КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03110 м. Київ, вулиця Солом'янська, 2-а

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2019 року м. Київ

Справа №362/6564/17-ц

Резолютивна частина постанови оголошена 20 лютого 2019 року

Повний текст постанови складено 21 лютого 2019 року

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Стрижеуса А.М.,

суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.

секретаря: Довгополої А.В.

сторони: заявник ОСОБА_2

заінтересована особа Васильківський районний відділ Управління державної міграційної служби України

розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою особи, яка не приймала участь у справі - Управління Державної міграційної служби України в Київській області на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області, ухваленого суддею Корнієнко С.В. 19 січня 2018 року, повний текст рішення виготовлено 19 січня 2018 року в приміщенні Васильківського міськрайонного суду Київської області у справі за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа - Васильківський районний відділ Управління державної міграційної служби України, про встановлення факту, -

В С Т А Н О В И В:

Справа №362/6564/17-ц

№ апеляційного провадження:22-ц/824/773/2019

Головуючий у суді першої інстанції: Корнієнко С.В.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Стрижеус А.М.

Заявник звернулася до суду із заявою про встановлення факту її постійного проживання на території України станом до 24 серпня 1991 року та на 13 листопада 1991 року, мотивуючи свої вимоги тим, що встановлення зазначеного факту йому необхідно для упорядкування її особистих документів.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської областізаяву ОСОБА_4 - задоволено.

Встановлено факт постійного проживання ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 на території України станом до 24 серпня 1991 року та на 13 листопада 1991 року.

Не погоджуючись з рішенням суду, Управлінням Державної міграційної служби України в Київській області подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви, посилаючись на те, що рішення суду прийнято без належного повного, об'єктивного дослідження всіх доказів, які мають значення у даній справі. Зокрема, звернення заявника до суду про встановлення факту постійного проживання на території України було обумовлено необхідністю подальшого звернення до органу міграційної служби для проходження процедури оформлення набуття громадянства України відповідно до Закону. Оскільки рішення суду є одним із документів, який впливає на прийняття рішення про встановлення або оформлення належності до громадянства України УДМС у Київській області є заінтересованою особою, але суд їх до участі у справі не залучив. Васильківський РВ УДМС не може бути заінтересованою особою у даній справі, оскільки не є юридичною особою. За оскаржуваним рішенням заявник набув громадянство України, проте матеріали справи не містять будь яких доказів щодо постійного проживання заявника або його батьків чи інших родичів на території України. Вважає, що судом першої інстанцій порушено положення ч. 1 ст. 8 Закону України «Про громадянство».

В судовому засіданні представник Управління Державної міграційної служби України в Київській області ОСОБА_5 підтримала доводи апеляційної скарги.

Заявник ОСОБА_2 та її представник в судове засідання не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином.

Від представника заявника адвоката ОСОБА_6, який діє в інтересах ОСОБА_7, надійшло клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з перебуванням в медичному закладі, про те, будь-яких письмових доказів щодо його перебування в медичному закладі в період часу з 18 лютого 2019 року по 22 лютого 2019 року, суду не надано.

Крім того, заявник ОСОБА_2 будучи завчасно повідомленою про день та час розгляду справи, не була позбавлена можливості з'явитися в судове засідання особисто або забезпечити явку в судове засідання іншого представника.

Колегія суддів враховує, що закон створює рівні умови для осіб, що володіють правом звернення до суду, зобов'язавши суд повідомляти цих осіб про час і місце розгляду справи.

Суд прийняв вичерпні заходи для повідомлення заявника ОСОБА_2 про час та місце розгляду справи, забезпечивши можливість з'явитися до суду і захистити свої права.

За змістом ст.14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права особа сама визначає обсяг своїх прав і обов'язків у цивільному процесі. Тому особа, визначивши свої права, реалізує їх на свій розсуд. Розпорядження своїми правами на розсуд особи є одним з основоположних принципів судочинства.

Враховуючи завдання судочинства, принцип правової визначеності, поширення загального правила, закріпленого в ч.1 ст.372 ЦПК України, відкладення судового розгляду у випадку неявки в судове засідання будь-кого з осіб, що беруть участь у справі, за відсутності відомостей про причини неявки в судове засідання не відповідало б конституційним цілям цивільного судочинства, що, у свою чергу, не дозволить розглядати судову процедуру в якості ефективного засобу правового захисту в тому сенсі, який закладений в ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ст.ст. 7, 8 і 10 Загальної декларації прав людини і ст.14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права.

За таких обставин, обставин апеляційний суд в складі колегії суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності заявника та її представника.

Вислухавши доповідь, думку представника Управління Державної міграційної служби України в Київській області, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено факт постійного проживання ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 на території України станом до 24 серпня 1991 року та на 13 листопада 1991 року.

Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до статей 293, 294 ЦПК України, справа про встановлення факту, що має юридичне значення, розглядається в порядку окремого провадження за участі заявника і заінтересованих осіб.

У відповідності до змісту частини 1 ст.293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Частиною 2 статті 315 ЦПК України визначено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти і об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного і обґрунтованого рішення.

Відповідно до статті 318 ЦПК України, серед іншого, у заяві про встановлення факту, що має юридичне значення обов`язково зазначається мета встановлення такого факту та причина неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт.

Прийнявши до розгляду заяву про встановлення факту постійного проживання на території України суд не звернув уваги на те, що у заяві не вказана ні мета встановлення такого факту, ні причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт. Зазначення заявником, що встановлення факту постійного проживання необхідно їй для приведення у відповідність власних документів не свідчить про те, що нею у заяві вказано мету встановлення такого факту, оскільки вказана заявником мета не свідчить про юридичну значимість встановлення такого факту.

З матеріалів справи вбачаться, що оригінали поданих заявником документів не перевірялися.

Відтак, прийнявши заяву про встановлення факту, що має юридичне значення, у якій не було вказано мети встановлення такого факту, розглянувши справу за відсутності учасників справи, не встановивши мету встановлення такого факту та причину неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт під час судового розгляду суд не мав правових підстав для ухвалення рішення про задоволення заяви.

У матеріалах справи відсутні будь - які докази на підтвердження обставин, викладених у заяві.

За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні заяви.

Керуючись ст.ст.268, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Київській області - задовольнити.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 19 січня 2018 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, наступного змісту.

У задоволенні заяви ОСОБА_2, заінтересована особа - Васильківський районний відділ Управління державної міграційної служби України, про встановлення факту - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів до Верховного Суду з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач: А.М.Стрижеус

Судді: Л.Д. Поливач

О.І.Шкоріна