22-ц/804/694/19

263/15130/18

Головуючий в 1 інстанції Ковтуненко В.О.

Доповідач Принцевська В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2019 року Донецький апеляційний суд у складі:

головуючого судді Принцевської В.П.

суддів Биліни Т.І., Мальцевої Є.Є.

секретар Тулянкіна М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 14 листопада 2018 року за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову до подання позовної заяви, зацікавлені особи: ОСОБА_3, ОСОБА_1, Управління служби у справах дітей Маріупольської міської ради,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 04 червня 2014 року з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 стягнуто суму боргу за договором позики від 04.04.2012 року у розмірі 135000 гривень та судовий збір. Під час розгляду цивільної справи ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 18 листопада 2013 року було накладено арешт на нерухоме майно боржника, а саме на 16/18 часток домоволодіння за адресою: АДРЕСА_6.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя №265/5856/14ц від 19.05.2015 року, боржник ОСОБА_3 визнаний обмежено дієздатним.

Згідно відповідей Департаменту адміністративних послуг відділ реєстрації місця проживання фізичних осіб, 17.11.2015 року за адресою: АДРЕСА_6, зареєстрована неповнолітня дитина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Заявник звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, до подання позовної заяви до ОСОБА_3, ОСОБА_1, яка діє у власних інтересах і в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, третя особа - Управління служби у справах дітей Маріупольської міської ради, про позбавлення неповнолітньої дитини ОСОБА_4 права на проживання в арештованому будинку АДРЕСА_6 і зняття його з реєстрації. Заявник просив накласти арешт на нерухоме майно, яке належить матері ОСОБА_4, а саме: квартиру АДРЕСА_1 та квартиру АДРЕСА_6

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 14 листопада 2018 року задоволено заяву ОСОБА_2 та накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1, та квартиру квартиру АДРЕСА_3, які належать на праві приватної власності ОСОБА_1, ІПН - НОМЕР_1.

З даною ухвалою не погодилася ОСОБА_1 та оскаржила її в апеляційному порядку. Вона посилалася на те, що суд не повно з'ясував обставини справи та постановив ухвалу з порушенням вимог процесуального і матеріального Закону. Просила скасувати ухвалу суду.

ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1, а також представник Управління служби у справах дітей Маріупольської міської ради до суду не з'явилися, повідомлені про час і місце судового засідання належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про вручення їм судових повісток.

Представник ОСОБА_1 в судовому засіданні повністю підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників заявника та заінтересованої особи, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає необхідним задовольнити апеляційну скаргу з наступних підстав.

Відповідно до ст.149 ЦПК України суд за заявою осіб, що беруть участь у справі може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову, якщо невжиття заходів забезпечення може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Судом правильно встановлено, що рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 04 червня 2014 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суми боргу за договором позики від 04.04.2012 року у розмірі 135000 гривень не виконано. В забезпечення виконання цього рішення суду ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 18 листопада 2013 року було накладено арешт на нерухоме майно боржника, а саме на 16/18 часток домоволодіння за адресою: АДРЕСА_6.

Також судом правильно встановлено, що під час виконання вказаного рішення суду в арештованій квартирі боржника зареєстровано його малолітнього онука - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.

При цьому, суд не з'ясував, що також в квартирі боржника з 27 вересня 2007 року зареєстрована мати ОСОБА_4 - ОСОБА_1. Тобто вона була зареєстрована в цій квартирі ще до ухвалення Жовтневим районним судом міста Маріуполя рішення від 04 червня 2014 року, а також до того, як між заявником ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виникли правовідносини на підставі договору позики від 04.04.2012 року.

Пунктом 5 Правил реєстрації місця проживання, які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 р. № 207 передбачено, що батьки або інші законні представники зобов'язані зареєструвати місце проживання новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження.

Згідно з п. 18 вказаних Правил у разі реєстрації місця проживання батьків за різними адресами місце проживання дитини, яка не досягла 14 років, реєструється разом з одним із батьків за письмовою згодою другого з батьків у присутності особи, яка приймає заяву, або на підставі засвідченої в установленому порядку письмової згоди другого з батьків (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування).

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 народила дитину - ОСОБА_4 і зареєструвала місце проживання новонародженого сина за адресою де вона сама з 2007 року зареєстрована.

Статтею 376 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

2. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Суд не з'ясував, що на момент постановлення ухвали від 14 листопада 2018 року про забезпечення позову, ОСОБА_1 вже не була власником квартири АДРЕСА_4. Згідно з договором купівлі-продажу від 2 березня 2016 року ОСОБА_1 продала квартиру АДРЕСА_5 ОСОБА_6.

Відповідно до ст.149 ЦПК України суд за заявою осіб, що беруть участь у справі може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову, виключно у випадку, якщо невжиття заходів забезпечення може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Суд задовольняючи заяву ОСОБА_2 не зазначає яким чином він дійшов висновку про необхідність арешту нерухомості, яка належить ОСОБА_1 та яким чином відсутність такого арешту істотно ускладнить чи зробить неможливим виконання рішення суду, якщо предметом позову є будинок, який належить ОСОБА_7

Заявлені ОСОБА_2 позовні вимоги полягають у позбавленні неповнолітньої дитини ОСОБА_4 права на проживання в арештованому будинку АДРЕСА_6, зняття його з реєстрації і не містять вимог про реєстрацію місця проживання ОСОБА_4 в квартирі АДРЕСА_3, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1.

В заяві про забезпечення позову ОСОБА_2 не навів підстав щодо необхідності арешту саме нерухомості, яка належить матері ОСОБА_4, а не нерухомості, яка належить батьку дитини.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає необхідним задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_1, ухвалу Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 14 листопада 2018 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову до подання позовної заяви ОСОБА_3, ОСОБА_1, яка діє у власних інтересах і в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, третя особа - Управління служби у справах дітей Маріупольської міської ради, про позбавлення неповнолітньої дитини ОСОБА_4 права на проживання в арештованому будинку АДРЕСА_6 і зняття його з реєстрації.

Керуючись ст.ст. 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 14 листопада 2018 року скасувати.

В задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову до подання позовної заяви - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді:

Повний текст постанови виготовлено 25 лютого 2019 року

Суддя