2-175/07

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

02 лютого 2007 року Комсомольський районний суд м. Херсона у складі:

головуючого - судді:                                                                       Котьо І.В.

при секретарі:                                                                                               Способ Н.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 в своїх інтересах та  в інтересах неповнолітніх ОСОБА_3 , ОСОБА_4  до Виробничо-автотранспортного об'єднання Херсонської обласної спілки споживчих товариств „Облспоживспілка"( далі ВАО ХОССТ „Облспоживспілки"), Виробничо автотранспортного підприємства Херсонської обласної спілки споживчих товариств ( далі ВАТП ХОССТ), ОСОБА_5 про визнання аукціону недійсним і переведення прав покупця за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 в своїх інтересах та  в інтересах неповнолітніх ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 до ВАО ХОССТ „Облспоживспілки",   ВАТП ХОССТ , ОСОБА_5 про визнання нікчемним договору купівлі-продажу від 16 травня 2002 року,  визнання права власності на добудови площею 28.4 м. кв., визнання права власності на двокімнатну квартиру , покладення зобов'язань про передачу безоплатно у власність зазначеної квартири та визнання права власності на добудову , стягнення матеріальної та моральної шкоди  і за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6   про усунення перешкод у здійсненні прав власності шляхом виселення ,

встановив:

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулись до суду з вказаними позовами посилаючись на ту обставину що ОСОБА_1 працював у заготівельній базі Херсонської облспоживспілки з лютого 1971 року і йому надали у постійне користування відомче житлове приміщення - у вигляді двокімнатної квартири площею 15.9 м. АДРЕСА_1 в будинку приналежному Херсонській облспоживспілці. При наданні квартири між ним та ВАО ХОССТ „Облспоживспілки" уклали  договір по оплатному найму жилої площі.

У 1978 році, у зв'язку із збільшенням кількості членів родини , та з дозволу наймодавця він добудував до займаної квартири за власні кошти та власними силами додаткові житлові( площею 12 м. кв. + 5.6 м. кв. + 8.2 м. кв. + 2.7 м. кв. = 28.5 м. к в.)  та господарське сарай площею 15 м. кв.)   приміщення і провів водопровід .

01 січня 1996 року між ним та наймачем переуклали договір найму жилого приміщення на загальну площею 44.7 м. кв.

Після утворення ВАТП ХОССТ , в липні 1997 року, зазначену квартиру   передали на баланс підприємства, балансова вартість якої становила 2500 гр.

В лютому 2002 року позивачу ОСОБА_1 запропонували приватизувати займану ним та його родиною квартиру за її вартістю 2500 гр. На що він дав згоду , однак йому відмовили з посиланням на те що вказана квартири буде продана з торгів. 19 квітня 2002 року в порушення вимог Законів України „Про власність „ та „Про приватизацію державного житлового фонду „ , а також майнових прав неповнолітніх

ОСОБА_3, ОСОБА_4   провели торги, і його квартиру продали ОСОБА_5

Позивачі просили суд визнати недійсним торги (продаж житла) від 19 квітня 2002 року квартири АДРЕСА_1 , перевести на них права покупців  та продати їм спірну квартиру за її дійсною вартістю 2500 гр.

В судовому засіданні позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_3, ОСОБА_4, змінити підстави позову в частині переведення прав покупців  та доповнили свої позовні вимоги, а позивач ОСОБА_6 заявила позовні вимоги посилаючись на ту обставину що, ОСОБА_1 так і його дружина ОСОБА_6 мають право на отримання у власність житла безоплатно , на підставі ст. 26,28 Закону України „Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні", а також у зв'язку з тим що прибудова до квартири була проведена за їх власні кошти то зазначені добудови також є їх власністю. Крім того так як в квартирі разом з ОСОБА_1 та ОСОБА_6 проживають їх донька ОСОБА_2 і її двоє неповнолітніх дітей, а  вони відповідно до вимог ст. 64 ЖК України є членами  сім'ї наймача і користуються такими ж правами і права неповнолітніх на жило в спірній квартирі регулюється на підставі ст. 17 та 18 Закону України „Про охорону дитинства", то  вони мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. У зв'язку з чим продаж спірної квартири порушує права неповнолітніх які в ній проживають.

Просять суд визнати нікчемним правочин , а саме договір купівлі - продажу від 16 травня 2002 року, визнати за ОСОБА_1 право власності на забудовану ним двокімнатну квартиру площею 28.4 м. кв. за адресою АДРЕСА_1 з 01 січня 1980 року , тобто з моменту закінчення будівництва. Зобов'язати власника В АО ХОССТ „Облспоживспілки" продовж тижня з дня набрання чинності рішення суду , за актом прийняття-передачі та довідкою про останнє проведення власником капітального ремонту жилого будинку АДРЕСА_1 взагалі і однокімнатної квартири АДРЕСА_1 площею 15.9 м. кв. зокрема, передати у власність ОСОБА_1 однокімнатну квартиру площею 15.9 м. кв.

Так як відповідачами завдано позивачам матеріальної та моральної шкоди , а саме позивачу ОСОБА_1 відповідачем ОСОБА_5 07 листопада 2005 року , при спробі самовільного вселення в квартиру, було завдано тілесні ушкодження які виразились у травмі роговиці ока втрати зору, просять стягнути з відповідачів солідарно на користь ОСОБА_1 250 гр. матеріальної шкоди  залікування та 10000 гр. моральної шкоди, на користь ОСОБА_6 10000 гр. моральної шкоди , на користь ОСОБА_2 10000 гр. моральної шкоди , та ОСОБА_2 на користь неповнолітніх ОСОБА_3, ОСОБА_4 по 5000 гр. кожній дитині.

Відповідач  ОСОБА_5 звернувся до суду з вказаним зустрічним позовом посилаючись на ту обставину що 16 травня 2002 року він придбав 1/2 частину жилого будинку з відповідною частиною господарських та побутових будівель АДРЕСА_1. Відповідно по договору дарування від 18 березня 2005 року він є також власником другої 1/2 частину будинку АДРЕСА_1. Так як відповідач ОСОБА_1 перешкоджає йому у користуванні, розпорядженні та володінні його власністю просить суд зобов'язати ОСОБА_1 не чинити йому перешкоди у здійсненні його прав власності та висилити ОСОБА_1

В судовому засіданні ОСОБА_5 доповнив свої позовні вимоги і просив суд крім відповідача ОСОБА_1 виселити з належного   йому на праві власності будинку АДРЕСА_1 також ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 які також проживають в спірному будинку.

Позивачка ОСОБА_2 яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_3 і   ОСОБА_4   , а також позивачка ОСОБА_6 до судового

засідання не з'явились про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином, просили   суд розглянути справу в їх відсутність і доручили представлення їх інтересів ОСОБА_1

Позивач ОСОБА_1 який діяв від свого імені та від імені ОСОБА_2 яка діє як від свого імені та від імені неповнолітніх ОСОБА_3 і ОСОБА_4 та від іменіОСОБА_6 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги викладені в первинній позовній заяві в частині визнання  недійсними торгів (продаж житла) від 19 квітня 2002 року квартири АДРЕСА_1 та викладені в додатковій позовній заяві і просив суд задовольнити їх , в задоволенні зустрічного позову просив суд відмовити за не обґрунтованістю.

Представники позивача ОСОБА_7, ОСОБА_8 в судовому засіданні підтримали позовні вимоги заявлені позивачем ОСОБА_1 і також просили суд задовольнити позовні вимоги . В задоволені зустрічного позову просили суд також відмовити за не обгрунтованістю.

Представник відповідачів ВАО ХОССТ „Облспоживспілки" та ВАТП ХОССТ в судовому засіданні не визнав позов  заявлений ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_6 і просив суд відмовити в його задоволені за не обгрунтованістю посилаючись на те що аукціон проведено у відповідності до вимог діючого, на тій час, законодавства. В частині задоволення зустрічного позову не заперечував .

Відповідач за первинним позовом та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_5 до судового засідання не з'явився про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином , допитаний раніше в судовому засіданні просив суд розглянути справу в його відсутність підтримав зустрічний позов і просив суд його задовольнити . В задоволенні первинного позову просив суд відмовити за не обґрунтованістю.

Представник  ОСОБА_5 - ОСОБА_9 в судовому засіданні також підтримала зустрічні позовні вимоги і просила суд задовольнити їх посилаючись на обставини викладені в зустрічній позовній заяві та в додатку до неї, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_6 просила суд відмовити за не обґрунтованістю.

Вислухавши сторони , свідків , дослідивши  матеріали інвентарної справи за НОМЕР_1 будинку АДРЕСА_1, а також матеріали цивільної справи судом встановлено , що :

· Виробничо автотранспортному  підприємству  Херсонської обласної спілки споживчих товариств (ВАТП ХОССТ), яке є правонаступником відповідно до статуту зареєстрованого ВК Херсонською міською радою від 10 грудня 2003 року , Виробничого автотранспортного об'єднання облспоживспілки (далі ВАТО ОСС ) яке в свою чергу було правонаступником Управління заготівлі Херсонської облспоживспілки належав на праві власності жилий  будинок АДРЕСА_1 в цілому і який складається з жилого будинку , гаражу та сараю - гаражу , про що свідчать реєстраційні посвідчення видані Херсонським ДБТІ від 10 березня 1987 року яке зареєстроване за НОМЕР_2 (інвентарна справа ( а. с. 37)) та від 30 березня 1998 року (інвентарна справа ( а. с 66));

· відповідно до договору найму жилого приміщення від 01 січня 1996 року ( а. с. 12)   укладеного між ВАТО ОСС та ОСОБА_1 йому надали у безстрокове користування жиле приміщення в будинку АДРЕСА_1 , а саме приміщення яке представляє собою комунальну квартиру загальною площею 44.3 м. кв. і яке складається з трьох кімнат жилою площею 27.7 м. кв.;

· 24 січня 2002 року ВАТО Облспоживспілки звернулась до Херсонської обласної спілки споживчих товариств з клопотанням про продаж частини будівлі житлового будинку в АДРЕСА_1 і постановою від 01 березня 2002 року за

НОМЕР_3 вказане клопотання було розглянуто і надано дозвіл на продаж зазначеної частини будинку за стартовою ціною 2500 гр. ( а. с. 396) що відповідає вимогам п.5.3 Порядку

продажу основних засобів та корпоративних прав споживчих товариств , споживспілок та на підприємствах ;

- 05 лютого 2002 року адміністрація ВАТО Облспоживспілки  звернулась до

ОСОБА_1 з пропозицією викупу квартири в будинку АДРЕСА_1 орієнтировочною вартістю 2500 гр. (а. с. 16), на що ОСОБА_1 подав заяву з побажаннями викупу спірної квартири   площею 15.9 м. кв. по остаточній вартості та просив провести перерахунок квартирної платні за останні п*ять років (а. с. 15);

-15 березня 2002 року ОСОБА_1 звернувся з повторною заявою в якій просив продати йому спірну квартиру по остаточній вартості 1082 гр. (а. с. 14);

· згідно об'яви в друкованих засобах масової інформації від 20 березня 2002 року було оголошено  про проведення торгів частини будівлі по АДРЕСА_1 загальною площею 51.4 м. кв. по стартовій ціні 2500 гр. які повинні відбутись 19 квітня 2002 року об 11.00 за адресою підприємства, з зазначенням адреси та телефону для довідок( а. с. 82) ;

· 04 квітня 2002 року з заявою про участь у аукціоні звернувся ОСОБА_5 (а. с. 83);

-15 квітня 2002 року на адресу ОСОБА_1 Херсонською обласною спілкою споживчих товариств направлено відповідь на його заяву про зменшення стартової вартості квартири в будинку АДРЕСА_1 та повідомили про проведення аукціону ( а. с. 11);

- 18 квітня 2002 року з заявою про участь у аукціоні звернувся ОСОБА_1( а. с. 84);

-на підставі протоколу  проведення аукціону на продаж основних фондів 19 квітня 2002 року було проведено аукціон по продажу спірної квартири , переможцем якого став ОСОБА_5 який придбав 1/2 частину будинку АДРЕСА_1 разом з господарськими спорудами за 8850 гр. (а. с. 40), про що   16 травня 2002 року було складено  договір купівлі-продажу   посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_10( а. с. 87);

-згідно договору дарування від 18 березня 2005 року (а. с. 332) ОСОБА_5 є власником другої 1/2 частини будинку АДРЕСА_1.

Відповідно до ч.2 ст. 4 ЖК України житловий фонд включає в себе жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях , що належать колгоспам та іншим кооперативним організаціям , їх об'єднанням , профспілковим та іншим громадським організаціям і становить громадський житловий фонд .

Згідно до ст. 5 Закону України „Про споживчу кооперацію" первинною ланкою споживчої кооперації є споживче товариство - самостійна демократична організація громадян , які на основі добровільності членства і взаємодопомоги за місцем проживання або роботи об'єднаються для суспільного господарювання з метою поліпшення свого економічного і соціального стану . А на підставі ч. 1 ст. 9 зазначеного Закону власність споживчої кооперації є однією з форм колективної власності яка складається з власності споживчих товариств , спілок , підпорядкованих їм підприємств і організацій та їх спільної власності. Володіння , користування та розпорядження власністю споживчої кооперації здійснюють її органи відповідно до компетенції, зазначеної статутами споживчих товариств та спілок. Так на підставі ч.І ст. 10 Закону власність споживчої кооперації є недоторканою , перебуває під захистом держави і охороняється законом нарівні з іншими формами власності. Забороняється відволікання майна споживчих товариств та їх спілок на цілі, не пов'язані з їх статутною діяльністю, оскільки  на підставі Рішення Конституційного Суду України від 11 листопада 2004 року № 16-рп/2004 року недоторканість власності споживчої кооперації передбачає - забезпечення здійснення власником володіння, користування та розпорядження майном, заборони будь-яких порушень права на його майно ,

неприпустимості вчинення інших дій в супереч законним інтересам власника. Примусове відчуження об'єктів власності може бути застосоване лише за умов і в порядку визначених Конституцією та законами України.

Так як будинок АДРЕСА_1 який відносився до громадського житлового фонду належав на праві колективної власності ВАО ХОССТ „Облспоживспілки", а громадським жилим фондом розпоряджаються його власники , зокрема вони вирішують питання про продаж і умови продажу наймачеві жилого приміщення , яке він займає в будинку його фонду. Тому наймач не вправі пред'являти позов про зобов'язання власника продати йому займане приміщення . Разом з тим відповідно до ч.2 ст. 15 Закону України „ Про власність „ наймач користується переважним правом на викуп займаного приміщення .

Крім того дія Закону України „ Про приватизацію державного житлового фонду" поширюється лише на житловий фонд , що перебуває у державній власності, тобто на житловий фонд місцевих рад державних підприємств , установ та організацій. А колективний власник самостійно володіє, користується і розпоряджається об'єктами власності в тому числі житлом яке йому належить, і на свій розсуд визначає , як йому розпоряджатись  житловим фондом - чи безоплатно,  чи за плату шляхом укладення договору купівлі-продажу передавати його у власність наймачеві.

Як встановлено судом   адміністрація ВАТО Облспоживспілки  зверталась 05 лютого 2002 року до ОСОБА_1 з пропозицією викупу  квартири в будинку АДРЕСА_1 орієнтировочною вартістю 2500 гр. яка відповідала вимогам п.5.8.1 Положення „Про громадське майно споживчої кооперації України „ .Однак ОСОБА_1 не скористався своїм переважним правом на придбання .

Крім того при проведенні аукціону , який відбувся 19 квітня 2002 року і про що складено протокол в якому відображено, згідно п. 3.11   Положення про порядок продажу на аукціонах основних фондів підприємств і організацій споживчої кооперації України, затвердженої постановою других зборів Ради Укркоопспілки 17 лютого 2000 року , хід проведення аукціону та номер лоту , вказаний в інформаційній картці, коротка характеристика лоту яка відповідала технічній документації, а саме : будівля та господарські будови - технічному плану виданому Херсонським ДБТІ від 15 грудня 1974 року (інвентарна справа ( а. с. 4)) та назви приміщень частини будинку які відповідали поєтажному плану  від 01 січня 1975 року (інвентарна справа ( а. с.8 )),   ОСОБА_1 також приймав участь і мав права рівні з іншим учасником аукціону на придбання спірної частини будинку.

ОСОБА_2 згідно ч.І ст. 64 ЖК України є членом сім'ї наймача, а саме ОСОБА_1 і користується нарівні з наймачем усіма правами і несе усі обов'язки , що випливають з договору найму жилого приміщення . Однак вона також не скористалась своїм правом на придбання спірної частини будинку, хоча не була позбавлена такої можливості.

Посилання позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 таОСОБА_6   на ту обставину що угода( правочин) по відчуженню спірної частини будинку на аукціоні не відповідає вимогам закону  та ущемляє особисті або майнові права неповнолітніх дітей. Судом оцінюється критично так як на час проведення аукціону 19 квітня 2002 року так і на час розгляду справи по суті суду не надано належних доказів в підтвердження того що як неповнолітні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 так і ОСОБА_6 є користувачами спірної частини будинку. Крім того відповідно до ст. 12   Закону України „Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей" від 02 червня 2005 року згода органів опіки та піклування при здійсненні правочинів   стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти , обов'язкове з 01 січня 2006 року , а саме з моменту набрання чинності законом . А обов'язкової згоди на відчуження квартири користувачем якої були неповнолітні на час угоди закон не вимагав. Позивач ОСОБА_6 теж не

надала суду належних доказів того що зазначена угода якимось чином порушила її особисті або майнові права. Крім того  вона як на час проведення аукціону так і на час укладання угоди  не була власником зазначеної частини будинку, та не надала доказів того що вона була її користувачем.

Договір  купівлі - продажу 1/2 частини будинку АДРЕСА_1 укладений 16 травня 2002 року між ВАТО „Облспоживспілки" та ОСОБА_5 не суперечить вимогам ст. 227 ЦК УРСР та іншим законам України , а також укладений у відповідності до вимог п. 4.3.1 Положення про порядок продажу на аукціонах основних фондів підприємств і організацій споживчої кооперації України.

За таких обставин суд вважає що первинний позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання недійсним торгів (продаж житла) від 19 квітня 2002 року та додатковий позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 і ОСОБА_6 про визнання нікчемним правочину від 16 травня 2002 року та покладення зобов'язань в продовж тижня з дня набрання чинності судовим рішенням , за актом прийняття передачі, та довідкою про остання проведення власником капітального ремонту спірного житлового будинку в загалі та однокімнатної квартири площею 15.9 м. кв. зокрема і передачі її у власність ОСОБА_1   є необгрунтованим і таким що не підлягає задоволенню за обставин зазначених позивачами.

Як було встановлено в ході розгляду справи до частини будинку яка надавалось ОСОБА_1 було добудовано деякі жилі приміщення та господарські будови .Однак як зазначив позивач ОСОБА_1 вказані добудови він провадив в період з 1976-1979 років за власні кошти. Тому просить суд визнати за ним право власності на зазначені добудови. Однак такі твердження позивача суперечать обставинам встановленим судом , а саме відповідно до поєтажного плану будинку АДРЕСА_1 будинок з приміщеннями 1-1,1-2,1-3,1-4,1-5,1-6,1-7,1-8 було знято з натури техніком Херсонського ДБТІ 02 січня 1975 року,   а план складено 25 травня 1997 року і так само сарай-гараж літ. "Б" та сарай літ. "Г" згідно схематичного плану домоволодіння було знято з натури 15 грудня 1974 року , а план складено 25 травня 1997 року у зв'язку з чим суд приходить до висновку що зазначені добудови було проведено власником  до 1976 року.   Крім того відповідно доч.2 ст. 59 ЦПК України обставини справи , які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. А позивач ОСОБА_1 не надав суду доказів придбання будівельних матеріалів , проектної документації і   відповідних розпоряджень на дозвіл  перепланування та добудови . Судом також визнаються не допустимими для доказування свідчення  свідків ОСОБА_11 ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_15 допитаних судом по факту  будівництва позивачем ОСОБА_1 жилих та господарських добудов за власні кошти так як ці обставини можуть підтверджені лише документально. На підставі чого суд вважає що додатковий позов ОСОБА_1 в цій частині є не обґрунтованим і таким що не підлягає задоволенню.

У відповідності до вимог ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями , діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи , а також шкода , завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою яка її завдала. Однак для застосування такої відповідальності необхідна наявність чотирьох елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки особи, шкідливого результату такої поведінки , причинного зв'язку між протиправної поведінкою і шкодою , а також вину особи яка її заподіяла. Але позивачем ОСОБА_1 не надано суду належних доказів того що в наслідок  неправомірних дій   ОСОБА_5 у нього виникли тілесні ушкодження лівого ока, і в наслідок лікування йому було завдано матеріальної шкоди .

Свідчення свідків ОСОБА_11, ОСОБА_16 та ОСОБА_6 допитаних  в судовому засіданні за обставин завдання ОСОБА_1 тілесних ушкоджень 07 листопада 2005 року не підтверджують та не спростовують доводів ОСОБА_1   так як свідок ОСОБА_11 не бачила хто я яким способом завдавав ОСОБА_1 тілесних ушкоджень , а  про вказану обставину їй стало відомо лише зі слів ОСОБА_16

Свідок ОСОБА_16 зазначила що подія відбувалась приблизно о   16.00-17.00 годині 07 листопада 2005 року . Вона знаходилась від місця події в 20-30 метрах і бачила що високий чоловік в чорній шкіряній куртці завдав удар ОСОБА_1 через паркан .Впізнати цю людину вона не зможе так як він стояв до неї спиною.

Позивач ОСОБА_6 яка відмовилась від дачі пояснень в якості позивача і побажала щоб її було допитано в якості свідка в частині позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди , зазначила що зі злів її чоловіка ОСОБА_1 їй стало відомо що тілесні ушкодження лівого ока йому завдав 07 листопада 2005 року ОСОБА_17 Особисто хто завдав тілесних ушкоджень вона не бачила.

Довідка CMC та амбулаторна карта ОСОБА_1 досліджені в судовому засіданні також не підтверджують та не спростовують обставин зазначених позивачем в цій частині позову. На підставі чого суд вважає що позов ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 250 гр. за обставинами викладеними позивачем не обґрунтований і задоволенню не підлягає.

Для застосування відповідальності при завданні моральної шкоди , на підставі вимог ст. 1167 ЦК України також необхідна наявність чотирьох елементів складу правопорушення які відповідають вимогам ст. 1166 ЦК України , однак позивачами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_3 та ОСОБА_6 також не надано суду належних доказів що дії відповідачів ВАТО „Облспоживспілки" та ОСОБА_5 при укладенні договору купівлі - продажу від 16 травня 2002 року спірної частини будинку АДРЕСА_1 та подіями які відбулись 07 листопада 2005 року знаходяться у причинному зв'язку і ці дії завдали позивачам моральної шкоди . Хоча на підставі ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень . За таких обставин суд вважає що позов в цій частині також не обґрунтований і задоволенню не підлягає.

Дія Житлового кодексу України поширюється на весь житловий фонд України , а так як спірна частина  будинку АДРЕСА_1 яка належить ОСОБА_5 на праві приватної власності , згідно вимог ч.2 ст. 4 ЖК України відноситься до приватного житлового фонду , який також входить до житлового фонду України,  тому питання виселення ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 зі спірної частини будинку повинно вирішуватись відповідно до вимог житлового законодавства в частині користування жилими приміщеннями в будинках приватного житлового фонду.

А згідно ст. 169 ЖК України підставою для виселення наймача з приміщення в будинку (квартирі) що належить громадянинові на праві приватної власності можливе лише у разі припинення з ним договору найму жилого приміщення. Підстави для припинення договору найму визначені в ст. 168 ЖК України .Однак позивачем ОСОБА_5 не було надано суду доказів того що з ОСОБА_1    припинено договір найму жилого приміщення , а заміна власника не тягне за собою підстав для припинення договору найму.

За таких обставин суд вважає що зустрічний позов ОСОБА_5   про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення з частини будинку наймачем якої є ОСОБА_1 є необгрунтованим , за обставин зазначених позивачем і таким що не підлягає задоволенню

Позов ОСОБА_5 в частині усунення перешкод у користуванні власністю , а саме другої частини будинку яка належить йому відповідно до договору дарування від 18 березня 2005 року , суд вважає обґрунтованим так як ст. 48 Закону України „ Про власність „ та  ст. 391 ЦК України передбачено  що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

На підставі договору дарування від 18 березня 2005 року (а. с. 332) ОСОБА_5 є власником 50/100 частин будинку АДРЕСА_1 який розташовано на земельній ділянці площею 751.8 м. кв., однак як встановлено судом , і проти чого не заперечував ОСОБА_1   ОСОБА_5 не має можливості користуватись належною йому на праві власності часткою , так як ОСОБА_1 та члени його родини не пускають його на територію садиби , чим порушують його права власника.

За таких обставин суд вважає необхідним задовольнити зустрічний позов в цій частині, та усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_5 приналежною йому власністю шляхом покладення зобов'язань на  ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_6 не чинити перешкод ОСОБА_5 у вільному доступі користуванні володінні та розпорядженні   частиною будинку та господарськими спорудами в домоволодінні АДРЕСА_1 яка належить йому відповідно до договору дарування від 18 березня 2005 року.

Керуючись ст. ст. ст. 10, 11 ЦПК України , ст.ст.4,64,169 ЖК України, ст.ст. 391, 1166,1167 ЦК України , ст. 227 ЦК УРСР,  ст. 12  Закону України „Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей" , Положенням „Про громадське майно споживчої кооперації України ,„ ст. 1 Закону України „ Про приватизацію державного житлового фонду", ч.2 ст. 15, 48 Закону України „ Про власність,,, Рішенням Конституційного Суду України від 11 листопада 2004 року № 16-рп/2004року, ст.ст. 5,9,10 Закону України „Про споживчу кооперацію",   Положенням про порядок продажу на аукціонах основних фондів підприємств і організацій споживчої кооперації України, суд -

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 в своїх інтересах та  в інтересах неповнолітніх ОСОБА_3 , ОСОБА_4  до Виробничо-автотранспортного об'єднання Херсонської обласної спілки споживчих товариств „Облспоживспілка" , Виробничо автотранспортного підприємства Херсонської обласної спілки споживчих товариств , ОСОБА_5 про визнання аукціону недійсним і переведення прав покупця за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 в своїх інтересах та  в інтересах неповнолітніх ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 до ВАО ХОССТ „Облспоживспілки",   ВАТП ХОССТ , ОСОБА_5 про визнання нікчемним договору купівлі - продажу від 16 травня 2002 року,   визнання права власності на добудови площею 28.4 м. кв., визнання права власності на двокімнатну квартиру , покладення зобов'язань про передачу безоплатно у власність зазначеної квартири та визнання права власності на добудову , стягнення матеріальної та моральної шкоди  та зустрічного позову ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6    про усунення перешкод у здійсненні прав власності шляхом виселення з частини будинку яка йому належить відповідно до договору купівлі -продажу від 16 травня 2002 року відмовити за не обґрунтованістю.

Зустрічний позов ОСОБА_5  в частині усунення перешкод у користуванні власністю в частині будинку який йому належить відповідно до договору дарування від 18 березня 2005 року - задовольнити.

Зобов'язати ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_6 не чинити перешкод ОСОБА_5 у вільному доступі користуванні володінні та розпорядженні частиною будинку та господарськими спорудами в домоволодінні АДРЕСА_1 яка належить йому відповідно до договору дарування від 18 березня 2005 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Херсонської області через Комсомольський районний суд м. Херсона шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги , з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України .