Справа № 161/10307/17 Головуючий у 1 інстанції: Ковтуненко В.В.

Провадження № 22-ц/802/199/19 Категорія: 2 Доповідач: Киця С. I.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2019 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Киці С.І.,

суддів Грушицького А.І., Шевчук Л.Я.,

секретар судового засідання Савчук О.В.,

за участю: представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення 3% річних за користування чужими грошовими коштами та інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 грудня 2018 року,

В С Т А Н О В И В :

В липні 2017 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення 3% річних за користування чужими грошовими коштами та інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання. Позов мотивує тим, що 04.06.2014 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області було винесено рішення про стягнення з відповідача ОСОБА_3 в його користь грошової компенсації в сумі 192843 грн. за частку у праві спільної часткової власності, а саме за 1/2 частку будівельних матеріалів, конструктивних елементів, обладнання, які були використані в процесі будівництва незавершеного будинку по АДРЕСА_1. Вказане рішення суду набрало законної сили 16.06.2014 року і на його підставі між сторонами виникло грошове зобов'язання. Відповідачем рішення суду не виконане, а тому вона зобов'язана відшкодувати інфляційні втрати від знецінення несплачених коштів за час невиконання рішення суду про стягнення грошової компенсації та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Просить суд, з врахуванням збільшених позовних вимог, стягнути з ОСОБА_3 на його користь 3% річних за користування чужими грошовими коштами в розмірі 17 835,55 грн., інфляційні втрати за невчасне виконання грошового зобов'язання в розмірі 184155,98 грн. та понесені ним судові витрати.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 грудня 2018 року відмовлено в позові ОСОБА_2 у даній цивільній справі.

Позивач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на вказане рішення суду першої інстанції. Вважає дане рішення незаконним та необгрунтованим, при ухваленні рішення судом неправильно застосовано норми матеріального права. Висновок суду про те, що в рішенні суду про стягнення грошової компенсації передбачено перехід права власності на будівельні матеріали лише після сплати грошової компенсації є надуманим, обов'язок сплати компенсації і перехід права власності на 1/2 будівельних матеріалів почали діяти після набрання рішенням законної сили. Жодних застережень між сплатою грошової компенсації та переходом права власності на будівельні матеріали вказане рішення суду не містить. За період невиконання рішення суду про стягнення грошової компенсації ціни на будівельні матеріали змінились і відповідач зобов'язана відшкодувати йому витрати від знецінення несплачених коштів.

Апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін з таких підстав.

Судом встановлено, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 червня 2014 року стягнуто з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_2 суму в розмірі 192843 грн. грошової компенсації за частку у праві спільної часткової власності, а саме за 1/2 частку будівельних матеріалів, конструктивних елементів, обладнання, які були використані в процесі будівництва недобудованого будинку по АДРЕСА_1. Ухвалено після моменту перерахування в повному обсязі ОСОБА_3 в користь ОСОБА_2 коштів в розмірі 192843 грн., припинити право власності ОСОБА_2 на 1/2 частину будівельних матеріалів, конструктивних елементів, обладнання, які були використані в процесі будівництва недобудованого будинку по АДРЕСА_1. Після моменту перерахування в повному обсязі ОСОБА_3 в користь ОСОБА_2 коштів в розмірі 192843 грн., визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину будівельних матеріалів, конструктивних елементів, обладнання, які були використані в процесі будівництва недобудованого будинку по АДРЕСА_1. Рішення набрало законної сили 16.06.2014 року.

Отже, спір між сторонами виник з сімейних правовідносин.

Постановою заступника начальника відділу ДВС Луцького РУЮ Пироги С.С. від 27 листопада 2015 року відкрито виконавче провадження № 49461266 на підставі виконавчого листа виданого 20 травня 2015 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області про стягнення з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_2 суми в розмірі - 192843 грн. грошової компенсації за частку у праві спільної часткової власності, а саме за 1/2 частку будівельних матеріалів, конструктивних елементів, обладнання, які були використані в процесі будівництва недобудованого будинку по АДРЕСА_1 та 1 928,43 гривень судового збору.

Постановою заступника начальника відділу ДВС Луцького РУЮ Копетюка В.О. від 10 липня 2017 року закінчено виконавче провадження № 49461266 у зв'язку зі сплатою в повному обсязі боргу, виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій

Відповідно до частин першої, другої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 цього Кодексу і визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання та поширює свою дію на всі види зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні правовідносини з виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.

Частиною другою статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При розгляді справ про передбачену статтею 625 ЦК України відповідальність за порушення грошового зобов'язання слід з'ясувати: чи існує зобов'язання між сторонами, чи це зобов'язання є грошовим, чи доведено наявність прострочення у виконанні зобов'язання, чи існують спеціальні норми, що регулюють ці правовідносини та виключають застосування цієї статті.

Між сторонами у даній справі на підставі рішення суду виникло зобов'язання щодо сплати грошової компенсації за частку у праві спільної часткової власності. Праву позивача на 1/2 частину будівельних матеріалів, конструктивних елементів, обладнання, які були використані в процесі будівництва недобудованого будинку кореспондує обов'язок відповідача сплатити грошову компенсацію в сумі 192843 грн. за вказану частку позивача у праві спільної часткової власності. З рішення суду про стягнення грошової компенсації за частку у спільній частковій власності встановлено, що набуття права власності ОСОБА_3 на 1/2 будівельних матеріалів визначено моментом сплати грошової компенсації. Тобто до моменту виконання відповідачем рішення суду про стягнення з неї грошової компенсації за частку у праві спільної часткової власності ОСОБА_2 залишався власником 1/2 частини будівельних матеріалів, конструктивних елементів, обладнання, які були використані в процесі будівництва недобудованого будинку. А тому, прострочення у виконанні зобов'язання відсутнє.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для настання відповідальності за порушення грошового зобов'язання і колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого суду.

Доводи позивача про те, що рішення суду про стягнення грошової компенсації за частку у спільній частковій власності не містить жодних застережень між сплатою грошової компенсації та переходом права власності на будівельні матеріали спростовуються наявними в справі матеріалами. Крім того, таке застереження міститься і в нормі закону, яка регулює порядок виділу частки із майна, що є у спільній частковій власності. Відповідно до ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, є законним, обгрунтованим та справедливим. Підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 грудня 2018 року в даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуючий

Судді: