Справа № 22-ц 1827 2006 р.                 Головуючий 1 інстанції Островська О.О.

Категорія 41                                        Доповідач Хопта С.Ф.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ       УКРАЇНИ

3 липня 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого ХоптиС.Ф.

суддів Даценко Л.М., Касьяненко Л.І.

при секретарі Муханько О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 9 лютого 2006 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання його та неповнолітнього сина такими, що втратили право користування жилим приміщенням,

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2003 року позивач звернувся з зазначеним позовом, в якому просив визнати відповідача та його неповнолітнього сина такими, що втратили праве користування жилим приміщенням з підстав, передбачених ст. 71 ЖК України, посилаючись на те, що відповідач в квартирі не проживає з 9 червня 1993 року, а його малолітній син взагалі жодного дня в квартирі не проживав.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 9 лютого 2006 року позов задоволено. Визнано ОСОБА_1 та його неповнолітнього сина ОСОБА_3, 2000 року народження такими, що втратили право користування жилим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати рішення суду з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Перевіряючи законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

Визнаючи відповідача та його малолітнього сина такими, що втратили право користування жилим приміщенням суд виходив з того, що вони не проживають в квартирі понад шість місяців без поважних причин.

Проте з такими висновками суду погодитись не можна, оскільки вони не ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.

Згідно ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сімї без поважних причин, за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Як вбачається з матеріалів справи, в спірній квартирі АДРЕСА_1 відповідач зареєстрований з 09.06.1993 року, а його малолітній син ОСОБА_3 з 27.07.2004 року ( а.с. 32). 12 жовтня 2000 року відповідач ОСОБА_1. та ОСОБА_4. зареєстрували шлюб від якого мають ОСОБА_3. ІНФОРМАЦІЯ_1(а.с.41-42). ОСОБА_4. також має сина від першого шлюбу. Станом на грудень 2000 року в спірній квартирі крім позивача та відповідача, проживали батьки відповідача. З пояснень відповідача вбачається, що позивач, який доводиться відповідачу дідом, та батьки відповідача були категорично проти його одруження. Позивач негативно ставиться до дружини відповідача, за таких причин, проживання відповідача в спірній двохкімнатній квартирі разом з дружиною, сином позивачем та батьками відповідача стало неможливим. Після одруження відповідача, сторони досягли домовленості про те, що відповідач з сімєю буде, проживати в найманій квартирі, а його батьки будуть допомагати оплачувати найману квартиру, та оплачувати житдову площу в спірній квартирі. В спірній квартирі залишились речі відповідача. Відповідач іншого житла немає. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 - батько відповідача ОСОБА_1. помер. 27 жовтня 2005 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом.

За таких обставин справи, колегія не може погодитись з висновками суду про те, що- відповідач та його неповнолітній син не проживають в спірній квартирі без поважних^-причин, тому втратили право користування ним.

Оскільки зазначені обставини свідчать про те, що проживання відповідача та його сімї в спірній квартирі стали неможливими із-за неприязних стосунків позивача з дружиною відповідача, та неможливості спільного проживання у двокімнатній квартирі трьох сімей, відповідач не втратив інтересу до спірного житла, там знаходяться його речі, іншого житла немає, проживає в найманій квартирі, постановлене з порушенням норм матеріального права рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 309,314 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 9 лютого 2006 року скасувати і ухвалити нове рішення.

В позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання його та неповнолітнього сина такими, що втратили право користування жилим приміщенням - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Варховного Суду України протягом двох місяців.

Головуючий Судді