Справа № 2-1542/2009 р.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада  2009 року                                                 Лубенський міськрайонний суд

             Полтавської області

в складі : головуючого судді Чабаненко В.О.

                секретарі Шрейтер С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лубни  в залі суду   цивільну справу за позовом Лубенського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі відкритого акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” філії Лубенське відділення № 146 до ОСОБА_1 розірвання кредитного договору та стягнення заборгованості за кредитним договором,

                           ВСТАНОВИВ:

Лубенський міжрайонний прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі відкритого акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” філії Лубенське відділення № 146 до ОСОБА_1 розірвання кредитного договору та стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свій позов мотивував тим, що 21 лютого 2007 року ВАТ “Державний ощадний банк України” в особі керуючого філії – Лубенського відділення банку № 146 надано ОСОБА_1 кредит в сумі 80000 грн. на 120 місяців строком погашення не пізніше 21 лютого 2017 року на поточні потреби з виплатою 16,5 % річних за його користування., про що укладено кредитний договір № 2985 від 21.02.2007 року.

Гр. ОСОБА_1 згідно умов Договору, зобов’язувався  сплачувати відсотки за користування кредитом, комісійні винагороди за банківські послуги та належним чином виконувати взяті на себе інші зобов’язання.

Відповідач ОСОБА_1 не виконує умови Кредитного договору, внаслідок чого, станом на 29.10.2009 року склалась заборгованості в розмірі 72761,39 гривень, в тому числі: заборгованість за простроченим кредитом  - 63578,76 грн., заборгованість за простроченими відсотками – 6641,05 грн.; нарахована пеня за прострочку основного боргу – 1926,57 грн.;  нарахована пеня за прострочені відсотки – 615,01 грн..

При укладанні Кредитного договору, з метою забезпечення повернення кредиту, було укладено договір іпотеки  від 21.02.2007 року з відповідачем  ОСОБА_1.

Відповідно умов Договору іпотеки, відповідач ОСОБА_1 передає в іпотеку, а банк приймає в іпотеку, предмет іпотеки, що належить іпотекодавцю на праві власності, а саме: нерухоме майно - житловий будинок з господарчими та побутовими будівлями та спорудами загальною площею 102,8 кв.м., житловою площею 39,4 кв.м. та земельна ділянка площею 0,0743 га..

З приводу існуючої заборгованості банк неодноразово усно та письмово звертався до відповідача, направляв претензії від 28.01.2009 р. № 120, від 27.05.2009 р. № 530, від 01.07.2009 р. № 739, складав протоколи зустрічей від 27.04.2009 р., від 01.06.2009 р., але гр.. ОСОБА_1 умови кредитного договору не виконав, тому Лубенський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі відкритого акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” філії Лубенське відділення № 146 був вимушений звернутись до суду.

Прокурор прохає суд винести рішення, яким достроково розірвати кредитний договір № 2985 від 21.02.2007 року та стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в розмірі 72 761,39 гривень шляхом звернення стягнення на предмет застави.

В судовому засіданні Лубенський міжрайонний прокурор уточнив позовні вимоги, прохає достроково розірвати кредитний договір № 2985 від 21.02.2007 року та стягнути з ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 73393 грн. 70 коп., згідно довідки наданої відкритим акціонерним товариством “Державний ощадний банк України” від 20.11.2009 року № 1149 шляхом звернення стягнення на заставне майно. В разі , якщо коштів від реалізації заставного майна не вистачить для погашення заборгованості по кредитному договору, звернути стягнення на інше рухоме та нерухоме майно боржника.  

Представник ВАТ “Державний ощадний банк України” в особі філії – Лубенського відділення банку № 146 в судовому засіданні позовні вимоги прокурора підтримав повністю прохав їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, прохає суд не розривати кредитний договір, стягнути заборгованість згідно графіка станом на момент винесення рішення суду по справі.

Суд, заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню частково.

Згідно ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 21.02.2007 року між ВАТ “Державний ощадний банк України” в особі керуючого філії – Лубенського відділення банку № 146 та відповідачем ОСОБА_1. був укладений кредитний договір № 2985 (а.с.6-7), за яким банк надав відповідачу кредит в сумі 80 000 гривень строком на 120 місяців до 21.02.2017 р., з виплатою 16,5 % річних за його користування.

Відповідно до п. 3.3.1 вищевказаного кредитного договору відповідач ОСОБА_1 був зобов’язаний точно в строки, обумовлені договором, повернути кредит в сумі 80000 грн., своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, комісійні винагороди за банківські послуги та належним чином виконувати взяті на себе інші зобов’язання за цим договором. (а.с.7).

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач ОСОБА_1 не виконував зобов’язання за кредитним договором.

Відповідно до п.4.2 Кредитного договору за порушення взятих на себе зобов’язань по своєчасному поверненню основної суми кредиту та сплати процентів за користування кредитом, позичальник зобов’язується сплатити на користь банку пеню в розмірі 0,5 відсотків від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Згідно ч.1 ст..549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Станом на 20.11.2009 року склалась заборгованості в розмірі 73393,70 гривень, в тому числі: заборгованість за простроченим кредитом  - 63578,76 грн., заборгованість за простроченими відсотками – 7273,36 грн.; нарахована пеня  –  2541,58 грн..

При укладанні вищевказаного Кредитного договору, Позивачем також було укладено договір іпотеки  від 21.02.2007 року з відповідачем ОСОБА_1 (а.с.8-9).

Договором іпотеки передбачено, що відповідач ОСОБА_1 передає в іпотеку, а банк приймає в іпотеку, предмет іпотеки, що належить іпотекодавцю на праві власності, а саме: нерухоме майно - житловий будинок з господарчими та побутовими будівлями та спорудами загальною площею 102,8 кв.м., житловою площею 39,4 кв.м. та земельна ділянка площею 0,0743 га..

Відповідно до п. 3.1.4 договору іпотеки іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання зобов’язання за кредитним договором, зокрема при несплаті або частковій сплаті у встановлені кредитним договором строки суми кредиту, суми відсотків, штрафних санкцій.

Згідно ст. 589 ЦК України, у разі невиконання боржником зобов’язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернути стягнення на предмет застави.

Згідно ст..217 ЦПК України суд, який ухвалив рішення може визначити порядок його виконання , надати відстрочку  або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання про що зазначає в рішенні. В даному випадку суд вважає за необхідне виконувати рішення відповідно до Закону України „Про виконавче провадження”.  

Як вбачається з матеріалів справи, ВАТ “Державний ощадний банк України” направляло на адресу відповідача ОСОБА_1 претензії з вимогою сплати заборгованості по кредитному договору та попередження про можливі наслідки у випадку невиконання цих вимог (а.с.30-32), складались протоколи зустрічей (а.с. 34, 35)  на які ним належним чином не відредаговано, оскільки виплати проводились в порушення умов договору, що надає право позивачу стягнути прострочену заборгованість за кредитом, проценти та пеню за його користування.

Відповідно до ст.. 651 ЦК України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором чи законом.

Істотним є таке порушення  стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.  

З огляду на вказане позивач мав право претендувати щонайменше на законне сподівання на можливість користуватися своїми грошовими коштами. Зазначені сподівання, тобто те, на що розраховував позивач, відповідачем порушені.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що маються підстави для дострокового розірвання кредитного договору № 2985 від 21.02.2007 року та стягнення з ОСОБА_1 суми загальної заборгованості в розмірі  73393,70 грн. за кредитним договором, та заборгованості станом на 20.11.2009 року згідно графіку погашення у сумі 13527,26 грн.  

Відповідач, який не виконує своїх зобов”язань, повинен нести відповідальність за порушення умов кредитного договору, в тому числі і своїм майном. Питання про покладення стягнення на майно боржника вирішується в процесі виконання судового рішення за рахунок майна  відповідача що не потребує детального уточнення і може обмежити права позивача при виконанні судового рішення.

Позовна вимога про те, що в разі , якщо коштів від реалізації заставного майна не вистачить для погашення заборгованості по кредитному договору, звернути стягнення на інше рухоме та нерухоме майно боржника не конкретизована і некоректна і задоволенню не підлягає..  

За таких обставин позов слід задовольнити частково щодо стягнення коштів та дострокового розірвання кредитного договору

Постільки позивачем є Лубенський міжрайонний прокурор, а він звільнений від сплати судового збору та витрат на ІТЗ розгляду справи при подачі позову до суду, судові витрати підлягають стягненню з  відповідача ОСОБА_1 у відповідності з ст. 88 ЦПК України.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.526, 549, 589, 590, 651, 1054 ЦК України, ст.ст.10, 15, 60, 88, 212, 213, 214 ЦПК України, Кредитним договором № 2985 від 21.02.2007 року, Договором іпотеки від 21.02.2007 року, суд,  –

В И Р І Ш И В:

Позов Лубенського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі відкритого акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” філії Лубенське відділення № 146 – задовольнити частково.

Достроково розірвати кредитний договір № 2985 від 21 лютого 2007 року укладений між ВАТ “Державний ощадний банк України” в особі керуючого філії – Лубенського відділення банку № 146 та відповідачем ОСОБА_2.  

Стягнути з ОСОБА_1 на користь відкритого акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” р/р 37396005, МФО 391269, код ЄДРПОУ 02764204 заборгованість за кредитним договором № 2985 від  21.02.2007 року  в сумі 73393 (сімдесят три тисячі триста дев’яносто три) грн. 70 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 733 грн. 93 коп.  та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Полтавської області протягом двадцяти днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження, яка подається протягом десяти днів з дня оголошення рішення суду.

      Суддя Лубенського

    міськрайонного суду                         ОСОБА_3