ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа  №  640/1312/18                                                                                            Головуючий 1 інстанції: Єфіменко Н.В.

Провадження  № 33/790/75/19

Категорія:   ч.1 ст. 172-6 КУпАП

    ПОСТАНОВА

      ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

19.02.2019 року                                                                                 м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ ОСОБА_1, з участю особи, відносно якої винесено постанову про адміністративні правопорушення, передбачене ч.1 ст. 172-6 КУпАП ОСОБА_2, її захисника – адвоката ОСОБА_3, прокурора Гладуна Дмитра Володимировича, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову судді Київського районного суду м. Харкова від 06.09.2018 року у відношенні ОСОБА_2, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Київського районного суду м. Харкова від 06.09.2018 року ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка працює заступником начальника відділу адміністрування місцевих податків, екологічного податку та рентної плати управління податків і зборів з юридичних осіб ГУ ДФС в Харківській області, та мешкає за адресою: м. Харків, вул. Котлова, 205, було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, і на неї накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн.

Судом першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_2, перебуваючи на посаді заступника начальника відділу адміністрування місцевих податків, екологічного податку та рентної плати управління податків і зборів з юридичних осіб ГУ ДФС в Харківській області, будучи, згідно підпункту "в" п. 1 ч. ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» №1700-VII від 14.10.2014 року (далі: Закон №1700-VII), суб'єктом, на якого поширюється дія цього Закону, та згідно абз. 14 ч.1 ст. 1 цього ж Закону, суб'єктом декларування, в порушення вимог ч. 2 ст. 45 Закону №1700-VII, несвоєчасно, без поважних причин, а саме, пізніше 30.10.2016 р. (включно), оприлюднила 02.11.2016 року на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції, е-декларацію перед звільненням за 2016 рік, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Не погодившись з вказаним рішенням, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати, а провадження у справі закрити.

В апеляційній скарзі її автор вказує, що вона була звільнена 10.10.2016 року, та за думкою суду декларацію повинна була оприлюднити 30.10.2016 року, а фактично оприлюднила 02.11.2016 року. При цьому, в постанові з посиланням на відповідні відомчі пояснення, до уваги беруться 20 робочих днів, які з дня звільнення спливали 07.11.2016 року, тому вважає, що передбачений законом строк для оприлюднення декларації вона не пропустила. Вказує, що суд помилково зарахував 20 календарних днів замість робочих.

Фактично декларацію подала 08.10.2016 року, що підтверджується доповідною запискою, яка міститься в матеріалах справи.

Також вказує, що з 17.05.2016 року по 06.09.2016 року перебувала на лікарняному, та з 08.09.2016 року їй була призначена друга група інвалідності, та вважає, що якщо такі обставини є поважними причинами для її звільнення з роботи, то вони є і поважними причинами несвоєчасного оприлюднення декларації. Також вказала, що до 10.10.2016 року перебувала у відпустці, що є також поважною причиною, на яку суд не звернув уваги.

Вказує, що строк для притягнення її до адміністративної відповідальності сплив, адже постановою прийнята через 2 роки після нібито вчиненого правопорушення.

Заслухавши пояснення ОСОБА_2 та її захисника ОСОБА_3, які підтримали вимоги апеляційної скарги, пояснення прокурора Галадуна Д.В., який заперечував проти її задоволення, дослідивши матеріали справи, вважаю, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Апеляційним судом вважає, що вимоги вказаної правової норми не були дотриманні суддею суду першої інстанції.

Приймаючи таке рішення апеляційний суд виходить з того, що відповідно до наказу № 68-о від 09.02.2016 року ОСОБА_2 була призначена на посаду заступника начальника відділу адміністрування місцевих податків, екологічного податку та рентної плати управління податків і зборів з юридичних осіб Головного управління ДФС у Харківській області, та мала 8 ранг державного службовця та займала посаду державної служби категорії «Б».

Частиною 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» встановлено, що особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а" і "в" пункту 2, пункті 5 частини першої статті 3 цього Закону, які припиняють діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями.

Надані до суду матеріали свідчать про те, що ОСОБА_2 була звільнена із займаної посади наказом від 07.10.2016 року № 508-о з 10.10.2016 року, у зв’язку з неможливістю виконання службових обов’язку за станом здоров’я на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України. Зі змістом вказаного Наказу ОСОБА_2 була ознайомлена 10.10.2016 року.

Пунктом 2 частини 1 статті 88 Закону України «Про державну службу» визначено, що однією з підстав для припинення державної служби у зв’язку з обставинами, що склалися незалежно від волі сторін, є неможливість виконання державним службовцем службових обов’язків за станом здоров’я за наявності медичного висновку, порядок надання якого визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я.

Пункт 2 ч.1 ст. 40 КЗпП України (розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу) передбачено одну з підстав для розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані випадку виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи,.

Відповідно до Роз’яснення щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю затвердженого рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції №3 від 11.08.2016 року декларація суб’єкта декларування, який припиняє діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, що подається не пізніше дня такого припинення. Якщо припинення зазначених функцій відбулося з ініціативи роботодавця, декларація подається не пізніше двадцяти робочих днів з дня, коли суб’єкт декларування дізнався чи повинен був дізнатися про таке припинення.

На вказані роз’яснення посилався суддя суду першої інстанції, а також посадова особа, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією № 304.

Враховуючи наведене вище, апеляційний суд вважає, що в даному конкретному випадку останнім робочим днем подачі декларації ОСОБА_2, як суб’єкта декларування, який припиняє діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування на підставі положень ст. 40 КЗпП України є 07.11.2016 року.

Згідно матеріалів справи (а.с. 23) ОСОБА_2 було подано декларацію перед звільненням 02.11.2016 року, тобто у строк передбачений законодавством, у зв’язку з чим, вважаю, що постанова від 06.09.2018 року підлягає скасуванню, а провадження по справі закриттю у зв’язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити, постанову судді Київського районного суду м. Харкова від 06.09.2018 року у відношенні ОСОБА_2 скасувати, а провадження у справі закрити у зв’язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Харківського

апеляційного суду ОСОБА_1