РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 643/7686/18

Провадження № 2/643/679/19

25.02.2019 Московський районний суд м. Харкова у складі: головуючого судді - Букреєвої І.А., за участю секретаря - Саілян Д.В., розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, третя особа - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про встановлення факту нецільового використання коштів, сплачених як аліменти на утримання неповнолітньої дитини, внесення частини аліментів на особистий рахунок дитини, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з наступними позовними вимогами :

1) встановити факт нецільового використання аліментів ОСОБА_4. , сплачених ним на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_6 за період з червня 2013 року по травень 2018 року ; 2) зобов'язати ОСОБА_4. перевести суму аліментів за період з червня 2013 року по травень 2018 року у відділення Ощадного банку України ; 3) зобов'язати ОСОБА_4. використовувати аліменти виключно за цільовим призначенням та надавати шомісячно ОСОБА_1 копії фінансових документів , підтверджуючих використання аліментів ; 4) встановити розмір шкоди , вчиненої позивачу нецільовим використанням аліментів за період з червня 2013 року по травень 2018 року;

Крім того , позивач вимагає встановити зобов'язання на його користь для юридичної особи , статус якої у своєму позові до суду визначає як - третя особа - Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради .

Позивач у судове засідання не з'явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Оскільки позивач після призначення справи до розгляду не з'явився до суду 15 січня 2019 року ( а.с.232 т.3 , а.с. 152--165 т.4 ) 25 лютого 2019 року ( т.5 а.с.71,73 )

Відповідач ОСОБА_4. направила до суду заяву в якої просила суд закрити провадження по справі у зв'язку з тим , що спір з аналогічними вимогами вже розглядався Московським районним судом міста Харкова , за яким прийняте рішення 05 жовтня 2017 року . Вважає , що зі сторони ОСОБА_1 має місце зловживання , шляхом подання завідомо безпідставного позову ( т.1 а.с.138-139) До суду відповідач на неодноразові виклики не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином ( т.5 а.с. 74)

Третя особа Департамент служб у справах дітей ХМР в судове засідання не з'явилися, просили суд розглянути справу у відсутність представника ( т.1 а.с.121) та прийняти рішення на розсуд суду. Направили до суду письмові пояснення.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо за положеннями ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (частина друга статті 247 ЦПК України).

За загальним правилом частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. При цьому, відповідно до частини третьої названої статті Кодексу якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки у судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Суд, дослідивши та враховуючи письмові пояснення та додаткові письмові пояснення позивача , відповідача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Сторони перебували у шлюбних відносинах та мають спільну дитину - сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( т.1 а.с. 11 ).

На утримання неповнолітнього сина ОСОБА_6 позивач сплачує аліменти за рішенням Московського районного суду міста Харкова від 01.08.2013 року на користь відповідача ОСОБА_4 у розмірі ј частини від усіх видів його доходу, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (т.1 а.с.33 -35)

Судом встановлено, що неповнолітній ОСОБА_6 проживає разом з мати .

На підтвердження вимог заявлених до суду позивачем надано копію свідоцтва про реєстрацію шлюбу між ОСОБА_4 та громадянином Португальської Республіки ОСОБА_8 ( т.1 а.с.23 ) , довідку про місце проживання та склад сім'ї відповідачки за адресою в Португальської Республіки ( а.с.27 т.1 ) , зазначені докази ніяким чином не підтверджують вимоги позивача.

У відповідності до копії рішення Московського районного суду міста Харкова від 05 жовтня 2017 року справа № 643/2256/17 про внесення аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та Ухвали Апеляційного суду Харківської області від 28 листопада 2017 року про залишення зазначеного рішення без змін позивачу ОСОБА_1 було відмовлено у зазначених вимогах. (т.1 а.с.140-144) Встановлено , що малолітній ОСОБА_1 забезпечений усім необхідним для проживання , розвитку та відпочинку ( т.1 а.с.145-146)

Позивач протягом 2013-2018 років неодноразово звертався до Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради із заявами , скаргами, інформаційними запитами стосовно , як на його думку, порушень прав малолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зокрема із заявами від 10.01.2014, від 11.02,2014, від 12.12.2016, від 04.09.2017, від 06.04.2018, від 25.04.2018, від 03.05.2018, від 06.06.2018 в яких окрім іншого просив перевірити цільове використання аліментів. Всі зазначені заяви були розглянуті та фактів неналежного забезпечення потреб дитини матір'ю не встановлено, підстав для висновків про нецільове використання аліментів не виявлено. ( т.1 а.с.123-128 ) Встановлено , що малолітній ОСОБА_1 забезпечений усім необхідним для проживання , розвитку та відпочинку ( т.1 а.с.145-146, 147,148 )

У дільничого лікаря-педіатра , що здійснює лікування ОСОБА_1 претензій до членів родини , які здійснюють догляд за дитиною немає ( т.1 а.с.149,150,151) . Немає зауважень що до утримання малолітнього ОСОБА_1 і у вчителів Харківської гімназії № 55 , де навчається ОСОБА_1 ( т.1 а.с.152)

Статтею 4 ЦПК України передбачено право кожної особи в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах пропорційності та змагальності сторін.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Позивачем заявлена перша вимога встановити факт нецільового використання аліментів ОСОБА_4. , сплачених ним на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_6 за період з червня 2013 року по травень 2018 року

Встановлення зазначеного факту не передбачено ст.315 ЦПК України.

Наступна вимога позивача : зобов'язати ОСОБА_4. перевести суму аліментів за період , який ним вже сплачені аліменти на утримання сина, а саме з червня 2013 року по травень 2018 року у відділення Ощадного банку України .

Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Обов'язок батьків утримувати своїх дітей виникає з моменту їх народження та зберігається до досягнення дітьми повноліття. До того ж, обов'язок утримувати дитину у рівній мірі покладається як на матір, так і батька, причому, обов'язком особистим, індивідуальним, а не солідарним.

Законодавець чітко визначив, що аліменти можуть бути використані тим з батьків, з яким дитина проживає, лише в інтересах самої дитини, в силу її часткової цивільної дієздатності, пов'язаної з віковим обмеженням. А той з батьків, з яким проживає дитина, для утримання та забезпечення якої сплачено аліменти, жодним чином не набуває права власності на ці суми, правовий режим характеризується лише правом розпоряджатися такими грошовими коштами, що спрямовується на задоволення потреб дитини.

Таким чином, суд відмовляє у задоволенні цієї вимоги. Аліменти , які вже сплачені, повинні були бути використані на забезпечення потреб дитини.

У наступних вимогах позивач просить суд зобов'язати ОСОБА_4. використовувати аліменти виключно за цільовим призначенням та надавати шомісячно ОСОБА_1 копії фінансових документів , підтверджуючих використання аліментів та встановити розмір шкоди , вчиненої позивачу нецільовим використанням аліментів за період з червня 2013 року по травень 2018 року.

До завдання суду у цивільному провадженні не відноситься встановлення розміру шкоди , вчиненої позивачу діями відповідача, суд тільки може перевірити чи дійсно шкода вчинена та докази , що підтверджують це.

Позивачем у порушення вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України, не надано доказів на підтвердження зазначених обставин.

Також, не є підставою для припинення стягнення аліментів доводи позивача про нецільове їх використання відповідачем, оскільки навіть при встановленні факту нецільового використання аліментів, їх розмір може бути зменшений або частина аліментів внесена на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України, що передбачено ч. 2 ст.186 СК України.

Доказів на підтвердження нецільового використання коштів, які відповідач отримує як аліменти, позивачем не надано. Так само, як і не надано доказів того, що дитина перебуває повністю на його утриманні.

Положеннями статті 48 та 51 Основного Закону України проголошено право кожного на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї та обов'язок батьків утримувати дітей до їх повноліття.

Відповідно до ратифікованої Постановою Верховної ради України № 789-XII від 27.02.1991 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, держава докладає всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (стаття 18 Конвенції).

Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 та набула чинності для України 27.09.1991, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Виходячи зі змісту частини 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини, що закріплено у частині 1 статті 179 Сімейного кодексу України.

Законодавець передбачив, що той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини, як визначено нормою частини 2 статті 179 Сімейного кодексу України.

Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.

Отже, витрачання аліментів за цільовим призначенням означає, що той із батьків (або інші особа, відповідно до ст. 179 СК України), на ім'я якого вони виплачуються, зобов'язаний спрямовувати їх на забезпечення потреб дитини у харчування, одязі, в охороні здоров'я, отриманні освіти та на створення гідних умов життя дитині.

Відповідно до положень статті 186 Сімейного кодексу України за заявою платника аліментів або за власною ініціативою орган опіки та піклування перевіряє цільове витрачання аліментів. У разі нецільового витрачання аліментів платник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів або про внесення частини аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України.

Крім того , позивач вимагає встановити зобов'язання для Департаменту служб у справах дітей , а саме : щомісячно письмово надавати звіт та копії фінансових документів , що сплачуються ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина . Суд не може розглядати ці вимоги до особи , статус якої у своєму позові до суду позивач визначає як - третя особа.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що позивачем неправильно обрано спосіб захисту порушеного, на його думку, права, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.4, 12, 13, 76 - 81, 264 - 265 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

ОСОБА_1 відмовити у задоволення позову до ОСОБА_4, третя особа - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про встановлення факту нецільового використання коштів, сплачених як аліменти на утримання неповнолітньої дитини, внесення частини аліментів на особистий рахунок дитини.

У відповідності до п.п. 15.5, п.15 ч. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 25.02.2019 р.

Суддя