Справа № 127/5872/14-ц

Провадження № 22-ц/801/174/2019

Категорія: 27

Головуючий у суді 1-ї інстанції Вохмінова О.С.

Доповідач:Войтко Ю. Б.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2019 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача): Войтка Ю.Б.,

суддів Міхасішина І.В., Денишенко Т.О.,

з участю секретаря судового засідання: Безрученко Н.Р.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи»,

відповідачі - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

третя особа - Служба у справах дітей Вінницької міської ради,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 апеляційну скаргу ОСОБА_3, яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5, на заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 07 травня 2014 року, ухвалене під головуванням судді Вохмінової О.С. у місті Вінниця, за відсутності учасників справи,

у справі № 127/5872/14-ц за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - Служба у справах дітей Вінницької міської ради про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення, -

в с т а н о в и в:

У березні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі - ТОВ «Кредитні ініціативи») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3., ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - Служба у справах дітей Вінницької міської ради, про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення.

Позов мотивований тим, що 28 листопада 2007 року між акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк» (далі - АКБ «ТАС-Комерцбанк») та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір, за умовами якого остання отримала кредит на суму 63 180,00 дол. США зі сплатою 11,9 % річних.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1, яка належить останній на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 28 листопада 2007 року.

Згідно з договором від 28 листопада 2012 року публічне акціонерне товариство «Сведбанк» (далі - ПАТ «Сведбанк»), яке є правонаступником АКБ «ТАС-Комерцбанк» відступило свої права за указаними договорами товариству з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор плюс», а останнє - ТОВ «Кредитні ініціативи».

Внаслідок укладення зазначених договорів відбулася заміна кредитора, тому ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло статусу нового кредитора за кредитним та іпотечним договорами, укладеними з ОСОБА_3 28 листопада 2007 року.

У зв'язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору станом на 21 березня 2014 року утворилася заборгованість за кредитом - 60 364,00 дол. США, що еквівалентно 610 231,75 грн, за відсотками - 35 718,33 дол. США, що еквівалентно 361 083,74 грн та пені - 128 233,89 грн.

ТОВ «Кредитні ініціативи» зверталося до відповідачів із вимогами про погашення боргу, з попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення 02 грудня 2013 року, проте ці вимоги не виконуються.

Посилаючись на норми статей 509, 525, 526 ЦК України, статті 109 ЖК УРСР, статей 3, 12, 33, 39, 40 Закону України «Про іпотеку», ТОВ «Кредитні ініціативи» просило: звернути стягнення на предмет іпотеки - двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 28 листопада 2007 року, яка складає 1 099 549,38 грн, шляхом проведення прилюдних торгів згідно з Законом України «Про виконавче провадження», встановивши початкову ціну предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності /незалежним експертом на стадії оцінки майна; виселити відповідачів із квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житла.

Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 07.05.2014 року позов задоволено. В рахунок погашення боргу перед ТОВ «Кредитні ініціативи» за кредитним договором № 0101/1107/71-085 від 28.11.2007 року в розмірі 1099549 грн. 38 коп., яка виникла станом на 21.03.2014 року звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_3 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 28.11.2007 року, шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Виселено ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 в інтересах якого діє ОСОБА_3, з квартири АДРЕСА_1. Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» судовий збір в сумі 3897 грн. 60 коп.

Не погоджуючись із заочним рішенням суду, ОСОБА_3, яка діє у своїх інтересах та інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_5, подала заяву про перегляд заочного рішення.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 25.10.2017 року в задоволенні заяви відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, яка діє у своїх інтересах та інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_5, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального й процесуального права, просить заочне рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не перевірив підстави набуття позивачем права вимоги до відповідача, оскільки під час укладення договір про передачу прав вимоги за кредитним та іпотечним договорами не дотримано вимог ч. 1 ст. 203 ЦК України, а отже ці правочини в частині відступлення прав вимоги є недійсними на підставі ч. 1 ст. 215 ЦК України. Відсутній предмет договору факторингу на момент укладення правочину.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно договору від 28.11.2012 року ПАТ «Сведбанк», яке є правонаступником АКТ «ТАС-Комерцбанк», відступило свої права за іпотечними договорами ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс», а останнє - ТОВ «Кредитні ініціативи» по кредитному договору та іпотечному договору від 28.11.2007 року №0101/1107/71-85, укладеними з ОСОБА_3

28.11.2007 року АКБ «ТАС-Комерцбанк» (правонаступник - ПАТ «Сведбанк») та ОСОБА_3 уклали кредитний договір №0101/1107/71-85 на суму 63180 доларів США на строк з 28.11.2007 року по 27.11.2037 року із сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 11,9% річних на весь строк фактичного користування кредитом (а.с. 7-12).

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком та відповідачкою ОСОБА_3 був укладений договір іпотеки (а.с. 15), предметом якого є квартира АДРЕСА_1, загальною площею 50,2 кв.м., яка належить на праві власності ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 28.11.2007 року (а.с. 16).

Згідно п.10.3 іпотечного договору у разі невиконання позичальником умов основного зобов'язання та/або іпотекодавцем умов цього договору, іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки та задовольнити за рахунок його вартості свої вимоги у повному обсязі, включаючи суму кредиту та будь-яке збільшення цієї суми відповідно до умов основного зобов'язання. п. 10.4 передбачено право звернення стягнення на предмет іпотеки, п. 11 визначений порядок звернення стягнення на предмет іпотеки.

Банк виконав своє зобов'язання, надавши кредитні кошти ОСОБА_3, яка свого зобов'язання щодо повернення кредитних коштів не виконала, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Судом було вірно встановлено, що між сторонами виникли зобов`язальні правовідносини, які регулюються нормами ст. 47-49 ЦК України і спеціальними нормами глави 71 ЦК України, а також Законом України «Про іпотеку».

Листами від 02.12.2013 року відповідачі письмово повідомлялись про заміну кредитора, про наявність заборгованості по кредитному договору від 28.11.2007 року, про наслідки невиконання вимоги - звернення стягнення на предмет іпотеки та звільнення квартири - предмета іпотеки (а.с. 26-28). Даний лист надсилався відповідачам за адресою: АДРЕСА_1 та в АДРЕСА_2 (а.с.30-31).

Позивачем надано розрахунок боргу, з якого вбачається, що станом на 21.03.2014 року заборгованість ОСОБА_3 за кредитним договором №0101/1107/71-85 від 28.11.2007 року, яка складається з заборгованості по тілу кредиту - 60364,00 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на 21.03.2014 року становить 610231,75 грн.; по відсотках - 35718,33 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на 21.03.2014 року становить 361083,74 грн., пені - 128233,89 грн. Загальна сума боргу - 1099549,38 грн.

Згідно ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання позичальником умов основного зобов'язання передбачено також п. 11 іпотечного договору від 28.11.2007 року та Законом України «Про іпотеку» на підставі рішення суду.

Враховуючи наведене суд прийшов до висновку, що позов про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення боргу станом на 21.03.2014 року підлягає задоволенню. Спосіб реалізації предмета іпотеки слід визначити шляхом проведення прилюдних торгів, початкову ціну для реалізації предмета іпотеки слід встановити на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Також суд прийшов до переконання, що вимога позивача про виселення відповідачів із квартири без надання їм іншого житла також підлягає задоволенню, оскільки згідно з ч. 4 ст. 9, ст. 109 ЖК України, ст. ст. 39 - 40 Закону України "Про іпотеку" виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення. При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

Згідно довідки МКП ЖЕК №14 від 23.08.2012 року (а.с. 20) в квартирі АДРЕСА_1, власницею якої є ОСОБА_3, зареєстровані: з 2008 року ОСОБА_3, 1976 р.н., донька - ОСОБА_4, 1995 р.н., а з 2010 року - син ОСОБА_5, 2010 р.н.

Неповнолітні діти без згоди іпотекодержателя були зареєстровані в квартирі після укладення договору іпотеки і на момент укладення договору вони не мали права користування чи власності на предмет іпотеки.

Суд вважав, що оскільки вимога позивача від 02.12.2013 року про виселення із квартири АДРЕСА_1 разом з усіма мешканцями, ОСОБА_3 у місячний строк добровільно виконана не була, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» рішення суду про виселення особи є підставою для зняття її реєстрації місця проживання.

Проте повністю з таким висновком суду погодитись не можна, так як суд неправильно застосував норми матеріального права. У зв'язку з цим рішення суду підлягає зміні з ухваленням нового рішення.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, вірно виходив із того, що позичальник не виконав належним чином взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, які забезпечені іпотекою, а тому відповідно до положень статті 12 Закону України «Про іпотеку» у нього виникло право звернення стягнення на предмет іпотеки.

Проте суд не врахував, що рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 28.02.2012 року у справі № 2-3261/11 з відповідача вже було стягнуто заборгованість у розмірі 669 657, 50 грн., в тому числі: - заборгованість за кредитом - 60364,00 дол. США, що за курсом НБУ складає 479911 грн. 91 коп.; - заборгованість за процентами - 12588,23 дол. США, що за курсом НБУ складає 100080 грн. 20 коп.; - заборгованість по пені - 89665 грн. 39 коп.

Згідно з вимогами кредитного договору за наявності прострочення виконання основного зобов'язання в обумовлений сторонами строк ПАТ «Сведбанк», правонаступником якого є позивач, використав право вимагати дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, та пені за порушення умов договору, шляхом стягнення цих коштів у судовому порядку.

Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, із чим погодився й суд, який задовольнив позовні вимоги ПАТ «Сведбанк».

У такому випадку має застосовуватися вимога про сплату процентів від суми позики, передбачена частиною першою статті 1048 ЦК України, до дня, встановленого кредитором у вимозі про дострокове повернення кредиту шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні, а отже, строк дії договору змінився з тридцятого дня з дати, зазначеної на квитанції, яка надається банку відділенням зв'язку при відправленні позичальнику листа з вимогою про дострокове повернення кредиту, сплату процентів за користування ним з повідомленням про вручення, і вважається таким, що має бути виконаним у повному обсязі. У такому разі положення абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України, за яким проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики, не підлягають застосуванню, оскільки між сторонами немає домовленості про порядок повернення позики поза межами строку дії договору.

Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.

Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.

Звертаючись до суду з позовом, ТОВ «Кредитні ініціативи» просило звернути стягнення на предмет іпотеки та встановити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку» та встановити початкову ціну, визначену на підставі оцінки майна, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності, проведеної відповідно до законодавства.

У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено договором. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 Закону України «Про іпотеку».

Стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Положеннями частини першої статті 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Виходячи зі змісту поняття «ціна» як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу норм статей 38, 39 Закону України «Про іпотеку», можна зробити висновок, що у розумінні норми статті 39 Закону України «Про іпотеку» встановлення початкової ціни предмету іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 цього Закону.

Разом із тим відповідно до статей 19, 57 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження під час здійснення виконавчого провадження не позбавлені можливості заявляти клопотання про визначення вартості майна, тобто визначення іншої ціни предмета іпотеки, ніж буде зазначена в резолютивній частині рішення суду, якщо, наприклад, така вартість майна змінилася.

Не зазначення у резолютивній частині рішення суду початкової ціни предмета іпотеки в грошовому вираженні не має вирішального значення та не тягне за собою безумовного скасування судових рішень, а враховуючи, що з моменту укладення іпотечного договору пройшов значний проміжок часу, такі вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Не приймаються судом апеляційної інстанції доводи відповідача про те, що суд першої інстанції не перевірив підстави набуття позивачем права вимоги до відповідача, оскільки під час укладення договір про передачу прав вимоги кредитним та іпотечним договорами не дотримано вимог ч. 1 ст. 203 ЦК України, а отже ці правочини в частині відступлення прав вимоги є недійсними на підставі ч. 1 ст. 215 ЦК України.

Відповідно до загальних положень цивільно-процесуального законодавства суд повинен з'ясувати обставини, які пов'язані саме з предметом спору, встановити характер правовідносин, зумовлених фактами, що мають місце, та правові норми, якими врегульовані ці правовідносини. При цьому факти підстави позову, які підведені під гіпотезу певної норми матеріального права, вказують на юридичну природу спірних правовідносин, що являються предметом позову.

Відповідно до принципу змагальності сторін цивільного судочинства, позивач повинен зазначити і довести обставини, з якими він, як з юридичними фактами, пов'язує свою матеріально-правову вимогу, тобто обставини, які мають значення для справи. А відповідач, у разі заперечень позову, обставини, що доводять безпідставність таких вимог. Проте обставини повинні мати значення для справи - стосуватися предмету позову.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» пред'явило позов про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення. Саме це є предметом вимоги, а доведенню підлягають обставини не виконання належним чином взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, які забезпечені іпотекою.

На підтвердження наявності у позивача права вимоги за Кредитним та Іпотечним договорами, укладеними з ОСОБА_3, ТОВ «Кредитні ініціативи» надано суду належним чином завірені копії Договору факторингу № 15 від 28.11.2012 року, Договір про відступлення прав за іпотечними договорами від 28.11.2012 року з реєстром боржників, Акти прийому-передачі до договору, Акт прийому-передачі персональних даних, Акт прийому-передачі інформації згідно реєстру заборгованостей боржників, Договір факторингу від 28.11.2012 року, укладений між ТОВ «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» з реєстром заборгованостей, Договір про передачу прав за іпотечним договором від 28.11.2012 року між ТОВ «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» та Акт прийому передачі до договору.

З копії вказаних договорів вбачається, що вони укладені у письмовій формі, підписані сторонами та нотаріально посвідчені.

Відповідно до положень ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом не дійсним.

Враховуючи наведене судова колегія вважає, що обставини не дотримання сторонами вимог ч. 1 ст. 203 ЦК України під час укладення договір про передачу прав вимоги за кредитним та іпотечним договорами, а отже недійсність їх в частині відступлення прав вимоги відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України лежать за межами підстави позову ТОВ «Кредитні ініціативи», не були предметом розгляду в суді першої інстанції та є предметом окремого позову.

Апеляційний суд не приймає заяву ОСОБА_3 про застосування позовної давності з наступних підстав.

Створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін.

Відповідач, який не був належним чином (згідно з вимогами процесуального закону) повідомлений про час і місце розгляду справи у суді першої інстанції, не має рівних з позивачем можливостей подання доказів, їх дослідження та доведення перед цим судом їх переконливості, а також не може нарівні з позивачем довести у суді першої інстанції ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень.

Якщо суд першої інстанції, не повідомивши належно відповідача про час і місце розгляду справи, ухвалить у ній заочне рішення, відповідач вправі заявити про застосування позовної давності у заяві про перегляд такого рішення. У разі відмови суду першої інстанції у задоволенні цієї заяви, відповідач може заявити про застосування позовної давності в апеляційній скарзі на заочне рішення суду першої інстанції.

Проте, апелянт не заявив про застосування позовної давності у заяві про перегляд заочного рішення і не заявив про таке в апеляційній скарзі на заочне рішення суду.

Згідно з пунктом 1 статті 1 Закону України від 3 червня 2014 року № 1304-VII "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" ( далі - Закон № 1304-VII) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що воно використовується як місце постійного проживання, загальна площа якого не перевищує 140 м2 для квартири та 250 м2 для житлового будинку.

За змістом статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи.

В цивільному законодавстві мораторій визначається як відстрочення виконання зобов'язання (пункт 2 частини першої статті 263 ЦК України).

Отже, мораторій не звільняє від виконання зобов'язання, а є відстроченням виконання певних обов'язків, відкладення певних дій на визначений чи невизначений період на підставі спеціального акта.

Встановлений Законом № 1304-VII мораторій на стягнення нерухомого житлового майна громадян України, наданого як забезпечення зобов'язань за кредитами в іноземній валюті, не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника).

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 07 травня 2014 року слід змінити відповідно до п. 4 ст. 376 ЦПК України та викласти резолютивну частину рішення суду у новій редакції.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5, задовольнити частково.

Заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 07 травня 2014 року змінити, викласти резолютивну частину в наступній редакції.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - Служба у справах дітей Вінницької міської ради про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення задовольнити частково.

В рахунок погашення боргу перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» за кредитним договором №0101/1107/71-85 від 28.11.2007 року в розмірі 669657 грн. 50 коп. (шістсот шістдесят дев'ять тисяч шістсот п'ятдесят сім грн. 50 коп.), в тому числі: - заборгованість за кредитом - 60364,00 дол. США, що за курсом НБУ складає 479911 грн. 91 коп.; - заборгованість за процентами - 12588,23 дол. США, що за курсом НБУ складає 100080 грн. 20 коп.; - заборгованість по пені - 89665 грн. 39 коп., звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_3, 1976 року народження, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 28.11.2007 року, шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Виселити ОСОБА_3, 1976 року народження, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_4, 1995 року народження, ОСОБА_5, 2010 року народження, в інтересах якого діє ОСОБА_3, з квартири АДРЕСА_1.

Рішення суду про виселення є підставою для зняття осіб з реєстрації місця проживання.

Рішення в частині звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає виконанню на час дії Закону № 1304-VII «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили із дня її прийняття.

Касаційна скарга на постанову може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів із дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 22 лютого 2019 року.

Головуючий: Войтко Ю.Б.

Судді: Міхасішин І.В.

Денишенко Т.О.