КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 366/2838/18 Головуючий у суді першої інстанції: Слободян Н.П.

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/2975/2019 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Волошина В.М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2019 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого Волошиної В.М.

Суддів Слюсар Т.А., Панченка М.М.

Секретаря судового засідання Маличівській Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 - представника ОСОБА_4 на ухвалу Іванківського районного суду Київської області від 04 грудня 2018 року у цивільній справі за заявою ОСОБА_4, заінтересована особа: Національна поліція України про встановлення факту, що має юридичне значення.

Заслухавши доповідь судді Волошиної В.М., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и в:

У жовтні 2018 року ОСОБА_4 звернувся в суд із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме: факту його безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебування безпосередньо в районах антитерористичної операції з 21.11.2017 по 21.02.2018 року ( у період її проведення).

Заяву мотивовано тим, що він проходить службу в Національній поліції України, є поліцейським сектору реагування патрульної поліції № 4 Іванківського ВП Вишгородського ВП ГУ НП в Київській області. В період часу з 20 листопада 2017 року по 17 лютого 2018 року (терміном 90 діб) відповідно до наказу начальника Головного управління Національної поліції у Київській області від 13 листопада 2017 року за № 2015 він був направлений для проходження стажування до Головного управління Національної поліції у Луганській області. На період фактичного проходження стажування з 21 листопада 2011 року по 21 лютого 2018 року він був направлений до Станично-Луганського відділу поліції ГУНП в Луганській області. Територія обслуговування такого відділу поліції межує із тимчасово непідконтрольною Україні населеними пунктами Луганської області та належить до переліку населених пунктів на території яких здійснювалась антитерористична операція. Перебування в районах антитерористичної операції в умовах реальних бойових дій підтверджує факт його безпосередньої участі в антитерористичної операції, а тому він бажає отримати гарантії щодо захисту соціальних, майнових та інших громадянських прав, передбачених для учасників бойових дій Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Зазначив, що умовна назва служби в зоні в антитерористичної операції - «Стажування» - не може бути перешкодою для визнання факту його безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, його перебування безпосередньої в районах антитерористичної операції у період її проведення і подальшого надання статусу учасника бойових дій.

Ухвалою Іванківського районного суду Київської області від 04 грудня 2018 року закрито провадження у справі за заявою ОСОБА_4, заінтересована особа: Національна поліція України про встановлення факту, що має юридичне значення.

Не погоджуючись з постановленою ухвалою суду першої інстанції заявник подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі порушує питання про скасування ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, яким встановити факт, що має юридичне значення, а саме: факт безпосередньої участі ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебування безпосередньо в районах антитерористичної операції з 21.11.2017 по 21.02.2018 (у період її проведення), мотивуючи тим, що ухвала суду першої інстанції є незаконною, не відповідає нормам матеріального права та винесена з порушенням норм процесуального права.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначив, що його заява про встановлення юридичного факту підлягає судовому розгляду, так як порядку встановлення фактів безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебування безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення жодним законом України не визначено.

Учасники справи в судове засідання не з'явились, про час і місце розгляду справи судом повідомлені у встановленому законом порядку. У поданій апеляційній скарзі заявник просив здійснювати розгляд справи без повідомлення та виклику учасників справи (а.с. 113-117).

У відповідності до вимог статті 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Закриваючи провадження у справі за заявою ОСОБА_4, заінтересована особа: Національна поліція України про встановлення факту, що має юридичне значення, суд першої інстанції виходив із того, що ця справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Такий висновок суду першої інстанції є правильним.

Згідно з частиною 1 статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи зокрема: про встановлення фактів, що мають юридичне значення - п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України.

Приймаючи заяву, суддя повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження на підставі пункту 1 частини 1 статті 186 ЦПК, а коли справу вже порушено - закриває провадження в ній.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що заявник ОСОБА_4 звернувся із заявою про встановлення юридичного факту - участі в антитерористичній операції, посилаючись на те, що він проходить службу в Національній поліції Україні, у Іванківському ВП Вишгородського ВП ГУ НП в Київській області, звідки був направлений для проходження стажування до ГУНП у Луганській області, де приймав безпосередню участь у бойових діях, захищаючи незалежність і суверенітет держави. У зв'язку з цим, він бажає отримати гарантії щодо захисту соціальних, майнових та інших громадянських прав, передбачених для учасників бойових дій Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Доказів звернення до підрозділів ГУНП у Київській області щодо включення його як особи, яка проходила стажування, до списків осіб, які визначаються як сили та засоби, що забезпечують проведення антитерористичної операції, заявник не надав.

Відповідно до пункту 19 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (в редакції, чинній на час звернення до суду з цією заявою) учасниками бойових дій визнаються: військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані) та працівники Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці, працівники Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.

Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, категорії таких осіб, терміни їх участі в антитерористичній операції чи в забезпеченні її проведення, а також райони антитерористичної операції визначаються Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції, чинній на час звернення до суду з цією заявою).

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 413 затверджено Порядок надання та позбавлення статусу учасника бойових дій (далі - Порядок), у пункті 2 якого визначений перелік осіб, яким такий статус може бути наданий.

Відповідно до пункту 2-1 Порядку статус учасника бойових дій надається особам, зазначеним у пункті 2 цього Порядку, в разі залучення їх до проведення антитерористичної операції на строк не менше ніж 30 календарних днів, у тому числі за сукупністю днів перебування в районах її проведення.

Пунктом 4 Порядку визначений перелік документів, які є підставою для надання особам статусу учасника бойових дій.

Рішення про надання та позбавлення статусу учасника бойових дій приймається: комісіями з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, утвореними в Міноборони, МВС, Мін'юсті, Національній поліції, Національній гвардії, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецтрансслужби, Генеральній прокуратурі України, Управлінні державної охорони, Адміністрації Держспецзв'язку, ДСНС, ДФС (далі - комісія); міжвідомчою комісією з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», яка утворюється Державною службою у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції (далі - міжвідомча комісія), - у разі виникнення спірних питань, що потребують міжвідомчого врегулювання (пункт 5 Порядку). У цьому ж пункті передбачено, що рішення комісії чи міжвідомчої комісії може бути оскаржене у судовому порядку.

Наведене свідчить про те, що встановлення факту участі особи в антитерористичній операції є складовою процесу надання особі статусу учасника бойових дій, для проведення якого визначений спеціальний порядок, який здійснюють уповноважені на це органи (комісії, міжвідомчі комісії).

Отже, чинним законодавством встановлено певний позасудовий порядок вирішення такого питання, який заявник не використав.

Відповідно до частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про закриття провадження у цій справі з підстав, передбачених частиною першою статті 255 ЦПК України, оскільки питання щодо встановлення факту безпосередньої участі в антитерористичній операції не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Доводи апеляційної скарги заявника про те, що порядку встановлення фактів безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебування безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення жодним законом України не визначено є безпідставними. Як правильно зазначено судом першої інстанції у судовому рішенні, що встановлення факту участі особи в антитерористичній операції є складовою процесу надання особі статусу учасника бойових дій, для проведення якого визначений позасудовий порядок, який здійснюють спеціально уповноважені на це органи (комісії, міжвідомчі комісії) за процедурою, визначеною чинним законодавством, насамперед, передбачено звернення особи, яка претендує на надання статусу учасника бойових дій, до комісії, яка вивчає документи та приймає рішення. Відмова відповідного органу в установленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до суду.

З урахуванням викладеного ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням вимог процесуального законодавства, а тому апеляційну скаргу слід відхилити.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382 ЦПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - представника ОСОБА_4 відхилити.

Ухвалу Іванківського районного суду Київської області від 04 грудня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. При оголошенні вступної та резолютивної частин судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 15 лютого 2019 року.

Головуючий

Судді: