ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 600/51/17Головуючий у 1-й інстанції Кучер І.Б.

Провадження № 11-кп/817/42/19 Доповідач - Коструба Г.І.

Категорія - скарга на ухвалу

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2019 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах Тернопільського апеляційного суду в складі:

Головуючого - Коструба Г.І.

Суддів - Сарновський В. Я., Тиха І. М.,

з участю - прокурора - Куліковської Л.Б.

засудженого - ОСОБА_2

захисника - Семененко Л.М.

при секретарі - Рожук О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференцзв"язку в залі Тернопільського апеляційного суду апеляційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_2 - Семененко Л.М. на ухвалу Зборівського районного суду Тернопільської області від 12 квітня 2017 р., якою вирок Сургутського міського суду Ханти-Мансійського автономного округу - Юрги від 10 липня 2014 року з урахуванням змін, внесених ухвалою апеляційного суду Ханти-Мансійського автономного округу - Юрги від 01 жовтня 2014 року відносно ОСОБА_2, засудженого за п.п. "б", "в" ч.4 ст.162 КК Російської Федерації, ч.3 ст.162 КК Російської Федерації, ч.3 ст. 327 КК Російської Федерації на 13 років позбавлення волі з відбуванням покарання в колонії суворого режиму, приведено у відповідність із законодавством України,

встановила:

Ухвалою Зборівського районного суду Тернопільської області від 12 квітня 2017 року задоволено клопотання Міністерства юстиції України та приведено вирок Сургутського міського суду Ханти-Мансійського автономного округу - Юрги (Російська Федерація) від 10 липня 2014 року, з урахуванням змін, внесених ухвалою апеляційного суду Ханти-Мансійського автономного округу - Юрги (РФ) від 01 жовтня 2014 року відносно ОСОБА_2, засудженого за п.п. "б", "в" ч.4 ст.162 КК РФ, ч.3 ст.162 КК Р.Ф., ч.3 ст. 327 КК РФ на 13 років позбавлення волі з відбуванням покарання в колонії суворого режиму, у відповідність із законодавством України.

Відповідно до оскаржуваної ухвали місцевого суду ОСОБА_2 вважається засудженим за ч.1 ст.187 КК України на 7 років позбавлення волі, за ч.4 ст.187 КК України - на 11 років позбавлення волі, за ч.4 ст.358 КК України - на 6 місяців арешту.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточну міру покарання шляхом часткового складання призначених покарань визначено 13 років позбавлення волі з відбуванням покарання в кримінально-виконавчій установі.

Не погодившись з ухвалою місцевого суду, захисник засудженого ОСОБА_2 - Семененко Л.М. подала апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження та змінити ухвалу місцевого суду, зарахувавши ОСОБА_2 в строк відбуття покарання час тримання під вартою з 27 квітня 2013 року по 09 липня 2014 року з розрахунку один день тримання під вартою за два дні позбавлення волі.

Стверджує, що копія даної ухвали Зборівського районного суду Тернопільської обл. від 12 квітня 2017 року ОСОБА_2. не вручалась, що позбавило його можливості оскаржити її в установленому законом порядку до апеляційного суду.

Також зазначає, що суд першої інстанції відповідно до норм ч.5 ст.72 КК України ( в редакції Закону України №838-УІІІ від 26.11.2015 року " Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення в строк покарання", який набрав чинності 24.12.2015 року, не зарахував засудженому ОСОБА_2 термін тримання його під вартою в період з 26 квітня 2013 року по 09 липня 2014 року з розрахунку один день тримання під вартою за два дні позбавлення волі.

Крім того, зазначає, що в порушення вимог ст.603 КПК України, ч.5 ст.72 КК України суд не вирішив питання, з якого часу ОСОБА_2. необхідно рахувати строк призначеного покарання та чи зараховувати взагалі строк знаходження останнього під вартою в СІЗО в період з 26.04.2013 року по 09.07.2014 року згідно вироку Сургутського міського суду Ханти-Мансійського автономного округу Юрги РФ від 10 липня 2014 року.

Стверджує, що ДП Чортківська установа виконання покарань (№26) на свій розсуд визначила початок строку відбування покарання ОСОБА_2 згідно ухвали Зборівського районного суду Ттернопільської обл. від 12 квітня 2017 року, тобто з 10 липня 2014 року, а не з 27 квітня 2013 року, як це зазначено у вироку Ханти-Мансійського автономного округу Юрги РФ від 10 липня 2014 року.

Зазначає, що вказана обставина стала причиною періоду початку та закінчення відбуття ОСОБА_2 строку покарання - з 10 липня 2014 року по 10 липня 2027 року.

Заслухавши суддю-доповідача, засудженого ОСОБА_2 та його захисника, які просять поновити строк на апеляційне оскарження та задовольнити апеляційну скаргу із наведених у ній підстав, прокурора, який заперечив проти апеляційної скарги захисника і просить суд залишити рішення місцевого суду без змін, провівши судові дебати, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом семи днів з дня її оголошення, а для засудженого, який утримується під вартою, - з дня отримання ним копії оскаржуваної ухвали.

Крім того, згідно положень ч.3 зазначеної вище статті, якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Як вбачається з журналу судового засідання та оскаржуваної ухвали суду, клопотання Міністерства юстиції України було розглянуто за відсутністю засудженого ОСОБА_2, оскільки останній на момент розгляду клопотання відбував покарання на території Російської Федерації. Даний факт підтверджується довідкою, долученою до матеріалів справи у процесі перегляду ухвали місцевого суду апеляційним судом. Відповідно, копію даної ухвали місцевий суд, як це вбачається з матеріалів справи, засудженому не надсилав, про що свідчить відсутність у матеріалах справи повідомлення про надсилання останньому копії даної ухвали, а з вказаним рішенням суду та матеріалами справи адвокат засудженого ОСОБА_2 - Семененко Л.М. ознайомилась лише 05 грудня 2018 року.

Враховуючи положення п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов"язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених ст.6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братися до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду.

На підставі викладеного строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню.

Що стосується доводів апеляційної скарги, то апеляційним судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК.

Відповідно до ст.1 ЗУ «Про попереднє увязнення», попереднє увязнення закінчується з моменту набрання вироком законної сили.

Міністерство юстиції України звернулось до Козівського районного суду Тернопільської області з клопотанням про приведення вироку суду Російської Федерації відносно громадянина України ОСОБА_2 у відповідність із законодавством України, яке в подальшому згідно ухвали Апеляційного суду Тернопільської обл. від 16 березня 2017 р. було направлено на розгляд у Зборівський районний суд Тернопільської обл. в зв"язку із зміною підсудності.

Процедура розгляду судом вказаного питання передбачена ст.610 КПК України, якою визначено територіальну підсудність розгляду зазначеного клопотання, коло осіб, участь яких є обов'язковою в судовому розгляді, перелік документів, що подаються разом з клопотанням та повноваження суду при розгляді такого клопотання.

В ухвалі Зборівського районного суду Тернопільської області від 12 квітня 2017 року року зазначено, що дії ОСОБА_2 кваліфіковано правильно, судовий розгляд клопотання Міністерства юстиції України проведено з дотриманням вимог ст.610 КПК України.

Разом з цим, зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що, задовольняючи клопотання Міністерства юстиції України, суд першої інстанції при приведенні вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України не зазначив, з якого числа необхідно рахувати засудженому ОСОБА_2 строк відбування покарання, а також не вирішив питання щодо зарахування засудженому ОСОБА_2 строку тримання під вартою у строк покарання, призначеного за вироком суду, на що обгрунтовано посилається захисник у апеляційній скарзі.

Так, з матеріалів провадження вбачається, що вироком Сургутського міського суду Ханти-Мансійського автономного округу - Юрги (РФ) від 10 липня 2014 року з урахуванням змін, внесених ухвалою апеляційного суду Ханти-Мансійського автономного округу - Юрги (РФ) від 01 жовтня 2014 року, ОСОБА_2 засуджено за п.п. "б", "в" ч.4 ст.162, ч.3 ст.162, ч.3 ст. 327, ч.3 ст.69 КК Російської Федерації на 13 років позбавлення волі з відбуванням покарання в колонії суворого режиму. Окрім цього, судом також вирішено питання щодо дати, з якої необхідно рахувати відбуття покарання останньому, а саме: з 10 липня 2014 року, а також зараховано засудженому ОСОБА_2 у строк відбуття покарання термін перебування його під вартою з 27 квітня 2013 року до 09 липня 2014 року.

Відповідно до ст.1 ЗУ «Про попереднє увязнення», попереднє увязнення закінчується з моменту набрання вироком законної сили.

Згідно із Законом України від 26.11.2015 року «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання» та ч.5 ст.72 КК України зарахування судом строку попереднього ув'язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув'язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Відповідно до п. 105 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 серпня 2018 р. "... якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно), то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII в силу як прямої, так і зворотної дії кримінального закону в часі. "

Оскільки вирок суду іноземної держави стосовно ОСОБА_2 приведений у відповідність із законодавством України і у строк покарання вже зараховано строк тримання останнього під вартою з 27 квітня 2013 року по 09 липня 2014 року у межах того кримінального провадження, вирок по якому і приведений у відповідність із законодавством України, зважаючи, що наведені вище вимоги законів України не містять жодних обмежень щодо того, апеляційний суд вважає за необхідне зарахувати засудженому ОСОБА_2 у строк покарання час його попереднього ув'язнення, а саме: з 27 квітня 2013 року по час набрання вироком законної сили, тобто по 01 жовтня 2014 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Керуючись ч.5 ст.72 КК України, ст.ст. 376, 404, 405, 407, 409, 419, 424, 532, 610 КПК України, п. b ч.1 ст. 9, ст. 11 Конвенції про передачу засуджених осіб від 21 березня 1983 року, ч.5 ст.72 КК України, колегія суддів

ухвалила:

Поновити захиснику засудженого ОСОБА_2 - Семененко Л.М. строк на апеляційне оскарження ухвали Зборівського районного суду Тернопільської області від 12 квітня 2017 року та задовольнити апеляційну скаргу.

Ухвалу Зборівського районного суду Тернопільської області від 12 квітня 2017 року відносно ОСОБА_2 змінити.

Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_2 рахувати з 10 липня 2014 року.

На підставі ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання» №838-VIII від 26 листопада 2015 року зарахувати засудженому ОСОБА_2 у строк відбуття покарання строк його попереднього ув'язнення з 27 квітня 2013 року по 01 жовтня 2014 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

В іншій частині оскаржувану ухвалу залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Копію даної ухвали суду направити до Міністерства юстиції України та центрального органу виконавчої влади у сфері виконання покарань.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи