Справа № 305/29/19

Закарпатський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І м е н е м У к р а ї н и

19.02.2019 м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд в особі судді Стана І. В., розглянувши апеляційну скаргу, яку подав прокурор Рахівського відділу Тячівської місцевої прокуратури Чічак І. (далі - прокурор),

в с т а н о в и в :

постановою судді Рахівського районного суду Закарпатської області від 29 січня 2019 року провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця АДРЕСА_1, українця, гр. України, з вищою освітою, одруженого, провідного мисливствознавця ДП «Рахівського ЛДГ»,

закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно протоколу про адміністративне корупційне правопорушення, ОСОБА_2, будучи на посаді провідного мисливствознавця ДП "Рахівське ЛДГ" в період із лютого 2018 року по теперішній час, будучи суб'єктом відповідальності за правопорушення, пов'язані з корупцією, як суб'єкт декларування, повинен виконувати функції держави або місцевого самоврядування та який є суб'єктом відповідальності за корупційне правопорушення згідно підпункту е) пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» в порушення вимог передбачених ч. 1 ст. 45 вказаного Закону, пункту 2 Рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 10.06.2016 № 2 "Про початок роботи системи подання та оприлюднення декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 15.07.2016 №958/29088 зі змінами, внесеними згідно з Рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції № 1 від 18.08.2016, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.08.2016 № 1153/29283, несвоєчасно, без поважних причин, тобто після встановленого періоду декларування (до 01.04.2018), а саме 08.07.2018, опублікував на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції щорічну декларацію за 2016 рік, чим вчинив передбачене частиною 1 статті 172-6 КУпАП адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією.

В апеляційній скарзі прокурор порушує питання про скасування постанови та прийняття нової, якою просить накласти на ОСОБА_2 адміністративне стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 172-6 КУпАП із застосуванням ст. 30 КУпАП щодо призначення додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади в органах місцевого самоврядування на строк один рік.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне корупційне правопорушення, проаналізувавши апеляційну скаргу, апеляційний суд вважає, що така підлягає поверненню особі, яка її подала, з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 250 КУпАП, при здійсненні нагляду за додержанням і правильним застосуванням законів при провадженні в справах про адміністративне правопорушення прокурор має право, у тому числі, оскаржувати постанову і рішення по скарзі в справі про адміністративне правопорушення.

Разом із цим, за змістом ч. 1 ст. 287 КУпАП (у редакції зі змінами від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ), постанова в справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена прокурором лише у випадках, передбачених частиною 5 ст. 7 цього Кодексу, якою передбачено, що прокурор здійснює нагляд за додержанням законів при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення шляхом реалізації повноважень щодо нагляду за додержанням законів при застосуванні заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Положення ч. 1 ст. 287 та ч. 5 ст. 7 КУпАП кореспондуються з положеннями п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прокуратуру», відповідно до якого однією з функцій прокуратури є нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян. Повноваження прокурора при здійсненні такого нагляду визначені ст. 26 даного Закону і спрямовані на захист прав і свобод особи, яка примусово тримається в будь-яких місцях згідно із судовим рішенням або рішенням адміністративного органу.

Втім, оскаржуваною постановою заходи примусового характеру, пов'язані з обмеженням особистої свободи громадян, не застосовувались, у тому числі з обмеженням особистої свободи гр. ОСОБА_2.

Тобто, у даному випадку прокурор не наділений функцією нагляду у відповідності до ч. 5 ст. 7 КУпАП та не має законодавчо визначених повноважень на оскарження судового рішення згідно зі ст. 287 КУпАП та ч. 2 ст. 294 КУпАП.

Крім того, згідно з вимогами ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року в справі «Щокін проти України» визначено концепцію якості закону, з вимогою, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення такого питання, порушує вимогу «якості закону». У разі, коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосовувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

Як убачається з апеляційної скарги прокурор порушує питання про погіршення становища ОСОБА_2.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 294 КУпАП, визначено вичерпний перелік осіб, які наділені правом на апеляційне оскарження. Прокурор, як учасник провадження в справах про адміністративні правопорушення, виключений із зазначеного переліку суб'єктів апеляційного оскарження на підставі Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ, шляхом внесення змін у ч. 2 ст. 294 КУпАП, тобто позбавлений права оскаржувати рішення судів першої інстанції, постановлені за результатами розгляду справ про адміністративні правопорушення, на що вказується й у п. 8інформаційного листа судової палати у кримінальних справах ВССУ «Щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, пов'язані з корупцією» за вих. № 223-943/0/4-17 від 22.05.2017.

Ухвалою Конституційного Суду України від 08 грудня 2015 року за № 49-у/2015 у справі № 2-43/2015 встановлено неузгодженість положень ч. 5 ст. 7, ст. 250, ч. 1 ст. 287 та ч. 2 ст. 294 КУпАП щодо повноважень прокурора оскаржувати постанови суду в справах про адміністративне правопорушення. Відповідно до цієї ухвали усунення вказаних розбіжностей може бути вирішене лише в законодавчому порядку.

Виходячи зі змісту ч. 2 ст. 294 КУпАП, ураховуючи, вищенаведене те, що апеляційну скаргу подано особою, яка не наділена правом апеляційного оскарження судових рішень суду першої інстанції в справах про адміністративні правопорушення, апеляційний суд вважає за необхідне застосувати аналогію права та повернути апеляційну скаргу прокурору як особі, що її подала.

Керуючись ст. ст. 7, 250, 287, 294 КУпАП, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу, яку подав прокурор Рахівського відділу Тячівської місцевої прокуратури Чічак І. на постанову Рахівського районного суду Закарпатської області від 28 січня 2019 року, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП щодо ОСОБА_2, закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, - повернути прокурору Рахівського відділу Тячівської місцевої прокуратури Чічаку І., як особі, яка її подала.

Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя І.В. Стан