Єдиний унікальний номер 234/8879/18 Номер провадження 22-ц/804/433/19

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2019 року Донецький апеляційний суд у складі:

головуючого-судді Мальованого Ю.М.,

суддів: Соломахи Л.І., Космачевської Т.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Розпутько Я.О.,

позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Бахмут Донецької області у залі судових засідань № 3 цивільну справу № 234/8879/18 за позовом ОСОБА_1 до Державного навчального закладу «Краматорське вище професійне металургійне училище» про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди, з апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 14 листопада 2018 року (суддя першої інстанції Кравченко О.Ю.), -

В С Т А Н О В И В :

18 червня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Краматорського міського суду Донецької області з позовом до Державного навчального закладу «Краматорське вище професійне металургійне училище» про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з 01 листопада 2011 року по 15 листопада 2012 року він працював на посаді викладача у Державному навчальному закладі «Краматорське вище професійне металургійне училище» (далі - ДНЗ «Краматорське вище професійне металургійне училище»), звідки звільнився за ст. 38 КЗпП України.

В порушення вимог Колективного договору за весь час роботи він не отримував щомісячної надбавки 10% за роботу в групах ВПУ, яку йому повинен був виплачувати відповідач починаючи з 01 січня 2012 року. Про цей факт йому стало відомо 17 травня 2018 року після того, як він оскаржив бездіяльність директора училища у департамент освіти і науки Донецької області. За його розрахунком сума недоотриманої грошової надбавки склала 1338 гривень.

Крім того, починаючи з 01 листопада 2011 року від отримував надбавку за завідування кабінетом 10%. З вересня 2012 року роботодавець перестав доплачувати йому цю надбавку до посадового окладу з невідомих причин. Загальна сума недоотриманої грошової надбавки за завідування кабінетом склала 519 гривень.

На день звільнення з роботи роботодавець також не виплатив йому заробітну плату у розмірі 1 139 грн. 76 коп. На час пред'явлення позову відповідач на думку позивача зобов'язаний сплатити на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку у сумі 1013 грн. 65 коп. з розрахунку 92 грн. 15 коп. (середньоденна заробітна плата) за 11 днів затримки.

Вважає дії адміністрації училища незаконними, оскільки відповідно до частини 1 ст. 116 КЗпП України виплата всіх сум, що належать працівнику від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Крім того, зазначив, що в результаті протиправних дій відповідача йому була спричинена моральна шкода, яку він оцінює у 3 000 грн. (а.с. 1-3)

14 листопада 2018 року рішенням Краматорського міського суду Донецької області у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ДНЗ «Краматорське вище професійне металургійне училище» відмовлено у повному обсязі (а.с. 141 - 145).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги про стягнення з відповідача не нарахованої і не виплаченої надбавки 10% заробітку в групах ВПУ у сумі 1 338 грн. та надбавки у розмірі 10% за завідування кабінетом у сумі 519 грн., а також стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку з виплати надбавки починаючи з 15 листопада 2012 року до дати винесення судового рішення задоволенню не підлягають у зв'язку з безпідставністю. Щодо вимоги про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати за період з 15 листопада 2012 року по 30 листопада 2012 року у сумі 1 013 грн. 65 коп. не підлягає задоволенню з підстав пропуску строку, передбаченого ст. 233 КЗпП України для звернення до суду. Оскільки судом першої інстанції не встановлено порушення з боку відповідача трудових прав позивача, які спричинили йому моральні страждання, суд також дійшов висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди.

Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, посилаючись на незаконність судового рішення, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Краматорського міського суду Донецької області від 14 листопада 2018 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що при вирішенні питання щодо виплати підвищення посадового окладу 10% за роботу в групах ВПУ суд дійшов помилкового висновку та вважав доведеним факт того, що позивачу була встановлена оплата за навчальну годину у групі ПТУ у розмірі 20 грн. 40 коп., у групі ВПУ оплата за навчальну годину підвищена на 10 % та складає 22 грн. 44 коп. При цьому суд виходив з того, що це підвищення посадового окладу встановлювалось на педагогічне навантаження, що не відповідає дійсності. Умовами Колективного договору передбачено, що за роботу в групах ВПУ виплачуться підвищення 10% саме до посадового окладу, а не до педагогічного навантаження, як це визначено у рішенні суду першої інстанції.

Крім того, скаржник зазначив, що суд зробив помилкові висновки при вирішенні питання щодо виплати доплати 10% за завідування кабінетом за період вересень-листопад 2012 року. Приймаючи до уваги, що наказом керівника ДНЗ «Краматорське вище професійне металургійне училище» № 15 від 03 вересня 2012 року «Про призначення завідуючих навчальними кабінетами, майстернями» позивача не було призначено завідуючим кабінетом або навчальною майстернею, суд не звернув увагу на те, що доплата 10% за завідування кабінетом йому була встановлена раніше наказом керівника ДНЗ «Краматорське вище професійне металургійне училище» № 13 від 01 листопада 2011 року «Про призначення завідуючих навчальними кабінетами», який діяв безстроково. Тому, на думку позивача, ніяких законних підстав для зняття з нього доплати 10% за завідування кабінетом не було. (а.с. 147-148).

На апеляційну скаргу відповідачем ДНЗ «Краматорське вище професійне металургійне училище» надано письмовий відзив, в якому відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Краматорського міського суду Донецької області від 14 листопада 2018 року без змін. В обґрунтування доводів відповідач зазначає, що з апеляційною скаргою позивача відповідач не згодний, рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Суд першої інстанції ухвалив обґрунтоване рішення на підставі діючих на той час нормативних документів. Підвищення вартості відпрацьованої години на 10% вірно проводилось виходячи з педагогічного навантаження позивача. Нарахування заробітної плати викладачам проводиться відповідно до затверджених Тарифікаційних списків. Крім того, позивач помилково наголошує, що наказ № 13 виданий 01 листопада 2011 року діяв безстроково. Але вказаний наказ закінчив свій строк дії 30 червня 2012 року разом з закінченням навчального року та випуском груп. З початком нового навчального року (прийомом на навчання учнів з інших професій) проводиться перерозподіл навчальних кабінетів та закріплення нових завідувачів. Відповідно був виданий наказ № 15 від 03 вересня 2012 року, в якому на 2012-2013 навчальний рік завідування кабінетом на позивача ОСОБА_1 не покладалось (а.с. 159-160).

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Донецького апеляційного суду від 28 грудня 2018 року визначено колегію судів для розгляду цієї справи: суддя-доповідач Мальований Ю.М., судді Соломаха Л.І., Канурна О.Д. (а.с. 151).

У зв'язку з перебуванням на лікарняному судді Канурної О.Д. 16 січня 2019 року протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи визначено склад суду для розгляду цієї справи: суддя-доповідач Мальований Ю.М., судді Соломаха Л.І., Космачевська Т.В.

Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. У частині 3 цієї статті зазначено, що розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Згідно із частинами 1, 3 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги зазначені в частині першій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Враховуючи характер спірних правовідносин у цій справі, для повного та всебічного з'ясування обставин справи, розгляд апеляційної скарги здійснюється з повідомленням учасників справи.

Відповідно до частини 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В судове засіданні апеляційного суду представник відповідача ДНЗ «Краматорське вище професійне металургійне училище» не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи відповідача повідомлено, судові повістки - повідомлення про розгляд справи 20 лютого 2019 року отримав, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 170).

Представник відповідача апеляційний суд про причини неявки у судове засідання 20 лютого 2019 року не повідомив і відповідно до частини 3 ст. 131 ЦПК України вважається, що він не з'явився у судове засідання без поважних причин.

Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представника відповідача ДНЗ «Краматорське вище професійне металургійне училище», явка якого у судове засідання обов'язковою не визнавалась, оскільки відповідно до частини 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, позивача ОСОБА_1, який просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення заявлених вимог, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивача ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що згідно наказу керівника ДНЗ «Краматорське вище професійне металургійне училище» № 95-к від 01 листопада 2011 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу у ДНЗ «Краматорське вище професійне металургійне училище» з 01 листопада 2011 року на посаду викладача з оплатою згідно тарифікації викладачів по кваліфікаційній категорії - спеціаліст ІІ категорії (а.с. 46). Даним наказом встановлена педагогічна надбавка згідно постанови КМУ № 373 від 23 березня 2011 року у розмірі 20%, надбавка за вислугу років 10%.

Наказом № 34-к від 15 листопада 2012 року позивача ОСОБА_1 звільнено на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням у зв'язку з переїздом на нове місце проживання з 15 листопада 2012 року (а.с. 47).

Наказом керівника ДНЗ «Краматорське вище професійне металургійне училище» № 18 від 01 листопада 2011 року ОСОБА_1 було встановлено педагогічне навантаження на 2011-2012 навчальний рік (з листопада) в обсязі 544 годин (у тому числі у групах ВПУ - 95 годин, у групах ПТУ - 449 годин) (а.с. 59-60, 83).

Наказом керівника ДНЗ «Краматорське вище професійне металургійне училище» № 13 від 01 листопада 2011 року ОСОБА_1 було призначено завідуючим спортивним залом. Пунктом 4 цього наказу на бухгалтерію училища покладено обов'язок проводити оплату за завідування кабінетів, майстерень та керівництво методичних комісій згідно Інструкцією та при наявності щомісячних звітів про проведену роботу (а.с. 63-64).

З витягу тарифікаційного списку педагогічних працівників ДНЗ «Краматорське вище професійне металургійне училище» на 2011/2012 навчальний рік з 01 листопада 2011 року вбачається, що позивачу встановлена тарифна ставка окремо за роботу у групах ПТУ та групах ВПУ. Вартість години в групі ПТУ складає 16 грн. 68 коп., вартість години в групі ВПУ підвищена на 10% та складає 18 грн. 35 коп. Також ОСОБА_1 встановлена додаткова оплата за завідування навчальним кабінетом у розмірі 10% (а.с. 84, 127).

Наказом керівника ДНЗ «Краматорське вище професійне металургійне училище» № 28 від 03 вересня 2012 року ОСОБА_1 було встановлено педагогічне навантаження на 2012-2013 навчальний рік в обсязі 623 годин (у тому числі у групах ВПУ 244 години, в групах ПТУ 379 годин) (а.с. 68-69, 85).

З наказу керівника ДНЗ «Краматорське вище професійне металургійне училище» № 15 від 03 вересня 2012 року «Про призначення завідуючих навчальними кабінетами, майстернями» позивача ОСОБА_1 не було призначено завідуючим кабінетом або навчальною майстернею (а.с. 72-73).

З витягу тарифікаційного списку педагогічних працівників ДНЗ «Краматорське вище професійне металургійне училище» на 2012/2013 навчальний рік ОСОБА_1 встановлена оплата за навчальну годину у групі ПТУ у розмірі 20 грн. 40 коп., у групі ВПУ оплата за навчальну годину підвищена на 10% та складає 22 грн. 44 коп. За завідування кабінетом додаткова оплата не встановлена (а.с. 70-71, 86-87, 128).

Згідно наказу № 68/221 від 15 листопада 2012 року «Про розрахунок за педагогічне навантаження» у зв'язку із звільненням ОСОБА_1 керівником ДНЗ «Краматорське вище професійне металургійне училище» доручено бухгалтерії виконати повний розрахунок за виконане ним педагогічне навантаження в кількості 136 годин (а.с. 74).

Відповідно виписки з карткового рахунку ОСОБА_1 за період з 01 листопада 2012 по 30 квітня 2013 року остаточний розрахунок з позивачем проведено 30 листопада 2012 року (а.с. 24).

Наведеним доказом підтверджується, що відповідач дійсно затримав повний розрахунок з позивачем при звільненні протягом 11 днів, за що передбачена відповідальність, встановлено ст. ст. 117, 233 КЗпП України.

У судовому засіданні апеляційного суду позивач підтвердив той факт, що залишок заробітної плати за листопад 2012 року у сумі 242 грн. 52 коп. було перераховано 30 листопада 2012 року на його картковий рахунок, на який він отримував заробітну плату. Усвідомлюючи, що відповідач провів з ним повний розрахунок, ОСОБА_1 суду не надав пояснень з приводу того, чому в межах строків, встановлених ст. 233 КЗпП України не звернувся до суду за захистом порушеного права на своєчасний розрахунок.

Звертаючись до суду у червні 2018 року з вимогами про відшкодування середнього заробітку за час затримки розрахунку, ОСОБА_1 не обґрунтовує тривалу (майже 6 років) затримку зі зверненням до суду за захистом свого порушеного права, питання щодо поновлення строку для звернення до суду не порушував.

У своєму рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу від 22 лютого 2012 року N 4-рп/2012, Конституційний Суду України дійшов висновку, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним.

У цьому ж рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що для звернення працівника до суду з заявою про відшкодування моральної шкоди, завданої йому несвоєчасною виплатою з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум, встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли такий працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог в цій частині через порушення позивачем строку звернення до суду за захистом порушеного права та за недоведеністю поважності причин пропуску цього строку.

В апеляційній скарзі, ОСОБА_1 наголошує на тому, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку та вважав доведеним факт того, що позивачу була встановлена оплата за навчальну годину у групі ПТУ у розмірі 20 грн. 40 коп., у групі ВПУ оплата за навчальну годину підвищена на 10 % та складає 22 грн. 44 коп. При цьому суд виходив з того, що це підвищення посадового окладу встановлювалось на педагогічне навантаження, що не відповідає дійсності. Умовами Колективного договору передбачено, що за роботу в групах ВПУ виплачуться підвищення 10% саме до посадового окладу, а не до педагогічного навантаження.

Під час розгляду справи апеляційним судом ОСОБА_1 наполягав на тому, що 10% надбавка за роботу в групах ВПУ мала розраховуватися з встановленого йому окладу, а не педагогічне навантаження. Розмір свого окладу він навести не зміг, посилався на графу «оклад», що мається в розрахункових відомостях, при цьому наявність строки «оплата за педчаси» у цих розрахункових відомостях пояснити не міг.

Проте цей довід апеляційної скарги не ґрунтується на законі.

Пунктом 63 «Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти», затвердженої Наказом Міністерства освіти України від 15 квітня 1993 року N 102 (з наступними змінами), передбачено, що оплата праці педагогічних працівників установ і закладів освіти провадиться виходячи із встановлених ставок заробітної плати (посадових окладів) з урахуванням підвищень, фактичного обсягу педагогічної роботи, доплат та надбавок.

Навчальне навантаження між вчителями, викладачами та іншими педагогічними працівниками розподіляється керівником установи за погодженням з профспілковим комітетом залежно від кількості годин, передбачених навчальними планами, наявності відповідних педагогічних кадрів та інших конкретних умов, що склались у закладі.

Із контексту п. 64 вказаної постанови вбачаться, що ставки заробітної плати (посадові оклади) вчителів, викладачів, вихователів та інших педагогічних працівників виплачуються виходячи із кількості годин, зайнятих педагогічної (викладацької) роботи на день.

Згідно наказу про прийняття на роботу від 01 листопада 2011 року № 95-к, ОСОБА_1 було прийнято викладачем на основну роботу згідно тарифікації викладачів, про що позивача ознайомлено під розпис (а.с. 46).

Пунктом 3 розділу 4 «Оплата праці» Колективного договору Державного учбового закладу «Краматорське вище професійне металургійне училище» передбачено, що оплата праці педагогічних працівників проводиться виходячи із встановлених ставок заробітної плати з урахуванням підвищення, фактичного об'єму педагогічної роботи, доплат та надбавок.

Із наведеного вбачається, що заробітну плату педагога (викладача) в учбовому закладі відповідача складає оплата за педагогічне навантаження з відповідними надбавками, а не посадовий оклад, на що в апеляційній скарзі наголошує позивач. Ця обставина також підтверджується копіями розрахункових відомостей, залучених позивачем до справи, відповідно до яких заробітна плата позивачу нараховувалась саме за педагогічні години з доплатою за встановлені надбавки (а.с. 7-19).

Суд першої інстанції об'єктивно дослідив порядок нарахування заробітної плати позивачу та прийняв мотивоване рішення щодо відмови у задоволенні вимог про стягнення не нарахованої та невиплаченої надбавки у розмірі 10% за роботу у групах ВПУ у сумі 1338 грн., оскільки така позивачу фактично виплачувалась.

Довід апеляційної скарги щодо незаконного позбавлення позивача доплати 10% за завідування кабінетом, яку встановлено наказом керівника ДНЗ «Краматорське вище професійне металургійне училище» № 13 від 01 листопада 2011 року «Про призначення завідуючих навчальними кабінетами», що мав безстрокову дію, також не ґрунтується на законі.

Позивач у судовому засіданні апеляційного суду повідомив, що до звільнення він не знав про призначення його завідувачем кабінетом, за що отримував 10% надбавку. Будь якої роботи по завідуванню кабінетом він не проводив, щомісячних звітів про проведену роботу не складав. Училище має декілька спортивних залів і який саме спортивний зал був за ним закріплений у відповідності до п.п. 31 п. 1 Наказу від 2 листопада 2011 року № 13 (а.с. 64) позивач суду пояснити не зміг.

Пунктом 63 «Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти», затвердженої Наказом Міністерства освіти України від 15 квітня 1993 року N 102 (з наступними змінами) передбачено, що навчальне навантаження викладачам вищих навчальних закладів I-II рівнів акредитації та професійно-технічних навчальних закладів визначається один раз на рік до початку навчального року.

Колективним договором Державного учбового закладу «Краматорське вище професійне металургійне училище» передбачено щорічний розподіл педагогічного навантаження на новий учбовий рік, яке проводиться у кінці поточного учбового року, про що невідкладно ставлять до відома педагогічним робітникам (абз. 4 п. 3 розділу 4 «Оплата праці»)

Оскільки наказом керівника ДНЗ «Краматорське вище професійне металургійне училище» № 15 від 03 вересня 2012 року «Про призначення завідуючих навчальними кабінетами, майстернями» позивача не було призначено завідуючим кабінетом або навчальною майстернею та фактично позивач ці обов'язки не виконував, підстав для доплати позивачу 10% за завідування кабінетом у 2012 - 2013 навчальному році не було.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи та дав належну оцінку наданим сторонами доказам. Суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги не має, доводи апеляційної скарги необґрунтовані і не спростовують висновків суду. Тобто, відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційну скаргу позивача необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Відповідно до ст. 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін, підстави для зміни розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, відсутні.

За подання апеляційної скарги позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI як інвалід ІІ групи.

Відповідно до частини 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно частини 7 ст. 141 ЦПК України, якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення,закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, судовий збір за подання скаржником апеляційної скарги слід віднести на рахунок держави.

Керуючись ст. 374, ст. 375, ст.ст. 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 14 листопада 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: Ю.М. Мальований

Судді: Л.І. Соломаха

Т.В. Космачевська

Повне судове рішення складено 22 лютого 2019 року.

Головуючий суддя: Ю.М. Мальований