шляхом внесення грошових коштів у депозит нотаріуса, нотаріальної контори, якщо не знав куди відправляти кошти на виконання договірного зобов'язання.

Зазначена позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 28 лютого 2018 року справа № 577/3866/17-ц, провадження № 61-58св18, 21 травня 2018 справа № 479/187/17, провадження № 61-4907св18.

Тому, встановивши, що відповідач не в повному обсязі розрахувався з позивачем по орендній платі, у розмірі встановленому Договором, суд дійшов правильного висновку про наявність у нього невиконаних зобов'язань по Договору та обов'язок їх виконати за період оренди земельної ділянки в 2009-2015 р.

Саме систематичне невиконання відповідачем обов'язків за договором оренди землі грубо порушує права позивача, а тому систематична несплата орендної плати дає правові підстави для звернення до суду з позовом про розірвання договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 20 листопада 2006 року.

У зв'язку з наведеним вище, також не є слушними доводи скаржника про застосування строків позовної давності, оскільки відповідач відповідно до Договору мав зобов'язання щорічно сплачувати орендну плату та мав право виконувати свій обов'язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей у депозит нотаріуса, як то передбачено ст. 537 ЦК України, на що звертає увагу и Верховний Суд у зазначених вище постановах, проте свої зобов'язання належним чином не виконував.

Висновок суду про те, що позивач в момент набуття 14.05.2018 року права власності на земельні ділянки, також набула і договірні права та обов'язки за Договором, є помилковим, оскільки, як вбачається з надісланої копії спадкової справи, позивач прийняла спадщину, як спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та не заявляв про відмову від неї, а 14.05.2018 року позивач лише отримала свідоцтво про право на спадщину. Проте, даний висновок суду першої інстанції не впливає на право позивача щодо отримання орендної плати за Договором з 2009 року по 2018 рік.

Також, скаржник не згоден з доданою на обґрунтування розміру заборгованості вартості земельної ділянки довідкою від 28.09.2018 року, виданою відділом у Сватівському районі ГУ Держгеокадастру у Луганській області (щодо вартості земельної ділянки за 2009 - 2018 роки), вважає її неналежним доказом.

Такі доводи не є слушними, оскільки вказана довідка видана офіційним органом, з мокрою печаткою, підписана начальником відділу, земельна ділянка дійсно знаходиться на території Сватівського району, іншої довідки або інших доказів на спростування цієї довідки відповідачем не надано.

Більш того, сам скаржник, не погоджуючись з розрахунком заборгованості з орендної плати, який зазначений в позовній заяві, посилається саме на вказану довідку, як на доказ необґрунтованості нарахованої позивачем суми заборгованості, а саме на розбіжності вартості землі.

Так, за 2012 -2014 роки в позові зазначено 122257,16 грн., в довідці 121941,3 грн.; 2015 рік - 152699,19 грн., в довідці 152312,31 грн..

Вказані розбіжності вплинули на розмір заборгованості з орендної плати за вказані роки, у зв'язку з чим сума заборгованості, яка підлягає стягненню, з урахуванням зазначеного вище, повинна бути зменшена до 21963,88 грн., а тому доводи скаржника в цій частині заслуговують на увагу.

Крім того, стягуючи розмір витрат на правову допомогу в сумі 6000 грн., суд першої інстанції не звернув уваги на положення ст.137 ЦПК України, а саме на те, що в матеріалах справи відсутні дані, які б обґрунтовували цю суму, тобто конкретно проведену роботу, її об'єм та витрачений час, результати проведеної роботи за їх наявності, як то передбачено законодавством. До того ж, в матеріалах справи відсутні відомості щодо здійснення оплати за ці послуги, що також підтверджується додатками до позовної заяви, у зв'язку з чим доводи апеляційної скарги в цій частині також заслуговують на увагу, а тому правових підстав для стягнення цієї суми не має, тобто вимоги про стягнення витрат на правову допомогу в сумі 6000 грн. не підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду в частині визначення заборгованості з орендної плати за землю змінити зменшивши суму заборгованості з 25 795,09 грн. до 21693,88 грн., зменшити також судові витрати до 860,70 грн..

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідачем по справі за подання апеляційної скарги було сплачено 2114 грн.41грн., апеляційну скаргу задоволено частково, у зв'язку з чим з позивача на користь відповідача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 514,12 грн..

Керуючись ст. 367, 374, 376 ЦПК України

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Сватівського районного суду Луганської області від 26 листопада 2018 року змінити.

Зменшити суму стягнення заборгованості з орендної плати з ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь ОСОБА_3 з 25 795, 09 грн. до 21 693, 88 грн..

Зменшити суму стягнення за сплачені витрати судового збору та на правову допомогу з ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь ОСОБА_3 з 7 409, 60 грн. до 860,70 грн..

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 514, 12 грн. (п'ятсот чотирнадцять грн. 12 коп.).

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Дата складення повного тексту постанови - 16 лютого 2019 року.

Головуючий

Судді: