копія

Справа №2-а- 33/10

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2010 року Кагарлицький районний суд Київської  області

          в складі: головуючого               судді                   Шевченко І.І.

                          при секретарі                                          Камхі А.Д.

    розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кагарлик справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Кагарлицькому районі  Київської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в Кагарлицькому районі Київської області провести перерахунок та щомісячну виплату пенсії, -

в с т а н о в и в:

позивач просить суд визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Кагарлицькому районі  щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті пенсій  – неправомірними, зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Кагарлицькому районі  Київської області починаючи з 01 січня 2008 року провести перерахунок ОСОБА_1 державної  пенсії та її щомісячну виплату згідно ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус  і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та провести перерахунок додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю та її щомісячну виплату відповідно до ч. 1 ст. 50 цього ж Закону  в розмірі 75% від мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»  в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність на момент перерахунку,  звільнити його від сплати судових витрат, як інваліда 2 групи, захворювання якого пов’язане з Чорнобильською катастрофою, першої категорії, посилаючись на те, що він, ОСОБА_1, являється  інвалідом другої групи, захворювання якого пов‘язане з Чорнобильською катастрофою.

    Стаття 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»  додаткова пенсія за шкоду, заподіяну шкоду, особам,  віднесеним до категорії 1 – особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров‘ю, у розмірах:

-   інвалідам ІІ групи – 75 % мінімальної пенсії за віком.

Стаття 50 – виплата додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров‘ю, та щомісячної компенсації сім‘ям за втрату годувальника.

    Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров‘ю, та щомісячна компенсація сім‘ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи виплачується повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Постановою Верховного Суду України від 27 травня 2008 року зазначено:

    «Положення частини 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов‘язкове державне пенсійне страхування», на думку суддів, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімальної пенсії) до обрахування інших пенсій чи доплат пов‘язаних мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним  законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком».

    Пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 року № 8 встановлено:

«19. Відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно – правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод».

    Він отримує пенсію значно нижчу, ніж передбачено ст.. 50 та ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

    Офіційне тлумачення ст.. 22 Конституції України надано в рішенні Конституційного Суду України № 8-рп від 11.10.2005 року (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) та від 20 березня 2002 року № 5 – рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій), від 09 липня 2007 року № 6- рп (справа про соціальні гарантії громадян), від 22 травня 2008 року № 10-рп (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).

    Порядок виконання рішень Конституційного Суду України надано в рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2000 № 15 – рп (справа про порядок виконань рішень Конституційного Суду України).

Статтею  14 Конвенції Заборона дискримінації передбачено:

«Здійснення прав і свобод, викладених у цій Конвенції, гарантується без будь – якої дискримінації за ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших  переконань, національного або соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження або інших обставин»

    «Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.  Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри,  політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками».

    Статтею 58 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року № 107- VI мінімальна пенсія за віком встановлена:

в розмірі 470 грн. з 01.01.2008  року, 481 грн. – з 01.04.2008 року, 482 грн. – з 01.07.2008 року, 498 грн. – з 01.10.2008 року.

    Статтею 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» встановлено:

«Встановлено у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення в розмірах, що діяли у грудні 2008 року».

    Виходячи із вищенаведеного, додаткова пенсія його повинна бути така -   01.01.2008 р. – 352,5 грн.,  з 01.04.2008 року – 360,75 грн., з 01.07.2008 року – 361,5 грн., з 01.10.2008 року 373,5 грн., з 01.12.2008 року – 373,50 грн., з 01.01.2009 р. – 373,50 грн.

    Позивач звернувся до УПФУ в Кагарлицькому районі Київської області з проханням провести перерахунок та виплачувати пенсії в розмірах, встановлених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», але отримав  відмову відповідача  у проведенні перерахунку пенсії та її виплаті.

    Представник відповідача в судове засідання не з‘явився та подав до суду заперечення, в якому підтверджують, що позивач одержує пенсію по другій групі інвалідності. Розмір  мінімальної пенсії за віком щоразу визначається постановами Кабінету Міністрів України, в яких зазначалися обмеження щодо їх застосування при визначенні певних видів виплат.  Постановою КМУ № 1 від 03.01.2002 року встановлено, що розрахунок пенсії, згідно ч. 4 ст. 54 Закону проводиться, виходячи із розрахункової величини 19,91 грн. таким чином, вимоги про те, що базова мінімальна пенсія за віком при обчисленні пенсії з урахуванням положень ст.. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» повинна визначатися згідно із Законом України «Про загальнообов‘язкове державне пенсійне страхування» суперечить законодавству. Статтею 50 Закону передбачено, що особам, потерпілим від аварії  на ЧАЕС 1 категорії, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров‘ю, встановлюється у відповідних відсотках від мінімальної пенсії за віком. Відповідно до постанов КМУ від 26.07.1996 року № 831 та 836 додаткова пенсія по інвалідності, призначеної відповідно до ст.. 54 Закону обчислювалась, виходячи з розрахункової величини 16,62 грн., а до пенсії по інвалідності  згідно Закону України «Про загальнообов‘язкове державне пенсійне страхування» та ч. 4 ст. 54 – виходячи з розрахункової величини 19,91 грн. Пункт 9 Положення передбачає вичерпний перелік напрямів використання коштів Пенсійного фонду України, які використовуються винятково за призначенням та вилученню не підлягають, а тому на підставі наведеного просить суд позовні заяви позивача залишити без задоволення.

Вислухавши позивача та вивчивши матеріали справи, суд вважає за необхідне позовні вимоги позивача задовольнити повністю.  

В судовому засіданні суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

 Позивач, ОСОБА_1, являється  інвалідом другої групи, захворювання якого пов‘язане з роботами по ліквідації аварії на  Чорнобильській АЕС, віднесеної до категорії  першої особи, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, одержує  пенсію по інвалідності на підставі ст.. 54 Закону № 796-ХІІ та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров‘ю, на підставі ст.. 50 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від  них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров’я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Нормами ст. 49 Закону України № 796 – ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді:

-   державної пенсії;

-   додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров‘ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами другої групи, призначається  щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно зі ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів 2 групи, щодо яких встановлено зв’язок Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.

Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення даного спору, крім того, це право гарантується ч. 2 ст. 46 Конституції України.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов‘язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов‘язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 4 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, за конституційними нормами виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами суд прийшов до такого висновку, що при вирішенні даних правовідносин слід керуватися нормами Закону, а не постановами КМ України.  Пункт 5 постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 01 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» вказує, що судам необхідно виходити з того, що нормативно – правові акти будь – якого державного чи іншого органу підлягають оцінці на відповідність  як Конституції, так і закону.  Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно – правовий акт, який підлягає застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов‘язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки  надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим Законом.  Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону.

Зі ст. ст. 50 і 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»  вбачається, що при визначені розміру пенсій та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, за  основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов‘язкове державне пенсійне страхування».

Таким чином, вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсії є мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі ст.. 28 Закону від 09 липня 2003 року № 1058 – VІ «Про загальнообов‘язкове державне пенсійне страхування» встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Суд не приймає до уваги положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов‘язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим ч. 1 цієї статті, застосовується виключно для призначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого  мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової  пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлене статтями 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Згідно з ч. 3 ст. 67 вказаного Закону, яка набрала чинності 31.10.2006 року, у разі збільшення визначеного законом розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, підвищується  розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.  Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму і цей  перерахунок проводиться з дня встановлення цього мінімуму.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов‘язкове державне пенсійне страхування»  мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.

Оскільки пенсія позивачу має визначатись виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то у разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись виходячи з нового розрахунку пенсії за віком.

Тобто, суд прийшов до такого висновку, що відмову відповідача у перерахунку пенсій позивачу необхідно визнати протиправною.

    Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв‘язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено постановою КМУ від 30 травня 1997 року № 523.  Ця постанова є чинною, її положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають змісту статей 50, 54 Закону № 796-ХІІ.  А в п. 2 постанови  від 03 січня 2002 року № 1  КМУ установив розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, усупереч положенням зазначених статей закону, причому ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.

    При вирішенні даного спору слід виходити із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами обґрунтовано визнано, що при розрахунку державної та додаткової пенсії, передбачених статтями 50, 54 Закону № 796-ХІІ, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

     Положення ч. 3 ст. 28 Закону № 1058 – ІV не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімальної пенсії за віком) для розрахунку інших пов‘язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого розміру пенсії за віком.

    Відповідно до Закону України від 05.10.2006 року «Про внесення змін до Закону України «Про статус  і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» » вказаний Закон доповнено ст.. 71, згідно з якою дія положень цього Закону не може призупинятись іншими законами, крім Законів про внесення змін до цього Законів.

    Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп визнано неконституційними п. 28 розділу ІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими були внесенні зміни в Закон України «Про статус  і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».  У цьому ж Рішенні Конституційного Суду України зазначається, що Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів та при прийнятті Закону України «Про Державний Бюджет України» мають бути дотриманні принципи соціальної, правової держави, верховенства права, забезпечена соціальна стабільність, а також збереженні пільги, компетенції і гарантії.

    Рішення Конституційного Суду України є обов‘язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

    Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв‘язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії Законів України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнаних неконституційними.

    Відповідно до ст.113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується цією Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України (Стаття 113 в редакції Закону N 2222-IV від 08.12.2004).

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Згідно з ч.1 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.4 ст.9 КАС України у  разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Оскільки закони України мають вищу юридичну силу над урядовими нормативними актами, а Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має особливу процедуру внесення до нього змін та доповнень суд вважає, що при вирішенні даного спору підлягають застосуванню саме положення ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Суд при вирішенні справи вважає за необхідне взяти до уваги пункт 9 оглядового листа ВАСУ від 14.08.2008 року №1406/100/13-08 згідно з яким  виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при  визначенні  розміру  пенсій  учасникам  ліквідації  наслідків аварії на Чорнобильській АЕС застосуванню підлягають частина перша статті 50 та частина четверта статті 54 Закону України "Про статус і  соціальний   захист   громадян,   які   постраждали   внаслідок Чорнобильської  катастрофи"  (  796-12 ),  а не постанова Кабінету Міністрів  України  "Про  підвищення  розмірів  пенсій  та   інших соціальних  виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких   здійснюється   за   рахунок   коштів державного бюджету" (1-2002-п), яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Також, суд  при прийнятті рішення керується судовою практикою Верховного Суду України (Вісник Верховного Суду України №1(101) січень 2009), згідно з якою з огляду на загальні засади пріоритету законів над підзаконними нормативними актами при визначенні розміру державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, що передбачені Законом України від 28 лютого 1991 р. № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», необхідно було керуватися статтями 50, 54 цього Закону, а не постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 р. № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», що була чинною на час призначення позивачам цих пенсій.

Отже, з урахуванням всього наведеного суд приходить до обґрунтованого висновку, що позивач, як інвалід 2 групи, захворювання якого пов’язане з Чорнобильською катастрофою, має законне право на державну пенсію в розмірі не нижче 8 мінімальних пенсій за віком, а також на додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, починаючи з 22 травня 2008 року.

Позовні вимоги позивача  стосовно вищевказаних вимог з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року не підлягають до задоволення, оскільки рішення Конституційного Суду України по справі  № 10-рп від 22.05.2008 року було визнано неконституційними п. 28 розділу ІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими були внесенні зміни в Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що підлягає до застосуванню при  застосуванні ст. ст. 50, 54 Закону україни «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Суд також вважає, що для обрахунку пенсій слід застосовувати мінімальну пенсію за віком, яка визначена абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове Державне пенсійне страхування» в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Даний прожитковий мінімум визначається Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Враховуючи викладене, керуючись ст.. 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167 КАС України, ст.ст. 22, 46 Конституції України, ст.. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»,  Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 р», ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус  і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,  суд, -

п о с т а н о в и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Кагарлицькому районі  Київської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в Кагарлицькому районі Київської області провести перерахунок та щомісячну виплату пенсії - задовольнити частково.

    Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Кагарлицькому районі  щодо відмови ОСОБА_1  провести перерахунок пенсії  - неправомірними.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Кагарлицькому районі  Київської області починаючи з 22 травня 2008 року провести перерахунок державної  пенсії  ОСОБА_1  та виплатити заборгованість, а також проводити щомісячно нарахування та виплату пенсій згідно ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус  і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, встановленої в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на момент виплати  та провести перерахунок додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, визначити розмір та виплатити заборгованість, а також проводити щомісячну виплату  ОСОБА_1  додаткову  пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю в розмірі 75% від мінімальної пенсії за віком, встановленої Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»  та Законом України «Про Державний бюджет на 2009 р.» мінімальної пенсії за віком, встановленої в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність на момент виплати.

В решті позовних вимогах ОСОБА_1  відмовити.

Заява про апеляційне оскарження  постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України – з дня складення в повному обсязі.

    Апеляційна скарга  на постанову суду  першої інстанції подається протягом двадцяти днів після  подання заяви про апеляційне оскарження.

    Суддя: / підпис /

    З оригіналом згідно: суддя