РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №:755/15216/18

Провадження №: 2/755/1767/19

м. Київ

"15" лютого 2019 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

судді Шевченко В.М.,

за участю секретаря судового засідання Сіренко Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва у порядку загального позовного провадження

цивільну справу № 755/15216/18

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2

про розірвання шлюбу, стягнення аліментів та поділ майна при розірванні шлюбу,

та за зустрічним позовом ОСОБА_2

до ОСОБА_1,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - ПАТ «Кредобанк»,

про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя,

учасники справи:

не з'явились,

позивач - ОСОБА_1,

представник позивача - Руляков В.В.,

відповідач - ОСОБА_2,

представник відповідача - Осадчий П.Ю.,

УСТАНОВИВ:

позивач ОСОБА_1 звернулась до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, в якому просить суд розірвати шлюб укладений нею із ОСОБА_2; стягнути із відповідача аліменти на утримання сина ОСОБА_6 у розмірі 1/2 частки заробітку (доходу) відповідача щомісячно і до досягнення дитиною повноліття; та в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за позивачем та відповідачем, кожним окремо, право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, , загальною площею 39,7 кв.м., житлова площа 11,2 кв.м. Покласти на відповідача судові витрати у розмірі 5 990,80 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 09.10.2010 сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, від якого мають дитину ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, який на даний час проживає із позивачем. Сімейне життя не склалося через різні погляди на життя та подружні відносини, фактично сім'я припинила своє існування з лютого 2018. Позивач вважає, що збереження сім'ї неможливе та суперечить її інтересам. Утримання дитини, її виховання та забезпечення фізичного і духовного розвитку протягом останнього року фактично покладено на позивача, у зв'язку з чим просить щомісячно стягувати із відповідача аліменти у розмірі 1/2 частки зі всіх видів заробітку (доходу). Вважає такий розмір аліментів буде необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Під час шлюбу відповідачем укладено договір купівлі-продажу квартири від 21.06.2017, яку позивач вважає спільною сумісною власністю подружжя, та просить поділити порівну.

Ухвалою суду від 17.10.2018 позов прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання. Також за клопотання позивача постановлено витребувати від ПП «Макдональдз Юкрейн ЛТД» довідки про середньомісячний заробіток відповідача.

22.11.2018 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому ОСОБА_2 повністю визнав позовну вимогу про розірвання шлюбу. Щодо стягнення аліментів на утримання дитини, то вважає їх значно завищеними щодо стягнення щомісячно Ѕ частки доходів відповідача та вважає можливим стягувати з нього на користь ОСОБА_1 аліменти га утримання дитини ОСОБА_6 у розмірі 1/4 частки його доходів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дня подання ОСОБА_1 позовної заяви. Щодо поділу спільного сумісного майна, відповідач просить поділити спільне сумісне майно подружжя з урахування боргових зобов'язань, зокрема кредитної заборгованості у розмірі станом на момент припинення шлюбних відносин; просить визнати кредит, отриманий за кредитним договором від 21.06.2017 № 38 таким, що використаний в інтересах сім'ю та визнати спільним боргом (майном) подружжя. В порядку поділу спільного майна подружжя розподілити боргові зобов'язання по сплаті 1/2 частини кредитних коштів за кожним, згідно з вказаним кредитним договором.

Ухвалою суду від 11.12.2018 прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - ПАТ «Кредобанк», про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів та поділ майна при розірванні шлюбу. Об'єднано вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - ПАТ «Кредобанк», про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів та поділ майна при розірванні шлюбу. Продовжено строк підготовчого провадження.

Позовні вимоги зустрічного позову обґрунтовані тим, що протягом останнього часу сімейне життя між сторонами погіршувалось, що призвело до припинення шлюбних відносин, вважає, що подальше збереження сім'ї неможливе, що є підставою для розірвання шлюбу. Дійсно подружжям під час шлюбу на підставі договору купівлі-продажу від 21.06.2017 була придбана однокімнатна квартира АДРЕСА_1, вартістю 1 143 404,22 грн, яка зареєстрована за ОСОБА_2 Кошти на придбання спірної квартири отримані внаслідок укладення 21.06.2017 між ПАТ «Кредобанк» та позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_2 кредитного договору № 38, за умовами якого останній отримав кошти у розмірі 514 035,79 грн зі сплатою за користування кредитом за змінюваною процентною ставкою на умовах визначених договором, з терміном повернення 20.06.2037. З метою забезпечення виконання позичальником зобов'язань за вказаним кредитним договором 21.06.2017 між ОСОБА_2 та ПАТ «Кредобанк» укладено договір іпотеки, за умовами якого в іпотеку банку передано квартиру АДРЕСА_1. З огляду на викладене, позивач за зустрічним позовом просить розірвати шлюб; визнати кредитні кошти, отримані за кредитним договором № 38 від 21.06.2017 між ПАТ «Кредобанк» та ОСОБА_2 такими, що використані і інтересах сім'ї та є спільним борговим зобов'язанням ОСОБА_2 та ОСОБА_1; здійснити поділ у рівних частках між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 спільних боргових зобов'язань за кредитним договором № 38 від 21.06.2017; визнати квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя та поділити вказане майно, визнавши за позивачем та відповідачем, кожним окремо, право власності на Ѕ частину квартири, загальною площею 39,7 кв.м., житлова площа 11,2 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1; стягнути із відповідача за зустрічним позовом понесені судові витрати у розмірі 2 188,85 грн.

11.01.2019 до суду від сторони відповідача за зустрічним позовом надійшов відзив на зустрічний позов, в якому ОСОБА_1 визнала позовні вимоги в частині розірвання шлюбу та щодо визнання квартири АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя та про її поділ в рівних частках за кожним з подружжя. Відповідач за зустрічним позовом заперечує щодо позовних вимог про визнання кредитних коштів, отриманих за кредитним договором № 38 від 21.06.2017, такими, що використані в інтересах сім'ї та є спільним борговим зобов'язанням та про поділ в рівних частках спільних боргових зобов'язань за цим кредитним договором, оскільки вважає вказаний кредитний договір був укладений позивачем за зустрічним позовом виключно в його особистих інтересах. Вважає, перекладання обов'язку щодо сплати боргу за вищезазначеним кредитним договором після розлучення на відповідача за зустрічним позовом є незаконними та такими, що не підлягають задоволенню судом по цій справі.

У відповіді на відзив від 18.01.2019 позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 зазначає про те, що за умовами кредитного договору № 38 від 21.06.2017 кредит видається на наступні цілі - придбання нерухомості за адресою: АДРЕСА_1, що свідчить про одержання ним коштів за кредитним договором саме в інтересах сім'ї, а саме для придбання квартири для спільного проживання з відповідачем за зустрічним позовом та спільною дитиною, а отже такі кошти є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таким чином крім права спільної сумісної власності на грошові кошти, отримані за рахунок кредитних договорів, у сторін виникло також і зобов'язання в інтересах сім'ї щодо повернення позиченої грошової суми, виконання якого подружжя здійснює як солідарні боржники.

Ухвалою суду від 22.01.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 15.02.2019.

До початку судового розгляду по суті відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 та його представник Осадчий П.Ю., кожен окремо, вказали про визнання позову в частині розірвання шлюбу та поділу майна подружжя, а тому просили проводити судовий розгляд в частині, де наявний спір - аліменти та поділ в рівних частках спільних боргових зобов'язань за укладеним кредитним договором. Просили врахувати при застосуванні розподілу судових витрат. Сторона позивача за первісним позовом не заперечувала проти цього.

Суд, врахувавши думку сторін, на місці ухвалив проводити судовий розгляд в частині наявних спірних правовідносин.

У судовому засіданні позивач за первісним позовом ОСОБА_1 та її представник Руляков В.В., кожен окремо, повністю підтримали заявлений первісний позов. Просили задовольнити з підстав, викладених у ньому. Щодо зустрічного позову, представник позивача за первісним позовом адвокат Руляков В.В. категорично заперечував проти заявлених вимог щодо поділу в рівних частках спільних боргових зобов'язань за укладеним кредитним договором, зосередив увагу суду на такому: 1) за змістом ст. 520 ЦК України заміна боржника можлива виключно за згодою кредитора, у в даному випадку ПАТ «Кредобанк» не надавав свою згоду на це; 2) відповідно до ч. 3 ст. 61, ст. 65 СК України істотною умовою договору є його укладення в інтересах сім'ї, а, враховуючи те, що з жовтня 2018 року подружжя ОСОБА_1 проживають окремо, позивачка взагалі не проживає в спірній квартирі, то відсутня така істотна умова договору як інтереси сім'ї; 3) неможливість спільного користування квартирою. Зазначені обставини, на думку адвоката Рулякова В.В., вказують на відсутність правових підстав для задоволення зустрічного позову в частині поділу боргових зобов'язань за кредитним договором.

Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 та його представник Осадчий П.Ю. у судовому засіданні, кожен окремо, до початку судового розгляду повністю підтримали заявлений первісний позов в частині розірвання шлюбу та поділу майна подружжя, стосовно аліментних зобов'язань, то вказав представник відповідача за первісним позовом про невідповідність приписам чинного законодавства заявлених позовних вимог стосовно стягнення аліментів в розміри 1/2 частини від доходу відповідача, погодився на стягнення в розмірі ј частини доходу. Крім цього, сторона позивача за зустрічним позовом підтримали заявлені позовні вимоги з підстав, викладених у ньому. Адвокат Осадчий П.Ю. не погодився з позицією протилежної сторони стосовно відсутності підстав для задоволення зустрічного позову, вказавши, що в даному випадку згода банку не потрібна, оскільки спір не про заміну боржника, а про поділ боргових зобов'язань, а тому підстави для застосування ст. 520 ЦК України відсутні. Також вказав, що договір укладений в інтересах сім'ї, позов про поділ майна подружжя ними визнано до початку судового розгляду, спільне користування наразі відсутнє через небажання ОСОБА_1 щодо цього.

У судовому засіданні адвокат Осадчий П.Ю. поставив низку запитань ОСОБА_1, на які остання відповіла, що джерелом походження коштів на придбання квартири є спільні кошти, перший внесок - це кошти чоловіка, договір кредиту був укладений з метою купівлі спірної квартири.

Представник третьої особи за зустрічним позовом у судове засідання не з'явився, про день, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, прийшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.

Судом встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 10.10.2009, про що зроблено відповідний актовий запис № 3085, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, видане центральним відділом реєстрації шлюбів м. Києва з державним Центром розвитку сім'ї /а.с.11/.

Від шлюбу сторони мають малолітнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, свідоцтво про народження, видане відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві /а.с. 12/. Дитина знаходиться на утриманні матері.

За даними довідок про реєстрацію місця проживання особи ОСОБА_1 та ОСОБА_6 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 /а.с. 13,14/.

За даними довідки ПІІ «МакДональдз Юкрейн ЛТД» про заробітну плату № 00000001519 від 29.10.2018 гр. ОСОБА_2, РНОКПП НОМЕР_1, працює у ПІІ «МакДональдз Юкрейн ЛТД» з 30.03.2006 на посаді «менеджер ресторану» у підрозділі Злагода, заробітна плата та допомога по листках непрацездатності з квітня 2018 по вересень 2018 разом складає 196 226,66 грн /а.с.41/.

21.06.2017 ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу, що посвідчений приватний нотаріусом КМНО Магомедовою М.Г., придбав однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 39,7 кв м, житловою площею 11,2 кв. м, за ціною 1 143 404,22 грн /а.с. 16-18/.

Також 21.06.2017 ОСОБА_2 з ПАТ «Кредобанк» було укладено кредитний договір № 38 у сумі 514 035,79 грн зі строком повернення 20.06.2037. За п.п. 2.2.1 вказаного договору кредит видається на придбання нерухомості - ВР, за адресою: АДРЕСА_1 /а.с. 19-22/.

Виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором було забезпечено за договором іпотеки від 21.06.2017 /а.с. 22-26/.

Станом на 13.11.2018 заборгованість по кредитному договору № 38 від 21.06.2017 становить 437 769,85 грн, що підтверджується даними довідки № 253-48-43/18 від 13.11.2018 /а.с./.

Предметом судового розгляду у цій справі є розірвання шлюбу, стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, визнання квартири спільною сумісною власністю подружжя, поділ майна та боргових зобов'язань при розірванні шлюбу.

Перешкод для пред`явлення позову про розірвання шлюбу судом не встановлено.

До початку судового розгляду справи по суті стороною відповідача за первісним позовом визнано позов в цій частині.

Згідно із ч. 1 ст. 110 Сімейного кодексу України (далі СК України) позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.

Ч. 2 ст. 112 СК України передбачено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Відповідно до ст. 51 Конституції України, ч. 1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування до шлюбу не допускається.

Судом встановлено, спільне подружнє життя у сторін не склалося, спільне господарство не ведеться, вони припинили шлюбні стосунки і поновлювати їх не мають наміру, проживають окремо з жовтня 2018 року, примирення і збереження сім'ї є неможливим. Відповідачем за первісним позовом визнано таку позовну вимогу повністю.

За таких обставин, враховуючи фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу та інші обставини життя подружжя, а також наявність малолітньої дитини, суд приходить висновку про наявність підстав для розірвання шлюбу, оскільки його збереження суперечило б інтересам сторін.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач звернулась до суду з позовом 09.10.2018.

Відповідно до приписів ст. 7 Закону України ст. 7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2019 рік» установлено у 2019 році прожитковий мінімум на одну особу для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2018 року - 1860 гривень, з 1 липня - 1944 гривні, з 1 грудня - 2027 гривень.

Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України).

Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї (ст. 150 СК України).

Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (до ст. 180 СК України).

За приписами ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

При визначенні розміру аліментів на утримання дитини суд виходить з матеріального становища кожної із сторін спору, а саме те, що малолітня дитина проживає разом з матір'ю, перебуває на її утриманні, що не оспорювалося стороною відповідача за первісним позовом, відповідно до вимог сімейного законодавства діти мають право на отримання матеріальної допомоги з боку обох своїх батьків.

У даному випадку позивач та відповідач є особами працездатного віку, доказів про наявність медичних протипоказань, встановлених щодо працевлаштування та заняття певними видами діяльності, суду не надано.

Відповідно до положень ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину..

Згідно із ч.1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.

Згідно із ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Ст. 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в частині позовної вимоги про стягнення аліментів на утримання дитини за первісним позовом, приймаючи до уваги обов'язок обох батьків утримувати до повноліття своїх дітей, повноцінно забезпечувати їх інтереси, а також враховуючи положення ст.ст. 182, 183 СК України, судом встановлено наявність підстав для часткового задоволення позову в частині стягнення аліментів, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання малолітньої дитини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі ј частки заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно починаючи з 09.10.2018 - дня подання позову, і до повноліття дитини. Такий розмір аліментів на утримання дитини буде необхідним та достатнім для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Крім цього, судом роз'яснюється, що відповідно до ч. 1 ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, зобов'язаний брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Також позивач не позбавлена в майбутньому звернутись до суду з позовом про стягнення з відповідача на її користь матеріальної допомоги на лікування та/або навчання дитини в порядку ст.185 СК України або збільшення розміру аліментів згідно зі ст.192 СК України.

Суд допускає негайне виконання рішень суду у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць (ст. 430 ЦПК України).

З урахуванням приписів ст.ст. 182, 183 СК України суд відхилив доводи сторони позивача за первісним позовом стосовно стягнення аліментів в розмірі Ѕ частки від доходу відповідача.

Відповідно до частини 3 статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таким чином, майно, належне обом із подружжя, визначається як спільна сумісна власність, тобто спільна власність двох осіб - подружжя - без визначення часток кожного з них.

Згідно положення 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Положенням статті 370 ЦК України визначено право співвласників на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або судом.

Цивільний кодекс України регулює відносини, що складаються між співвласниками стосовно майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, визначаючи порядок володіння, користування та розпорядження таким майном, що визначає зміст права спільної сумісної власності. Хоча при праві спільної сумісної власності розмір частки кожного з співвласників не визначений, це не позбавляє можливості кожного з них права на виділ частки з майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, у натурі.

Ч. 1 ст. 372 ЦК України визначено, що майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними.

Ч. 1 ст. 61 СК України визначено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до положення даної статті поділ майна може бути здійснений за домовленістю між співвласниками, у зв'язку з чим діє презумпція рівності часток. Разом з тим, чинне законодавство передбачає можливість відступу від рівності часток у випадку поділу майна, що знаходиться в спільній сумісній власності.

За змістом ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою. Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений.

У відзиві відповідач за первісним позовом визнав, що квартира є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, оскільки була придбана за час шлюбу за кошти, в тому числі отримані відповідачем за договором кредиту № 38 від 21.06.2017.

Стороною відповідача до початку судового розгулу визнано позов в частині визнання квартири спільною сумісною власністю подружжя та поділу спірного майна подружжя в річних частках.

Так, ч. 1 ст. 70 СК України визначено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначене за домовленістю між ними або шлюбним договором.

За змістом ч. 3 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

При поділі майно, що знаходиться в спільній сумісній власності, правовідносини спільної власності припиняються, оскільки кожному з співвласників буде належати його частина вже на праві приватної власності.

Як визначено в п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання.

Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60,69 СК України, частина третя статті 368 ЦК України), відповідно до частин другої, третьої статті 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Відповідно до статей 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу такого майна частки майна дружини та чоловіка є рівними.

За змістом ч. 1 ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Судом встановлено, що спірна квартира була придбана сторонами спірних правовідносин за час шлюбу, тому є їхньою спільною сумісною власністю, незалежно від того, що договір купівлі-продажу від 21.06.2017 укладений від імені первісного відповідача і первісним відповідачем на виконання договірних зобов'язань внесено повну вартість спірної квартири від свого імені, в тому числі за рахунок коштів отриманих за договором кредиту від 21.06.2017.

Тому, з огляду на вимогу первісного позивача про поділ майна - об'єкта права спільної сумісної власності подружжя, що є безумовним правом позивача як співвласника цього майна, та визнання в цій частині позову відповідачем за первісним позовом, такий поділ суд визнає правомірним та допустимим з урахуванням презумпції рівності часток, якій відповідає заявлена вимога позивача ОСОБА_1

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно положень статті 65 СК України, дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Для укладення одним із подружжя договорів стосовно цінного майна згода другого з подружжя має бути подана письмово. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Норма ч. 3 ст. 61 СК України кореспондує ч. 4 ст. 65 СК України, яка передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

За таких обставин за нормами сімейного законодавства умовою належності того майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя, до об'єктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета укладення договору - інтереси сім'ї, а не власні, не пов'язані з сім'єю інтереси одного з подружжя.

До складу майна, що підлягає поділу, входить загальне майно, наявне у подружжя на час розгляду справи, і те, що знаходиться у третіх осіб.

Разом з тим, при поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.

Таким чином, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то цивільні права та обов'язки за цим договором виникають в обох із подружжя.

Якщо наявність боргових зобов'язань підтверджується відповідними засобами доказування, такі боргові зобов'язання повинні враховуватись при поділі майна подружжя.

Отже, у подружжя, крім права спільної сумісної власності на отримані грошові кошти та одержану за рахунок останніх квартиру, внаслідок укладення, в тому числі, кредитного договору, також виникає зобов'язання в інтересах сім'ї у вигляді повернення кредитних коштів, виконання якого подружжя здійснює як солідарні боржники.

Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 27.04.2016 у справі № 6-486цс16, від 14.05.2016 у справі № 6-539цс16; у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 212/8891/15-ц, від 06.06.2018 у справі № 712/6574/16-ц.

За умовами договору купівлі-продажу убачається, що позивачем за первісним позовом було надано згоду своєму чоловіку ОСОБА_2 на купівлю та на підписання договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1. Такі обставини свідчать, що спірна квартира була придбана за договором в інтересах сім'ї, внаслідок чого у позивача, як у другого з подружжя на час укладення договору купівлі-продажу, виникли цивільні права та обов'язки за цим договором.

Оскільки кошти за укладеним договором кредиту від 21.06.2017 відповідач за первісним позовом отримав для придбання спірної квартири, про що в тому числі зазначається за умовами договору, у подружжя, крім права спільної сумісної власності на придбану за рахунок кредитних коштів квартиру, виникає також і зобов'язання у вигляді повернення кредиту, так як договір укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

У п.п. 22-24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 № 11 судам роз'яснено, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими ст.ст. 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України. До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.

Указана правова позиція підтверджується судовою практикою, зокрема постановою Верховного суду від 14.02.2018 у справі № 61-4537св18.

Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 77-80 Цивільного процесуального кодексу України.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про поділ майна при розірванні шлюбу за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 підлягає задоволенню шляхом визнання спільною сумісною власністю подружжя квартири АДРЕСА_1, , загальною площею 39,7 кв.м., житлова площа 11,2 кв.м, спільним сумісним майном ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а тому в порядку поділу майна правомірним є визнання за позивачем за первісним позовом ОСОБА_1 права власності на 1/2 частини вказаної квартири та за позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_2 - права власності на 1/2 частини вказаної квартири.

Також суд вважає за вірне визнати кредитні кошти, отримані за кредитним договором № 38 від 21.06.2017, укладеним між ПАТ «Кредобанк» та позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_2, такими, що використані в інтересах сім'ї та є спільним борговим зобов'язанням ОСОБА_2 та ОСОБА_1, у зв'язку чим слід здійснити поділ таких боргових зобов'язань у рівних частках між ОСОБА_2 та ОСОБА_1

Суд відхилив доводи та аргументи адвоката Рулякова В.В. стосовно безпідставності заявлених за зустрічним позовом цих позовних вимог з огляду на те, що, як підтверджено суду позивачкою ОСОБА_1, спірна квартира була придбана за спільні кошти подружжя, а кредитний договір укладався за її згодою на придбання житла, що є предметом судового розгляду у цій справі, борг за кредитом погашався за рахунок спільних коштів подружжя, особисті кошти в рахунок погашення зобов'язань за договором кредити сторони не вносили, сама ж позивачка з дитиною не проживає спірній квартирі за власним бажанням.

Такими твердженнями позивачка ОСОБА_1 підтвердила суду, що договір кредиту був укладений в інтересах сім'ї, неможливість спільного користування квартирою залежить виключно від волевиявлення останньої, судом встановлено наявність правових підстав в частині заявлених позовних вимог стосовно визнання спірної квартири спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та її поділу в рівних частках - по Ѕ частці кожному із подружжя, тому кредитний договір, укладений ОСОБА_2 укладено в інтересах сім'ї, отже цивільні права та обов'язки виникають в обох із подружжя, укладений одним із подружжя кредитний договір створює також обов'язки для другого подружжя - ОСОБА_1, в частині наявних боргових зобов'язань, які є спільними, так як при поділі враховуються правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї, зокрема борг подружжя за кредитним договором.

Аналогічний правовий висновок сформовано у постанові Верховного Суду України № 6-539цс16.

В розрізі цих спірних правовідносин ст. 520 ЦК не підлягає застосуванню, так як предметом спору є не заміна сторони у зобов'язанні, що безумовно потребує погодження з кредитором, а поділ майна подружжя, в тому числі боргового зобов'язання.

За наслідком судового розгляду суд прийшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог за первісним позовом, зокрема: розірвання шлюбу, стягнення аліментів в розмірі 1/4 частки від доходу відповідача, визнання квартири спільною сумісною власністю подружжя та її поділу в рівних частках, та часткового задоволення позовних вимог за зустрічним позовом в частині поділу у рівних частках між подружжям спільних боргових зобов'язань на придбання житла за кредитним договором, в інші частині позовні вимоги за зустрічним позовом дублюють позовні вимоги за первісним позовом та фактично є визнанням первісного позову в цій частині, що здійснено стороною відповідача за зустрічним позовом на стадії підготовчого провадження, та підлягає врахуванню судом при вирішенні питання розподілу судових витрат.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

За правилами ч.ч. 1,3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, крім іншого, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із положеннями ч.ч. 1, 2 статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, (ч.3 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України).

У своїй постанові від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що склад та розмір витрат, повіданих з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.),документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунки таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження понесення сторонами витрат професійної правничої допомоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи визнання первісного позову в частині розірвання шлюбу та поділу майна при розірванні шлюбу відповідачем за первісним позовом до початку розгляду справи по суті, зокрема шляхом подання зустрічної позовної заяви, згідно із ч. 1 ст. 142 ЦПК України розподіл судових витрат необхідно здійснити таким чином: позивачу за первісним позовом ОСОБА_1 з Державного бюджету повернути 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову у розмірі 5 990,80 грн, що становить 2 995,40 грн, та зобов'язати відповідача ОСОБА_2 сплатити позивачу 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, що становить 2 995,40 грн.

Положенням п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» унормовано, що ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, встановлюється в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму, що в грошовому еквіваленті становить 704, 80 грн.

Враховуючи те, що позивач ОСОБА_1 в силу п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» при зверненні до суду з первісним позовом в частині позовної вимоги про стягнення аліментів звільнена від сплати судового збору, то розподіл судових витрат в цій частині позовних вимог необхідно здійснити наступним чином, зобов'язати відповідача ОСОБА_2 сплатити в дохід держави судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Підлягає стягненню із відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 на користь позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 сума сплаченого судового збору у розмірі 2 188,85 грн.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 24, 57, 60, 61, 63, 65, 69, 70, 71, 104, 105, 110 - 112, 115, 180, 182, 183 Сімейного кодексу України, ст.ст. 368, 370,372, Цивільного кодексу України, ст.ст. 77, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, пп.15.5 п. 15 Розділу XIII Перехідні положення ЦПК України,

УХВАЛИВ:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів та поділ майна при розірванні шлюбу - задовольнити частково.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - ПАТ «Кредобанк», про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя - задовольнити частково.

Розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, зареєстрований 09 жовтня 2010 року Центральним відділом реєстрації шлюбів м. Києва з державним Центром розвитку сім'ї, актовий запис № 3085.

Стягнути із ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 (однієї четвертої) частки від заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісяця, починаючи з 09 жовтня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття, на ім'я ОСОБА_1.

Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 квартиру за адресою: АДРЕСА_1.

В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя:

- визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину квартири, загальною площею 39,7 кв.м., житлова площа 11,2 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1;

- визнати за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину квартири, загальною площею 39,7 кв.м., житлова площа 11,2 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 995,40 (дві тисячі дев'ятсот дев'яносто п'ять грн. 40 коп)

Повернути ОСОБА_1 з Державного бюджету судовий збір в розмірі у розмірі 2 995,40 (дві тисячі дев'ятсот дев'яносто п'ять грн. 40 коп)

Стягнути із ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 704,80 грн (сімсот чотири грн 80 коп).

Визнати кредитні кошти, отримані за кредитним договором № 38, укладеним 21.06.2017 між публічним акціонерним товариством «КРЕДОБАНК» та ОСОБА_2, такими, що використані в інтересах сім'ї та є спільним борговим зобов'язанням подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1.

Здійснити поділ у рівних частках між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 спільних боргових зобов'язань на придбання житла за кредитним договором № 38, укладеним 21.06.2017 між публічним акціонерним товариством «КРЕДОБАНК» та ОСОБА_2.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 188,85 (дві тисячі сто вісімдесят вісім грн. 85 коп)

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва у строки, встановлені статтею 354 ЦПК України.

Інформацію стосовно справи, що розглядається, можна отримати за адресою: м. Київ, вул. І. Сергієнка, 3, та на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/fair/sud2604.

Учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_2, адреса реєстрації: АДРЕСА_2, тел.: НОМЕР_3;

відповідач (позивач за зустрічним позовом) ОСОБА_2, РНОКПП НОМЕР_1, адреса реєстрації: АДРЕСА_1; тел.: НОМЕР_4;

третя особа за зустрічним позовом публічне акціонерне товариство «КРЕДОБАНК», адреса: 79026, м. Львів, вул. Сахарова, 78; відділення ПАТ «КРЕДОБАНК» у м. Києві адреса: 02105, м. Київ, проспект Возз'єднання, 1, код банку 325365, код ЄДРПОУ 09807862.

Складання повного тексту рішення 25.02.2019.

Суддя В. Шевченко